Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/9961/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 червня 2018 року
		місто Київ 
		 
		справа № 320/9961/15-ц
		провадження № 61-3471св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,
		відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року у складі судді Міщенко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Дзярука М. П., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 77 331, 04 грн та суму судового збору у розмірі 773, 31 грн.
		Позивач на обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 05 грудня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ВАТ «ВіЕйБІ Банк») та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № КФ424-07/А, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у кредит грошові кошти у сумі 165 500, 00 грн на придбання автомобіля марки Mazda, модель 6, рік випуску - 2007, колір - сірий, кузов № НОМЕР_1, з терміном повернення кредиту 04 грудня 2014 року, відсотковою ставкою 25 % річних. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ВАТ «ВіЕйБІ Банк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки б/н, згідно з умовами якого поручитель взяв на себе обов'язок солідарно з позичальником відповідати перед банком у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позичальнику кредит відповідно до умов договору.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, 08 лютого 2012 року банк направив до Мелітопольської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців боржника. За твердженнями ПАТ «ВіЕйБі Банк», відомості про коло спадкоємців йому не було відомо до ухвалення рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2014 року у справі № 320/10262/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором, яке надала ОСОБА_4 11 червня 2015 року під час звернення до банку. Зважаючи на наведене, банку стало відомо про заміну боржника у зобов'язанні. При цьому, відповідно до пункту 1.3. договору поруки ОСОБА_5 взяв на себе обов'язок солідарно відповідати, у тому числі, й за нового боржника, а тому позов пред'явлено одночасно до нового позичальника та до поручителя.
		Як на правові підстави позову банк посилався на статті 3, 15, 16, 525, 526, 527, 530, 533, 534, 612, 623, 625, 1048, 1050, 1054, 1216, 1218, 1282 ЦК України.
		Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що банк, маючи в своєму розпорядженні всі необхідні відомості про спадкоємця, не скористався своїм правом, передбаченим у частині другій статті 1281 ЦК України, та не звернувся до ОСОБА_4 із відповідною претензією взагалі. Банк не звернувся також до поручителя з претензією щодо погашення існуючої заборгованості.
		ПАТ «ВіЕйБІ Банк» було відомо про смерть ОСОБА_6 у зв'язку із наявністю двох судових рішень за позовами ОСОБА_4, зокрема, позову про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором та позову про припинення забезпечення виконання зобов'язання у вигляді застави майна, оскільки представники банку брали участь у судовому розгляді цих справ.
		Відповідно до підпункту 2.5.1 договору № КФ 424-07/А від 07 грудня 2007 року позичальник зобов'язаний щомісячно до дати, встановленої в графіку погашення заборгованості за кредитом і відсотками, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку у сумі, яка не має бути меншою суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших виплат відповідно до умов цього договору. За відсутності здійсненого платежу у зазначений строк з наступного дня банку стає відомо про порушення його права. Як є зрозумілим із розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого банком до суду, останній платіж сплачений ОСОБА_6 за період з 06 серпня 2011 року до 05 вересня 2011 року. Зі смертю ОСОБА_6 щомісячні платежі за кредитним договором припинені.
		Таким чином, з вересня 2011 року розпочався перебіг трирічного строку давності для звернення банку до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Проте, до суду банк звернувся лише в грудні 2015 року після спливу позовної давності. Заява позивача про поновлення позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки банк, маючи в своєму розпорядженні всі необхідні відомості про спадкоємця, не скористався своїм правом, передбаченим у частині другій статті 1281 ЦК України, та не звернувся з 2011 року до ОСОБА_4 з претензією щодо погашення заборгованості. Крім того, банк не звернувся й до поручителя ОСОБА_5 з претензією щодо погашення заборгованості.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 виконала усі покладені на неї законом зобов'язання та у березні 2012 року повідомила кредитора про смерть боржника, а приватний нотаріус 15 березня 2012 року повідомив кредитора про видачу відповідачу ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом. Враховуючи, що позивач звернувся з позовом лише у листопаді 2015 року, відповідачі заявили про застосування позовної давності у цьому спорі, застосування позовної давності є правомірним. Враховуючи припинення зобов'язань за договором кредитування у зв'язку зі спливом позовної давності щодо пред'явлення вимог до спадкоємця зі сплати боргу за цим договором, договір поруки, який має похідний характер від договору кредитування, також припинив свою дію.
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «ВІЕйБі Банк» просило скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог банку.
		Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що банку до 11 червня 2015 року не було відомо про коло спадкоємців померлого боржника ОСОБА_6 Листи, позовна заява ОСОБА_4, судові повістки та рішення суду на адресу головного офісу банку не надходили, а тому банк не може вважатися належним чином повідомлений раніше, ніж зазначено, про коло спадкоємців померлого боржника. При цьому позовна давність почала перебіг після спливу терміну договору, оскільки у договорі кредиту встановлений строк його повернення - 04 грудня 2014 року. 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просила оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначивши, що касаційна скарга ґрунтується на формальних та алогічних міркуваннях, не підтверджених фактами, не відповідає вимогам законодавства України.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження та ухвалою від 12 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду 23 січня 2018 року.
		Згідно із статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга ПАТ «ВіЕйБі Банк» підлягає залишенню без задоволення.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Щодо фактичних обставин справи.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», укладено кредитний договір № КФ 424-07/А, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 165 500, 00 грн на строк до 04 грудня 2014 року зі сплатою 25 % річних за користування грошовими коштами на придбання автотранспортного засобу, марки MAZDA, модель 6, 2007 року випуску.
		З метою забезпечення кредитних зобов'язань 05 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір застави, предметом якого став придбаний автомобіль, а також між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір поруки.
		На момент смерті ОСОБА_6, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 77 331, 04 грн.
		Спадщину після померлого ОСОБА_6 прийняла його донька ОСОБА_4 Спадщина складається з автомобіля марки MAZDA, модель 6, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходиться в заставі у ПАТ «ВіЕйБі Банк».
		У лютому 2012 року, в межах строку, встановленого у частині другій статті 1281 ЦК України, до Мелітопольської районної державної нотаріальної контори надійшла претензія ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання майнової вимоги до усіх спадкоємців ОСОБА_6
		Як встановлено у рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 01 жовтня 2015 року у цивільній справі №320/10262/13 за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № КФ424-07/А, за повідомленням Мелітопольської районної державної нотаріальної контори від 18 березня 2014 року, направлена 08 лютого 2012 року претензія ПАТ «ВіЕйБі Банк» до спадкоємців ОСОБА_6 отримана державною нотаріальною конторою та направлена до приватного нотаріуса Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області БєдноваО.А., яким за заявами спадкоємців відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_6
		Про смерть боржника, відкриття спадщини, прийняття її донькою спадкодавця, відповідач ОСОБА_4 повідомляла банк в березні та квітні 2012 року, що підтверджується її листами, чим ця особа виконала вимоги частини першої статті 1281 ЦК України.
		ОСОБА_4 15 березня 2012 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на заставний автомобіль. Цього ж дня приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області БєдновО.А. повідомив ПАТ «ВіЕйБі Банк» про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4
		Щодо норм права, які підлягають до застосування до спірних правовідносин.
		Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин, Верховний Суд виходить із їх системного аналізу.
		Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
		Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
		Щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.
		Спадкування це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного із їх учасників.
		Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
		За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
		Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. 
		При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
		Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
		Щодо оцінки поведінки спадкоємця у зобов'язальних відносинах.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 як спадкоємець померлого боржника добросовісно вжила усі необхідні заходи задля повідомлення кредитора про смерть позичальника у правовідносинах шляхом направлення таких повідомлень на юридичну адресу банку та адресу його філії, які є адресами для листування, зазначеними у кредитному договорі.
		Відповідно до умов пункту 7.11 кредитного договору листування між сторонами цього договору здійснюється за адресами, зазначеними у статті 8 цього договору, або за іншими адресами, письмово погодженими сторонами.
		Судом враховано, що банк не надав доказів зміни адреси для листування, а також повідомлення про такі обставини позичальника, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 неналежним чином повідомила банк про зміну позичальника у правовідносинах.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Філія здійснює свою діяльність в інтересах юридичної особи, а тому повідомлення банку через його філію про смерть боржника та заміну його спадкоємцем є належним способом повідомлення юридичної особи. При цьому адреса філії банку зазначена у кредитному договорі як адреса листування сторін, кредитний договір укладався у м. Запоріжжя у філії банку, а не за юридичною адресою банку.
		Наведене дає підстави для висновків, що спадкоємець, повідомляючи банк про успадкування після смерті позичальника спадкового майна, до складу якого входять, зокрема, й кредитні зобов'язання померлого боржника, діяла добросовісно, маючи намір виконати такі зобов'язання, втім не отримавши належної відповіді банка на таке звернення.
		Щодо порядку звернення кредитора із претензією (вимогою) до спадкоємців боржника.
		Така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У цьому випадку ПАТ «ВіЕйБі Банк» скористався своїм правом заявити про вимогу до спадкоємців через нотаріуса. Банку не було відмовлено у прийнятті вимоги кредитора, зокрема не було запропоновано, звернутись із такою вимогою за місцем відкриття спадкової справи, що свідчить про відсутність порушень прав банку на цьому етапі.
		Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. 
		Згідно з пунктом 231 згаданої Інструкції нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються, зокрема претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження. 
		Відповідно до пункту 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року, з метою фіксації документальної інформації, необхідної для посвідчення нотаріусом переходу прав спадкодавця до спадкоємців, нотаріус заводить спадкову справу. Спадкова справа на майно та майнові права померлого на території України спадкодавця може бути заведена тільки одна. Спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини. При встановленні факту одночасного відкриття декількох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за місцем знаходження спадкового майна), спадкові справи, відкриті з порушенням вимог статті 1221 ЦК України, повинні бути передані за належністю нотаріусу, до компетенції якого належать ведення конкретної спадкової справи. 
		Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц.
		Щодо початку перебігу позовної давності та строку пред'явлення позову до спадкоємців боржника.
		Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
		Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців»не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Інші правові наслідки передбачені частиною четвертою статті 267 ЦК України, за якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Відтак, визначені у статті 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними за своєю правовою природою та наслідками строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
		Верховний Суд не встановив підстав для відступу від зазначених правових висновках, викладених у постановах Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду та Великої Палати Верховного Суду.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції підставно застосував позовну давність за заявою відповідача щодо наслідків пропуску позивачем позовної давності. Апеляційний суд встановив, що банк звернувся до спадкоємців із претензією своєчасно, втім у зв'язку з її невиконанням спадкоємцем звернувся до суду з відповідним позовом із пропуском позовної давності за відсутності для такого пропуску поважних причин.
		Доводи про поважність причин пропуску позовної давності судами правомірно визнано необґрунтованими, зважаючи на існування повідомлення про коло спадкоємців боржника приватним нотаріусом та безпосередньо спадкоємцем.
		Зокрема, приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області БєдновО.А. направив на адресу ПАТ «ВіЕйБі Банк» 15 березня 2012 року, вих. № 41/01-16, повідомлення про спадкоємця померлого ОСОБА_6, якою є його донька ОСОБА_4, таке повідомлення отримано банком 21 березня 2012 року (а.с. 101). Додатково ОСОБА_4 самостійно зверталась до позивача із повідомленнями про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, на підтвердження чого надавала суду першої інстанції копії листів та поштові повідомлення про відправлення, скеровані на адреси для листування з банком, визначені у кредитному договорі, зокрема: АДРЕСА_1
		Зважаючи на те, що 21 березня 2012 року банк отримав повідомлення приватного нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника та на цей момент банку вже було відомо про прострочення виконання основного зобов'язання, сплата щомісячних платежів за яким припинилася зі смертю ОСОБА_6 у вересні 2011 року, початком перебігу позовної давності є саме 21 березня 2012 року. З цієї дати настали одночасно обов'язкові умови для початку перебігу позовної давності, передбачені у частині першій статті 261 ЦК України: банку на цей момент вже було відомо про порушення його права, а також отримано відомості про особу, яка його порушила.
		У спірних правовідносинах початок перебігу позовної давності не міг бути визначений раніше, незважаючи на те, що банку було відомо про прострочення виконання та існування заборгованості за кредитним договором, оскільки до отримання повідомлення приватного нотаріуса банку не була відома особа, до якої безпосередньо необхідно звернутися з вимогою про її погашення. Довідавшись про таку особу, у банку відпали перешкоди у реалізації своїх повноважень заявити вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, новим боржником за яким стала ОСОБА_4 Саме з моменту отримання банком відомостей про коло спадкоємців померлого боржника починає перебіг позовної давності у спірних правовідносинах.
		Зважаючи, що з позовом до ОСОБА_4 банк звернувся лише 01 грудня 2015 року (а.с. 49), трирічний строк позовної давності пропущений.
		Верховний Суд врахував, що загальні правила частини п'ятої статті 261 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки до застосування підлягають спеціальні правила, визначені частиною другою статті 1281 ЦК України, відповідно до якої кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
		Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
		Таким чином, спадкоємці боржника не пов'язані строком виконання зобов'язання, визначеним договором між його сторонами, та зобов'язані виконати умови договору одноразовим платежем у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
		Враховуючи, що суди зробили висновок про пропуск строку звернення до суду із позовом до спадкоємця боржника, у задоволенні вимог банку до поручителя суди відмовили також обґрунтовано, оскільки строк звернення до суду з вимогами до поручителя також сплив.
		Верховний Суд в оцінці обставин у справі має враховувати, що наявність у кредитора померлого боржника відомостей про прийняття спадщини, що відкрилась після нього, його спадкоємцями, а також про коло спадкоємців, зумовлює початок перебігу позовної давності за правилами, визначеними частиною першою статті 261 ЦК України. У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб та порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власному інтересі. Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб'єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) в результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем). 
		В оцінці поведінки позивача суд враховує, що банк здійснює власну діяльність як професійний учасник ринку, який спеціалізується на наданні певного роду послуг, що висуває зрозумілі вимоги до рівня професійності, кваліфікації та обізнаності його співробітників.
		Інші доводи заявником на обґрунтування касаційної скарги не наводились.
		Зважаючи на наведений аналіз норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також враховуючи фактичні обставини справи, Верховний Суд зробив висновок про обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, підставність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року без змін.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» залишити без задоволення.
		Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 В. А. Стрільчук
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Карпенко
		 
		                                                                                                                        С.О.Погрібний
		 
		                                                                                                                        О.В.Ступак
		 
		                                                                                                                        Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...