Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-954/2004 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		13 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-954/2004
		 
		провадження № 61-19125св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		представник позивача - ОСОБА_2,
		відповідач - ОСОБА_3,
		представник відповідача - ОСОБА_4,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_2, та касаційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником - ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Сащенка І. С., Костенко Т. М., від 13 квітня 2017 року 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визнання права власності на майно. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що їхнє сімейне життя не склалося, вони вже кілька років проживають окремо один від одного, спільних дітей від шлюбу не мають і збереження сім'ї є недоцільним, а нерухоме майно придбано під час шлюбу за його особисті грошові кошти, тому відповідач не має на нього прав.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: розірвати шлюб, укладений                  15 червня 2001 року між ним і ОСОБА_3; визнати за ним права особистої приватної власності на жилі будівлі та службові приміщення, які входять до складу нерухомого майна, що розташовані у Французький Республіці, вартістю 724 132,83 євро,
		 
		Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді Щербаня С. Г. від 17 лютого 2004 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Розірвано шлюб, укладений 15 червня 2001 року між ОСОБА_1 і                   ОСОБА_3
		Визнано за ОСОБА_1 право єдиного власника на майно: жилі будівлі та службові приміщення, які входять до складу нерухомого майна, яке знаходиться у спільній власності та розташоване в АДРЕСА_1, які мають назву «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_1), збудоване на дільниці площею 97 800 кв. м, а саме: Комуни м. Канни під наступними позначками: Секція НОМЕР_1, номер НОМЕР_2, площа 8 га 28 арів 67 сант., Комуни м. Валлорі під наступними позначками: Секція НОМЕР_3, номер НОМЕР_4, площа 1 га 17 арів, комплекс з правом відпочинку та розваг з басейном, тенісним кортом та дитячим майданчиком, на території якого знаходяться: а) головна будівля або жилий блок, який складається з 9 корпусів A, B, C, D, E, F, G, H, I,кожен з яких має сходи з відповідними літерами, які ведуть відповідно до: корпусів А и В у десять поверхів на антресолі та верхній цокольний поверх (12 рівнів), корпуса С, D, Е, F, G у дванадцять поверхів на антресолі та верхній цокольний поверх (14 рівнів), корпус Н в десять поверхів на антресолі, верхній цокольний поверх, нижній цокольний поверх та перший підвал                (14 рівнів), та корпус І в десять поверхів з верхнім цокольним поверхом, нижній цокольний поверх та три підвали (16 рівнів);б) додаткова будівля, призначена для гаражів або блок два, який має два рівня з майданчиком, який утворює парковку; в) додаткова будівля, призначена для торгівельного центру або блок три, який має цокольний поверх; г) додаткова будівля, призначена для службових приміщень або блок чотири, який має над цокольним поверхом один поверх; д) додаткова будівля, призначена для житла, або блок п'ять, висотою в чотири поверхи над цокольним поверхом з ділянкою для парковки зі сторони заднього фасаду, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2); ділянка НОМЕР_5 у другому підвалі корпусу І-і погріб:                       1/30,000 тисячних місць загального користування та загальних витрат усієї ділянки, 1/23.751 тисячних місць загального користування та загальних витрат кожного блоку, 1/27.751 тисячних загальних витрат блоків І та V, 1/30,000 тисячних спеціальних витрат на службові ліфти; ділянка НОМЕР_6 на десятому поверсі у корпусі І-і квартира площею 75 кв. м, яка складається з: передпокою, вітальні, спальні, ванної кімнати, кухні, сходів, які ведуть на верхню терасу, позначену жовтим кольором на плані десятого поверху з виключним та особливим правом користування: частиною тераси на південній та східній стороні вказаної квартири, площею 48 кв. м, частиною балкона, площею 5,80 кв. м на північній стороні вищевказаної квартири, все позначено жовтим кольором на вказаному плані, на плоскому даху над вищевказаною квартирою, площею 80 кв. м., також позначеному жовтим кольором на плані одинадцятого поверху: 100/30.000 тисячних місць загального користування та загальних витрат усієї ділянки, 100/23.751 тисячних місць загального користування та загальних витрат кожного блоку, 100/27.751 тисячних загальних витрат блоків І и V, 188/30.000 тисячних спеціальних витрат на власні ліфти, 185/30.000 тисячних спеціальних витрат на службові ліфти; ділянка № 672 на десятому поверсі у корпусі І, сходи і приміщення площею 25 кв. м, позначене синім кольором на плані десятого поверху з виключним та особовим правом користування: частиною тераси, площею 10,50 кв. м на південній стороні вищевказаної кімнати, позначеної синім кольором на плані десятого поверху, на плоскому даху над вищевказаною кімнатою площею 25 кв. м, позначеною синім кольором на плані одинадцятого поверху: 35/30.000 тисячних місць загального користування та загальних витрат усієї ділянки, 35/23.751 тисячних місць загального користування та загальних витрат кожного блоку, 35/27.751 тисячних загальних витрат блоків І и V, 67/30.000 тисячних спеціальних витрат на власні ліфти, 67/30.000 тисячних спеціальних витрат на службові ліфти, вказаним слід відмітити, що квартира являє собою 3/4 кімнатну квартиру на двох рівнях, яка складається з: на першому рівні: вхід з стінною шафою, загальна кімната, обладнана кухня, дві спальні зі стінними шафами, душова кімната з туалетом та шафою, окремий туалет, ванна кімната з туалетом; на другому рівні: кухня, спальня з стінною шафою, душова кімната, а також уся домашня обстановка в квартирі; ділянка НОМЕР_7 на другому рівні, блок II - гараж: 10/30.000 тисячних місць загального користування та загальних витрат усієї ділянки, 10/1.584 тисячних місць загального користування та загальних витрат кожного блоку.
		Вирішено питання про росподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що сторони протягом тривалого часу проживали окремо, шлюбні відносини не підтримували, тому дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, зареєстрованого між ними. Крім того, визнав ОСОБА_1 єдиним власником майна, що було придбане за час шлюбу та знаходиться на території Французької Республики, оскільки воно було придбане за його особисті грошові кошти. 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого              2004 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого             2004 року в частині розірвання шлюбу скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення та ухвалу Апеляційного суду Харківської області                  від 04 вересня 2012 року залишено без змін.
		 
		Постановою Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року заяву            ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року задоволено частково. Рішення та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
		Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого  2004 року змінено, у частині позовних вимог про визнання права власності на майно скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено.
		У решті - рішення суду залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, відмовляючи уїх задоволенні, виходив із того, що за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються: суди держави, на території якої знаходиться спірне майно. Предметом спірних правовідносин є нерухоме майно, розташоване у Французькій Республіці, тому судом першої інстанції при розгляді справи порушено правила виключної підсудності.
		Разом з тим 11 жовтня 2005 року відповідач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, тому підстав для скасування рішення в цій частині немає.
		 
		У квітні 2017 рокуОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про розірвання шлюбу і закрити провадження у справі в цій частині.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення статті 205 ЦПК України 2004 року не закрив провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання шлюбу за наявності рішення суду                    від 21 червня 2005 року, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позовна заява не була повернута позивачу, а справа розглянута з порушенням правил підсудності (територіальної юрисдикції).   
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.    
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що спір щодо права власності на спірне майно виник виключно із сімейних правовідносин, тому це не є підставою застосовувати міжнародні документи та стверджувати про виключну територіальну підсудність, тому суд України законно та правомірно розглянув позовні вимоги, які стосуються сімейних правовідносин, одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.  
		При цьому апеляційному суду були надані всі документи з апостилями у перекладі на українську мову, що підтверджують права позивача на спірну нерухомість та доводять придбання її за власні грошові кошти. 
		Крім того, поновлення апеляційним судом строку апеляційного оскарження через чотири роки після того, як рішення суду першої інстанції набрало законної сили, а також після виконання його у Франції, оскільки він зареєстрував квартиру на своє ім'я - є порушенням принципу правової визначеності.   
		  
		Відзив на касаційні скарги учасники справи до суду не подали.
		У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		20 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційні скарги задоволенню не підлягають.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
		Суд встановив, що 15 червня 2001 року між ОСОБА_1, громадянином Ізраїлю, та ОСОБА_3, громадянкою України, укладено шлюб. Сімейне життя у них не склалося, тривалий час вони мешкають окремо.
		 
		Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
		 
		Згіднозі статтями 38, 40 КпШС України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, за життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов'язаний вжити заходів до їх примирення. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що дальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.
		 
		Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що наявні підстави для розірвання шлюбу між сторонами є обґрунтованими і відповідають нормам матеріального права, чинним на час виникнення спірних правовідносин.
		 
		Посилання касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення суду від 21 червня 2005 року, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не заслуговують на увагу, оскільки постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану представником - ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року скасовано. Провадження у цивільній справі № 2-1400-1/05 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу закрито (касаційне провадження № 61-4400св18).
		 
		Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен був перевірити належність справи до його підсудності.
		 
		Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України.
		 
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна.
		 
		Такий висновок і посилання на норму права викладено в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року, прийнятій у цій справі. 
		 
		Відповідно до вимог статті 569-3 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення, виникнення і припинення права власності на річ визначаються за законом країни, де ця річ знаходилась на момент, коли мала місце дія чи інша обставина, яка  послужила  підставою  для виникнення або  припинення права власності, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР і  Української РСР.
		Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
		Отже, висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна правова оцінка.
		 
		Доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
		 
		Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_2, та касаційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником - ОСОБА_4, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		Б. І. Гулько 
		Є. В. Синельников
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...