Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/15261/17 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2018.
Дата набрання законної сили: 11.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
		 
		 
		Справа № 33/796/260/2018                                                                                                           Суддя 1 інстанції - Луценко О.М.
		Категорія: ст. 124, ч. 4 ст. 130  КУпАП                                                                                      Суддя суду апел. інст..- Кепкал Л.І.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		11 червня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_3 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності  -
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, 
		за ст. 124, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 та підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень 00 копійок.
		Згідно постанови суду, ОСОБА_3 10.08.2017 року о 11 год. 15 хв., керуючи автомобілем «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Березнева, 72 а, в м. Києві (Бортничі) рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «БМВ 420Д» д.н.з. НОМЕР_9. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України.
		Крім того, ОСОБА_3 10.08.2017 року о 11 год. 15 хв., будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди керуючи т.з. «Деу ланос» д.н.з. НОМЕР_3 скоїв ДТП та вживав алкоголь (горілку) після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Показник тесту становить 1,81 ‰, що свідчить про те, що ОСОБА_3 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.10 (є) ПДРУкраїни.
		Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
		На постанову суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить  постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2017 року скасувати, а провадження по справі закрити.
		В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що 10.08.2017 року близько о 11 годині, він керував автомобілем марки«Ланос» д.н.з. НОМЕР_3, під'їхав до озера в Бортничах, але так-як під'їзд до води був зайнятий автомобілями, вирішив переїхати в інше місце, для цього необхідно було розвернутися. Розворот здійснив з труднощами, ділянка була тісно заставлена іншими автомобілями і дорога була з піску, автомобіль грузнув, він від'їхав метрів за 50 від місця розвороту, залишив автомобіль на стоянці по вул. Березневій, 72, та знаходився за цією адресою у літньому кафе із своїми знайомими. Через деякий час, до нього підійшла працівниця цього кафе та повідомила, що невідома жінка розшукує власника автомобіля «Ланос» НОМЕР_3, який знаходився на стоянці біля кафе. Зустрівшись із вказаною жінкою він дізнався, що коли рухався заднім ходом під час розвороту у озера, то своїм автомобілем задньою частиною, доторкнувся до її автомобіля марки «БМВ» д.н.з.НОМЕР_9, зв'язку із чим, є подряпина на автомобілі. Моменту, коли автомобілі доторкнулися, він не помітив, це могло статись під час розвороту, коли його автомобіль сіпався при буксуванні у піску, але він пояснив, що готовий компенсувати збитки, якщо такі є. На виклик власника «БМВ» прибув наряд поліції, інспектором патрульної поліції                ОСОБА_4, стосовно нього були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
		Також ОСОБА_3 зазначає, що 06.09.2017 року він отримав СМС повідомлення на свій телефон про те, що його викликають на 31.08.2017 р. о 15:25 до Дарницького суду по справі 753/15261/17, а на наступний день, 07.09.2017 року у суді він отримав копію постанови суду, з якої дізнався, що справа розглянута без його участі 31.08.17 р. 
		Апелянт вказує на те, що суд позбавив його можливості дати пояснення, подати докази, користуватись юридичною допомогою при розгляді справи, чим порушив вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки електронне повідомлення у вигляді СМС, про розгляд справи 31.08.2017 року надіслано було йому після розгляду справи, а саме 06.09.2017 р., а повістка про виклик не вручалася (не висилалась) взагалі.
		Крім цього ОСОБА_3 стверджує, що протоколом за ч. 4 ст. 130 КУпАП, який застосовано судом як доказ вини, не доводиться наявність у його діях події і складу адміністративного правопорушення, оскільки згідно вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, але протокол серії БД № 109575 має дату складання 10.09.2017 року, дата події вказана 10.09.2017 року, водночас, вказані дати не відповідають дійсним обставинам, які фактично відбувалися 10.08.2017 року, зв'язку із чим, на думку апелянта, складений протокол має ознаки нікчемності, а вказаний факт судом залишено поза увагою.
		Також апелянт зазначає, що як відомо із вже встановлених обставин справи, він не зупинявся поліцейським, після факту ДТП пройшов значний проміжок часу між складанням протоколу та ДТП, а саме, складено о 12.45 год., подію вчинено о 11.15 год., тобто, при складанні протоколу за ч. 4 ст. 130 КУпАП він не був водієм, у визначенні ПДР, так само, не зупинявся поліцейським, відповідно, протокол складено незаконно. На думку апелянта є ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, тобто залишення місця дорожньо - транспортної пригоди, а не ч. 4 ст. 130 КУпАП.
		Крім цього ОСОБА_3 вказує на те, що при проведенні огляду стосовно нього на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням технічних засобів, поліцейським було порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки поліцейським було застосовано технічні засоби перевірки, але поліцейським не зупинявся транспортний засіб під його керуванням і місце проведення огляду було відмінне від місця ДТП, відповідно й акт огляду на стан сп'яніння складено не правомірно.
		Також апелянт зазначає, що він не погоджувався із складеними на нього адміністративними протоколами, 15.08.2017 року була направлена скарга керівнику патрульної поліції м. Києва, розгляд якої не закінчено. У разі своєчасного повідомлення судом про розгляд справи, інформація про оскарження була б донесена суду й сам розгляд можливо було б перенесено до закінчення оскарження.
		В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 зазначає, що пошкодження автомобіля «БМВ» відбулося на прибережній земельній ділянці (пляжу) біля озера Заплавне в Бортничах, (підтверджено показами ОСОБА_3, власником «БМВ», відеозомками та ін.) і дорога, у розумінні вимог ПДР, у даному місці відсутня взагалі, що значить, гр. ОСОБА_3 не підпадає під термін учасника дорожнього руху, а так, залишається поза дії юрисдикції ст. 124 КУпАП і при необхідності, несе цивільно-правову відповідальність, про що залишено поза увагою працівників поліції і суду першої інстанції.
		Крім цього захисник вказує на те, що із встановлених обставин справи відомо, що пошкоджений автомобіль марки «БМВ» був припаркований і не рухався, тобто, він не був змушений негайно зменшити швидкість чи зупинитись, так само, на його шляху не було перешкоди для руху, так як рух його був відсутній, зв'язку із чим, наведені терміни про наявність небезпеки чи перешкод іншимучасникам руху не відповідають встановленим обставинам справи, з чого випливає, що п. 10.9. ПДР застосовано не правильно, відповідно, відсутні правові наслідки неправильного застосованого пункту ПДР.
		Також адвокат ОСОБА_5 зазначає, що працівниками патрульної поліції було порушено правила і порядок оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. оскільки:
		-          у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 109576 поліцейським записано, що протокол складався і подія відбувалась 10.09.2017 р., водночас справжня дата 10.08.2017 р.;
		-          місце події вказано - Бортничі, вул. Березова, 72-а, що знову не відповідає дійсності, достовірно встановлено, подія відбулася на приозерній земельній ділянці, на якій не було дороги,будинків і поштової адреси, але для фіксації місця події вказано не сталий орієнтир, а надуманий адрес .
		Крім цього захисник вказує на те, що для уточнення обставин справи, на запит суду органом поліції було представлено для огляду відеозапис з нагрудних відеокамер, при демонстрації у суді запису, наглядно було видно, що запис неодноразово переривався, зокрема, відсутній запис при оформленні протоколу про притягнення до адміністративної  відповідальності за ст. 124 КУпАП, відсутній запис з коментарем поліції про необхідність і підстави застосування технічного приладу «Драгер», також запис припинився, коли                  ОСОБА_3 заявляв про не згоду з діями поліції.
		На думку адвоката ОСОБА_5 адміністративні матеріалами складені працівниками поліції з порушенням діючого законодавства, у тому числі вимог відомчих Інструкцій національної поліції України, зв'язку із чим, не можуть бути належними і допустимими доказами.
		Крім цього під час апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 подано клопотання про закриття справи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу  та просили її задовольнити, пояснення інспектора патрульної поліції                ОСОБА_4, пояснення іншого учасника ДТП - ОСОБА_6 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  
		Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
		 
		Адміністративна відповідальність за статтею 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
		Так, відповідно до п. 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
		Вина ОСОБА_3  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №109576, згідно якого ОСОБА_3 10.08.2017 року о 11 год. 15 хв., керуючи автомобілем «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Березнева, 72 а, в м. Києві (Бортничі) рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності руху та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «БМВ 420Д» д.н.з. НОМЕР_9. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України; письмовими  поясненнями свідка ОСОБА_7 та   поясненнями  ОСОБА_6, даними   як   під  час  оформлення  ДТП, так   і  її   поясненнями  в  суді  апеляційної  інстанції; схемою місця ДТП, де  в  тому   числі відображені   отримані   внаслідок  ДТП   пошкодження  обох транспортних  засобів.
		  Твердження захисника про те, що ОСОБА_3 не був учасником дорожнього руху, так як ДТП відбулася не  на  дорозі, а на прибережній земельній ділянці (пляжі) біля озера, а  відтак,  в  його  діях відсутній   склад  правопорушення, передбаченого  ст. 124  КУпАП є необґрунтованими, виходячи з наступного.
		Пункт   1.10  Правил  дорожнього  руху  України  містить перелік   термінів,  що   наводяться   в   цих  Правилах, зокрема,  термін  дорожньо - транспортна  пригода   визначається,  як  подія, що  сталася під  час  руху   транспортного засобу, внаслідок   якої   загинули люди або  поранені  люди,   чи  завдані  матеріальні  збитки. Дорожньо - транспортна  пригода  може  статися   не  тільки на   проїзній  частині, а  й  за  її межами. Основними  ознаками    дорожньо -  транспортної пригоди  є: факт  наявності  руху  транспортного засобу; факт нанесення травм людям та/або пошкодження їхнього  майна в  результаті  зіткнення; подія   має  бути  зв'язана  з рухом транспортного засобу.
		Як  вбачається  з  пояснень  самого  ОСОБА_3, під  час  апеляційного  розгляду,  та   доводів   його  апеляційної  скарги,  він  не  заперечував, що  рухався  автомобілем  НОМЕР_1 по території, що  прилягає  до  озера по вул. Березнева  в м. Києві. І  оскільки під'їзд до води був зайнятий автомобілями, вирішив переїхати в інше місце, для цього необхідно було розвернутися. Розворот здійснив з труднощами, ділянка була тісно заставлена іншими автомобілями і дорога була з піску, автомобіль грузнув, він від'їхав метрів за 50 від місця розвороту, залишив автомобіль на стоянці по вул. Березневій, 72, та пішов за цією адресою у літнє кафе до своїх знайомих. ОСОБА_3 пояснив, що рухаючись заднім ходом, не відчув, що  допустив зіткнення з  припаркованим автомобілем  «БМВ 420Д» д.н.з. НОМЕР_9. Проте,  коли  йому  повідомили  про   це свідки,  то   він  не зміг  це  виключити,  адже, про факт  зіткнення   свідчили  пошкодження  на  обох  автомобілях. 
		Порушення ОСОБА_3 п. 10.9 ПДР України підтверджується також поясненнями і ОСОБА_6, яка як на  місці  ДТП, так  і під час апеляційного розгляду пояснила, що про дорожньо-транспортну пригоду їй повідомили свідки, які розповіли, що водій «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом, скоїв зіткнення з її автомобілем, який був припаркованим і відповідно перебував у нерухомому стані, після чого водій Деу  припаркував свій  транспортний засіб та  направився  до  літнього кафе, де  його згодом  і  відшукали.
		Відтак, згідно сукупності досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою, судом вірно встановлено наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,  а саме, порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
		            Доводи апеляційної скарги в  цій  частині є безпідставними, та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої постанови суду в  частині  притягнення  ОСОБА_3 до  адміністративної  відповідальності  за  ст. 124  КУпАП не встановлено.
		З  приводу   притягнення   ОСОБА_3 до  адміністративної  відповідальності за   ч. 4  ст. 130   КУпАП,   вважаю  за  необхідне  зазначити  наступне.
		Так, відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність, окрім іншого, настає у разі вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
		Згідно із п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
		Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого             ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №109575 за ч.4 ст.130 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_3 будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди керуючи т.з. «Деу ланос» д.н.з. НОМЕР_3 скоїв ДТП та вживав алкоголь (горілку) після дорожньо-транспортної пригоди з його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Показник тесту становить 1,81 ‰, що свідчить про те, що ОСОБА_3 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.10 (є) ПДР України; роздруківкою від 10 серпня 2018 року з спеціального технічного засобу «Драгер», на якому проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_3, з результатами тесту 1,81 ‰ та підписом останнього, що свідчить про його згоду з такими показниками; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів - алкотестера Драгер, з якого вбачається результат 1,81 ‰, з таким висновком ОСОБА_3  згоден про, що особисто поставив свій підпис.
		Саме результат проведеного  у  відповідності  до  вимог   Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду  ОСОБА_3   підтвердив   вживання ОСОБА_3  після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю.
		Факт   вживання після  ДТП  алкогольних напоїв   ОСОБА_3 не  заперечував  як  сам  ОСОБА_3,  так  і  підтвердили  допитані  під  час   апеляційного  розгляду   свідки  ОСОБА_8 та   ОСОБА_9
		Доводи  апеляційної  скарги  про те, що у ОСОБА_3   відсутній   склад  правопорушення, передбаченого  ч. 4  ст. 130 КУпАП   зважаючи на те, що  на  момент  вживання ним  спиртних напоїв  він не  знав, що  скоїв  зіткнення  з  автомобілем «БМВ 420Д» д.н.з. НОМЕР_9,   а  відтак  не  мав  умислу  на  вчинення  такого  правопорушення,  спростовуються  письмовими  поясненнями свідка ОСОБА_7, що містяться  в  матеріалах справи, в яких свідок вказав, що  бачив   як   водій   автомобіля  «Деу ланос»д.н.з. НОМЕР_3 рухався  уздовж  пляжу.  Приблизно   через  1  хвилину  з  моменту   зупинки вказаного автомобіля до   водія підійшли   декілька  осіб  та  повідомили, що  він   скоїв  зіткнення з  іншим   автомобілем.  Окрім  того, згідно пояснень в  суді  апеляційної  інстанції ОСОБА_6 вбачається, що відразу ж після  того, як випадкові очевидці  ДТП  їй  повідомили   про пошкодження  її  автомобіля   автомобілем «Деу ланос» д.н.з.НОМЕР_3, вона  підійшла  до вказаного автомобіля, проте, водія вже  не  було, і, як  повідомили їй очевидці,  він   пішов  до   кафе,  що  розташовувалось  неподалік.  Після   чого  саме   в  кафе  знайшли  водія ОСОБА_3,   який   при   спілкуванні   вже  мав  запах спиртного.
		Зазначення  в  протоколах  про адміністративне  правопорушення дати  складання  цих протоколів &qu:.;10 вересня 2017 року&qufy; не є безумовною підставою для закриття  провадження  у  справі,   оскільки  з  показань  працівника  поліції  ОСОБА_4,  наявних в  матеріалах  справи  інших  письмових доказів,  а  саме,  результатів  проведеного тесту, акту  огляду особи  на стан сп'яніння,  письмових  пояснень  свідків,  а  також і даних  відеозапису  з  нагрудних  камер  підтверджується саме  помилковість зазначення цієї дати  &q?х ;10.09.2017 р.&q?, ;  замість належної   &q? т;10.08.2017р.&q?ду;
		Будь - яких  результатів розгляду поданої ОСОБА_3  15.08.2017 року скаргикерівнику патрульної поліції м. Києва (на яку  містилось  посилання  в апеляційній  скарзі) станом на   час  проведення  апеляційного  розгляду  надано не  було.
		Стосовно доводів апелянта щодо порушення  Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступу до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 3 лютого 2016 року, то вони не є безпідставними, оскільки, відповідно до п. 1.4.5 цієї Інструкції, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів, а тому даний доказ, у розумінні ст. 251 КУпАП, є належним і допустимим. Відсутність деяких відео файлів у даному випадку ніяким чином не впливає на повноту, всебічність та об'єктивність з'ясування обставин у даній справі. Окрім того наявних відео файлів цілком достатньо для досягнення цілей, регламентованих у п. 1.4.5 Інструкції.
		Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених як  ст. 124 КУпАП, так   і  ч. 4  ст. 130  КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
		Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, відповідає обставинам справи та  вимогам ст.ст. 23, 33, 36 КУпАП.
		Що стосується доводів ОСОБА_3 про порушення його прав під час розгляду справи суддею районного суду, то  вони  знайшли  своє  підтвердження і  в  подальшому зазначені  обставини  стали підставою для постановлення апеляційним судом постанови від 11.10.2017 року про поновлення  строків   апеляційного  оскарження. Самі ж  права   ОСОБА_3, передбачені  ст.  268  КУпАП   були  повністю  поновлені  під  час  апеляційного  розгляду,    під  час  якого  він  користувався  правовою допомогою, разом  із захисником   заявляли  клопотання,  надавали  докази та  ін. Відтак,  порушення  судом   вимог  ст. 268  КУпАп  не  є   безумовною  підставою для  скасування  постанови  суду  першої  інстанції.
		Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт, апеляційний  суд не вбачає.
		Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року є законною та обґрунтованою, отже апеляційну скаргу           ОСОБА_3 з доповненнями слід залишити без задоволення.
		З приводу клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП необхідно зазначити наступне.
		Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
		З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що обидва правопорушення ОСОБА_3 вчинені 10.08.2017 року. Постановою суду першої інстанції на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки накладено 31.08.2017 року, що свідчить про те, що таке адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_3 в межах строків, визначених ст. 38 КУпАП, а відтак і в цій частині постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і підстав для закриття провадження по справі, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, про що прохав захисник у клопотанні, апеляційний суд не вбачає.
		На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з доповненнями - залишити без задоволення.
		Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 та підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки - залишити без змін. 
		Постанова оскарженню не підлягає.
		               
		 
		           Суддя   
		Апеляційного суду м. Києва                                                                      Л.І. Кепкал

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...