Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2221/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                              
		Іменем України                     
		 
		13 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-2221/12
		 
		провадження № 61-9398 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»
		третя особа - ОСОБА_5 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Римара Є. П. 
		від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі суддів: Музичко С. Г., Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., від 17 березня 
		2016 року,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), третя особа - ОСОБА_5, про визнання договорів поруки припиненими.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що24 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 84 050 швейцарських франків з відсотковою ставкою 4,5 % річних, строком до 10 жовтня 2037 року. Цього ж дня між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_5 був укладений ще один кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 34 870 швейцарських франків з відсотковою ставкою 4,5 % річних, строком до 10 жовтня 2027 року. Зазначеними договорами сторони передбачили підвищення процентної ставки до 13,5 % річних за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення). На забезпечення виконання умов кредитних договорів, цього ж числа між нею та банком були укладені договори поруки. Вказує, що із поданої банком до суду позовної заяви дізнався про те, що 24 жовтня 2007 року між 
		ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_5 були укладені інші кредитні договори на аналогічні суми, однак із збільшеними відсотковими ставками. Оскільки він як поручитель про таке збільшення відповідальності повідомлений не був, його згоди відповідачем отримано не було, просив визнати припиненими зазначені договори поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
		 
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 
		2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва 
		від 17 березня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненими договори поруки, укладені 24 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що банком та ОСОБА_5 були змінені умови основних зобов'язань щодо підвищення процентних ставок без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу відповідальності останнього, а тому наявні правові підстави для припинення договорів поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що умовами договорів поруки висвітлені окремі умови забезпечувальних кредитних договорів, а не зазначення в них повного переліку умов відповідних кредитних договорів, не можуть бути підставою для припинення поруки. Крім того, позивач при укладенні договору поруки був ознайомлений з усіма умовами основних договорів, в тому числі і з розміром відсоткових ставок, та можливістю їх зміни з настанням певних обставин, підтвердив це проставленням свого підпису на кожній сторінці оспорюваних договорів поруки. Вказує, що нових договорів чи додаткових угод між сторонами кредитних договорів не укладалося, змін до основних договорів не вносилося, а тому збільшення відповідальності поручителя не відбулося. Судами не вирішено питання про застосування позовної давності.
		 
		У листопаді 2016 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він посилається на те, що умови основних кредитних договорів були змінені укладенням між сторонами інших кредитних договорів із збільшеними відсотковими ставками, згоди на укладення яких він не надавав, а тому є всі підстави для застосування частини першої статті 559 ЦК України.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		19 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 жовтня 2007 року між 
		ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №002-2900/756-0336, за яким остання отримала грошові кошти у сумі 84 050 швейцарських франків із кінцевим строком повернення 10 жовтня 2037 року, та кредитний договір № 002-2900/756-0336, за яким позичальник отримала кошти на суму 
		34 870 швейцарських франків із кінцевим строком поверненням 10 жовтня 2027 року. Процентна ставка за кредитними договорами становить 4,5 % річних. 
		 
		Відповідно до пунктів 1.1.1 кредитних договорів, за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується відсоткова ставка в розмірі 13,5 %. 
		 
		На забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, 
		24 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4 були укладені договори поруки за однаковим номером 002-2900/756-0336-Р, відповідно пункту 1. 2. яких поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначених кредитних договорів і він погоджується з ними, зокрема: суми основних договорів 84 050 та 34 870 швейцарських франків; 4,5 % річних - розмір процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів; 13,5 % - розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів.
		 
		Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		 
		Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
		 
		Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника. 
		Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
		 
		За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		 
		До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
		 
		Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
		 
		Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4, як на підставу припинення договорів поруки, посилався на укладені між банком та ОСОБА_5 інші кредитні договори із іншими процентними ставками, порівняно із умовами кредитних договорів, за якими він виступив поручителем, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності.
		 
		Із матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2007 року між 
		ОСОБА_5 та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є 
		ПАТ «Універсал Банк», були укладені інші кредитні договори 
		№ 002-2900/756-0336 на суму 84 050 швейцарських франків та 
		№ 002-2902/756-0345 на суму 34 870 швейцарських франків зі сплатою за користування кредитом базової ставки 4,5 % річних за користування кожним окремо кредитом у період з 24 жовтня 2007 року по 10 жовтня 
		2012 року включно; 9,95 % річних - базової ставки за користування кожним окремо кредитом за договором № 002-2900/756-0336 у період з 11 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2037 року, за договором № 002-2902/756-0345 у період з 11 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2027 року включно. 
		 
		Пунктом 1.1 кредитних договорів встановлено, що за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується відсоткова ставка в такому розмірі: 13,5 % річних, якщо користування кредитними коштами понад встановлений строк здійснювався в період 
		з 24 жовтня 2007 року по 10 жовтня 2012 року включно; 29,85 % річних, якщо користування кредитними коштами понад встановлений строк здійснювався в період за кредитним договором № 002-2900/756-0336 з 
		11 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2037 року, за кредитним договором 
		№ 002-2902/756-0345 з 11 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2027 року включно. При цьому сторони погодили, що розмір базової та/або підвищеної процентної ставки може змінюватися згідно з умовами цих договорів.
		 
		Пунктом 1.1.3. вказаних договорів передбачено, що у разі звільнення позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки за користування кредитом за цими договорами, а саме: базова процентна ставка у розмірі 11,45 % річних та підвищена процентна ставка у розмірі 34,35 % річних за договором № 002-2902/756-0345, та базова процентна ставка у розмірі 10,45 % річних та підвищена процентна ставка у розмірі 31,35 % річних за договором № 002-2900/756-0336, починаючи з першого робочого дня, що слідує за днем звільнення позичальника з основного місця роботи, при цьому додаткова угода до договорів щодо внесення змін між сторонами не укладається. 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що укладеними між банком та ОСОБА_5 вищезазначеними кредитними договорами були змінені умови основних зобов'язань, поручителем за якими виступив позивач, зокрема підвищилися базові та підвищені процентні ставки без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу відповідальності останнього.
		 
		Проте погодитися із такими висновками судів не можна.
		 
		Так, укладені 24 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_5 кредитні договори з однаковим номером 002-2900/756-0336-Р, відповідно до яких остання отримала грошові кошти у загальному розмірі 
		118 920 швейцарських франків, та поручителем за якими виступив 
		ОСОБА_4, передбачають сплату позичальником процентів за користування кредитними коштами у розмірі 4,5 % річних. Відповідно до пункту 1.1.1 кредитних договорів, за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується відсоткова ставка в розмірі 13,5 %. 
		 
		Вказані договори є чинними та матеріали справи не містять доказів внесення до них будь-яких змін. Виходячи із презумпції правомірності правочинів, встановленої статтею 204 ЦК України, всі права набуті сторонами за цими договорами, повинні здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.
		 
		Як вбачається із договорів поруки, ОСОБА_4 поручився за належне виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами і він погодився із викладеними в них умовами, зокрема: суми основних договорів 84 050 та 34 870 швейцарських франків; 4,5 % річних - розмір процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів; 13,5 % - розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів.
		 
		Оскільки матеріали справи не містять доказів внесення змін до основних зобов'язань з процентною ставкою 4,5 % річних та підвищеною 13,5 % річних, вони є чинними, то висновок судів попередніх інстанцій про припинення договорів поруки за кредитними договорами із базовою процентною ставкою 4,5 % річних та підвищеною процентною ставкою
		13,5 % із посиланням на інші договори із іншими процентними ставками є помилковим. 
		 
		Інші кредитні договори із іншими процентними ставками не є предметом поруки і не є збільшенням процентної ставки за забезпечувальними договорами, укладеними із ОСОБА_4, у зв'язку із чим збільшення обсягу відповідальності поручителя за вказаними кредитними договорами із базовою процентною ставкою 4, 5% річних та підвищеною процентною ставкою 13,5 % не відбулося.
		 
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не вказали якими саме додатковими договорами внесені зміни до основних зобов'язань, поручителем за якими виступив позивач, чим саме підтверджується збільшення обсягу його відповідальності саме за забезпечувальними зобов'язаннями, зазначаючи про припинення договорів поруки, не звернули уваги на те, що договори на які посилається позивач, як на підставу для застосування частини першої статті 559 ЦК України, не містять інформації стосовно внесення змін до основних зобов'язань за якими позивач виступив поручителем, а є окремими, не пов'язаними між собою, договорами. 
		 
		За таких обставин, висновок судів про те, що банком та ОСОБА_5 були змінені умови основних зобов'язань щодо підвищення процентних ставок без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу відповідальності останнього, є помилковим та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 
		416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційна скарга ПАТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то сплачений ним судовий збір у розмірі 
		167 грн 16 коп. за подання касаційної скарги слід стягнути з ОСОБА_4
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
		 
		Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання припиненими договорів поруки відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 167 грн 16 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Є. В. Синельников
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...