Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/2127/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2018. Зареєстровано: 24.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  926/2127/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_4 
		на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018
		та рішення Господарського суду Чернівецької області від  07.12.2017
		у справі № 926/2127/16
		за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу м.Чернівці
		до  Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_4
		за участю Військової прокуратури Західного регіону Чернівецького гарнізону
		про  зобов'язання звільнити орендоване приміщення,-
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (далі - КЕВ, позивач) звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до ФОП ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, відповідач)   про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 68,6 кв.м.
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 року (суддя  Желік Б.Є.) у справі № 926/2127/16 позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці задоволено. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 68,6 кв.м, протягом 30 днів, починаючи з наступного дня, після набрання рішенням законної сили.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 (судді - Скрипчук О.С., Зварич О.В., Матущак О.І.)  рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 у справі № 926/2127/16 залишено без змін. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд,  посилався на приписи ст. 635 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" виходив з того, що  сторонами умови попереднього договору не виконано, у строк до 23.05.2014 основний договір так і не укладено, враховуючи судове рішення у справі № 926/4318/16 яким попередній договір оренди №98/2013-п від 03.06.2013р. визнаний недійсним, позов є обгрунтованим.
		Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018  та рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 у справі № 926/2127/16 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень ФОП ОСОБА_4  зазначає порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
		 
		На думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст.ст. 627, 628, 635 ЦК України,  ст. 180 ГК України, та не  врахувала, що   позивачем не було надіслано відповідачу проекту основного договору.
		 
		У відзиві на подану відповідачем   касаційну скаргу  Заступник Військової прокуратури Західного регіону Чернівецького гарнізону   посилаючись на вимоги ст. 635 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вказуючи на відсутність порушень при прийнятті оскаржуваних судових рішень,  просить залишити скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		У відзиві Квартирно - експлуатаційний відділ м. Чернівці просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам і вимогам закону.
		Представники сторін в судове засідання не з"явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
		 
		Квартирно-експлуатаційним  відділом м. Чернівці  подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
		 
		Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.06.2013 між Квартирно-експлуатаційним відділом в м. Чернівці та ФОП ОСОБА_4 було укладено попередній договір оренди військового нерухомого майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: АДРЕСА_1 (№98/2013-п.).
		Згідно з Актом приймання-передачі від 03.06.2013 КЕВ передав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_4 прийняв, на підставі вказаного вище попереднього договору в оренду зазначене в ньому нерухоме майно.
		Прийняте в оренду майно позивачем ідентифіковане, як "склад-приміщення" літери Б площею 68,6 кв.м, розташований на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 що не заперечується відповідачем.
		За умовами попереднього договору оренди №98/2013-п від 03.06.2013р.(п.1.1) основний договір на умовах попереднього договору сторони повинні були укласти протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору. 
		Судами встановлено, що у встановлений строк основний договір, на умовах попереднього договору, сторонами не укладено.
		Зважаючи на вказані обставини, позивач, посилаючись на вимоги ст.ст. 15, 16, 629, 759 ЦК України, ст.  27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  просить суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 68,6 кв.м.
		Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
		За приписами ч.1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
		При цьому, касаційний суд вказує на те, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		 
		Основна правова мета попереднього договору полягає у виконанні ним двох функцій: 1) спонукання до укладення основного договору, 2) фіксації умов основного договору.
		При цьому, відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
		У відповідності до п.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
		У відповідності до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду здійснюється з урахуванням вимог, встановлених порядком надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000р. №778. 
		Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.
		Відповідно до п. 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000р. № 778, перед укладанням договорів оренди військового нерухомого майна проводиться оцінки його вартості. 
		Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Крім того, судами встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі №926/4318/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017, скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017 про визнання недійсним попереднього договору оренди військового нерухомого майна від 03.06.2013 №98/2013-п, яке (майно) є предметом спору у даній справі.
		Зі змісту наведених постанов апеляційної та касаційної інстанцій вбачається, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017 у справі №926/4318/16, яким попередній договір оренди №98/2013-п від 03.06.2013 визнаний недійсним, скасовано з урахуванням того, що зазначений договір на день постановлення судом рішення припинив свою дію, в т.ч. і щодо зобов'язання КЕВ м. Чернівці укласти з ФОП ОСОБА_4 основний договір, а тому неможливе визнання цього договору недійсним на майбутнє.
		Отже, постановою Львівського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду у справі №926/4318/16 також підтверджений факт припинення дії договору №98/2013-п від 03.06.2013р., що зобов'язує відповідача звільнити спірне у справі приміщення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Виходячи із викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення заявлених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 68,6 кв.м, протягом 30 днів, починаючи з наступного дня, після набрання рішенням законної сили, з посиланням на приписи статті 635 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
		 
		Тоді як, згідно статті 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції з 15.12.2017, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції про задоволення позову, прийняті у відповідності до фактичних обставин,  норм матеріального та процесуального права і підстав для  скасування судових рішень судів попередніх інстанцій  або іх зміни не вбачається. 
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.
		 
		Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на ФОП ОСОБА_4
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, - 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ : 
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4  залишити без задоволення.
		 
		Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від  07.12.2017 у справі                   № 926/2127/16 - залишити без змін
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий -                                                                                              Ткаченко Н.Г. 
		 
		Судді -                                                                                                            Білоус В.В.
		 
		                                                                                                                       Жуков С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...