Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/4003/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2018.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 372/4003/15-ц
		провадження № 61-4266 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача:-Пророка В. В.суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О.,Фаловської І. М., ШтеликС. П. 
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_6,відповідачі: ОСОБА_7,  громадська організація «Європейське суспільство», 
		розглянув в порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та громадської організації «Європейське суспільство» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року, постановлене у складі суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Фінагєєва В. О.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.                У серпні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_7 та громадської організації «Європейське суспільство» (далі - ГО «Європейське суспільство») про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
		 
		2.                Позовна заява мотивована тим, що позивач обіймає посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ухваленого під його головуванням у цивільній справі № 362/5935/14-ц за позовом ОСОБА_8 до Васильківського міського голови ОСОБА_9, виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області, Комунального підприємства «Васильківкомунікаціясервіс» про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, позов ОСОБА_8 задоволено частково. Зокрема, поновлено ОСОБА_8 на посаді директора Комунального підприємства «Васильківкомунікаціясервіс».
		 
		3.                У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, ІНФОРМАЦІЯ_1 року в мережі Інтернет на веб-сайті ГО «Європейське суспільство» розміщена стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» за веб-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - стаття від ІНФОРМАЦІЯ_1 року). В коментарях, що розміщенні після даної статті в нижній частині публікації, міститься виконаний у той же день о 23 годині 17 хвилин коментар ОСОБА_7 наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4» (далі - коментар ОСОБА_7.).
		 
		4.                Позивач вважає, що твердження ОСОБА_7 є неправдивим та таким, що не відповідає дійсності, внаслідок чого принижує його честь, гідність і шкодить діловій репутації. Тому просить визнати розповсюджену у коментарі ОСОБА_7 до статті від ІНФОРМАЦІЯ_1 року інформацію недостовірною, зобов'язати ОСОБА_7 спростувати поширену відносно позивача недостовірну інформацію шляхом здійснення письмового у друкований спосіб повідомлення, зобов'язати ГО «Європейське суспільство» у строк тридцять календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили на своєму веб-сайті оприлюднити текст відповідного письмового у друкований спосіб повідомлення ОСОБА_7 та стягнути з ОСОБА_7 завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		5.                Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково:
		-       визнано розповсюджену ОСОБА_7 у його відповідному коментарі інформацію про те, що: «Корупцiонер поновив корупцiонера!» - недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача та порочить його гідність, честь і ділову репутацію;
		-       зобов'язано ОСОБА_7 спростувати поширену відносно позивача недостовірну інформацію шляхом здійснення письмового у друкований спосіб повідомлення наступного змісту: «Я, ОСОБА_7 заявляю, що розповсюджена мною у коментарі до статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розміщена в мережі Інтернет на веб-сайті Громадського об'єднання «Європейське суспільство» за веб-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, інформація про те, що: ІНФОРМАЦІЯ_5»;
		-       зобов'язано ГО «Європейське суспільство» у строк тринадцять календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили на своєму веб-сайті http://goes.org.ua в розділі «Влада» оприлюднити текст письмового у друкований спосіб повідомлення ОСОБА_7 наступного змісту: «Я, ОСОБА_7 заявляю, що розповсюджена мною у коментарі до статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розміщена в мережі Інтернет на веб-сайті Громадського об'єднання «Європейське суспільство» за веб-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, інформація про те, що: ІНФОРМАЦІЯ_5»;
		-       в задоволенні решти позовних вимог вирішено відмовити;
		-       вирішено стягнути з ОСОБА_7 та ГО «Європейське суспільство» на користь ОСОБА_6 по 121,80 грн з кожного у відшкодування сплаченого судового.
		 
		6.                Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Частиною четвертою статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		7.                Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова № 1), при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації , тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи , тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Відповідно до пункту 12 цієї постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, а тому ОСОБА_7 і ГО «Європейське суспільство» є належними відповідачами за даним позовом.
		 
		8.                Зважаючи на те, що рішення, яке обговорюється у статті від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, постановлено під головуванням позивача та його ім'я також безпосередньо згадується у цій статті, очевидним є той факт, що коментар ОСОБА_7 стосується позивача.
		 
		9.                Частина перша статті 59 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством. У відповідному реєстрі відсутні відомості про позивача.
		 
		10.           Статтею 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (частина четверта статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).
		 
		11.           Згідно із статтею 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		 
		12.           Даючи юридичну оцінку доказам, враховуючи те, що відсутні докази, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди позивачу ОСОБА_7, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
		 
		Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
		 
		13.           Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено - рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову позивача відмовлено.
		 
		14.           Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		 
		15.           У пунктах 15 та 19 Постанови № 1 роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, якої шкоди завдає особистим немайновим правам.
		 
		16.           Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		17.           На підтвердження своїх вимог позивачем надано роздруківку статті , що розміщена в мережі Інтернет на веб-сайті ГО «Європейське суспільство» разом з коментарем ОСОБА_7 (а.с. 9 - 12). Зазначена роздруківка не підтверджує того, що саме відповідач розмістив вказаний коментар.
		 
		18.           Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, прийшов до висновку, що розміщений в мережі Інтернет коментар до статті від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті ГО «Європейське суспільство» за своїм характером є оціночними судженнями, а не фактичним твердженням, яке б могло принизити честь та гідність, і тому відсутні підстави вважати, що права позивача порушені.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		19.           У серпні 2016 року позивач подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв своє рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		20.           У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року та залишити без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		21.           Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.
		 
		22.           Згідно із частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		23.           31 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
		 
		24.           Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		25.           Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		26.           Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		27.           Коментар ОСОБА_7 зроблений з використанням можливостей соціальної мережі «Вконтакте». Можливість користування операційними можливостями соціальної мережі «Вконтакте» передбачає обов'язкове введення номеру телефону або e-mail і пароля користувача. Судом апеляційної інстанції не встановлено, що номер телефону або e-mail і пароль користувача в соціальній мережі «Вконтакте» з ім'ям (логіном, ніком) «ОСОБА_10» було використано не відповідачем, а іншою особою для входу до системи соціальній мережі «Вконтакте» та здійснення коментаря ОСОБА_7 Фотографія особи, яка міститься на сторінці «ОСОБА_10» в соціальній мережі «Вконтакте», може бути звірена з виглядом ОСОБА_7 Дописи на відповідній сторінці соціальній мережі «Вконтакте» стосуються подій приватного життя ОСОБА_7
		 
		28.           Коментар не є інформацією - він є способом відображення певної інформації та містить її у своєму змісті, оскільки саме за допомогою коментаря ОСОБА_7 відповідач розповсюдив в мережі Інтернет неправдиву і таку, що не відповідає дійсності інформацію відносно позивача, що принижує його честь, гідність і шкодить його діловій репутації. Відповідний коментар містить конкретні та фактичні дані у вигляді прямого твердження ОСОБА_7, яке є неправдивим. Тому це не є суб'єктивною думкою та/або оціночним твердженням. Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що відповідний коментар не є інформацією у розумінні ст. 200 ЦК України.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		 
		29.           ГО «Європейське суспільство» у своєму запереченні на касаційну скаргу позивача зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права, а позивачем не доведено, що ГО «Європейське суспільство» є власником сайту за адресою: http://goes.org.ua, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів поширення ОСОБА_7 інформації щодо позивача на сайті http://goes.org.ua.
		 
		30.           ОСОБА_7 також подав заперечення на касаційну скаргу позивача. В ньому він зазначає, що інформація про порядок отримання доступу до операційних можливостей соціальної мережі «Вконтакте» сам по собі не означає, що ОСОБА_7 користувався своїм номером телефону, електронною поштою, паролем, заходив у дану мережу для здійснення коментаря ОСОБА_7 Його фотографії є в публічному доступі в Інтернеті, а тому будь-яка особа може використати її для створення сторінки у соціальній мережі «Вконтакте». Відповідні факти позивач мав доводити згідно вимог частини третьої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, а тому безпідставні претензії позивача до апеляційного суду щодо не встановлення судом протилежних твердженням позивача фактів.
		 
		31.           Коментар ОСОБА_7, який розглядається у справі не містить прямого твердження, носить абстрактний характер, оскільки у статті від ІНФОРМАЦІЯ_1 року вказані декілька осіб, а не тільки позивач. Тому суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, приймаюче своє рішення.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		 
		32.           Згідно із частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
		 
		33.           Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		34.           Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті встановлює, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		35.           Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		36.           Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
		 
		(1.1) Щодо коментаря в мережі Інтернет як інформації, що принижує честь, гідність і шкодить діловій репутації
		 
		37.           Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша статті 34 Конституції України). Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).
		 
		38.           Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).
		 
		39.           Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так частина перша статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема, передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		 
		40.           У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею10 Конвенції.
		 
		41.           У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яновський проти Польщі» від 21 січня 1999 року суд зазначив, що державні службовці, які виступають в своїй офіційній якості, повинні бути готові витримувати більше критики, ніж приватні особи.
		 
		42.           Згідно пункту 3 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, держава, уряд або будь-яка інша інституція виконавчої, законодавчої чи судової гілки влади може бути об'єктом критики в засобах масової інформації.
		 
		43.           Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).
		 
		44.           Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).
		 
		45.           Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (частина третя статті 60 ЦПК України 2004).
		 
		46.           Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України 2004).
		 
		47.           Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).
		 
		48.           Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).
		 
		49.           Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).
		 
		50.           Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).
		 
		51.           Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація (згідно із частиною першою статті 201 ЦК України).
		 
		52.           У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).
		 
		53.           Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (частина третя статті 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (частина друга статті 299 ЦК України).
		 
		54.           Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абзаці перший частини четвертої статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).
		 
		55.           Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статі 200 ЦК України). Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (частина третя статті 200 ЦК України).
		 
		56.           Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин (абзаци перший та другий частини першої статті 7 ЦК України).
		 
		57.           Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина перша статті 30 Закону України «Про інформацію» (далі - Закон про інформацію). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина друга статті 30 Закону про інформацію).
		 
		58.           Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (згідно з абзацом першим частини другої статті 30 Закону про інформацію).
		 
		59.           Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац четвертий пункту 1 Постанови № 1). Постанова № 1 передбачає також застосування до відповідних спорів вищезазначеної Декларації.
		 
		60.           У відповідності до статті 9 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент опублікування коментаря ОСОБА_7 (далі - Закон про держслужбу), суддя є державним службовцем, правовий статус якого регулюється Конституцією України та спеціальним законом. Суддя зобов'язаний, зокрема, подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (згідно з пунктом 6 частини п'ятої статті 55 Закону про судоустрій). З метою встановлення відповідності рівня життя судді наявному у нього та членів його сім'ї майну і одержаним ними доходам стосовно судді проводиться моніторинг способу життя відповідно до закону (частина друга статті 57 Закону про судоустрій).
		 
		61.           З матеріалів справи вбачається, що коментар ОСОБА_7 в значній мірі викликає враження пов'язаності його з особою позивача.
		 
		62.           В контексті статті 9 Закону про державну службу, приписів статей 55 та 57 Закону про судоустрій з урахуванням висновку Європейського суду з прав людини, висловленого у справі «Яновський проти Польщі», пункту 3 Декларації, вбачається, що позивач повинен бути готовим витримувати більше критики, ніж приватні особи, та більш холоднокровно ставиться до неї.
		 
		63.           У коментарі ОСОБА_7 подвійно застосовано знак «)» після кожного з двох тверджень. З точки зору правил української мови коментар ОСОБА_7, якщо його розглядати як інформаційне повідомлення, не мав би містити знак «)» взагалі. Згідно загальновідомої практики користувачів мережі Інтернет, прийняття до уваги якої узгоджується з приписами статті 7 ЦК України, знак «)» означає посмішку. Отже, застосування такого подвійного знаку означає вираження емоції, що близька до сміху. Отже, коментар ОСОБА_7 не був набором фактичних даних які були розповсюджені як інформація, передбачена статтею 200 ЦК України. Вбачається, що суд апеляційної інстанції правильно оцінив даний коментар як оціночне судження, бо з точки зору стилістики його викладу, очевидним є сатиричний характер цього коментаря, як оцінки змісту статті від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме, критики обставин, описаних у цій статті.
		 
		64.           Враховуючи вище зазначене, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, приймаючи своє рішення.
		 
		(1.2) Щодо інших доводів учасників справи
		 
		65.           Відповідно до вище розкритого змісту статті 10 ЦПК України 2004 саме позивач повинен доводити використання конкретного телефонного номеру, електронної пошти і пароля відповідачем у соціальній мережі «Вконтакте».
		 
		66.           Наявність певної особистої інформації про ОСОБА_7 на відповідній сторінці соціальної мережі «Вконтакте» не є сама по собі доказом того, що це його сторінка, так само як і його фотографії. Відсутні підстави вважати, що ці дані неможливо отримати в Інтернеті у вільному доступі та використати для створення фіктивної сторінки - позивач цього не довів.
		 
		67.           З матеріалів справи не вбачається встановлення факту того, що ГО «Європейське суспільство» є власником сайту за адресою: http://goes.org.ua.
		 
		68.           Разом з тим суд касаційної інстанції в рамках вимог статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Це також передбачає, що касаційний суд не розглядає докази, які учасники справи надають вперше в рамках розгляду справи касаційному суду.
		 
		69.           Враховуючи вищезазначене, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, той факт, що коментар ОСОБА_7 має переконливі ознаки оціночного судження, вбачається надмірним додаткове встановлення вищезазначених фактів судами нижчих інстанцій у цій справі.
		 
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		 
		70.           Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. (стаття 410 ЦПК України).
		 
		71.           На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення, а рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року без змін.
		 
		 
		(2.2) Щодо судових витрат
		 
		72.           Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).
		 
		73.           Позивач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат. Іншими учасниками справи не заявлені до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.      Залишити касаційну скаргу ОСОБА_6без задоволення.
		 
		2.      Залишити рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року без змін.
		 
		3.      Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_6.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                                      В. С. Висоцька
		 
		 
		                                                                                                                      А. О.Лесько
		 
		 
		                                                                                                                      В. В.Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      І.М. Фаловська
		 
		 
		                                                                                                                      С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...