Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 223/312/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2018. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2018.
Дата набрання законної сили: 25.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        22-ц/775/161/2018(м) 
		                                        223/312/16-ц 
		                       
		 Головуючий у 1 інстанції Дочинець С.І.
		 Доповідач Мальцева Є.Є.
		 
		Категорія 50 
		 
		 
		 
		 П О С Т А Н О В А
		 І м е н е м У к р а ї н и
		 
		25 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
		 
		 головуючого судді - Мальцевої Є.Є.
		 суддів - Биліни Т.І., Баркова В.М.,
		 секретар - Брежнєв Д.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області, ухвалене 06 грудня 2017 року у місті Вугледарі Донецької області,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі  ТОВ «Порше Мобіліті») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Позивач вказував, що 22.08.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №50010166, в якому визначено, що договір між сторонами складають безпосередньо цей договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту. Між сторонами 18.12.2014 року було укладено Додаткову угоду до зазначеного кредитного договору, в якій сторони погодили збільшення строку кредиту до 63 місяців. Позивач на виконання умов кредитного договору надав ОСОБА_2 суму кредиту у розмірі 185185,00 гривень  еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 22750 доларів США 00 центів та суму додаткового кредиту у розмірі 69841,20 гривень  еквівалент суми додаткового кредиту в іноземній валюті становить 8580 доларів 00 центів, зі сплатою процентів користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту 15.08.2018 року, для купівлі автомобіля марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов №WVGZZZ1TZDW097953, обєм двигуна 1968 куб.см., та оплати страхових платежів. Відповідач за умовами договору зобовязана прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит, додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов кредитного договору. Зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року забезпечено договором застави №50010166 від 30.08.2013 року, посвідченим державним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за №901, згідно умов якого ОСОБА_2 надала в заставу автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, що належить їй на праві власності. Однак, відповідач свої зобовязання зі сплати чергових платежів з повернення кредиту у строки узгоджені сторонами в графіку погашення кредиту не виконала, у звязку з чим виникла заборгованість по їх сплаті у сумі 63752,43 гривні за кредитом та додатковим кредитом, 358,81 гривень  3% річних за кредитом та додатковим кредитом, 571,43 гривень - інфляційні витрати за кредитом та додатковим кредитом, штраф  37037,00 гривень. Позивачем 12.01.2016 року на адресу реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_2 було направлено вимогу про дострокове повернення повної суми кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, які станом на дату направлення вимоги становили 465044,67 гривень, та повідомив, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги, відбудеться їх примусове стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу. 
		Окрім того, відповідно до кредитного договору між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_2 як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №28-0199-РМ2-13-00602 від 28.08.2013 року. Вигодонабувачем за договором страхування виступає ТОВ «Порше Мобіліті». Позивач у відповідності до умов договору сплачував страхові платежі страховику в повному обсязі, а тому у звязку з достроковим поверненням кредиту позивач здійснив оплату страхових платежів за договором страхування, що розрахований до закінчення річного періоду страхування. За наслідками невиконання умов кредитного договору позивачем понесено витрати на суму 26981,24 гривень, які підлягають стягненню з відповідача. 
		Крім того, відповідачем порушені умови договору застави, і автомобіль  предмет застави відчужений ОСОБА_3 Відповідно до договору застави у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов договору заставодержатель може застосувати до заставодавця штрафні санкції у розмірі 10% від вартості предмета застави. Так, враховуючи, що вартість предмета застави складає 264550,00 гривень, то розмір штрафу за договором застави становить 26455,00 гривень. Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок заставленого майна. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде узгоджено сторонами або дозволено законом. 
		З огляду на викладене, в останній редакції позовних вимог позивач просить суд в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 перед позивачем за Кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року, розмір якого станом на 12.02.2016 року складає 526735 гривень 23 копійки, звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. А також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму штрафу в розмірі 26455,00 гривень в порядку п. 4.1.2. договору застави транспортного засобу. Позивач також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.
		В свою чергу відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним. Зустрічний позов мотивовано тим, що в серпні 2013 року вона звернулась до ТОВ «Порше Мобіліті» з метою купівлі автомобіля в кредит, 22.08.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір №50010166, за умовами якого ОСОБА_2 як позичальник отримала кредит в розмірі суми кредиту 185185,00 гривень, суми додаткового кредиту в розмірі 69841,20 гривень, із застосуванням процентної ставки в розмірі 9,90; річних, строком на 60 місяців. Кредитний договір складався лише з одного аркуша паперу та не містив графіку погашення кредиту, інформації про детальну сукупну вартість кредиту. В усній формі представники компанії пояснили, що місячний платіж буде складати близько 5000,00 гривень з урахуванням виплати коштів за купівлю автомобіля та виплати страхових платежів. Згідно з умовами кредитного договору, договір між сторонами та за участю поручителя складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами та поручителем у відношенні кредиту. Довіряючи інформації наданій працівниками компанії, ОСОБА_2 підписала кредитний договір, вважаючи його умови такими, що відповідають чинному законодавству. В день підписання договору кошти їй видані не були та не перераховувалися, автомобіль в день підписання договору вона не отримувала. Більше ніж через тиждень, а саме 30.08.2013 року ОСОБА_2 запросили представники компанії ТОВ «Порше Мобіліті» для підписання додатку до кредитного договору, а саме Графіку погашення кредиту до кредитного договору від 22.08.2013 року, а також загальних умов кредитування. Фактично автомобіль було передано їй в користування лише 30.08.2013 року. ОСОБА_2 вважає, що кредитний договір від 22.08.2013 року слід визнати недійсним, або встановити факт його неукладення, оскільки у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в споживчому кредитному договорі зазначається графік погашення кредиту  детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту, або якщо договір видається частинами, дати і суми таких частин кредиту. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у додатку до такого договору. В порушення зазначених норм відповідач за зустрічним позовом не підписав при укладенні кредитного договору з позичальником графік погашення кредиту із зазначенням детальної сукупної вартості кредиту оскільки в день укладення кредитного договору, графік між сторонами не підписувався. Крім того, в день укладення кредитного договору ТОВ «Порше Мобіліті» не перерахувало суму кредиту відповідно до умов договору на користь «Фортуна-ЛТД», а здійснило це значно пізніше. Кредитний договір взагалі не містить умов щодо дати видачі кредиту. Тому, враховуючи що при укладенні кредитного договору позичальником взагалі не було надано графік погашення кредиту, тобто інформацію про сукупну вартість кредиту, розмір щомісячних платежів, спосіб їх нарахування та порядок погашення кредиту, ОСОБА_2 вважає, що кредитний договір було укладено з використанням нечесної підприємницької практики, що ввела її в оману, тому просила суд визнати кредитний договір №50010166 від 22.08.2013 року недійсним.
		 
		Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задоволені частково. 
		В рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року, розмір якої складає 450580,72 гривень, звернено стягнення на предмет застави автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року виробництва, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановлено його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму штрафу в розмірі 26455 гривень.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрати зі сплати судового збору у розмірі 7364,34 гривні та витрати на правову допомогу у розмірі 12000 гривень. 
		В іншій частині вимог відмовлено.
		В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
		Знято арешт з автомобіля марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року виробництва, державний номер НОМЕР_1, накладений ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 28 листопада 2016 року.
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі. 
		Вказують в скарзі, що рішення є незаконним у звязку із тим, що судом порушено норми процесуального закону щодо дослідження доказів. Судом не перевірено факту відсутності в реєстрі обтяжень рухомого майна інформації про реєстрацію застави в порядку статті 11 закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Судом не проведено аналізу кредитного договору на відповідність умовам закону України «Про захист прав споживачів» та безпідставно відмовлено у задоволенні зустрічного позову. При цьому, в суді встановлено, що кредитний договір підписано сторонами 22.08.2013 року, а графік платежів підписано  тільки 30.08.2013 року. Отже, позичальник був введений в оману при підписанні кредитного договору. А той факт, що позичальник деякий час виконував умови договору, не свідчить про його законність. Комерційна пропозиція банку визначала платежі в гривнях, після зміни курсу долару збільшилися платежі, і позичальник своїми заявами одразу висловив незгоду із несправедливими умовами кредиту.Розрахунок заборгованості є необґрунтованим, не підтверджений. Суд незаконно стягнув штраф, помилково вважаючи, що норми ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджуються на правовідносини про стягнення штрафів за договором застави, хоча застава є похідним зобовязанням від кредитного договору. Вказував також, що судові витрати стягнуті в солідарному порядку з відповідачів незаконно  судовий збір відшкодовується пропорційно задоволеним вимогам кожним. Суд вийшов за межі позовних вимог при вирішенні питання про стягнення сум на правову допомогу, оскільки позивачем вони були зазначені в якості збитків, а не судових витрат. Крім того, позивачем не надано належних під тверджень отримання правової допомоги у даній справі.
		 
		Представник ТОВ «Порше Мобіліті» надав суду відзив на апеляційну скаргу, де зазначив, що суд першої інстанції виконав усі вимоги закону при вирішенні спору, просив залишити рішення суду без змін. 
		 
		Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заяв про відкладення справи не надавали. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача ОСОБА_2  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивача ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_7, який просив залишити рішення суду без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Під час ухвалення рішення, згідно зі ст.264 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.
		 
		Проте рішення суду першої інстанції таким вимогам повністю не відповідає.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги первісного позову ТОВ «Порше Мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави в рахунок часткового погашення боргу по кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, і розмір основної заборгованості позивачем належно доведена, а тому є підстави для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на автомобіль, що належить ОСОБА_3, як предмет застави, в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсотках, виключивши з суми заборгованості штраф за невиконання умов кредиту в розмірі 37037 грн, оскільки позичальник проживає в зоні АТО. Суд також вважав обґрунтованими вимоги щодо способу звернення стягнення на предмет застави, і вимоги про стягнення штрафу за порушення умов договору застави  за відчуження відповідачем ОСОБА_2 заставного автомобіля на користь ОСОБА_3, тому задовольнив їх в повному обсязі. 
		 
		З висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет застави колегія судів не може погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
		 
		Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №50010166 від 22.08.2013 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2, позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 185185,00 гривень (еквівалент суми кредиту в дол. США - 22750,00), додатковий кредит 69841,20 гривень (еквівалент суми кредиту в дол. США - 8580,00 дол. США) строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою у розмірі 9,90%. Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки Volkswagen, модель Touran. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля в еквіваленті становить 9750,00 дол. США. Поручителем в межах даного кредитного договору є ОСОБА_4 Договір між сторонами, за участю поручителя, складають цей Договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами та Поручителем у відношенні кредиту (Т.1 а.с.15).
		Додатковою угодою до вищезазначеного кредитного договору від 18.12.2014 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_4, збільшено строк дії кредиту до 63 місяців, на період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року надано позичальнику відстрочку по сплаті основного боргу за кредитним договором та процентів (Т.1 а.с.16).
		Відповідно до Загальних умов кредитування ТОВ «Порше Мобіліті» зобовязується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. Компанія може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту у сумі, визначеній у кредитному договорі. Позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та додатковим кредитом, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.
		Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невідємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні.
		У разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту, передбаченої у статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту (Т.1 а.с.17-24).
		Графіком погашення кредиту від 30.08.2013 року визначено помісячні платежі у еквіваленті доларів США, які підлягають до сплати ОСОБА_2 Орієнтована вартість кредиту (на рік) становить 25078,61 гривень. Графік погашення кредиту є невідємною частиною Кредитного договору (Т.1 а.с. 26).
		На виконання умов кредитного договору №50010166 від 22.08.2013 року позивачем за первісним позовом 03 вересня 2013 року перераховано на рахунок ТОВ «Фортуна-ЛТД» оплату за автомобіль згідно з зазначеним кредитним договором від 22.08.2013 року в сумі 185185,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №50004335 від 03.09.2013 року (Т.2 а.с. 211)
		Відповідно до умов Договору застави транспортного засобу №50010166 від 30.08.2013 року, нотаріально посвідченого, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» як заставодержателем та ОСОБА_2 як заставодавцем, відповідач з метою забезпечення виконання зобовязань заставляє майно, а саме автомобіль марки Volkswagen, модель Touran. Заставна вартість предмета застави складає 264550,00 гривень. Предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2013 року, укладеного між заставодавцем з ТОВ Фортуна-ЛТД та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року, укладеним між сторонами (Т.1 а.с.28-32; Т.2 а.с.216-220).
		30.08.2013 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, належав на праві власності ОСОБА_2А.(Т.1 а.с. 36, 37).
		16.10.2015 року ОСОБА_2 була проведена перереєстрація права власності заставного автомобіля на нового власника ОСОБА_3, при цьому обтяження у вигляді заборони відчуження за Договором застави №901 від 30.08.2013 року автомобіля існувало. (Т.1 а.с. 124, 150-153).
		Згідно з полісом №АС/4573849 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 28.08.2013 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_2 як страхувальником, вигодонабувач ТОВ «Порше Мобіліті», автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, було застраховано (Т.1 а.с. 35; Т.2 а.с. 223-226).
		Відповідно до платіжного доручення №56 від 13 січня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» перераховано на рахунок ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» страховий платіж по договору страхування наземного транспорту №28-0199-РМ2-13-00602 від 28.08.2013 року у сумі 26981,24 гривен (Т. 1 а.с. 66).
		Кредитор направляв ОСОБА_2 вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 12.01.2016 року, якими повідомлено, що у звязку з перереєстрацією спірного автомобіля на третю особу, без згоди ТОВ «Порше Мобіліті», вона повинна достроково повернути суми кредиту у повному обсязі, сплатити штраф за порушення умов договору застави у розмірі 10% від вартості предмета застави, суми додаткового кредиту, сплатити чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу), платити штрафні санкції. Загальна ума до сплати складає 465044,67 гривень. За порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимоку компанії до зазначеної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 37037,00 гривень (Т.1 а.с. 38-39, 40-41, 42).
		Згідно з розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором станом на 12.02.2016 року становить 63725,43 гривень, 358,81 гривень  3% річних, 571,43 гривень  інфляційні витрати, штраф 20% - 37037,00 гривень, штраф на підставі договору застави  26455,00 гривень, збитки на підставі п. 8.5. кредитного договору  12000,00 гривень, інші витрати  1920,00 гривень. При цьому, станом на 06.01.2016 року загальна сума сплачених ОСОБА_2 грошових коштів в погашення кредиту, додаткового кредиту та відсотків за користування кредитом складає 163749,47 гривень (Т.1 а.с. 43-44).
		Відповідно до розрахунку позивача суми кредиту та відсотків за користування кредитом станом на 12.02.2016 року сума заборгованості за кредитом становить 379651,93 гривень, сума заборгованості за відсотками становить 4489,38 гривень. (Т.1 а.с. 45).
		Позивачем з серпня 2015 року по жовтень 2015 року на адресу ОСОБА_2 направлялись листи щодо сплати виниклої заборгованості, якими повідомляли останню про розмір та термін погашення такої заборгованості (Т. 1 а.с. 56-65).
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
		Законом № 1255-IV визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
		Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 1255-IV до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
		За змістом статті 22 Закону № 1255-IVобтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
		Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
		Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
		У частині першій статті 23 Закону № 1255-IVу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
		При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
		Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
		Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
		У статті 27 Закону № 1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		Згідно зі статтею 28 Закону № 1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
		Закон № 1255-IV пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
		Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
		Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону № 1255-IV, згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
		Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
		Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).
		Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.
		У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.
		А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).
		Закон № 1255-IVпов'язує можливість звернення стягнення на предмет застави не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й встановлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу вказаного строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
		Тобто ухилення від реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вирішення спору про звернення стягнення на предмет застави.
		Така правова позиція висловлена в постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18. 
		В матеріалах справи відсутні відомості про реєстрацію позивачем в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду про задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави є передчасним, оскільки позивачем не дотримано порядку процедури звернення стягнення відповідно до закону. Тому рішення суду в цій частині, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у заявлених вимогах. 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення штрафу з відповідача ОСОБА_2 за порушення умов договору застави, колегія суддів приходить до наступного. 
		Також судом встановлено, і не спростовано відповідачами, що без попереднього письмового погодження з ТОВ «Порше Мобіліті», незважаючи на наявне обтяження у вигляді заборони відчуження за Договором застави №901 від 30.08.2013 року автомобіля марки Volkswagen, модель Touran, відповідачем ОСОБА_2 було проведено реєстраційні зміни власника автомобіля, а саме перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_3. У відповідності до п.п. 2.3, 4.1.2 Договору застави транспортного засобу №50010166 від 30.08.2013 року є підстави для нарахування та стягнення з відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 для нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% від вартості предмета застави, а саме 26455,00 гривень. 
		 
		Враховуючи зазначене, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду про задоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_9 суми штрафу в повному обсязі.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що підстави для нарахування і стягнення такого штрафу передбачені договором застави, який є похідним від договору кредиту, а нарахування штрафних санкцій заборонено під час дії АТО, не є слушними, оскільки суперечать обставинам справи і нормам матеріального права. Так, судом першої інстанції правильно вказано, що положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюються лише щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики, і не поширюється на зобовязання передбачені іншими договорами, зокрема, договором застави. Отже, немає підстав для скасування рішення в цій частині та відмови в позовних вимогах про стягнення штрафу за порушення умов застави. 
		 
		У звязку із скасуванням частини рішення про задоволення вимог про звернення стягнення на предмет застави, необхідно змінити й рішення в частині стягнення судового збору. Так, оскільки колегія суддів відмовляє у задоволенні таких вимог, ціна яких складає 526735,23 грн, й залишає без змін рішення суду в частині стягнення штрафу в розмірі 26455 грн, то сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів, складає 1378 грн ( мінімальний розмір судового збору на час звернення до суду ). Таким чином, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрати зі сплати судового збору по 689 грн з кожної. 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача, колегія суддів приходить до наступного.
		Судом стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 12000 грн в оплату правової допомоги.
		Позивач звернувся до суду з даним позовом в квітні 2016 року. До справи позивачем долучений договір про надання юридичних послуг від 26 травня 2015 року, укладений між ТОВ «КПД Консалтинг» як виконавцем та ТОВ «Порше Мобіліті» як замовником щодо надання юридичних послуг стосовно питань, повязаних із поточною господарською діяльністю замовника, види, зміст обсяг та умови надання конкретних послуг погоджуються сторонами в кожному випадку письмово шляхом підписання додаткових угод (заявок), які становлять невідємну частину договору. Представником позивача долучена також Заявка на надання юридичних послуг №67 від 17.12.2015 року про забезпечення виконавцем представництва інтересів замовника по справі за позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, ОСОБА_9 №1 про надані послуги до заявки №67 від 26 травня 2015 року та виписки по рахунку ТОВ «КПД Консалтинг», що ТОВ «Порше Мобіліті» було замовлено та отримано у ТОВ «КПД Консалтинг» юридичну послугу у вигляді представництва інтересів позивача за первісним позовом у відповідних судах по справі за позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. За отримання зазначеної послуги ТОВ «Порше Мобіліті» сплачено 12000 гривень (Т.1 а.с.69-78; Т.2 а.с. 227-230, 236-239).
		Між тим, згідно з положеннями статті 40 ЦПК України, що діяв на час звернення до суду з даним позовом, представником у суді мав бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу. Саттею 42 було визначено, що повноваження сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
		В матеріалах справи є договір про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «КПД Консалтинг», в якому не вказаний конкретний виконавець послуг. Також у справі є довіреності від ТОВ «Порше Мобіліті» на імя ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 як представників позивача (т.1 а.с.80, а.с. 97, т.2 а.с.82, 151, 152, т.3 а.с.175). Зі справи неможливо встановити, чи доручалися такі повноваження їм ТОВ «КПД Консалтинг», або чи є ці особи адвокатами. Вказані особи приймали участь у справі в суді першої інстанції як представники позивача; ОСОБА_10 підписав позовну заяву.
		Під час апеляційного перегляду рішення суду інтереси позивача на підставі довіреності представляв співробітник ТОВ «КПД Консалтінг» ОСОБА_7 (т.3 а.с. 238).
		Як встановлено положеннями діючого ЦПК України (ст.61), представником у суді може бути адвокат або законний представник.
		ОСОБА_7 не є працівником ТОВ «Порше Мобіліті». Договору про надання ним правової допомоги позивачу суду не надано, і не надано відомостей про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_7 Копія свідоцтва про право на адвокатську діяльність представника ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_7 з 20.12.2017 року надана представником відповідача колегії суддів після закінчення розгляду справи по суті, що підтверджується відміткою часу подання документу до суду канцелярій апеляційного суду, протоколом судового засідання. 
		Отже, належних підтверджень для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу не надано, тому рішення суду в частині стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу на користь позивача підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в таких вимогах, немає підстав також для стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу за участь в апеляційній інстанції. 
		Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не наведено відповідних обставин та законних підстав для таких вимог. 
		Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
		Статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Частиною 1 статті 628, статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Як врегульовано п.п. 4.1.,5.1. Загальних умов кредитування, компанія зобовязується надати кредит та додатковий кредит позичальнику відповідно до умов кредитного договору. Позичальник зобовязується використовувати кредит та додатковий кредит відповідно до цільового призначення, визначеного кредитним договором, забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту та сплату оплати за користування кредитом та додатковим кредитом у повному обсязі на умовах кредитного договору.
		Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невідємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні.
		Відповідно до п. п. 1.4.2., 1.4.3. Загальних умов повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту. До 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту.
		Відповідно до п. 2.1. Загальних умов за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою, визначеною у кредитному договорі. 
		 
		Як встановлено в судовому засіданні 22.08.2013 року відповідач ОСОБА_2 своїм підписом на кредитному договорі №50010166 засвідчила, що їй відомо, що Договір між сторонами та за участю поручителя ОСОБА_4 складають цей Договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами та Поручителем у відношенні кредиту (т.1 а.с. 15).
		Таким чином, ОСОБА_2 погодилася на всі запропоновані умови ТОВ «Порше Мобіліті».
		З розрахунку заборгованості та наданих до суду копій квитанцій вбачається, що ОСОБА_2 щомісячно в період з серпня 2013 року по травень 2016 року вносила певні грошові кошти в погашення кредиту та процентів. Останній платіж у погашення внесено 27.05.2016 року. Однак, у звязку з неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_2 має заборгованість перед позивачем. 
		Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобовязання за договором виконав, зарахував на рахунок ТОВ «Фортуна-ЛТД» оплату за автомобіль згідно зазначеного кредитного договору від 22.08.2013 року у сумі 185185,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №50004335 від 03.09.2013 року. ОСОБА_2 в свою чергу отримала у право власності автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_2, обємом двигуна 1968 куб. см., 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ №186610. 
		Звертаючись з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_2 посилалася на те, що при укладенні кредитного договору позичальником не було надано графік погашення кредиту, тобто інформацію про сукупну вартість кредиту, розмір щомісячних платежів, спосіб їх нарахування та порядок погашення кредиту, тобто порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому кредитний договір №50010166 від 22.08.2013 року, підписаний між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Мобіліті», є недійсним.
		Судом встановлено, що позичальнику на час укладання спірного договору було відомо, що Договір між сторонами, окрім даного кредитного договору, складають Загальні умови кредитування та Графік погашення кредиту, що ОСОБА_2 й засвідчила своїм особистим підписом на договорі. Жодних заперечень або скарг на ненадання Графіку погашення кредиту в день підписання кредитного договору від останньої не надходило. Той факт, що договір був укладений 22.08.2013 року, а графік погашення від 22.08.2013 року підписаний сторонами 30.08.2013 року, не завадив позичальнику значний проміжок часу, майже чотири роки, виконувати свої зобовязання за кредитним договором та сплачувати чергові платежі в погашення суми кредиту у відповідності до Графіку погашення кредиту.
		При цьому, відповідно до п. 9. Загальних умов кредитування, які є невідємною частиною кредитного договору, ОСОБА_2 своїм підписом підтверджує, що відповідач за зустрічним позовом ознайомив її з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також, що ОСОБА_2 ознайомилась з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених ТОВ «Порше Мобіліті», а відповідно до п. 9.6 цих умов, вона підтвердила, що їй надано вичерпну інформацію про умови надання фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
		Судом першої інстанції також перевірені посилання ОСОБА_2 на те, що ТОВ «Порше Мобіліті» у кредитному договорі не визначено детальний розпис сукупної вартості кредиту. Суд дійшов до висновку, що позиція відповідача спростована матеріалами справи, оскільки графік погашення кредиту до Кредитного договору містить детальний розпис сукупної вартості кредиту за весь період дії кредитного договору відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
		У звязку з цим суд правильно та обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору №50010166 від 22.08.2013 року недійсним.
		 
		Апеляційному суду ОСОБА_9 також не надано доказів, які б спростовували правильність висновку суду першої інстанції в цій частині.
		 
		Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виконав усі зобовязання за договором, договір відповідає вимогам законодавства. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд вірно зазначив в рішенні, що зміст договору і умови його виконання не суперечать вимогам закону.
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального та процесуального права. 
		 
		Неможливо прийняти до уваги доводи апеляції щодо порушень позивачем при укладанні договору кредиту з відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачем не наведено переконливих конкретних підстав для цього.
		 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у вимогах про визнання кредитного договору недійсним постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду в цій частині не відповідають вимогам закону, є безпідставними.
		 
		Отже, підсумовуючи викладене, на підставі статті 376 ЦПК України, оскаржене рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, що належить на праві власності ОСОБА_3, відшкодування витрат на правову допомогу, та в цих позовних вимогах відмовити. 
		У звязку із відмовою в таких позовних вимогах це ж рішення необхідно змінити в частині стягнення судових витрат: стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» понесені ним витрати по оплаті судового збору у розмірі по 689 гривні з кожної.
		В решті рішення скасуванню не підлягає. 
		У відповідності до положень статті 141 ЦПК України у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача підлягає стягненню на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати, понесені ними на оплату судового збору за апеляційне оскарження рішення в розмірі 7099 грн., тобто, по 3549,50 грн кожній (за апеляційне оскарження відповідачами оплачений судовий збір в сумі 7472 грн, у звязку із частковим задоволенням скарги позовні вимоги задоволені пропорційно 5% від суми вимог, отже, з відповідача підлягає відшкодуванню на користь позивачів 95% суми судового збору за апеляційне оскарження  7099 грн, тобто, по 3549,50 грн кожній).
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів
		 
		 П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, що належить на праві власності ОСОБА_3, відшкодування витрат на правову допомогу, та в цих позовних вимогах відмовити. 
		Це ж рішення змінити в частині стягнення судових витрат.
		Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків 3220309 107, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ідентифікаційний код юридичної особи 36422974, індивідуальний податковий номер 364229726513, банк: Філія «КІБ» ПАТ «Креді ОСОБА_13», рахунок №26001014076000, МФО банку 300379, витрати зі сплати судового збору у розмірі по 689 (шістсот вісімдесят девять ) гривні з кожної.
		В решті рішення залишити без змін. 
		Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ідентифікаційний код юридичної особи 36422974, індивідуальний податковий номер 364229726513, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат на судовий збір по 3549 (три тисячі пятсот сорок девять) грн 50 копійок кожній.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складений 27 червня 2018 року. 
		 
		Судді :
		 ОСОБА_14 
		 
		 
		 
		 
		 
		 ОСОБА_15 
		 
		 
		 
		 
		 
		 ОСОБА_16

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...