Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/218/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                         
		Постанова
		Іменем України
		26 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 363/218/16-ц
		провадження № 61-9547св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,               Штелик С. П.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		представник позивача - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд», 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року у складі судді Баличевої М. Б. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2016 року у складі колегії суддів:  Мережко М. В., Сержанюка А. С., Журби С. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У січні 2016 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (далі - ПАТ «СК «Скайд») про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення               з автомобілем марки «Lexus RX350», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 ПАТ «СК «Скайд», у якому застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Chevrolet Epica», виплатило позивачу 3 871,01 грн, тоді як вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Lexus RX350» становить 33 188 грн.
		Просив стягнути солідарно із відповідачів майнову шкоду понад виплачену страховиком суму страхового відшкодування (29 316,99 грн).
		Рішенням  Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні правовідносини є деліктними та передбачають відшкодування лише реальних збитків, які зазнає власник у разу пошкодження транспортного засобу з урахуванням його фізичного зносу. Крім того, встановлюючи розмір майнової шкоди, суд надав перевагу звіту, проведеного суб'єктом підприємницької діяльності на замовлення страхової компанії, відповідно до якого розмір майнової шкоди з відрахуванням ПДВ становить 3 871,01 грн. 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, визначаючи розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, суд першої інстанції правильно керувався звітом страхової компанії, наданим відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» та обґрунтовано відхилив наданий позивачем акт виконаних робіт по відновленню пошкодженого транспортного засобу. Крім того, суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження необхідності заміни окремих деталей (дверей) автомобіля.
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з'ясували характер спірних правовідносин та дійшли помилкового висновку, що між позивачем та відповідачем виникли виключено деліктні правовідносини, водночас ДТП є підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно із договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також ОСОБА_4 в інтересах               ОСОБА_3 зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім документом, який не встановлює вартість відновлювального ремонту автомобіля, а наданий позивачем акт виконаних робіт підтверджує реальну вартість збитку, завданого позивачу у результаті пошкодженні транспортного засобу.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У лютому 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження                          у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Суд установив, що 15 жовтня 2014 року в м. Ірпіні Київської області автомобіль марки «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував  ОСОБА_6, зіткнувся із автомобілем марки «Lexus RX350», реєстраційний номер НОМЕР_2, що в момент ДТП не рухався, власником якого є                   ОСОБА_3
		Постановою Ірпінського міськрайонного суду Київської області                                   від 6 листопада 2014 року у справі №367/6795/14-ц ОСОБА_6 визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.  
		Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу, застрахована                           в ПАТ «СК «Скайд».
		7 вересня 2015 року ПАТ «СК «Скайд» склало страховий акт та виплатило ОСОБА_3 в безготівковій формі страхове відшкодування                                               у сумі 3 871,01 грн без нарахування на цю суму податку на додатку вартість.
		Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилково висновку, що оскільки спірні правовідносини є деліктними, то позивач не має права на відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
		Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів  (далі - КТЗ) чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092). 
		З огляду на статтю 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Системний аналіз указаних положень законодавства дає підстави для висновку, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
		Статями 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди  відповідальність щодо сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) покладається на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України).
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактична (реальна) вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Lexus RX350», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 33 188 грн. 
		ОСОБА_3 отримав страхову виплату від ПАТ «СК «Скайд», яке не є особою, яка заподіяла позивачу шкоду і відповідає перед третіми особами у межах страхової суми за страховим полісом відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 
		Оскільки потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, особа, яка завдала шкоди згідно із статтею 1194 ЦК України має відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
		ОСОБА_5 не спростовував обставин встановленого судами попередніх інстанції у судових рішеннях розміру понесених витрат позивача на відновлення пошкодженого автомобіля, не оспорював розмір страхової виплати (страхового відшкодування), визначений страховиком меншим страхової суми, тому має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі  29 316,99 грн.
		Солідарна відповідальність страхувальника та страховика, який виплатив страхове відшкодування, понад суму такої виплати законом не передбачена.
		Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
		Фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, встановленні судами повно і всебічно на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні. Проте суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 22, 1192, 1194 ЦК України, що є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позову у частині вимог до особи, яка завдала шкоду. 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки позов підлягає задоволенню у частині вимог, заявлених до одного із відповідачів, витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг (на загальну суму 1 818,96 грн) покладаються на ОСОБА_5 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50/50). 
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2016 року скасувати. 
		Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди у сумі 29 316,99 грн.
		У частині позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» відмовити.  
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат зі сплати судового збору                              у сумі 909,48 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. О. Лесько   С. Ю. Мартєв   В. В. Пророк   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...