Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 812/1067/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2018. Зареєстровано: 03.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.09.2018
Результат оскарження 26.09.2018 Донецький апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		10.2.4
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		27 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1067/18
		Луганський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого  судді Секірської А.Г.,
		за участі секретаря судового засідання  Вакуленка А.В.,
		представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 04.09.2017 б/н,
		представника відповідача  ОСОБА_2 довіреність від 22.05.2018 № 7,
		 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобовязання провести поновлення та виплату пенсії за віком,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.03.2018 ОСОБА_3 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_4 з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі  Відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку) про зобов`язання провести поновлення та виплату пенсії за віком, в обґрунтування якого зазначено таке.
		Право громадян, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплот, встановлено рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, яким були визнані неконституційними положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсії при виїзді намісце постійного проживання за кордон.
		ОСОБА_4, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон АМ 278597, виданий 17.08.2001. 01.01.2004 при досягнення пенсійного віку та наявності 41 року страхового стажу позивачу призначено пенсію за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон Жовтневим управлінням ПФУ м. Луганська. 26.03.2009 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де прийнятий на консульський облік в консульському відділенні посольства України в Державі Ізраїль. 
		Починаючи з 2009 року і станом на сьогоднішній день позивач призначеної по закону пенсії не отримує.
		09.10.2017 представники позивача звернулися до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просили Пенсійний Фонд визначити уповноважений територіальний орган, що має розглядати заяву по суті та направити її за належністю. Пенсійний фонд України листом від 26.10.2017 № 15100/Л-11 направив заяву про призначення пенсії позивачу з доданими документами, необхідними для призначення пенсії, до УПФУ в м. Сєвєродонецьку.
		26.09.2017 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подала безпосередньо до УПФУ в м. Сєвєродонецьку особисту заяву позивача про поновлення пенсії, нотаріально посвідчену та апостильовану. Заява була прийнята відповідачем разом з усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій. Проте 09.10.2017 отримано відмову відповідача від 04.10.2017 № 16203/02-21 з підстав недотримання позивачем вимоги особистого звернення про поновлення пенсії, а документи надіслано поштою, відсутності повноважень представників позивача, що діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, передавати до управління особисту заяву про поновлення пенсії, відсутності пенсійної справи позивача у відповідача.
		Оскільки з моменту припинення виплати пенсії (2009 рік) і до її поновлення пройшло більше 5 років, відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення пенсії позивачу повинно бути здійснено шляхом її призначення знову на загальних підставах. 
		З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», статтю 46 Конституції України, статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України», позивач просив суд зобовязати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
		Ухвалою суду від 16.04.2018 позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків (т.1 арк.спр. 186).
		Ухвалою суду від 04.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (т.1 арк.спр. 1-2).
		Ухвалою суду від 30.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2 арк.спр. 2).
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 29.05.2018 за вх. № 12451/2018 (т.1 арк.спр. 244-252).
		Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві від 18.05.2018 за вх. № 11742/2018 (т.1 арк.спр. 210-213).
		Так, зазначила, що ОСОБА_4 на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку не перебуває та ніколи не перебував. 02.11.2017 на адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку надійшов лист ОСОБА_5 пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 26.10.2017 № 15100/св-11, до якого було додане звернення ОСОБА_3 та копії документів, доданих до його звернення, а саме: копія довіреності, копія паспорта на імя позивача (дійсний до 17.08.2011), копія трудової книжки позивача та копія заяви ОСОБА_4 про поновлення пенсії. 
		За наслідками розгляду вказаного звернення відповідач листом від 10.11.2017 № 281/1/Я-8 надав розяснення ОСОБА_3 про необхідність надання певних документів, які до теперішнього часу надані не були.
		Також 29.09.2017 невідомою особою у приймальні УПФУ в м. Сєвєродонецьку були залишені копії тих самих документів, які 02.11.2017 надійшли від Пенсійного фонду України. На розяснення представників управління щодо порядку звернення з заявою про призначення (поновлення) пенсії особа не реагувала (копія доповідної записки начальника адміністративно  господарського відділу від 29.09.2017 додається).
		З посиланням на норми Порядку № 22-1 та статті 242 Цивільного кодексу України відповідач зазначив, що представництво за довіреністю не є представництвом за законом у розумінні цивільного законодавства, тобто заява про поновлення пенсії не може бути подана представником за довіреністю. 
		Відповідач зауважує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (поновлення) пенсії за віком, є відповідна заява та додані до неї необхідні документи, подані в установленому порядку, та наявність пенсійної справи (для поновлення пенсії). Позивач не надавав до відповідача оригінали документів про стаж, вік та заробітну плату. Крім того, згідно із Порядком № 22-1 заява про призначення пенсії містить розписку-повідомлення, де зазначається перелік документів, доданих до заяви. У заяві позивача про поновлення пенсії вказана розписка-повідомлення відсутня.
		Також у відповідача відсутня пенсійна справа позивача, а таке поняття як «електронна пенсійна справа» взагалі відсутнє. 
		Тобто, на думку відповідача, заява про поновлення пенсії подається особисто пенсіонером або його законним представником, а не представником за довіреністю, до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, саме до відділу обслуговування громадян, та до заяви додаються оригінали документів про стаж, вік та заробітну плату. 
		Щодо позовної вимоги поновити виплату пенсії за віком шляхом призначення її знову відповідач зазначає, що жодний законодавчий акт України про пенсійне забезпечення не містить такого поняття як поновлення пенсії шляхом призначення її знову. При цьому посилання позивача на статтю 34 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, на думку відповідача, є неприпустимим, оскільки позивач ані у зверненні до Пенсійного фонду України, ані у зверненні до УПФУ в м. Сєвєродонецьку не просив поновити пенсію шляхом призначення її знову, по-друге, даною статтею визначено строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності.
		За таких обставин, на думку відповідача, він не мав правових підстав для вирішення питання про призначення (поновлення) чи відмову в призначенні (поновленні) пенсії ОСОБА_4
		Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, оскільки дане рішення поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009, а згідно з наданою позивачем інформацією він виїхав на постійне місце проживання за кордон 26.03.2009.
		Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача поновити пенсію з 07.10.2009 УПФУ в м. Сєвєродонецьку зазначає, що дана вимога є передчасною, оскільки відповідачем узагалі не розглядалось питання про поновлення виплати пенсії позивачу. Суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.
		Крім того, відповідач посилається, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, оскільки про порушення свого права позивач повинен був дізнаватися 26 числа кожного місяця, за який йому не було виплачено пенсію.
		Вимоги про призначення пенсії у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а також про компенсацію втрати частини доходів відповідач також вважає безпідставними.
		На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
		Дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив таке.
		Позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю та 26.03.2009 прийнятий на консульський облік в консульському відділі Посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон АМ 278597, виданим 17.08.2001 органом 1200 (т.1 арк.спр. 67-71).
		До виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач мешкав за адресою: площа Героїв ВВВ, 10, кв. 41, м. Луганськ, Україна.
		Позивач ОСОБА_4 звернувся через уповноваженого за нотаріально посвідченою довіреністю представника до Управління Пенсійного фонду України із апостильованою заявою від 04.09.2017 про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив поновити йому пенсію з 26.09.2009 (т. 1 арк. спр. 92).
		ОСОБА_5 пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 26.10.2017 № 15100/св-11 заяву ОСОБА_4 направлено до УПФУ в м. Сєвєродонецьку для розгляду по суті (т.1 арк. спр. 88).
		Листом від 04.10.2017 № 16203/02-21 відповідач повідомив представника позивача про те, що відповідно до п. 1 Порядку № 22-1 заяви на поновлення пенсії, якщо виплату пенсії було припинено, подаються пенсіонерами (законними представниками) особисто до органів Пенсійного фонду України. Поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами або надіслані поштою, не допускається. ОСОБА_4 не перебував і не перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку, ніяких документів та пенсійної справи ОСОБА_4 в управлінні немає, оскільки пенсія призначалась та було припинено виплату пенсії з 2009 року на момент виїзду за кордон не в УПФУ в м. Сєвєродонецьку. Отже, оскільки представник не звернувся до спеціалістів відділу обслуговування громадян відповідно до зазначених нормативних документів, заява вважається не поданою відповідно до встановленого Порядку подання документів до органів Пенсійного фонду України. Зазначено, що цей лист не є рішенням або відмовою в поновленні пенсії (т. 1 арк. спр. 94-95).
		29.09.2017 представник позивача за довіреністю прибула до УПФУ в м. Сєвєродонецьку та залишила у приймальні заяву та копії документів, які надіслано Пенсійним фондом України, що визнається сторонами, та підтверджується доповідною запискою від 29.09.2017 (т.1 арк.спр. 214)
		Проте, листом від 10.11.2017 № 281/Я-8 відповідач повідомив представника позивача про те, що поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами або надіслані поштою, не допускається; ОСОБА_4 не перебував і не перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку, ніяких документів та пенсійної справи ОСОБА_4 в УПФУ в м. Сєвєродонецьку немає, оскільки пенсія призначалась та було припинено виплату пенсії з 2009 року на момент виїзду за кордон не в УПФУ в м. Сєвєродонецьку. Отже, так як ОСОБА_4 не звернувся до спеціалістів відділу обслуговування громадян відповідно до вищезазначених нормативних документів, заява вважається не поданою відповідно до встановленого Порядку подання документів до Пенсійного фонду України. Зазначено, що цей лист не є рішенням або відмовою в поновленні пенсії (т. 1 арк. спр. 224).
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
		Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Закон України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі  Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
		Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
		Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
		Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_6 України.
		Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_6 України.
		Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_6 України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
		Отже, суд робить висновок, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії. Підстави для поновлення конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
		Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі  Порядок № 22-1).
		Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сімї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
		Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. 
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
		Суд звертає увагу, що до УПФУ в м. Сєвєродонецьку звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
		Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
		Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
		Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
		Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
		1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
		2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
		3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
		Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
		4) видає памятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
		Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
		Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
		Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
		Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності  у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
		Проте, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, а надав відповідь листами, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.3, 4.10 Порядку № 22-1.
		Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що заява позивача не відповідала затвердженій Порядком № 22-1 формі, оскільки не містила розписки-повідомлення.
		Судом установлено, що подана позивачем заява про поновлення виплати пенсії містить всі необхідні відомості, які передбачені у затвердженій Порядком № 22-1 формі (додаток 2).
		Відсутність розписки-повідомлення не є підставою розцінювати подану позивачем заяву як заяву неналежної форми. До того ж, як слідує із додатку 2 до Порядку № 22-1, розписка-повідомлення підписується спеціалістом органу Пенсійного фонду. Відтак, на особу, яка звертається із заявою про призначення/перерахунок пенсії, не може бути покладено обовязок оформлювати таку розписку-повідомлення.
		Щодо посилань представника відповідача на недійсність паспорту ОСОБА_4, зазначена обставина не була наведена у листах  відповідях на заяву та не зазначалася як підстава для відмови у призначенні/поновленні пенсії.
		Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.
		У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
		Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
		Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
		Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
		З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_4 суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивачеві шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про поновлення виплати пенсії (чи відмову в поновленні) не може бути предметом судового розгляду.
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
		З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, зобовязавши УПФУ в м. Сєвєродонецьку повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 04.09.2017 про призначення/перерахунок пенсії.
		Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
		Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність клопотання про його поновлення, суд зауважує, що відповідне клопотання було надано 13.04.2018 за вх. № 8875/2018 (т.1 арк.спр. 32-38), ухвалою суду від 04.05.2018 було визначено вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в ході судового розгляду справи (т.1 арк.спр. 1-2).
		Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встанолюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислююється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Листом від 10.11.2017 № 281/Я-8 відповідач повідомив представника позивача про неможливість поновлення пенсії, з позовом представник звернувся 13.04.2018, тобто в межах строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
		При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн (т.1 арк. спр. 3).
		Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		Позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобовязання провести поновлення та виплату пенсії за віком задовольнити частково.
		Зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення/перерахунок пенсії від 04 вересня 2017 року.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 42040, Ізраїль, м. Рішон Ле Ціон, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 352,40 грн (триста пятдесят дві грн 40 коп.). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
		Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2018 року. 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...