Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/1384/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2018. Зареєстровано: 06.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2018.
Дата набрання законної сили: 02.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/1384/18
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		25 червня 2018 року м.Самбір
		Самбірський міськрайонний суд Львівської області 
		у складі: головуючого - судді Галина В.П.    
		при секретарі Задорожній В.Б.    
		представника заявниці ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Самборі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_2 звернулась до суду з цією заявою посилаючись на те, що народилась вона 01.08.1969 року в місті Самбір Львівської області. 04.03.1989 року одружилась із громадянином України ОСОБА_3 , 1964 року народження, від шлюбу з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 .
		Відповідно до контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України від 30.05.2014 року, син заявниці ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України. Він був зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 (703 окремий полк оперативного забезпечення), отримав звання солдата і призначений на посаду оператора 4-го відділення мінних загороджувачів взводу інженерних загороджень роти загороджень інженерно-саперного батальйону.
		Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині), від 24.07.2014 року №152, солдат ОСОБА_4 вибув до станції Камиш-Зоря Запорізької області з подальшим переміщенням для виконання завдань інженерного забезпечення на території Донецької та Луганської областей. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2014 року №177, синові заявниці було продовжено термін відрядження з 22 серпня по 20 вересня 2014 року. Підставою на відрядження військовослужбовця для виконання завдань інженерного забезпечення на території Донецької та Луганської областей було розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ від 23.07.2014 року №343/3145.
		Зазначає, що у кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки", однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнятопостанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Отже, наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так міжнародною спільнотою.
		Що стосується порушень прав заявниці, пов`язаних з російською агресією по відношенню до України, заявниця зазначає наступне.
		Як зазначалося раніше, син заявниці ОСОБА_4 , 30.05.2014 року уклав контракт зі Збройними Силами України і проходив службу у складі 703 окремого полку оперативного забезпечення (в/ч НОМЕР_2 ). При цьому, в період з 29 липня по 31 серпня 2014 року він безпосередньо брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України на території Донецької та Луганської областей.
		За даними витягу з наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ «Про результати спеціального розслідування» встановлено, що під час виконання бойового завдання в районі села Шевченко Нікольського району, що знаходиться в 5 км від м. Маріуполя Донецької області, 31.08.2014 року загинуло декілька військовослужбовців. Так, під час знаходження бойової групи на рубежі мінування загону загородження, в одному з військових автомобілів здетонував боєкомплект протитанкових мін ТМ-62. Вибухом було повністю знищено один з військових автомобілів, причіпний мінний загороджувач та інші матеріальні цінності. В результаті вибуху загинуло 6 та поранено 4 військовослужбовці. Серед загиблих також був і ОСОБА_4 , який в момент вибуху знаходився безпосередньо біля боєкомплекту.
		01.09.2014 року Інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки України надав зведені дані стосовно бойових дій в зоні конфлікту на Донеччині. Так, в Маріупольському районі набувала подальшого загострення обстановка з причини блокування Новоазовська проросійськими найманцями та російськими військовими. Збройні Сили України забезпечували охорону та несення служби на блокпостах навколо Маріуполя Донецької області. Утворено своєрідний форпост українських військ, які не дозволяли таким чином противнику проникнути до Запорізької та Херсонської областей. Військовослужбовці ЗСУ, батальйони територіальної оборони продовжували виконувати спеціальні роботи з укріплення позицій. 
		Встановлено, що причиною детонації боєприпасів став або вистріл з гранатомету, або бронебійно-запалювальною кулею, випущеною невідомою особою з лісової посадки східніше 100 метрів від місця виконання бойового завдання або з кукурудзяного поля південно-східніше автомобіля. Інших причин події виявлено не було.
		Указом Президента України №109/2015 від 26 лютого 2015 року, сина заявниці було посмертно нагороджено орденом «За мужність» IIIступеня. Крім цього, рішенням Самбірської міської ради від 11 вересня 2015 року №1, ОСОБА_4 нагороджено почесним знаком «Почесний громадянин міста Самбора».
		Вважає, що саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, син заявниці ОСОБА_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі в районі села Шевченко Нікольського району Донецької області України. Саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
		Вважає, що встановлення факту загибелі її сина внаслідок саме військової агресії Російської Федерації, можливе лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановити такий факт чинним законодавством України не передбачено.
		В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_1 заяву підтримала, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.
		Заінтересовані особи - представник Міністерства соціальної політики України та представник Російської Федерації, в судове засідання не з`явились, будучи неодноразово повідомленими про день, час та місце розгляду справи, а тому суд розглядає справу у їхній відсутності.
		Заслухавши пояснення представника заявниці, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Самборі Львівської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; 04.03.1989 року одружилась із ОСОБА_3 , 1964 року народження, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 . ( а.с. 22-27).
		Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . ( а.с. 29).
		Відповідно до копії контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України від 30.05.2014 року, ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України. Він був зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 (703 окремий полк оперативного забезпечення), отримав звання солдата і призначений на посаду оператора 4-го відділення мінних загороджувачів взводу інженерних загороджень роти загороджень інженерно-саперного батальйону. ( а.с. 30-31).
		 
		Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущенапостановою Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VII, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів".
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Згідно зіст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15 квітня 2014 рокуіз змінами і доповненнями, внесеними відповідноЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року №685-VІІІАвтономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно зпостановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою, про що свідчать наступні докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi, http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi, http://www.ukrinform.ua/rubric-politvcs/1660771-e s ne viznae referendum na shodi ukraiini 1937380.html). ( а.с. 43-45).
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29.08.2014 року у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил». Після надзвичайного засідання комісії Україна - НАТО, скликаного 29.08.2014 року на прохання України, Генеральний секретар НАТО А.Ф. Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних сил Російської Федерації через східний і південно-східний українсько-російський державний кордон як «серйозну ескалацію збройної агресії Російської Федерації проти України».
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року визначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією.
		Зазначене також підтверджується фактами численних затримань громадян Російської Федерації та військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.
		За даними статті «Міністр оборони Гелетей закликав росіян забрати своїх родичів-військових з України. ФОТО», що була опублікована на веб-сайті «vікпа.іf.ua» 24.08.2014 року біля селища Дзеркальне в Донецькій області, яке знаходиться в 20 км від кордону з Росією, були затримані 10 військовослужбовців контрактної служби зі складу 331-го парашутно-десантного полку (Кострома) 98-ої повітряно-десантної дивізії Повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. До складу групи також входили артилерійський дивізіон, розвідрота та підрозділи забезпечення загальною кількістю 350-400 осіб, близько 30 бойових машин десанту, 18 артилерійських установок "Нона" та інші автотранспортні засоби загальною кількістю до 60 одиниць. За результатами допиту встановлено, що вказані військовослужбовці тижнем раніше залізничним ешелоном були відправлені з Костроми в Ростов-на-Дону. Затримані були одягнені у військову форму російського зразка, без ознак, маскувальні халати. На техніці розпізнавальні знаки зафарбовані зеленим кольором, замість них нанесені білі кола. (http://vікпа.іf.uа/nеws/саtegory/514/2014/08/26/21268/viеw) ( а.с. 46).
		В статті «21-річний курсант з РФ став терористом на Донбасі, "щоб заробити"», опублікованій на веб-сайті «5 каналу» зазначено, що 14 червня, під час проведення антитерористичної операції в Краматорську Донецької області співробітники СБ України спільно з військовослужбовцями Збройних Сил України затримали п`ять проросійських найманців незаконного збройного формування, які обстріляли українських військових зі стрілецької автоматичної зброї. Однин із затриманих - 21-річний громадянин Російської Федерації, колишній курсант Краснодарського вищого військового авіаційного училища 5   ОСОБА_5 ,розповів,що прибувна східУкраїни "заробитигроші".Під часзатримання уКрилова вилучено стрілецьку зброю, 7 тисяч гривень і, так звану, "летную книжку" -персональний звітний документ обліку підготовки пілота. (htts://www.5.uа/аto-nа-skhodi/21 -richnyi- ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ( а.с. 47).
		Згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 18.07.2014 року, працівники СБУ разом із військовослужбовцями ДПС України затримали двох громадян Російської Федерації, які намагалися незаконно перетнути державний кордон України з метою взяти участь в діяльності незаконного збройного формування «ДНР». У ході перевірки в обох затриманих було виявлено російські паспорти та один військовий квиток, в якому було зазначено військову професію «корректировщикогня» ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ?art_id=129082&саt_id=128580) ( а.с. 48).
		29.07.2016 року незалежна неурядова правозахисна організація Міжнародне партнерство за права людини разом із Норвезьким Гельсінським Комітетом та Українською Гельсінською Спілкою представила Звіт «Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних атак на сході України». Відповідно до Звіту, перетини кордону та напади на українські території були організовані за допомогою військових підрозділів Російської Федерації. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки; рух російських військових підрозділів на території Російської Федерації і через кордон України; факти нелегальних перетинів українського кордону комбататами з Російської Федерації, які згодом здійснювали напади на об`єкти військової інфраструктури, державні прикордонні частини та цивільні об`єкти; здійснення атак з локацій військових частин регулярних збройних сил Російської Федерації слугують цьому підтвердженням. Крім того, проаналізовані у звіті докази прямого втручання російських збройних сил, служб безпеки, осіб, які прямо пов`язані з військовими підрозділами Російської Федерації, а також аналіз атак на населені пункти Луганської області влітку 2014 року доводять наявність міжнародного характерузбройногоконфліктунаДонбасі. ( а.с. 49-50).
		Крім цього, 22.12.2017 року дослідницька група Веllingcat опублікувала інтерактивну карту з координатами, звідки Російська Федерація і підконтрольні їй незаконні збройні формування обстрілювали схід України влітку 2014 року. Так, згідно зібраних доказів, за літо 2014 року артилерійські підрозділи збройних сил Російської Федерації щонайменше 149 разів обстріляли територію України. Також дослідники Веllingcat переконані, що описані та позначені на карті артилерійські напади не можна розцінювати як випадкові або провокаційні обстріли, оскільки такі напади можуть бути розглянуті лише як воєнні дії Російської Федерації проти України ( а.с. 51-53).
		Незважаючи на укладення Мінських домовленостей (Мінський протокол від 05.09.2014 року, Мінський меморандум від 19.09.2014 року і «Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод» від 12.02.2015 року), за якими Російська Федерація та підконтрольні їй бандитські угрупування взяли на себе обов`язки по припиненню збройного конфлікту, Російська Федерація з більшою або меншою інтенсивністю продовжує збройну агресію проти України. З моменту підписання 05.09.2014 року Мінського протоколу Збройні сили Російської Федерації та іррегулярні підрозділи російських найманців захопили Донецький аеропорт, місто Дебальцеве та інші населені пункти, розширивши контрольовану ними територію України у Донецькій та Луганській областях більше ніж на 500 квадратних кілометрів. Постачання російських окупаційних сил відбувається, зокрема, за допомогою так званих «гуманітарних конвоїв», які регулярно скеровуються Російською Федерацією на територію України шляхом несанкціонованого перетину українсько-російського державного кордону всупереч чинному законодавству України та міжнародним правилам, встановленим Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, що ставить під сумнів гуманітарний характер таких конвоїв. Під виглядом виконання «Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод» від 12.02.2015 року російська сторона здійснює перегрупування своїх збройних підрозділів, важких озброєнь, концентрацію їх на Артемівському, Волноваському, Донецькому, Маріупольському напрямках, а також постійно тримає біля українсько-російського кордону численне угруповання своїх регулярних Збройних сил.
		Парламентська асамблея Ради Європи 12.10.2016 року прийняла дві резолюції щодо України, в яких російсько-український конфлікт визначено як «російська агресія» і міститься заклик до Російської Федерації вивести свої війська з Донбасу. Мова йде про звіт чеського депутата Христини Зеленокової «Політичні наслідки російської агресії в Україні», за який проголосували 73 члена ПАРЄ, і звіт німецького політика ОСОБА_6 .
		Також резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 19.12.2016 року підтримано резолюцію Третього комітету Генеральної Асамблеї ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» та визнано Російську Федерацію державою  окупантом.
		19.12.2017 року Генеральна асамблея ООН схвалила оновлену резолюцію про стан дотримання прав людини в окупованому Росією Криму, яка підтверджує, що між Україною і Росією існує міжнародний збройний конфлікт. Разом з тим, у документі засуджується ретроактивне застосування Російською Федерацією власних законів на окупованій території, примусове автоматичне присвоєння кримчанам російського громадянства та відсутність доступу до Криму для Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні. Також резолюція вимагає від Російської Федерації «повністю і негайно» виконати проміжне рішення Міжнародного суду ООН від 19.04.2017 року у справі «Україна проти Російської Федерації» щодо відновлення прав і свобод громадян України на півострові і закликає російську окупаційну владу забезпечити освітній процес українською та кримськотатарською мовами, утриматись від збереження або накладання нових обмежень на можливості кримськотатарської спільноти зберігати свої представницькі інституції, включаючи Меджліс кримськотатарського народу.
		Крім цього, відповідно до щорічного звіту попереднього розслідування прокурора Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда від 14.11.2016 року ситуація на території Криму та Севастополя є рівнозначною міжнародному збройному конфлікту між Україною та Російською Федерацією. Також визначено, що встановлення факту правомірності початкової інтервенції, яка мала наслідком за собою окупацію територій України, не є необхідним. Таким чином, даний міжнародний конфлікт може бути розслідуваний згідно норм Римського Статуту.
		Як наслідок, 15.11.2016 року Російський президент Володимир Путін підписав розпорядження, відповідно до якого РФ виходить з угоди про Римський статут Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Міжнародний кримінальний суд - орган, покликаний здійснювати правосуддя від імені світової спільноти щодо осіб, винних у скоєнні найтяжчих злочинів: геноциду, агресії, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Кожен з цих термінів трактується по-різному судовим правом різних країн, проте державу, яка приєдналася до Статуту МКС, підтверджують, що вони розуміють їх однаково.
		Відповідно до щорічного звіту попереднього розслідування прокурора Міжнародного кримінального суду від 04.12.2017 року міжнародний збройний конфлікт між Україною і Російською Федерацією розпочався не пізніше 26.02.2014 року, коли Російська Федерація задіяла особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частинами території України без згоди уряду України. У звіті йдеться про утиски кримських татар, насильницьке переміщення 179 заарештованих осіб на територію РФ, примусову мобілізацію на військову службу жителів Криму, зникнення і вбивства, жорстоке поводження, порушення права на справедливе судочинство, захоплення майна. Також вказується, що право міжнародних збройних конфліктів можна застосувати і після 18.03.2014 року в тій мірі, в якій ситуація на території Криму і Севастополя буде рівнозначна триваючому стану окупації.
		Згідно зістаттею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнятопостанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Такожпостановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIIIзаконодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 09.04.2014 року рішуче засуджує дозвіл Ради Федерації Федерального Зібрання Російської Федерації на застосування військової сили в Україні, російську військову агресію та подальшу анексію Криму, що є явнимпорушенням міжнародного права. ( а.с. 78-82).
		Резолюція Європарламенту (2014/2965 (Д8Р)) від 15.01.2015 року щодо ситуації в Україні рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Російської Федерації, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної -юрндної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкреслює, що такі дії є порушенням міжнародного права. ( а.с. 83-88).
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25.06.2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації та вводить термін «окупований» по відношенню до Автономної Республіки Крим та м. Севастополь. ( а.с. 89-92).
		Згідно з даними, які містяться на веб-сайті Представництва ООН в Україні від 28.02.2018 року, збройний конфлікт на сході України призвів до загибелі більше ніж 2 530 мирних жителів, а 9 000 було поранено. З огляду на те, що бойові дії в регіоні не припиняються, кількість жертв даного конфлікту лише зростатиме.
		За даними Генерального штабу України, з квітня 2014 року по кінець жовтня 2017 року, держава втратила близько 10710 військовослужбовців. З цих осіб 2333 військовослужбовці загинуло, 8377 отримали поранення і травми різного ступеня тяжкості.
		Факт тимчасової окупації Російською Федерацією частин Донецької та Луганської області, включаючи їх сухопутну територію у межах окремих районів, міст, селищ і сіл, надра та внутрішні води зафіксовано також ст.1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Згідно із статтею 2 вказаного Закону, окупація цих територій є незаконною, будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, а Україна не несе відповідальності за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях або за прийняті ними незаконні рішення. Відтак, усю відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. Вказане свідчить, що Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.07.1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно із нормамиЦивільного-процесуального кодексу України(далі -ЦПК України).
		Згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Отже, за даними контракту укладеного із Збройними Силами України, ОСОБА_4 , 30.05.2014 року проходив службу у складі 703 окремого полку оперативного забезпечення (в/ч НОМЕР_1 ).
		При цьому, в період з 29 липня по 31 серпня 2014 року він безпосередньо брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України на території Донецької та Луганської областей, що підтверджуються довідкою виданою за підписом командира військової частини НОМЕР_1 . ( а.с. 93).
		Із витягу з наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ від 08.12.14 року «Про результати спеціального розслідування» встановлено, що під час виконання бойового завдання в районі села Шевченко Нікольського району, що знаходиться в 5 км від м. Маріуполя Донецької області, 31.08.2014 року загинуло декілька військовослужбовців. Так, під час знаходження бойової групи на рубежі мінування загону загородження, в одному з військових автомобілів здетонував боєкомплект протитанкових мін ТМ-62. Вибухом було повністю знищено один з військових автомобілів, причіпний мінний загороджувач та інші матеріальні цінності. В результаті вибуху загинуло 6 та поранено 4 військовослужбовці. Серед загиблих також був і ОСОБА_4 , який в момент вибуху знаходився безпосередньо біля боєкомплекту. ( а.с. 94-99).
		В той же час, як свідчать засоби масової інформації, зокрема Інтернет-портал «Книга пам`яті полеглих за Україну», 31.08.2014 року, внаслідок підриву автомобіля на невизначеному вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту (міни) загинув солдат 703-го інженерного полку ОСОБА_4 . ( а.с. 100).
		01.09.2014 року Інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки України надав зведені дані стосовно бойових дій в зоні конфлікту на Донеччині. Так, в Маріупольському районі набувала подальшого загострення обстановка з причини блокування Новоазовська проросійськими найманцями та російськими військовими. Збройні Сили України забезпечували охорону та несення служби на блокпостах^ навколо Маріуполя Донецької області. Утворено своєрідний форпост українських військ, які не дозволяли таким чином противнику проникнути до Запорізької та Херсонської областей. Військовослужбовці ЗСУ, батальйони територіальної оборони продовжували виконувати спеціальні роботи з укріплення позицій. Крім цього, Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр заявляв, що просування російських військ у напрямку Маріуполя є підставою для розгляду можливих варіантів посилення політичного та економічного тиску на РФ. ( а.с. 101-103).
		За даними статті «У Самборі увіковічнили пам`ять ще одного героя-земляка» від 02.09.2015 року, в честь загиблого українського військовослужбовця, уродженця м. Самбора, ОСОБА_4 , найменували школу-ліцей та відкрили меморіальну таблицю. Право відкрити меморіальну дошку було надано матері ОСОБА_7 і міському голові ОСОБА_8 . Військовослужбовець прийняв рішення піти на військову службу за контрактом в Збройні сили України (703 інженерний полк) на посаду оператор інженерно-саперного батальйону. 31.08.2014 року загинув під час виконання бойового завдання. ( а.с. 104-105). 
		Дані статей, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет-підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі міста Маріуполь і, зокрема, села Шевченко Нікольського району Донецької області, і саме цим військам протистояли військовослужбовці 703 окремого полку оперативного забезпечення (в/ч НОМЕР_1 ) Збройних Сил України, де зокрема і проходив військову службу ОСОБА_4 .
		Як зазначеноу витязіз наказуначальника Головногоуправління оперативногозабезпечення ЗСУ «Прорезультати спеціальногорозслідування»,після вибухубоєкомплекту мінв одному з автомобілів військової частини НОМЕР_1 , за наказом керівника району ОСОБА_9 , до місця події прибула група військовослужбовців. Прибувши на місце події, військовослужбовці побачили уламки та залишки автомобіля. Особовий склад був відсутній. Пізніше, за результатами пошукових робіт було знайдено і складено фрагменти тіл загиблих військовослужбовцівта залишки їх речей. За результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта Дніпропетровського обласного судово-медичної експертизи від 10.10.2014 року №312 в додатках до акта), серед фрагментів тіл військовослужбовців було ідентифіковано тіло ОСОБА_4 . Також, для перевірки стану інженерних боєприпасів, які використовувались 31.08.2014 року, була проведена технічна експертиза. За її результатами було встановлено, що самовільна детонація даної партії зброї булавиключена. Разом з цим встановлено, що причиною детонації боєприпасів став або вистріл з гранатомету, або бронебійно-запалювальною кулею, випущеною невідомою особою з лісової посадки східніше 100 метрів від місця виконання бойового завдання або і кукурудзяного поля південно-східніше автомобіля. Інших причин події виявлено не було. ( а.с. 94-99).
		Свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть встановлено, що смерть ОСОБА_10 дійсно сталася 31.08.2014 року в Донецькій області внаслідок грубого порушення анатомічної цілісності тіла, викликаного вибуховою травмою. ( а.с. 106, 107-109).
		Витягом із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що травма та причина смерті ОСОБА_4 31.08.2014 року дійсно пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. ( а.с. 110).
		Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №270 встановлено, що солдата ОСОБА_10 було виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю. ( а.с. 111-112).
		Указом Президента України №109/2015 від 26 лютого 2015 року, ОСОБА_4 посмертно нагороджено орденом «За мужність» IIIступеня ( а.с. 113). Крім цього, рішенням Самбірської міської ради від 11 вересня 2015 року №1, ОСОБА_4 було нагороджено почесним знаком «Почесний громадянин міста Самбора». ( а.с. 114).
		Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Згідно з частиною 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення. 
		У відповідності до положень постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви провстановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_4 , передбаченест. 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Як роз`яснено впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі села Шевченко Нікольського району Донецької області України при виконанні обов`язку військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявниці необхідно для визначення статусу ОСОБА_4 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 294, 319 ЦПК України, суд
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Заяву ОСОБА_2 задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , при виконанні обов`язку військової служби 30.08.2014 року в районі села Шевченко Нікольського району Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Текст повного рішення буде складено 02 липня 2018 року.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...