Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/577/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України        
		 
		13 червня 2018 року                                                                     
		м. Київ                                                                   
		 
		справа № 444/577/16-ц
		провадження № 61-6285св18 
		                                                                                                                           
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Брокбізнес»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В.,                  Павлишина О. Ф.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Брокбізнес» (далі - ПрАТ СК «Брокбізнес») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 25 жовтня               2015 року на автодорозі Ковель-Володимир-Волинський-Червоноград-Жовква з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «Мерседес-Бенц 200 ТЕ», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2, та порушив Правила дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль марки «Опель Омега», д.н.з. НОМЕР_1. Постановою Жовківського районного суду Львівської області  від 11 листопада        2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «Брокбізнес» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів                         № АІ/8384356. У результаті вказаної ДТП йому як власнику автомобіля було заподіяно майнову шкоду в розмірі  120 тис. грн. Листом від 25 січня 2016 року ПрАТ СК «Брокбізнес» повідомила його про виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль у розмірі 12 369 грн 38 коп. Вказана сума не покриває збитків, заподіяних внаслідок ДТП, у зв'язку з чим він просив стягнути з відповідачів на його користь                  120 тис грн. на відшкодування майнової шкоди. Він є інвалідом ІІ групи, без автомобіля не може вести повноцінне життя, вимушений був займатися ремонтом, витрачати додаткові зусилля для відновлення попереднього стану автомобіля, користуватися транспортними послугами родичів та знайомих для відвідування медичних установ, що суттєво змінило звичний спосіб життя. Тому просив стягнути з відповідачів на свою користь на відшкодування завданої моральної шкоди 20 тис. грн.
		 
		ПрАТ СК «Брокбізнес» заперечило проти позову і просило відмовити в його задоволенні в частині відшкодування майнової та моральної шкоди із страхової компанії, посилаючись на те, що ним було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 12 369 грн 38 коп. Зазначена ОСОБА_3 у позовній заяві вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля нічим не підтверджена. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 січня          2016 року № 5098, складеним судовим експертом Холодцовим Д. В., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Опель Омега», д.н.з. НОМЕР_1, становить 237 375 грн 88 коп., а його ринкова вартість до ДТП - 83 269 грн 38 коп. Проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є економічно недоцільним. Тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику досліджуваного автомобіля визнається рівною ринковій вартості транспортного засобу. Вартість пошкодженого після ДТП автомобіля становить 70 900 грн. Отже, розмір страхового відшкодування розрахований таким чином: 83 269 грн 38 коп. (вартість транспортного засобу до ДТП) - 70 900 грн (вартість транспортного засобу після ДТП) = 12 369 грн 38 коп. Під час ДТП позивачу не було завдано шкоди здоров'ю, а тому вимога про відшкодування ПрАТ СК «Брокбізнес»  моральної шкоди є безпідставною.  
		 
		Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 червня 2016 року у складі суддів Оприск З. Л. позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_3 37 630 грн 62 коп. Стягнуто з                       ОСОБА_2 на  користь ОСОБА_3 33 269 грн 38 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ СК «Брокбізнес» в дохід держави судовий збір у розмірі 376 грн 30 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 332 грн 70 коп.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір майнової шкоди, завданої позивачу пошкодженням його автомобіля, становить 83 269 грн 38 коп. ПрАТ СК «Брокбізнес» сплатило  ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 12 369 грн    38 коп. згідно з полісом № АІ/8384356 від 02 жовтня 2015 року, а страхова сума за шкоду, заподіяну майну, обмежена 50 тис. грн. Тому з ПрАТ СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 37 630 грн 62 коп. Враховуючи вартість матеріального збитку, завданого позивачу, з  ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню 33 269 грн 38 коп. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач не зазнав фізичних страждань, оскільки не був учасником ДТП, а обставини, на які він посилався, стосувалися витрат на ремонт автомобіля та користування транспортними послугами родичів і знайомих.
		 
		Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 14 липня 2016 року стягнуто з ПрАТ СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_3 106 грн 20 коп. витрат позивача, що пов'язані з явкою до суду. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 93 грн 88 коп. витрат позивача, що пов'язані з явкою до суду. Стягнуто з ПрАТ СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_3  2 042 грн 52 коп. витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 805 грн 48 коп. витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз. В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування витрат, що пов'язані з явкою до суду, відмовлено.
		   
		Рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку                  ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Брокбізнес» лише в частині задоволених позовних вимог, а тому і переглядалося апеляційним судом тільки в цій частині.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Брокбізнес» задоволено. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що проведення відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля є економічно недоцільним, оскільки вартість такого ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля без врахування пошкоджень внаслідок ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати це рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції     від 06 червня 2016 року та додаткове рішення цього суду від 14 липня 2016 року.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1  мотивована тим, що страховою компанією йому було перераховано страхове відшкодування у розмірі 12 369 грн 38 коп. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована на суму 50 тис. грн, невідшкодованою залишається сума 70 899 грн 97 коп. Він не має можливості реалізувати право на відшкодування шкоди, відновлення стану свого автомобіля, який існував до його пошкодження внаслідок ДТП. Його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Таким чином, йому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Згоди на те, що автомобіль є фізично знищеним, він не давав. Він вимушений був здійснити частковий ремонт автомобіля за ті грошові кошти, які йому виплатила страхова компанія. Однак цих коштів недостатньо для відновлення того стану автомобіля, що існував до ДТП. Цю обставину не було враховано судом апеляційної інстанції. Місцевий суд правомірно поклав на страхову компанію обов'язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, у вигляді прямих збитків, тобто вартості відновлювального ремонту належного йому на праві власності автомобіля з урахуванням зносу, у розмірі страхового ліміту на підставі статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надійшло відзивів на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 11 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		01 лютого 2018 року справу № 444/577/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. 
		За правилами статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії  кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується  винною особою; 2) за наявності вини лише особи,  якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;  3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди,  розмір відшкодування визначається у відповідній  частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Загальні підстави відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України. Згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
		 
		Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		 
		До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом  № 1961-IV.
		 
		Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
		 
		Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		 
		Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
		 
		Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди у повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
		 
		Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
		 
		Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Відповідно до статей 28, 29 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		 
		Судами встановлено, що постановою Жовківського районного суду Львівської області від 11 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні  адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення  у виді штрафу в сумі 340 грн. Цією постановою встановлено, що 25 жовтня 2015 року о 18 год. 10 хв. на автодорозі Ковель-Володимир-Волинський-Червоноград-Жовква ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «Мерседес-Бенц 200 ТЕ», д.н.з.НОМЕР_2, порушив пункт 14.2 «В» Правил дорожнього руху, здійснюючи обгін, не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він виїжджав, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним на праві власності ОСОБА_1 автомобілем «Опель Омега» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, чим завдав транспортним засобам механічних пошкоджень. ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненому правопорушенні.
		 
		На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «Брокбізнес», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів                        № АІ/8384356.  
		 
		Згідно з цим Полісом страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 тис. грн, а за шкоду, заподіяну майну, - 50 тис. грн.  
		 
		Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний  засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний  ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.  Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		 
		Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону № 1961-IV. 
		 
		За змістом указаної правової норми транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. 
		 
		Судами встановлено, що згідно з висновком експертного автотоварознавчого  дослідження від 20 січня 2016 року № 5098, проведеного судовим експертом Холодцовим Д. В. на замовлення ПрАТ СК «Брокбізнес», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Опель Омега», д.н.з. НОМЕР_1, становить 237 375 грн             88 коп., а вартість матеріального збитку, завданого власнику цього автомобіля, з врахуванням того, що подушка безпеки водія, задній бампер, накладка задніх правих дверей на час ДТП були несправні, складає 83 269 грн 38 коп.
		 
		Додатковим висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 січня 2016 року № 5147, проведеного судовим експертом Холодцовим Д. В. на замовлення ПрАТ СК «Брокбізнес», вартість пошкодженого після ДТП автомобіля марки «Опель Омега», д.н.з. НОМЕР_1, становить 70 900 грн.
		 
		25 січня 2016 року ПрАТ СК «Брокбізнес» складено страховий акт № 56832/1, на підставі якого 28 січня 2016 року платіжним дорученням № 21199 ОСОБА_1 було виплачене страхове відшкодування у розмірі 12 369 грн 38 коп. як різницю між ринковою вартістю автомобіля до ДТП та вартістю залишків транспортного засобу, який повернуто заявнику.
		 
		Отже, ПрАТ СК «Брокбізнес» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджується заявою позивача щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 25 листопада 2015 року та відповідає вимогам Закону № 1961-IV.
		 
		ОСОБА_1 не визнав свій автомобіль фізично знищеним у результаті ДТП та залишив його собі, страховик виплатив йому страхове відшкодування у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тобто відшкодував заподіяну майнову шкоду у повному обсязі в межах ліміту відповідальності за договором страхування. Тому відсутні правові підстави для стягнення відшкодування шкоди з винної у ДТП особи - ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована. 
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав страхове відшкодування. ПрАТ СК «Брокбізнес» забезпечило реалізацію абсолютного права ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої у ДТП, тому відсутні підстави для застосування статті 1194 ЦК України. 
		 
		Апеляційний суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57-60, 212-215, 303, 304, 316 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
		 
		Посилання ОСОБА_1 у касаційні скарзі на те, що його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого він не був, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування у розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Як зазначалося вище, ПрАТ СК «Брокбізнес» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджується відповідною заявою позивача та платіжним дорученням від 28 січня 2016 року № 21199 про перерахування ПрАТ СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі      12 369 грн 38 коп. Тому деліктне зобов'язання припинилося.
		 
		Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 липня     2016 року не було предметом апеляційного перегляду і висновки щодо нього Апеляційним судом Львівської області не зроблені.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л). 
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		                            
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   О. В. Ступак   Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...