Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/1101/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); банківської діяльності; кредитування.
Надіслано судом: 05.07.2018. Зареєстровано: 06.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2018.
(частково)
Результат оскарження 21.01.2019 Північно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково із залишенням заяви без розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Житомирської області
		_________________________________________
		______________________________________________________________________
		10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
		E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"26" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1101/17 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Лозинської І.В. 
		за участю секретаря судового засідання: Шевчук-Сингаївської І.Г.
		 
		за участю представників сторін:
		- від прокуратури: не прибув
		від позивача за первісним позовом: не прибув 
		від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1 - представник за дов. від 14.06.2017
		- від Міністерства фінансів України: не прибув
		- від Національного банку України: не прибув 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ) 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Міністерства фінансів України (м. Київ)
		2) Національного банку України (м. Київ)
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (м. Житомир)
		про стягнення 3844718072,28 грн. та розірвання кредитного договору від 20.10.2016 №4Д16092Г
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (м. Житомир)
		до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м. Київ) 
		про визнання недійсними пунктів кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г
		 
		 
		У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		 
		Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (м. Житомир) (а. с. 74 - 325 у т. 1) про:
		- стягнення 3844718072,28 грн., з яких, 3393435643,15 грн. боргу за кредитом, 263017426,08 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 15764003,05 грн. пені, 172501000,00 грн. штрафу;
		- розірвання кредитного договору від 20.10.2016 №4Д16092Г.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано незабезпеченням позивачем захисту економічних інтересів держави, не вжиттям заходів для стягнення з відповідача 3844717072,28 грн. боргу, що може призвести до настання негативних наслідків для збереження фінансової стабільності у країні. Також, посилаючись на умови п.п. 2.3.2 кредитного договору, ст. 651 ЦК України та з урахуванням того, що ТОВ "Дрім-Компані" зобов'язання за кредитним договором №4Д16092Г від 20.10.2016 не виконує, прокурор вважає, що зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку.
		Ухвалою господарського суду від 09.02.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		 
		01.03.2018 до суду від ТОВ "Дрім-Компані" надійшла зустрічна позовна заява до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними абзацу четвертого пункту А.3, пункту 2.3.3. та пункту 6.2 кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016 (а. с. 155-169 у т. 2).
		В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Дрім-Компані" зазначено, що абз. 4 п. А.3, п.п. 2.3.3, 6.2 кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016, які передбачають право банку без згоди позичальника, на власний розсуд змінювати умови договору, суперечать вимогам цивільного законодавства України, зокрема, законодавчо встановленим загальнообов'язковим принципам свободи договору, добросовісності, розумності та справедливості, які гарантовані ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.
		Вказану зустрічну позовну заяву ухвалою господарського суду від 03.03.2018 прийнято до розгляду з первісним позовом (а. с. 242, 243 т. 2). 
		Ухвалами від 02.03.2018 та 27.03.2018 господарський суд залучив до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача за первісним позовом, відповідно, Міністерство фінансів України (а. с. 147 - 149 у т. 2) та Національний банк України (а. с. 210, 211 у т. 3).
		Ухвалою від 03.05.2018 господарським судом відмовлено в задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України про залучення третіми особами, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ "Інкерія", ТОВ "Соломбридж", ТОВ "АЕФ", ТОВ "Альфатрейдер", ТОВ "Веста-Компані", ТОВ "Емпіре", ТОВ "Фаворе", ТОВ "Інком 2001", ТОВ "Ортіка", ТОВ "Ріботто", ТОВ "Руднекс"; Collyer Limited, Trade Point Agro Limited, Teamtrend Limited (а.с. 174,175 у т.4).
		Ухвалою від 03.05.2018 господарським судом відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Дрім - Компані" про залучення третіми особами, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Форса ЛТД", ТОВ "Руднекс", ТОВ "Ріботто", ТОВ "Профіт", ТОВ "Ортіка", ТОВ "Інком 2001", ТОВ "Фаворе", ТОВ "Емпіре", ТОВ "Елсіс Тайм", ТОВ "Веста-Компані"; ТОВ "Альфатрейдер", ТОВ "АЕФ", ТОВ "Віглон", ТОВ "Солмбридж", ТОВ "Інкерія", ТОВ "Міцар", Collyer Limited, Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited (а. с. 176, 177 у т. 4).
		Іншою ухвалою від 03.05.2018 господарський суд, серед іншого, закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.180,181, т. 4).
		Ухвалою від 21.06.2018 господарський суд постановив проводити розгляд справи у закритому судовому засіданні; зобов'язав ПАТ КБ "Приватбанк" надати суду:
		- для огляду в засіданні суду документи, надані в копіях до позовної заяви; 
		- докази накладення на спірному кредитному договорі електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін, а також електронних печаток сторін згідно з укладеною між ними угоди про використання електронного цифрового підпису;
		- лист ПАТ КБ "Приватбанк" від 07.09.2017 № Е.65.0.0.0/3-106703, адресований ТОВ "Дрім - Компані", з відповідним рекомендованим повідомленням;
		- попередню вимогу ТОВ "Дрім - Компані", передбачену абз. 2 п. 2.1.2 кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г;
		- докази щодо фактичного спрямування кредитних коштів за кредитним договором, а також письмове пояснення щодо спрямування кредитних коштів на погашення кредитів, наданих іншим боржникам, всупереч п. А.2 спірного кредитного договору.
		Іншою ухвалою від 21.06.2018 господарський суд відмовив Генеральній прокуратурі України в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та повернення з Державного бюджету України судового збору (а. с. 11 - 14 у т. 5).
		 
		Прокурор в судове засідання не прибув, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 9 у т. 5); крім того, ухвалу господарського суду від 21.06.2018 скеровано на адресу Генеральної прокуратури України (а. с. 14 у т. 5 на зв.).
		Позивач за первісним позовом в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений (а. с. 16 у т. 5); крім того, ухвалу господарського суду від 21.06.2018 направлено на поштову та електронну адресу ПАТ КБ "Приватбанк" (а. с. 14 у т. 5 на зв.).
		Стосовно позову позиція ПАТ КБ "Приватбанк" викладена у таких документах:
		- поясненні щодо заявлених позовних вимог за первісним позовом від 06.03.2018 в якому зазначено, що текст позову наводить на думку, що Банком не здійснюються дії щодо захисту фінансових інтересів держави в частині стягнення боргу за кредитом; разом з тим, Банк докладає всіх зусиль з метою ідентифікації осіб та компаній, відповідальних за завдання збитків Банку у зв'язку із первісною шахрайською схемою; притягнення їх до відповідальності шляхом порушень проваджень у Високому Суді Англії та Уельсу; на думку Банку, рішення національних судів України щодо стягнення боргу з відповідача не призведуть до повернення будь-яких коштів (а. с. 251 у т. 2);
		- поясненні від 03.05.2018, в якому вказано, що Банк не підтримує позовних вимог з причин, викладених у поясненнях від 06.03.2018 (а. с. 184 у т. 4).
		Національний банк України надіслав до суду пояснення вих. №18-0016/22853, від 23.04.2018, в якому зазначено про вирішення спору щодо первісного позову відповідно до законодавства України на підставі обставин (фактів), які будуть встановлені під час розгляду справи; щодо зустрічного позову - відмовити в його задоволенні в повному обсязі з підстав, у ньому викладених (а. с. 23 - 43 у т.4).
		У листі від 27.03.2018, №14010-09-6/839 щодо ситуації, яка склалася навколо ПАТ КБ "Приватбанк", адресованому Генеральній прокуратурі України, Міністерство фінансів України висловило позицію щодо того, що рішення національних судів в Україні щодо стягнення боргу з відповідача у даній справі навряд чи призведуть до повернення коштів, що може свідчити про не підтримання позовних вимог (а. с. 49- 51 т. 4).
		 
		Представник відповідача за первісним позовом позовні вимоги (первісного позову) не визнала з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях (а. с. 111-116 у т. 2, а. с.167-170 у т. 3); щодо розгляду зустрічної позовної заяви поклалась на розсуд суду.
		Так, заперечуючи первісні позовні вимоги ТОВ "Дрім-Компані" зазначає, що твердження прокурора щодо неналежного виконання зобов'язань по договору в частині сплати відсотків спростовуються тим, що умовами кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г не визначено календарної дати чи настання події, з якою пов'язано початок терміну сплати відсотків за користування кредитом, також договором не визначено з початку якого року ведеться відлік кварталів. Отже відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що кінцевим терміном сплати відсотків та сплати кредиту є 15.11.2023, а в даному випадку строк виконання зобов'язань не настав. Також вважає, що повідомленням Приватбанком про встановлення в односторонньому порядку нового терміну повернення кредиту від 07.09.2017, порушено інтереси ТОВ "Дрім-Комапні".
		 
		У зв'язку з викладеним суд зазначає, що відповідно до ст. 42 ГПК України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. 
		Оскільки неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, суд прийшов до висновку, що даний спір слід розглянути за наявними в ній матеріалами.
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважного представника ТОВ "Дрім-Компані", господарський суд,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як зазначає Заступник Генерального прокурора України, 20.20.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - банк/позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (далі - позичальник/відповідач за первісним позовом) укладено кредитний договір № 4Д16092Г (далі - кредитний договір) (а. с. 65 - 88 у т. 1).
		Згідно з п.п. А. 1, А.2 Кредитного договору №4Д16092Г ТОВ "Дрім - Компані" надано відновлювальну кредитну лінію на фінансування поточної діяльності підприємства лімітом 3 450 000 000 гривень.
		Сторони погодилися, що терміном повернення кредиту є 15.11.2023, про що зазначено в п. А.З договору.
		Згідно з п. 7.9 кредитного договору, він укладений шляхом накладення електронних цифрових підписів (печаток) та скріплений електронними цифровими підписами (печатками) на підставі угоди від 05.01.2016 між сторонами про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
		За п.п. А.6, А.7 кредитного договору за користування кредитом передбачена сплата позичальником банку відсотків за фіксованою в розмірі 10,5 % річних. При порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань з погашення/повернення кредиту передбачено сплату відсотків за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. 
		Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати повернення/погашення кредиту згідно з п. 1.2, пп. пп. 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі, зазначеному в п. А.6. 
		ОСОБА_2 8 кредитного договору визначено, що сплата відсотків здійснюється позичальником кожного третього місяця (у грудні, березні, червні, вересні), а так само в дату встановлення нульового поточного ліміту, зазначену в підп. А.2.1, а саме: 
		- 10.10.2018 - 2 875 000 000 грн.; 
		- 10.10.2019 - 2 300 000 000 грн.; 
		- 12.10.2020 -1 725 000 000 грн.; 
		- 12.10.2021 - 1 150 000 000 грн.; 
		- 12.10.2022 - 575 000 000 грн.; 15.11.2023 - 0,00 грн.
		Крім того, у п. 4.2 кредитного договору встановлено, що відповідно до сг. 212 ЦК України, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2 він сплачує Банку відсотки за користування кредитом, виходячи з фіксованої процентної ставки, зазначеної в п. А.7.
		 
		На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, TOB «Дрім-Компані» згідно з договором застави (майнових прав на товар) від 20.10.2016 №Г.21.1. 2.0/5-1991 надано в заставу майнові права за договором поставки від 03.10.2016 № ПТ 16-182, укладеним з TOB «ТД «АВІАС», а саме, 170 000,000 тон дизпалива марки Е, та за договором поставки І10.2О16 № ПТ16-61/ПГ, укладеним з TOB «ОСОБА_3 ПЛЮС», 116731,518 тон бензину автомобільного А-95-Євро4-Е5 (а. с. 94 - 97 у т. 1). 
		За додатковою угодою до цього договору застави, загальна вартість предмета застави складає 4 656 632 000 гривень (а. с. 98 у т. 1).
		Разом з тим, у письмових поясненнях від 24.04.2018, вих. № 24 ТОВ "Дрім-Компані" повідомлено, що товар по договорам, укладеним з ТОВ "ТД "Авіас" та ТОВ "ОСОБА_3 Плюс" на поставку паливно - мастильних матеріалів, відповідно, № ПТ16-182 від 03.10.2016 та № ПТ16-61/ПГ від 13.10.2016, ТОВ "Дрім - Компані" не отримувався (а. с. 53, 54 у т. 4).
		 
		У зв'язку з викладеним, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
		 
		Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Відповідно до частин 1 - 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно -числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		За ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		За ч.ч. 1, 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
		Частинами 1-3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
		 
		Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" Сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
		В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сторонами у справі підписано електронним цифровим підписом кредитний договір №4Д16092Г від 20.10.2016; також відсутні належні докази відкриття ТОВ "Дрім-Компані" позичкового рахунку № 20638050001099 та спрямування кредитних коштів.
		 
		Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
		Згідно з абзацом 2 частини 6 ст. 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		У зв'язку з цим слід зазначити, що ТОВ "Дрім-Компані" не ставить під сумнів сам факт укладення Кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016; крім того, в засіданні суду представник товариства надала довідку щодо розрахунків, з якої вбачається сплата станом на 31.05.2018 кредитного боргу у сумі 3 851 800,00 грн. по тілу кредиту та 72520505,95 грн. відсотків (а. с. 18 у т. 5). 
		Разом з тим, письмово висловлена позиція Банку щодо того, що кредитний договір №4Д16092Г від 20.10.2016 був укладений як частина спроби приховати більш ранню шахрайську схему зі зловживання грошовими коштами, з метою створити враження, начебто попередні кредити були повернуті, розцінюється судом як сумнів щодо відповідності поданої копії (електронної копії) оригіналу.
		Згідно із ч. 9 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для зясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
		Стосовно відсутності у господарського суду правових підстав щодо залишення без розгляду позову, поданого прокурором в інтересах держави (ч. 4 ст. 55 ГПК України), господарський суд висловився у мотивувальній частині ухвали від 21.06.2018, якою, зокрема, відмовлено Генеральній прокуратурі України в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду (а. с. 11, 12 у т. 5). 
		 
		Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту. В задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та штрафу, господарський суд відмовляє, оскільки такі вимоги безпосередньо пов'язані з фактом наявності заборгованості по тілу кредиту.
		 
		Крім того, заступник Генерального прокурора України просив розірвати кредитний договір №4Д16092Г від 20.10.2016, оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань.
		В доведення обґрунтованості вимоги посилається на п.п. 2.3. кредитного договору, згідно з яким банк на свій розсуд має право: а) змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення; при цьому, за ст. 651 ЦК України, по зобов'язаннях, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату; У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором; або: б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором; або: в) згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити однобічне розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення; у зазначену у повідомленні дату договір вважається розірваним; при цьому, в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором; однобічна відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань; або: г) достроково за договором та/або іншими кредитними договорами, укладеними з Позичальником, стягнути борг позичальника та/або достроково погасити борг Позичальника за рахунок реалізації предмета застави.
		За результатом вивчення зазначених вимог кредитного договору та відповідності останніх чинному законодавству. суд відзначає таке.
		Згідно з положеннями частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Як вбачається зі змісту зазначеної норми права, законодавець розуміє як істотне таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
		Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. 
		Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
		Однак правом ініціювати питання про розірвання договору в судовому порядку з огляду на положення ст. 651 ЦК України, наділені виключно сторони такого правочину.
		Тому, суд звертає увагу, що сторонами спірного кредитного договору є ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Дрім-Компані".
		Враховуючи, що ПАТ КБ "Приватбанк" позовні вимоги не підтримує, тобто не реалізовує своє право щодо ініціювання питання розірвання кредитного договору, господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог також в частині розірвання кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016, укладеного між сторонами.
		Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 29.05.2018 у справі №915/955/18).
		 
		Щодо вимог зустрічного позову, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Згідно з приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		За ч.ч. 4, 7 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		Так, кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. 
		Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов'язково набувають договірного характеру. 
		Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається Законом України "Про банки і банківську діяльність". Текст кредитного договору складається у необхідній кількості автентичних екземплярів, які підписуються уповноваженими, згідно із статутними документами позичальника, особами, або особами, які мають право підпису кредитного договору.
		 
		Разом з тим, до зустрічної позовної заяви додано засвідчену електронну копію не підписаного сторонами кредитного договору №4Д16092Г, укладеного у 2016 році між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (позичальник) (а. с. 215 - 221 у т. 2). У вказаній зустрічній позовній заяві зазначено, що кредитний договір укладено 20.10.2016 (а. с. 158 у т. 2).
		Ухвалою від 03.03.2018 господарський суд витребував від ТОВ "Дрім - Компані" оригінали документів, що обгрунтовують зустрічні позовні вимоги (а. с. 242, 243 у т. 2).
		Однак, позивачем за зустрічним позовом таких документів надано не було.
		У відзиві на зустрічну позовну заяву від 15.03.2018, вих. №05/2-10241-17 Заступник Генерального прокурора просила відмовити у її задоволенні з тих підстав, зокрема, що спірні пункти кредитного договору добровільно погоджені сторонами та не суперечать вимогам діючого законодавства України (а. с. 37 - 43 у т. 3). 
		Враховуючи вищевикладене, а також те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо того, що сторонами у справі підписано електронним цифровим підписом кредитний договір №4Д16092Г від 20.10.2016, у задоволенні зустрічного позову також слід відмовити. 
		 
		У зв'язку з відмовою від задоволення позову та зустрічного позову, судовий збір покладається, відповідно, на Генеральну прокуратуру України та ТОВ "Дрім - Компані".
		 
		Керуючись ст. ст. 123, 129, 180, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Відмовити в задоволенні первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (м. Житомир) 3844718072,28 грн., з яких, 3393435643,15 грн. боргу за кредитом, 263017426,08 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 15764003,05 грн. пені, 172501000,00 грн. штрафу.
		 
		2. Відмовити в задоволенні первісного позову про розірвання кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г. 
		 
		3. Відмовити в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними абзацу 4 пункту А.3, пункту 2.3.2 та пункту 6.2 кредитного договору № 4Д16092Г від 20.10.2016.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено: 05.07.18 
		 
		Суддя Лозинська І.В. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Віддрукувати: 
		1 - в справу
		2 - Міністерству фінансів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2)
		3 - Генеральній прокуратурі України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15)
		4 - ПАТ КБ "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д) та на електронну пошту
		5 - ТОВ "Дрім - Компані" (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 112)
		6 - Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...