Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3001/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2018. Зареєстровано: 23.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2018.
Дата набрання законної сили: 18.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/3001/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
		 
		За участю секретаря судового засідання  Суворкіної Ю.І.
		 
		розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018  (головуючий суддя: Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Слободін М.М.) 
		за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2. Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 
		до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест",
		2. Нововодолазької районної державної адміністрації,
		про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
		 
		За участю представників:
		позивача-1 - не з'явився
		позивача-2 -  не з'явився
		відповідача-1 - Литвинець В.М. - адвокат, посвідчення, довіреність   
		відповідача-2 - не з'явився
		прокуратури - Попенко О.С. - прокурор відділу, посвідчення
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		07.09.2017 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі  Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,  Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" та  Нововодолазької районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" від 05 грудня 2007 року (кадастровий номер НОМЕР_1), зареєстрованого у Нововодолазькому районному Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29 грудня 2007 року за                         № 040770000485, та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" повернути земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 17,6987 га у власність держави.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим,  що спірний договір в порушення норм Законів України "Про оцінку земель" та "Про оренду землі" укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки на час укладення договору оренди є підставою для визнання даного договору оренди землі недійсним, відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
		 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 (суддя Хотенець П.В.)  у  позові відмовлено повністю.
		 
		Рішення  суду першої інстанції мотивовано тим,  що прокурор правомірно вказує на те, що спірний договір  суперечить земельному законодавству, однак, разом з цим, суд першої інстанції, вирішуючи заяву  відповідача-1 про сплив позовної давності, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-178цс15,  вказав на те, що  прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації протягом встановленого законом строку позовної давності, як про розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 777 від 12 листопада 2007 року, так і про договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року, на підставі якого він укладений (від дати його укладення та державної реєстрації) та відмовив в задоволенні позову за спливом позовної давності.
		 
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від  09.01.2018 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків задоволено, рішення         Господарського суду Харківської    області від 01.11.2017 у справі №922/3001/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
		 
		Судове рішення  мотивовано тим,  що оскільки Нововодолазька  районна  державна  адміністрація та ТОВ "Агролатінвест" уклали спірний договір оренди земельної ділянки з порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оренду землі", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим  у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, договір оренди земельної ділянки відповідно до статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з недодержанням сторонами в момент його укладення встановленого законом порядку. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор, та дійшов висновку, що  підстави для задоволення заяви про застосування позовної давності відсутні, з урахуванням того, що матеріали справи  не містять доказів того, що строк позовної давності за цими вимогами на момент пред'явлення позову прокурором в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області сплинув.
		 
		22.01.2018 (згідно з реєстраційним штампом ХАГС) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі № 922/3001/17.
		 
		У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі № 922/3001/17, рішення Господарського Харківської області  від 01.11.2017  залишити в силі. 
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 у справі № 922/3001/17 визначено колегію суддів у складі:         Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме в сумі 2 876,00 грн.; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 10.04.2018. 
		 
		04.04.2018 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків раніше поданої касаційної скарги, зокрема, заявником на виконання вимог ухвали від 23.03.2018 надано докази сплати судового збору у сумі 2 876,00 грн., а саме платіжне доручення № 74 від 27.03.2018.     
		 
		16.04.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 18.06.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги,  визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 07.05.2018.
		 
		Разом з тим, даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. 
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", відповідач-1) зазначає, що рішення суду апеляційної  інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм  матеріального права.  
		 
		Скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами є правомірним.
		 
		На думку відповідача-1, судом апеляційної інстанції не враховано, що Держземагентство та його правонаступник Держгеокадастр з 01.01.2013 набули повноважень на розпорядження землями державної власності, а згідно з договором оренди землі орендна плата з 2007 року сплачувалась і на даний час сплачується на рахунки  Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, таким чином сільська рада могла довідатися про можливе порушення свого цивільного права ще в 2007-2008 роках, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ГУ Держземагентства у Харківській області) ще з 2013 року.  
		 
		ТОВ "Агролатінвест" вказує, що зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати  на підставі ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого. 
		 
		Оскільки за наслідками розгляду даного спору судом встановлено, що спірний правочин укладено між Нововодолазькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ "Агролатінвест", як орендарем, 05.12.2007 з порушенням вимог земельного законодавства, скаржник вважає, що саме з цієї дати для особи, яка уповноважена здійснювати права власника спірної земельної ділянки (районної державної адміністрації до 01.01.2013 і центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів після цієї дати), розпочався перебіг позовної давності для позовних вимог про визнання цього правочину недійсним. 
		 
		Враховуючи, що позов заявлено у серпні 2017 року і судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем позовної давності за заявленими вимогами, на думку відповідача-1, рішення суду першої інстанції про відмову у позові за наслідками спливу трирічної позовної давності підлягає залишенню без змін. 
		 
		Також скаржник зазначає, що сторони спірного договору оренди землі дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, встановлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", крім того, сторони не позбавлені права вчинити правочин щодо внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом. 
		 
		Відповідач-1 вважає, що відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою не для визнання договору оренди недійсним вцілому, а для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій. 
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник також посилається на ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 
		 
		 
		ТОВ "Агролатінвест" зазначає, що порушення вимог законодавства, на які прокурор вказує як на підставу позову у даній справі - укладення спірного договору без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинено насамперед з боку державних органів, а  саме Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, та вважає, що через вказане порушення відповідач-1 не може бути позбавлений права мирно володіти своїм майном у вигляді титульного права оренди спірної землі та законних сподівань здійснювати таке право оренди. 
		 
		Позивач-1 надав  відзив на касаційну скаргу, у якому викладені пояснення по суті спору, та зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням всіх норм матеріального та процесуального права.   
		  
		Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали. 
		 
		У судове засідання з'явилися прокурор та  представник відповідача-1.   
		 
		Представники  позивачів та відповідача-2   у судове засідання не з'явилися, хоча  вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання  були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
		 
		У судовому засіданні   представник відповідача-1   підтримав касаційну  скаргу.
		 
		Прокурор виклав заперечення проти касаційної скарги. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора,  представника  відповідача-1,  які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна  скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
		 
		Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
		"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
		 
		З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.   
		 
		Як встановлено судами попередніх  інстанцій, 26 жовтня 2006 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією винесено розпорядження "Про надання дозволу ТОВ "Агролатінвест" на виготовлення технічної документації щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок".
		 
		Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації               №777 від 12 листопада 2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" в особі генерального директора ОСОБА_6 сільськогосподарського призначення за рахунок земель запасу на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.
		 
		На підставі вказаного розпорядження між Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" 05 грудня 2007 року було укладено договір оренди землі строком на 20 років.
		 
		Так, вказаним договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер НОМЕР_1, площею 17,6987 га., яка розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. 
		 
		Відповідно до пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного і сільськогосподарського виробництва.
		 
		Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178796,07 грн.
		 
		Відповідно до пункту 6 договору земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
		 
		Договір укладається на термін 20 років (пункт 8 договору). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. 
		 
		Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 120 грн. за один гектар загальної площі на рік. 
		 
		Договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації. 
		 
		Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб та зареєстрований у Нововодолазькому районному відділенні Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29 грудня 2007 року за № 040770000485.
		 
		Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.
		 
		Суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, з урахуванням статей  1, 2, 6, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин),   статті 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання спірного договору), статей 1, 5, 13, 18, 23  Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції), дійшов висновку, що  прокурор правомірно вказує на те, що оспорюваний договір суперечить земельному законодавству.
		 
		Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки Нововодолазька  районна  державна  адміністрація та ТОВ "Агролатінвест" уклали спірний договір оренди земельної ділянки з порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оренду землі", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим  у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, договір оренди земельної ділянки відповідно до статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з недодержанням сторонами в момент його укладення встановленого законом порядку.
		 
		Судами попередніх інстанцій була врахована правова позиція Верховного Суду України, викладена в  постановах від 01 липня 2015 року у справі №3-297гс15, від 08 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі    №3-70гс15, від 01 липня 2015 року у справі № 916/1736/14, від 22 травня 2013 року № 6-11цс13, згідно якої укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статтей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".
		 
		При цьому, судами при розгляді справи встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в пункті 5 договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", не проводилася, що підтверджується таким.
		 
		Згідно інформації Нововодолазької районної ради № 492 від 22 травня 2017 року, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 17,6987 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яку передано в оренду за договором, не затверджувалася.
		 
		Крім того, відповідно до інформації відділу ГУ Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області №10-20-0.23, 26-127/117-17 від 25 травня 2017 року відомості щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 17,6987 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яку передано в оренду за договором, відсутні.
		 
		Відсутність відповідного рішення про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої ділянки свідчить, що фактично така оцінка при укладенні договору проведена не була.
		 
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи,  згідно пункту 5 договору оренди землі, укладеного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" 05 грудня 2007 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178796,07 грн.
		 
		Прокурором у позовній заяві зазначено, що у п.5 договору, укладеного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Агролатінвест", зазначена нормативна грошова оцінка, розрахунок якої фактично не проводився. Для розрахунку розміру орендної плати по даному договору використовувався розрахунок за земельні ділянки державної або комунальної власності на підставі грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, проведеної КСП "Маяк", яка міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки і яка складає 178796,07грн. Використана нормативна грошова оцінка КСП "Маяк" була затверджена у 1995 році рішенням виконавчого комітету Нововодолазької районної ради народних депутатів №245. З урахуванням зазначеного та ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" прокурор вказує, що не можливо вважати використану під час укладення договору оренди нормативно грошову оцінку КСП "Маяк" належною.   
		 
		У матеріалах справи міститься копія витягу з грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення КСП "Маяк" Нововодолазького району Харківської області (а.с. 40), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 176987 кв. м (17,6987 га)  складає 178796,07 грн. 
		 
		При цьому, у вказаному витязі власником (користувачем) вказано ТОВ "Агролатінвест".
		 
		Витяг виданий Відділом земельних ресурсів у Нововодолазькому районі Харківської області 04.12.2007 (№421).
		 
		Договір оренди землі укладений 05.12.2007.
		 
		З викладеного вбачається, що витяг виданий за день до укладення договору оренди,  розмір  нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у витязі, співпадає з вказаною у п.5 спірного договору оренди землі.
		 
		Також співпадають площа земельної ділянки, цільове використання, місце знаходження земельної ділянки.
		 
		На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що судами не досліджено та не надано належної  оцінки з відповідними висновками як самому цьому вищевказаному витягу, так і доводам прокурора щодо неможливості прийняття вищевказаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку розміру орендної плати по спірному договору.
		 
		Крім того, судами не надано оцінки тому, що між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Агролатінвест" 23.11.2010 була укладена   угода про зміну і доповнення договору, відповідно  до якої сторони прийшли до згоди змінити умови договору оренди землі від 05 грудня 2007 року, зокрема, виклавши п.5 договору в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2010р.  становить 224283 грн. 59 коп. (двісті двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят три грн. 59 коп.).", яка міститься в матеріалах справи.
		 
		Дана угода підписана сторонами, скріплена печатками та відповідно зареєстрована.
		 
		Щодо заяви відповідача-1 про сплив позовної давності суд першої інстанції дійшов такого висновку.
		 
		Судом встановлено, що спірний договір укладено 05 грудня 2007 року, в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області лише у  2017 році.
		 
		Проте, при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржений правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладення.
		 
		Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2017 році.
		 
		При вирішенні даного спору у частині застосування правил Цивільного кодексу України про позовну давність, суд дійшов висновку за необхідне застосувати правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від  01 липня 2015 року у справі №6-178цс15 про те, що оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому про порушене право прокуратурі було відомо з часу державної реєстрації уповноваженим органом держави договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року, тобто з 29 грудня 2007 року.
		 
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції  вказав, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації протягом встановленого законом строку позовної давності, як про розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 777 від 12 листопада 2007 року, так і про договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року, на підставі якого він укладений (від дати його укладення та державної реєстрації), тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
		 
		Тобто, фактично суд першої інстанції обраховував позовну давність від моменту, коли про порушення дізнався чи міг дізнатися саме прокурор. 
		 
		Разом з тим, як зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
		 
		Вказана правова позиція, викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.05.2015    року  у справі №    3-126гс15. 
		 
		Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що  в матеріалах справи відсутні докази   обізнаності позивачів - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області  до моменту подання позову прокурором про факт укладення спірного договору оренди земельної ділянки. 
		 
		Таким чином, Головне  управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівська  сільська  рада  Нововодолазького району Харківської області  (позивачі) не знали та не могли знати про наявність порушень вимог закону до моменту інформування прокуратурою про їх виявлення.
		 
		 
		На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що  підстави для задоволення заяви про застосування позовної давності відсутні, оскільки матеріали справи  не містять доказів того, що строк позовної давності за цими вимогами на момент пред'явлення позову прокурором в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області сплинув.
		 
		Тобто, фактично суд апеляційної інстанції обраховував позовну давність від моменту, коли про порушення дізналися чи могли дізнатися саме Головне  управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівська  сільська  рада  Нововодолазького району Харківської області. 
		 
		Стосовно строку позовної давності  колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне вказати наступне.
		 
		Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		 
		Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		 
		За змістом положень статті 2 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		 
		Відповідно до положень ч.ч.2,4 ст.29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		 
		Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (ст. 256 ЦК України). 
		 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або мала об'єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		При цьому, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
		 
		Дані висновки відповідають висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18 жовтня 2017 року, №3-869гс17 від 16 серпня 2017 року, №3-455гс17 від 7 червня 2017 року, №3-1486гс16 від 22 березня 2017 року, №916/2122/13 від 22 квітня 2015 року, №11/163/2011/5003 від 25 березня 2015 року, з якими повністю погоджується колегія суддів касаційного суду по даній справі та не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
		 
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
		 
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,  Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.
		 
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 22.03.2017 у справі                     № 3-1486гс16.
		 
		Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі              №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. 
		 
		На момент укладення оскаржуваного договору оренди землі сільськогосподарського призначення уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями, оренди, в силу вимог чинної на той час ст. 122 та пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України) була Нововодолазька районна державна адміністрація. Внаслідок змін в чинному законодавстві України до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області перейшли повноваження Нововодолазької РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.
		 
		При цьому в спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.
		 
		Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів. 
		 
		Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові  Верховного Суду від 24.01.2018  у справі  №914/801/17.
		 
		Колегія суддів касаційного суду по даній справі повністю погоджується з правовою позицією, викладеною  в зазначеній постанові Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї. 
		 
		Разом тим, суди попередніх інстанцій не врахували вищевикладене, не дослідили та не з'ясували, коли про порушення своїх прав довідалася саме держава в особі уповноваженого органу. 
		 
		Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:
		"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."
		 
		Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:
		"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява    № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."
		 
		Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
		"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
		2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."
		 
		Відповідно до  п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:
		"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
		1) суд не дослідив зібрані у справі докази."
		 
		З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України,   Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі №922/3001/17 задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 у справі №922/3001/17  скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            І. Кушнір
		 
		Судді                                                                                                         Є. Краснов
		 
		                                                                                                                  Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...