Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/5658/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:; особливої охорони природних територій та об’єктів, визначених законом.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2018. Зареєстровано: 08.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2018.
Дата набрання законної сили: 02.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		02 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5658/17
		Категорія: 7.2 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. 
		Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  судді - Вербицької Н.В.,
		                      суддів - Джабурії О.В.,
		-          Кравченка К.В., 
		при секретарі судового засідання Грабового В.О.,
		за участю представників позивача Вихристюк І.М., Попова М.М.,
		                          представника відповідача Ільченко О.М.,                           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу національного природного парку «Тузловські лимани» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом національного природного парку «Тузловські лимани» до управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області, за участю третіх осіб обслуговуючого кооперативу "Граніт-2", Міністерства екології та природних ресурсів України, про скасування дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		03 листопада 2017 року національний парк «Тузловські лимани» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати дозвіл Одеського рибоохоронного патруля управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області № 22/32-01/68927 на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 11 вересня 2017 року, виданий обслуговуючому кооперативу «Граніт-2».
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю надання оскаржуваного дозволу, оскільки на його підставі ОК «Граніт - 2» проваджує вилов кефалевих видів риб у неприйнятий спосіб (гардами на каналі, що з'єднує лиман з морем), що не відповідає чинному законодавству і може призвести до негативних наслідків. Крім того, ОК «Граніт - 2» фактично здійснює вилов водних біоресурсів загальнодержавного значення (рибних), які перебувають в акваторії НПП «Тузловські лимани», тобто об'єкту природно-заповідного фонду, на який дія оскаржуваного дозволу не поширюється.
		Відповідач заперечував проти позову, зазначаю, що згідно меж, визначених проектом створення НПП «Тузловські лимани» та згідно листа відділу Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області від 30.04.2015 року, ділянка з початку 0 км. по кінець 2 км коси Чорного моря на території Татарбунарського району Одеської області, де згідно оскаржуваного дозволу ОК «Граніт - 2» здійснює вилов кефалевих, не включена до території НПП «Тузловські лимани» та не відноситься до земель природно - заповідного призначення. Застосування ж гард на обловно - напускному каналі для облову мігруючих риб, які виходять з Тузловських лиманів в море обґрунтовано науково-біологічним обґрунтуванням розміщення обловних пристроїв на обловно-запускному каналі Бурнас - Чорне море, затвердженого в.о. директора ОдЦПівденНІРО 05.09.2017 року, та дозволено п.13.7.2 та п.21.2.2 Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 08.12.1998 № 164. 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) на облвно - пропускному (обловно - запускному) каналі, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташованого на 2му км Лебедівської піщаної коси мало бути видано Чорноморським басейновим управлінням Держрибагенства, оскільки даний канал розташований саме в межах прибережної захисної смуги Чорного моря. Отже на момент видачі оскаржуваного дозволу, управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області не мало на це повноважень. Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що на сьогодні межі НПП «Тузловські лимани» не встановлені в натурі. Згідно проекту створення національного природного парку Тузловські лимани на території Татарбунарського району Одеської області, розробленого ДП «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», відрізок коси від 0 км по кінець 2 км, на якій знаходиться обловно - пропускний канал, за двома індикаторами входить до складу НПП «Тузловські лимани», а саме як відрізок довжиною у 2 км Причорноморської піщаної коси, яка повністю входить до складу НПП та як прибережна захисна смуга лиману Бурнас. Суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про незаконність існування обловно- пропускного каналу та неможливість здійснення на ньому вилову риби, більш того гардами, що не передбачено Режимом рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році.  
		Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 
		07.09.2017 ОК "Граніт-2" подало (вх. № 17/736) до центру надання адміністративної послуг Білгород-Дністровської міської ради заяву  (адресатом вказано начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства) на отримання документу дозвільного характеру, а саме дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) "Обловно-пропускний канал, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташований на 2-му км Лебедівської піщаної коси / промислове рибальство".  У доданій до заяви довідці про наявність у суб'єкта господарювання рибальських суден (плавзасобів), дозволених знарядь лову (відповідно до вимог правил рибальства та режимів) та рибоприймальних пунктів (місця розташування яких погоджено відповідно до законодавства) на визначеному рибогосподарському водному об'єкті (його частині) (додаток 2 до Порядку) в графі "рибальські судна (плавзасоби)" вказано "ЯОД-5398", в графі "Дозволені для використання знаряддя лову" вказано "гарди, невід ставний з мінімальним вічком 6 мм - 1 од; параметри знарядь лову згідно Правил промислового рибальства у басейні Чорного моря та режиму рибальства в басейні Чорного моря 2017; рибоприймальні пункти (місце розташування яких погоджено згідно із законодавством) "Одеська обл., Татарбунарського району, с. Лебедівка, 2-й км Лебедівської коси". В той же день вказаний пакет документів надійшов до управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області (вх. № 17/736 від 07.09.2017 /т.І, а.с. 78/).
		11.09.2017 управлінням Державного агентства рибного господарства у Одеській області ОК "Граніт-2" видано дозвіл № 22/32-01/68927 на спеціальне використання водних біоресурсів у  рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) на обловно-пропускному каналі Чорне море - Тузловська група лиманів.
		Крім того, наказом начальника управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області Юрчук С.В. від 25.09.2017 № 147 відповідно до ст.10 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону рибних біоресурсів", ст.38 Закону України "Про тваринний світ", п.18.5 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році, Положення про управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області, затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 15.07.2016 № 229, враховуючи рекомендації Одеського Центру ПівденНІРО від 18.09.2017 № 198/3, біологічне обґрунтування розміщення ставних неводів на обловно-запускних каналах Шаболатський лиман - Дністровський лиман, затвердженого ОдЦ ПівденНіро 07.08.2017 та науково-біологічне обґрунтування розміщення обловних ресурсів на обловно-запускному каналі лиман Бурнас (Тузловські лимани) - Чорне море, затвердженого ОдЦ ПівденНіро 06.09.2017, дозволено ведення спеціального лову чорноморських кефалей та неспеціалізований промисел інших мігруючих видів риб ставними неводами та гардами на каналах, що з'єднують лимани з морем, а також у каналах "Бугаз-1" та "Бугаз-2" з 25.09.2017.
		Визначено постійні місця для організації спеціалізованого промислу чорноморських кефалей на каналах: "Бугаз-1" та Бугаз-2" р-н смт. Затока; Будакська коса р-н с. Приморське; обловно-запускному каналі лиман Бурнас (Тузловські лимани) - Чорне море - 2 км. (п.2 наказу).
		Встановлено мінімальний розмір вічка в ставних неводах: при спеціалізованому примислі чорноморських кефалей - 16 мм; при неспеціалізованому промислі мігруючих видів риб - 6,5 мм. (п.3 наказу).
		Встановлено мінімальний промисловий розмір чорноморських кефалей при лові ставними неводами та гардами в каналах - 16 см. (п.4 наказу).
		           09.10.2017 на ім'я в.о. обов'язки Національного природного парку "Тузловські лимани" Русєва І.Т. надійшов лист начальника управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області Юрчука С.В. від 09.10.2017 № 1-3-17/972-17, яким повідомлено про видачу управлінням ОК "Граніт-2" дозволу за № 22/32-01/68927 від 11.09.2017 на спеціальне використання водних біоресурсів на каналі, що з'єднує лиман Бурнас (Тузловські лимани) з Чорним морем, терміном на 5 років.
		Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з повноважності відповідача на видачу ОК "Граніт-2" спеціального дозволу, у суворій відповідності до вимог спеціального законодавства та на підставі наукового обґрунтування.
		Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Вирішуючи питання про те, чи відповідають оскаржувані рішення критеріям, які встановлені ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини - Водним кодексом України, Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів" від 08.07.2011 № 3677-VI, Законом України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-ХІІ, Положення про органи рибохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2012 № 26, Порядком ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів, затвердженого постановою Кабміну від 30.09.2015 № 979, Порядком видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах)або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого постановою Кабміну від 30.10.2013 № 801, Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 08.12.1998 № 164, та зареєстрованого в Мінюсті України 09.03.1999 за № 147/3440, Режимом рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України від 18.01.2017 № 5.
		          Відповідно до ч.3 ст.24 Закону № 3677-VI дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, крім видів водних біоресурсів, занесених до Червоної книги України.
		Процедура видачі суб'єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) або відмова в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу визначається Порядком видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 № 801.
		          Згідно з п.2 Порядку № 801 дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об'єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом (далі - дозвільний орган).
		Повноваження територіальних органів рибохорони визначені  Положенням про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2012  № 26.
		Пунктом 1 Положення № 26 визначено, що органи рибоохорони - Головне управління охорони водних біоресурсів у м. Києві, управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в області, басейнові управління, басейновий відділ (далі - управління) - є територіальними органами Державного агентства рибного господарства України, які діють у складі Держрибагентства України і йому підпорядковуються.
		Головне управління охорони водних біоресурсів у м. Києві за дорученням Держрибагентства України у межах своїх повноважень спрямовує та координує роботу органів рибоохорони на місцях, згідно з чинним законодавством проводить роботу щодо усунення негативних явищ, пов'язаних з корупцією, перевищенням службових та посадових повноважень в органах рибоохорони.
		          Повноваження управління поширюються на територію відповідного водного об'єкта, області, акваторію в межах районів діяльності, визначених Держрибагентством України (далі - район діяльності).
		          Наказом Державного агентства рибного господарства України від 06.02.2013 № 31 "Про затвердження районів діяльності (контролю) органів рибохорони" з урахуванням внесених до нього змін наказом від 03.03.2017 № 121 визначено, що на акваторії Чорного моря (у т.ч. щодо мігруючих видів водних біоресурсів, крім оселедця) - обов'язки територіального органу рибохорони покладені на Чорноморське басейнове управління Державного агентства рибного господарства (п.4.6), на Тілігульському лимані - на управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області (п.4.7) (т.2 а.с.24-31).
		У додатку до цього наказу з урахування змін район діяльності Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства визначений, як акваторія Чорного моря від державного кордону з Румунією, відповідно до рішення Міжнародного Суду ООН від 03.02.2009 і далі у південному напрямку, починаючи з геодезичного азимута 185°23'54.5", та на сході до Керченської протоки по лінії: мис Такіль - мис Панагія (Російська Федерація), включаючи стометрову прибережну смугу (на суходолі). За винятком р. Дунай з її передгирловим простором (від Старостамбульського гирла до Білгородського каналу включено і на 10 км у глиб Чорного моря) та усіх чорноморських каналів (у тому числі Дністровсько-Бузький лиман до лінії коса Очаківська - коса Кінбурська).
		Район діяльності управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області цим же наказом визначений як внутрішні водні об'єкти та усі чорноморські лимани у межах адміністративної території Одеської області, р. Дунай з її передгирловим  простором (від Старостамбульського гирла до Білгородського каналу включно і на 10 км у глиб Чорного моря), за виключенням стометрової прибережної захисної смуги Чорного моря (на суходолі) (т.2 а.с.31зв-32).
		          Відповідно до пункту 3 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.01.2017 № 5, до басейну Чорного моря входить Чорне море з усіма його затоками і бухтами; лимани і озера, що сполучаються з морем, включаючи канали, що з'єднують море з лиманами та озерами, розглядаються як самостійні водні об'єкти.
		          Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду, що обловно-пропускний канал, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів є самостійним водним об'єктом, в зв'язку з чим дозвіл від 11.09.2017 № 22/32-01/68927 на спеціальне використання ОК "Граніт-2" водних біоресурсів на цьому каналі правомірно виданий саме управлінням Державного агентства рибного господарства у Одеській області.
		          Разом з цим, судова колегія вважає, що висновки суду про правомірність та законність видачі дозволу від 11.09.2017 № 22/32-01/68927 зроблені в порушення вимог закону.
		          Статтею 1 Водного кодексу України та ст.1 Закону № 3677-VI визначено, що рибогосподарський водний об'єкт (його частина) - водний об'єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.
		          Пункт 1 Порядку № 801 встановлює, що він визначає процедуру видачі дозволу (далі - дозвіл) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу,  на спеціальне використання водних біоресурсів суб'єктам господарювання лише у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
		          У відповідності до ст. 15 Закону № 3677-VI  державний облік, державний моніторинг, державний кадастр водних біоресурсів, а також державний облік та державний реєстр рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства з метою визначення сучасного стану, планування, організації і здійснення заходів щодо охорони водних біоресурсів, їх раціонального використання та відтворення.
		          Результатом ведення державного обліку рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) є створення відповідного реєстру. Державний реєстр рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		          Згідно з п.5 Порядку ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), затвердженого постановою Кабміну України від 30.09.2015 № 979, Держрибагентство забезпечує збір документованої інформації:
		- про водні об'єкти, на яких здійснюється рибальство та/або рибництво (аквакультура);
		- про юридичних та фізичних осіб, які провадять рибогосподарську діяльність з рибальства та/або рибництва (аквакультури).
		          Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що спеціальне використання водних біоресурсів є можливим у випадку функціонування обловно-пропускного каналу, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, в якості рибогосподарського, що має підтверджуватися фактом відповідної реєстрації даного каналу в Державному реєстрі рибогосподарських водних об'єктів (їх частин).  
		          З листа Держрибагентства від 27.10.2017 № 2-6.2-19/6273-17 вбачається, що станом на 27.10.2017  до Держрибагентства заява або інформація  щодо внесення обловно-пропускного каналу, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, до Реєстру не надходили (т.1 а.с.102).
		          З матеріалів справи також вбачається факт самовільного влаштування зазначеного обловно-пропускного каналу, що підтверджується відповіддю департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 10.11.2017 № 1015-01/11-10648 про відсутність інформації щодо видачі/реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру на будівництво гідроспоруди обловно-пропускного каналу лиману Бурнас (Тузловські лимани), що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташованого на 2 км. Лебедівської піщаної коси (т.1 а.с.177).
		          На незаконність проведення господарської діяльності ОК "Граніт-2" на обловно-пропуксному каналі, що з'єднує Чорне море з Тузловськими лиманами, свідчить лист Міністерства екології та природних ресурсів від 04.09.2017, яким ОК "Граніт-2" повернуті матеріали для проведення державної експертизи оцінки впливу на навколишнє природне середовище, як це передбачено абз.31 ч.1 ст.9 Закону 3677-VI, з урахуванням умов рибогосподарського використання існуючого  обловно-запускного каналу (т.1 а.с.108). 
		Повернення матеріалів пов'язано в зв'язку із численним надходженнями звернень до Мінприроди щодо проблемних питань стосовно реалізації запланованої господарської діяльності ОК "Граніт-2" та в зв'язку з цим необхідністю проведення додаткових громадських слухань у відповідності до вимог природоохоронного законодавства.
		          Відповідно до п.6 Порядку № 801 підставами для відмови у видачі дозволу суб'єктові господарювання є, серед іншого виявлення в поданих документах недостовірних відомостей.
		          У заяві на отримання документів дозвільного характеру від 07.09.2017 та у довідці про наявність у суб'єкта господарювання рибальських суден, дозволених знарядь лову та рибоприймальних пунктів ОК "Граніт-2" указав назву рибогосподарського водного об'єкту, як "обловно-пропускний канал, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташований на 2-му км Лебедівської піщаної коси" (т.1 а.с.78-79).
		          Враховуючи, що обловно-пропускний канал, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташований на 2-му км Лебедівської піщаної коси, не зареєстрований як рибогосподарський в Державному реєстрі рибогосподарських водних об'єктів, судова колегія приходить до висновку, що ОК "Граніт-2" надав недостовірні дані як щодо назви водного об'єкту, так і самого факту його законного існування, що є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.
		          Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції невірно надана оцінка нормативно-правовим актам, які регулюють промисел у басейні Чорного моря, якій здійснюється відповідно до Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря.
		          Дійсно, Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря передбачено використання гард для лову риби.
		          Разом з тим, відповідно до п.5.1 Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря з метою створення оптимальних умов відтворення, використання водних живих ресурсів, а також їх охорони, до цих Правил щорічно може розроблятись Режим рибальства в Чорному морі, який уточнює і доповнює вимоги щодо здійснення промислу в басейні Чорного моря. 
		          Підпунктом 5 п.19 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році встановлено, що спеціалізований лов азово-чорноморської кефалі у каналах, що з'єднують море з лиманами (Тилігульським, Будацьким (Шаболатським), Тузловськими та іншими), озерами (крім озера Донузлав), і в каналах, що з'єднують Дністровський та Будацький (Шаболатський) лимани, допускається лише ставними неводами тільки у постійних місцях, визначених органами рибоохорони на підставі наукових обґрунтувань.
		          На думку судової колегії Режим рибальства в басейні Чорного моря має пріоритет перед Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря, оскільки містить уточнюючі та доповнюючи вимоги.
		          Тому, дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, що виданий ОК "Граніт-2", у графі "дозволені для використання знаряддя лову" повинен був містити лише невід ставний. Проте, в оскаржуваному дозволі у зазначені графі також визначені такі знаряддя лову, як гарди (т.1 а.с.12-12зв.).
		            З матеріалів справи вбачається, та підтверджується поясненнями сторін, що на обловно-пропускному каналі, що з'єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташованому на 2-му км Лебедівської піщаної коси, ОК "Граніт-2" використовує для вилову риби лише дерев'яні гарди (т.1 а.с.110).
		          Спростовуючи висновки науково-біологічного обґрунтування розміщення обловних пристроїв на обловно-запускному каналі лиман Бурнас (Тузловські лимани) - Чорне море (2км), складеного та затвердженого Одеським центром Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії 05.09.2017, щодо необхідності розміщення штучно створеного рибозапускного каналу, які забезпечить постійний водообмін між Чорним морем та Тузловською групою лиманів (т.1 а.с.71-77), позивач зазначає, що науковим обґрунтуванням не враховано, що протягом століть на піщаному пересипу Тузловських лиманів одночасно формувалась різна кількість природних прорв. Стале функціонування лиманних екосистем НПП "Тузловські лимани" здійснюється завдяки природним прорвам на піщаному пересипу.
		          Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що зазначене наукове обґрунтування фактично легалізує втручання в природні процеси шляхом закриття природних прорв, тим самим легалізує  незаконну діяльність монополіста по вилову риби в акваторії НПП "Тузловські лимани" через обловно-запускні канали.
		           Позивач також зазначає, що навесні дійсно спостерігається масовий захід кефалі у лимани. Але незначна двобічна міграція (як вихід, так і вхід) спостерігається протягом всього теплого періоду - від весни до осені, що не враховане зазначеним науковим обґрунтуванням. В обґрунтуванні стверджується, що тільки незначна частина популяції чорноморських кефалей заходить в Тузловські лимани, підлягає вилову і це начебто не впливає на популяцію кефалі. В обґрунтуванні не зазначається фактичний стан справ з виловом кефалі на Тузловських лиманах на даний час. 
		          Позивач наголошує, що ОК "Граніт-2" незаконно засипає піском природні прорви, що існують на піщаному пересипу Тузловських лиманів. З цього приводу державна служба охорони НПП "Тузловські лимани" неодноразово складала акти та приписи. 
		          Штучний канал, розташований на 2 км. Піщаного пересипу між Тузловськими лиманами і Чорним морем, на який відповідачем наданий дозвіл, повністю перекриває вхід всім наявним рибним запасам Тузловських лиманів у Чорне море, оскільки наразі є єдиним каналом, що проритий між Чорним морем та Тузловськими лиманами. Тобто ресурси кефалі загальнодержавного значення, що входять до складу НПП "Тузловські лимани", у період міграції до Чорного моря виловлюються в повному обсязі у єдиному місці на зазначеному каналі, що негативно впливає на навколишнє природне середовище та спровокує порушення екосистеми НПП "Тузловські лимани".          
		Посилання відповідача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, що вилов риби гардами на зазначеному каналі дозволено наказом управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області від 25.09.2017 № 147 (т.1 а.с.80), судова колегія вважає недоречними, оскільки наказ Одеського рибоохоронного патруля прийнятий значно пізніше, ніж дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, виданий ОК "Граніт-2", а тому не міг врегульовувати правовідносини щодо видачі дозволу.
		Судова колегія також погоджується з доводами апелянта, що при видачі оскаржуваного дозволу відповідачем не враховано той факт, що зазначений вище обловно-пропускний канал знаходиться на відрізку коси, що входить до складу НПП "Тузловські лимани".    
		          Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-ХІІ межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. 
		          Як на день видачі дозволу, так і на теперішній час, межі НПП "Тузловські лимани" не встановлені в натурі.
		          На підставі наведеної вище норми Закону при вирішенні спору слід керуватися Проектом створення національного природного парку "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району Одеської області, розробленого ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на підставі договору № 2629 від 30.09.2006.
		          Згідно зазначеного Проекту національний природний парк "Тузловські лимани" розташовано на півдні Татарбунарського району, в якій входять озера: Солоне, Бурнас, Алібей, Хаджидер, Карачаус, Будури, Шагани, Джантшейське та їх прибережна захисна смуга, Причорноморська піщана коса від с.Лебедівка до с.Приморське (т.1 а.с.133-134зв).
		          Судова колегія враховує, що за географічним розташуванням Причорноморська піщана коса від с.Лебедівка до с.Приморського, що має ширину менше 2 км, відділяє групу Тузловських лиманів від Чорного моря.
		          Відповідно до ст.88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
		          Прибережною захисною смугою згідно ст.1 Водного кодексу України  є частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. 
		             Аналіз наведених правових норм з урахуванням географічного розташування групи Тузловських лиманів дає підстав для висновку, що Причорноморська піщана коса є прибережною захисною смугою групи лиманів, зокрема о.Бурнас, яка входить до складу території НПП "Тузловськи лимани".
		          Вказаний висновок підтверджується і самим Проектом створення НПП "Тузловські лимани", в якому до території природно-заповідного фонду відноситься вся Піщана коса від с.Лебедівка до с.Приморське без виключення. 
		           Ті обставини, що відповідно до графічного матеріалу до Проекту створення НПП "Тузловські лимани" відрізок коси від 0 до 2 км біля с.Лебедівка, на якому знаходиться обловно-пропускний канал, не входить до складу НПП "Тузловські лимани", не узгоджується з наведеними нормами права та спростовується змістом самого Проекту.
		          Вірними є доводи апелянта, що лист відділу Держземагентства у Татарбунарському районі Одеської області від 30.04.2015 № 19-1526-0.11-899/2-15, на якій посилається відповідач в обґрунтування доводів віднесення відрізку Піщаної коси від 0 до 2 км. біля с.Лебедівка (т.1 а.с.69) до території, яка не відноситься до НПП "Тузловські лимани", не є належним документом для встановлення меж територій об'єкту природно-заповідного фонду, оскільки по-перше, таким документом є Проект створення території та об'єкту природно-заповідного фонду, по-друге, при наданні відділом Держземагентства використовувались лише графічні матеріали до Проекту, які мають певні суперечності із змістом самого Проекту.
		          Частина 3 ст.7 Закону № 2456-ХІІ встановлює, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
		          Статтею 16 цього ж Закону на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, в т.ч. рибальство.
		          Відповідно до ч.2 п.1 Порядку № 801 дія дозволу не поширюється на використання водних біоресурсів, які перебувають в межах територій природно-заповідного фонду, а також водних біоресурсів, що занесені до Червоної книги України.
		          Згідно науково-біологічного обґрунтування, затвердженого 05.09.2017 ОдЦ ПівденНІРО, (т.1 а.с.77), який ОК "Граніт-2" надав для отримання дозволу, при проведенні ним господарської діяльності на обловно-пропускному каналі він має використовувати водні біоресурси, які перебувають в межах території НПП "Тузловські лимани". 
		          Тому судова колегія приходить до висновку, що відповідачу при розгляді питання про надання дозволу були відомі обставини існування потенційного та систематичного порушення ОК "Граніт-2" діючого законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів при використанні дозволу на обловно-пропускному каналі, що відповідно до абз.7 п.6 Порядку № 801, на думку судової колегії, мало б бути самостійною підставою для відмови у наданні оскаржуваного дозволу.
		          Задовольняючи позовні вимоги, судова колегія враховує, що Тузловські лимани підпадають під міжнародну охорону відповідно до Конвенції про водні-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів від 02.02.1971. Відповідно до п.1.1 Положення про НПП "Тузловські лимани", затвердженого наказом Мінприроди України від 07.09.2011 № 320 з урахуванням змін на підставі наказу від 17.05.2017 № 195, НПП "Тузловські лимани" є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об'єктом Смарагдової мережі Європи.
		          Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. 
		          Забезпечуючи охорону природно-заповідного фонду шляхом законного та об'єктивного розгляду справи, судова колегія зазначає, що жоден державний орган не може і не повинен сприяти порушенню діючого законодавства. Будь-яке порушення законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, встановлене судом, має бути припинене.
		          Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про видачу управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області дозволу від 11.09.2017 № 22/32-01/68927 на спеціальне використання водних біоресурсів ОК "Граніт-2" в порушення вимог закону та прав НПП "Тузловські лимани", в зв'язку з чим він підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		          При цьому, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, судова колегія вважає за можливе в частині визнання оскаржуваного дозволу протиправним вийти за межі позовних вимог.  
		          Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, допустив порушення норм матеріального права в частині, що регулюють видачу спеціального дозволу та охорону природно-заповідного фонду, в зв'язку з чим прийшов до помилково висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		          Відповідно до пп.3,4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.  
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судова колегія враховує, що частинами 1,6 ст. 139 КАС України, встановлено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		В зв'язку із прийняттям рішення про задоволення позову, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача - управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, як при подачі позову (1600 грн.), так і при подачі апеляційної скарги (2 400 грн.), що у сумі становить 4 000 грн. 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу національного природного парку «Тузловські лимани» - задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - скасувати та прийняти постанову про задоволення адміністративної позовної заяви національного природного парку «Тузловські лимани».
		Визнати протиправним та скасувати дозвіл управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області від 11.09.2017 № 22/32-01/68927, виданий ОК «Граніт-2» на спеціальне використання водних біоресурсів.
		Стягнути з управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 40605109) на користь національного природного парку «Тузловські лимани» (код ЄДРПОУ 37197893) витрати на сплату судового збору в розмірі 4   000 (чотири тисячі) грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		          Повний текст постанови  складений та підписаний колегією суддів 05 липня 2018 року.
		 
		    Головуючий:                                                                                 Н.В.Вербицька
		 
		                    Суддя:                                                                                 О.В.Джабурія
		 
		              Суддя:                                                                                К.В.Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...