Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/250/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2018. Зареєстровано: 27.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2018.
Дата набрання законної сили: 19.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2018 року№ 876/3680/18
		Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді - Качмара В.Я.,
		суддів - Багрія В.М., Рибачука А.І.,
		при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі №807/250/16 (судді Луцович М.М., Гаврилко С.Є., Рейті С.І., рішення ухвалене о 16/24 год, м.Ужгород Закарпатська область, повний текст складено 27 березня 2018 року) за позовом ОСОБА_7 до Державної міграційної служби України про оскарження рішення органу влади про позбавлення додаткового захисту, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ще у березні 2016 року громадянка Сирії ОСОБА_7 (далі - Громадянка) звернулася до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС) про визнання незаконним та скасування Рішення про позбавлення додаткового захисту від 25.02.2016 №99-16 (далі - Рішення).
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року позов задоволено.
		Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		В доводах апеляційної скарги посилаючись на окремі обставини справи вказує, що позивач, як особа, яка потребує додаткового захисту перебуваючи в межах прикордонної смуги фактично здійснила спробу перетину державного кордону, у зв'язку з чим її дії обґрунтовано були розцінені ДМС, як діяльність, що становить загрозу національній безпеці України. Громадянка реалізуючи свої права та свободи могла у встановленому порядку іммігрувати у будь-яку з Європейських країн на постійне місце проживання, або тимчасово виїхати на визначений термін, як це передбачено законодавством України, законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України, але знаючи про можливість легального виїзду позивач обрала незаконний спосіб, що у сукупності створює умови для позбавлення її статусу особи, що потребує додаткового захисту.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Розгляд справи проводити без її участі та участі її представника.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте відповідачем Рішення є безпідставним, оскільки останнім не наведено, які саме дії, що становлять загрозу національній безпеці України вчинила позивач для позбавлення її додаткового захисту.
		Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Громадянка ІНФОРМАЦІЯ_1 рішенням ДМС від 22.05.2012 №213-12 відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон №3671-VI), визнана особою, яка потребує додаткового захисту.
		Протоколом адміністративного затримання від 03.07.2015 (далі - Протокол) зафіксовано, що о 22/30 год в результаті проведення додаткових заходів з протидії нелегальній міграції прикордонним нарядом на околиці населеного пункту Гуняди Берегівського району Закарпатської області, на напрямку 172 прикордонного знаку на відстані 900 метрів до лінії державного кордону, в прикордонній смузі було зупинено легковий автомобіль марки «ВАЗ», зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням громадянина України ОСОБА_8. В салоні даного автомобіля була виявлена та в подальшому затримана, зокрема і Громадянка разом декількома іншими іноземними громадянами без документів, що посвідчують особу, при спробі незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску з України в Угорщину. Своїми діями дана Громадянка порушила вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинила правопорушення, яке передбачено частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП; а.с.59-60).
		Із викладеними у Протоколі обставинами позивач не погодилась та надала письмові пояснення щодо перебування її у місці затримання. Згідно з поясненнями, наданими у підрозділі ДМС, вона зазначила, що поїхала зі своїми друзями в м. Берегово відпочивати про, що завчасно попередила адміністрацію Пункту тимчасового розміщення біженців в Закарпатській області (далі - ПТРБ), де вона проживала. По дорозі їхню машину зупинили працівники прикордонної служби, які її разом з іншими особами забрали у свою машину та тримали 3 дні у тюрмі. Потім судили та відпустили. На суді захисника у них не було (а.с.54).
		Згідно постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 6 липня 2015 року в справі №297/1588/15-п позивача визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого частиною другою статтті 204-1 КУпАП та застосовано захід впливу у вигляді попередження (а.с.61).
		На підставі даних зазначених у Протоколі листом Першого заступника Голови Державної прикордонної служби України (далі - ДПС) від 09.07.2015 №0.43-7458/0/6 скеровано до відповідача клопотання про позбавлення Громадянки додаткового захисту (а.с.57-58).
		Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства до Головного управління ДМС у Закарпатській області (далі - ГУ) направлено відповідні матеріали щодо здійснення відносно позивача заходів, передбачених статтею 11 Закону №3671-VI, тобто щодо позбавлення статусу особи, що потребує додаткового захисту (а.с.55-56).
		25.02.2016 на підставі подання ГУ від 22.01.2016 про позбавлення додаткового захисту відповідачем прийнято Рішення, яким позбавлено Громадянку додаткового захисту у зв'язку з тим, що вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці України (а.с.65-67).
		Про вказане Рішення позивач дізналася з відповідного повідомлення ГУ від 23.03.2016 №5.2/10 (а.с.6).
		Законом №3671-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
		За пунктом 13 частини першої статті 1 Закону №3671-VI особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
		Відповідно до частини шостої статті 10 Закону №3671-VI іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.
		Підстави для позбавлення статусу особи, яка потребує додаткового захисту наведені у статті 11 вказаного Закону.
		Зокрема частиною п'ятою статті 11 Закону №3671-VI передбачено, що особа позбавляється статусу біженця або додаткового захисту, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» (далі - Закон №964-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державною управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
		Національні інтереси - це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України (абзаци 3, 4 статті 1 Закону №964-IV).
		За змістом статті 7 Закону №964-IV на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є нелегальна міграція.
		Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає визначення нелегального мігранта. Нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		З матеріалів справи видно, що основною причиною ініціювання з боку відповідача процедури позбавлення позивача статусу особи, яка потребує додаткового захисту стало перебування останньої у прикорднонній смузі на околиці населеного пункту Гуняди Берегівського району Закарпатської області, на напрямку 172 прикордонного знаку на відстані 900 метрів до лінії державного кордону. Факт такого перебування визнано ДМС як діяльність, що становить загрозу національній безпеці України та є нелегальною міграцією.
		Однак, апеляційний суд не приймає до уваги такі доводи скаржника та погоджується із висновками суду першої інстанції, відповідно до яких сам факт перебування Громадянки у прикордонній смузі не може тлумачитися як спроба перетину державного кордону, тобто як спроба нелегальної міграції, оскільки стаття 204-1 КУпАП «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України» передбачає відповідальність саме за фактичний перетин або спробу перетину державного кордону поза пунктами пропуску.
		Крім того, майже вся територія Берегівського району вважається прикордонною смугою. Тобто, є недоцільним вважати, що перебування особи, яка потребує додаткового захисту в прикордонній смузі є фактичною спробою перетину державного кордону.
		Будь-яких інших причин, які є підставою для позбавлення особи додаткового захисту та становлять діяльність, що створює загрозу національній безпеці України ДМС не наведено.
		Відповідно до статті 3 Закону №3671-VI біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження. 
		Як уже згадувалось, позивач є громадянкою Сирії.
		Факт війни та збройних конфліктів в Сирії є загальновідомим та в силу частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не потребує доказування.
		Таким чином, встановлено, що приймаючи оскаржуване Рішення, відповідач абсолютно не врахував інтереси позивача та наслідки до яких призведе виконання цього Рішення. Зокрема, втрата та позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, тягнуть за собою накладення на особу обов'язку залишити територію України, що є неприпустимим, оскільки для позивача і на сьогодні існують обставин, через які вона разом зі своєю сім'єю була змушена тікати з Сирії, зокрема це постійні військові конфлікти, відсутність захисту з боку держави. У Сирії її життя буде у небезпеці, і захисту нема від кого чекати. Доступу до освіти чи до елементарної медицини немає, пересуватися по всій території країни небезпечно, оскільки майже по всій території Сирії час від часу відбуваються збройні конфлікти.
		Необхідно зазначити, що, за весь час перебування в Україні, позивач не намагалася нелегально виїхати з України (а.с.98).
		До того ж, згідно характеристики, що надана ПТРБ, Громадянка характеризується як активна, завжди відстоює свою позицію, дотримується правил проживання та внутрішнього розпорядку ПТРБ, приймає активну участь у громадському житті установи (а.с. 97).
		Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи, враховуючи вимоги статей 1, 3, 10, 11 Закону №3671-VI, статтей 1, 7  Закону №964-IV, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ДМС слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року - без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС. 
		 
		 
		Головуючий суддя В. Я. Качмар судді В. М. Багрій   А. І. Рибачук  Повний текст складений 25 червня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...