Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/8505/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2018.
Дата набрання законної сили: 06.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		6 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 727/8505/15-ц
		Провадження № 14-180 цс 18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д. А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - уповноважена особа Фонду) на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі також - ПАТ «КБ «Надра»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) про захист прав споживача та стягнення недоданих за договором строкового банківського вкладу коштів
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 8 червня 2016 року, постановлену колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі: Перепелюк І. Б., Бреславського О. Г., Савчук М. В.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3,
		        відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.        23 жовтня 2015 року позивач звернулася до суду з вимогою стягнути на її користь з Фонду кошти за договором строкового банківського вкладу включно з відсотками у сумі 40 666,00 грн.
		2.        Мотивувала тим, що 1 грудня 2014 року уклала з ПАТ «КБ «Надра» договір № 2077580 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений у рамках пакету послуг «Новий ПУ «Базовий», відповідно до умов якого позивач передала банку кошти у сумі 8 000 доларів США.
		3.        9 січня 2015 року позивач вирішила розірвати вказаний договір, але повернути вклад не змогла у зв'язку з відсутністю готівки у банку. Того ж дня позивач уклала з ПАТ «КБ «Надра» договір № 2100925 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений у рамках пакету послуг «Новий ПУ «Базовий», і передала банку кошти у сумі 6 000 доларів США. Датою повернення вкладнику решти 2 000 доларів США сторони визначили 9 лютого 2015 року.
		4.        6 лютого 2015 року у ПАТ «КБ «НАДРА» запроваджено тимчасову адміністрацію.
		5.        Станом на 6 лютого 2015 року у позивача на поточному рахунку знаходилося 1 859,95 доларів США, а на депозитному рахунку - 6 027,87 доларів США.
		6.        Оскільки ПАТ «КБ «НАДРА» було учасником Фонду, то відшкодування коштів, які знаходилися на вказаних рахунках, відбулося 5 травня 2015 року через Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
		7.        Починаючи з 4 квітня 2014 року, до 30 березня 2015 року включно офіційний курс гривні до іноземних валют і курс банківських металів встановлювався близько 14 год. 00 хв. поточного робочого дня, внаслідок чого протягом такого дня діяли два офіційні курси (до та після встановлення).
		8.        Позивач зазначала, що офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України (далі також - НБУ) з 14 год. 00 хв. 5 лютого 2015 року, діяв до 14 год. 00 хв. наступного робочого дня і становив 1 799,9763 грн за 100 доларів США. Тоді як офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ з 14 год. 00 хв. 6 лютого 2015 року і який діяв до 14 год. 00 хв. наступного робочого дня, становив 2 313,0580 грн за 100 доларів США.
		9.        Позивач скаржилася на те, що банк виплатив їй відшкодування як вкладнику за курсом, що діяв 6 лютого 2015 року до 14 год. 00 хв. і становив 1 799,9763 грн за 100 доларів США, хоча мав застосовуватися курс, що діяв 6 лютого 2015 року після 14 год. 00 хв. і становив 2 313,0580 грн за 100 доларів США.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		10.    5 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою залучив до участі у справі в якості співвідповідача Фонд.
		11.       1 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково: стягнув з Фонду недоотримані позивачем кошти у розмірі 40 466, 39 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		12.       Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів встановлюється один раз на день, близько 14 год. 00 хв. поточного дня. Враховуючи те, що 6 лютого 2015 року офіційний курс гривні до долара США становив 2 313,0580 грн за 100 доларів США, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме цей курс мав бути застосований для виплати позивачу коштів за вкладом в іноземній валюті. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд керувався висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1521 цс 15, і вважав, що позивач звернулася з позовом до суду з вимогою стягнути недодані кошти за договором строкового банківського вкладу на підставі пункту 5 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон). На думку суду першої інстанції, зазначені у позові правовідносини за характером є цивільно-правовими, а уповноважена особа Фонду виступає у них як сторона цивільно-правового спору, не здійснюючи владних повноважень.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції 
		13.       8 червня 2016 року Апеляційний суд Чернівецької області постановив ухвалу, якою скасував рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрив з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу (далі також - ЦПК) України.
		14.       Суд апеляційної інстанції мотивував ухвалу тим, що спір слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства (далі також - КАС) України, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а спори у цих відносинах є публічно-правовими.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		15.       У червні 2016 року позивач звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 8 червня 2016 року.
		16.       У касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 8 червня 2016 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 квітня 2016 року.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		17.       11 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		18.       Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 8 червня 2016 року з підстав порушення ним правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		19.       Касаційна скарга мотивована тим, що між позивачем і відповідачами виникли цивільно-правові відносини, оскільки позовна вимога стосувалася стягнення на підставі пункту 5 статті 26 Закону недоданих коштів за договором строкового банківського вкладу. Позивач зазначила, що у спірних правовідносинах Фонд виступає як сторона цивільно-правового спору, не здійснюючи владних управлінських функцій.
		20.       4 червня 2018 року до суду надійшли пояснення позивача до касаційної скарги. Вказує на те, що ця справа має розглядатися як справа про захист прав споживачів з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. Вважає, що між сторонами відсутнє вертикальне підпорядкування, що характерне для публічно-правових спорів, тоді як цивільна юрисдикція спору визначається відповідно до частини п'ятої статті 110 ЦПК України. Обґрунтовує позицію правовими висновками Верховного Суду України, сформульованими у постановах від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309 цс 16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2735 цс 16, від 5 липня 2017 року у справі № 6-1094 цс 17, від 12 липня 2017 року у справі № 6-1096 цс 7 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-782 цс 17.
		(2) Позиції відповідачів
		21.       4 жовтня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли письмові заперечення Фонду на касаційну скаргу, в яких, зокрема, звернувся до частини першої статті 17 КАС України, пункту 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», а також до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 992/11/14/14-14 від 25 липня 2014 року. Вважає, що оскільки Фонд є спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами КАС України.
		22.       Стверджує, що, як і спори за вимогами до Фонду, так і спори за вимогами до уповноваженої особи Фонду, повинні розглядатися за правилами КАС України. На думку Фонду, ані уповноважена особа Фонду, ані сам Фонд не можуть виступати у спорі з позивачем як сторони цивільно-правового спору, оскільки відповідно до приписів спеціального Закону вони здійснюють владні повноваження у сфері гарантування вкладів фізичним особам, зокрема вчиняють дії та приймають рішення в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
		23.       10 жовтня 2016 року уповноважена особа Фонду подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ письмові заперечення від імені ПАТ «КБ Надра».
		24.       Стверджує, що уповноважена особа Фонду не може бути стороною спору, а тим більше відповідачем у справі, в якій предметом є стягнення коштів. Крім того, вважає, що з урахуванням статей 26 і 30 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанції, Фонд також є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки вимога позивача про стягнення коштів ґрунтується на договорі банківського вкладу, який з Фондом не укладався.
		25.       На думку уповноваженої особи Фонду, спір міг виникнути між позивачем і ПАТ «КБ Надра», а тому немає підстав для задоволення позову у спорі з Фондом та його уповноваженою особою.
		26.       Крім того, погоджується в висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір слід розглядати за правилами КАС України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		27.       Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		28.       Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		29.       За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		30.       Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		31.       Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		32.       ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		33.       ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
		34.       Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		35.       Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		36.       Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		37.       Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
		38.       Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
		39.       Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
		40.       Суд першої інстанції встановив, що згідно із заявами на видачу готівки від 5 травня 2015 року позивачу було виплачені 141 978,89 грн.
		41.       Предметом спору у цій справі є стягнення з Фонду недоданих коштів у сумі 40 666,00 грн за договором строкового банківського вкладу, укладеного позивачем з ПАТ «КБ «Надра».
		42.       Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		43.       Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		44.       Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		45.       Відповідно до частини першої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		46.       Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		47.       Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		48.       Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.
		49.       У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		50.       З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи уповноваженої особи Фонду стосовно того, що вимога позивача про стягнення коштів ґрунтується на договорі строкового банківського вкладу, який з Фондом не укладався, і що такий спір міг виникнути між позивачем і ПАТ «КБ Надра», а не між позивачем і Фондом та його уповноваженою особою. Так само необґрунтованими є й аналогічні доводи позивача щодо цивільно-правового характеру його відносин з відповідачами з приводу стягнення недоданих коштів за договором строкового банківського вкладу.
		51.       Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки ВеликоїПалати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16). З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про відсутність публічно-правових відносин між ним і Фондом.
		52.       Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16).
		53.       У справі № 727/8505/15-ц позивач просила стягнути з Фонду і його уповноваженої особи кошти у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування за вкладом. Загальна сума відшкодування, на яку претендувала позивач, становила 182 644,89 грн, з яких у цій справі позивач просила стягнути з відповідачів недодані кошти у розмірі 40 666, 00 грн.
		54.       Оскільки вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами в межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, його уповноважена особа не є належним відповідачем за вимогами про стягнення такого відшкодування чи його частини. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами уповноваженої особи Фонду про відсутність у неї спору з позивачем.
		55.       Твердження позивача про те, що справа має розглядатися як справа про захист прав споживачів з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, єнеобґрунтованими. У вказаній справі позивач просив суд стягнути з Фонду кошти за прострочення грошового зобов'язання (інфляційні втрати і 3 % річних) та стягнути відшкодування моральної шкоди, завданої таким простроченням. А предметом касаційного оскарження була ухвала суду апеляційної інстанції, якою через несплату позивачем судового збору визнано неподаною та повернуто його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви. Натомість, у справі № 727/8505/15-ц позивач просить стягнути недоплачені кошти у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування за вкладом.
		56.       З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та доводами Фонду і його уповноваженої особи про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		57.       Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. 
		58.       Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		59.       У відповідності до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		60.       Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, неправильно застосував норми права. А тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 8 червня 2016 року з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.
		(3) Висновки про правильне застосування норм права
		61.       Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		62.       Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (частина друга статті 26 Закону).
		63.       Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.
		64.       У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		65.       Відтак, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки ВеликоїПалати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16).
		66.       Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом (частина перша статті 3 Закону).
		67.       Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону).
		68.       Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 27 Закону).
		69.       Оскільки вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами в межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, його уповноважена особа не є належним відповідачем за вимогами про стягнення такого відшкодування чи його частини.
		70.       Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону).
		71.       Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16).
		З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково. 
		2.   Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 8 червня 2016 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 8 червня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. ЯновськаПовний текст постанови підписаний 3 липня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...