Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/1053/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано судом: 10.07.2018. Зареєстровано: 12.07.2018. Оприлюднено: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 05.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1053/18                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  05 липня 2018 року                                                                                            м. Київ
		          
		Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Ісаєнко Ю.А., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Агро» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Агро» (надалі за текстом - «ТОВ «Елеватор Агро») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 00003481400 від 30.10.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1  580 420 грн.; податкового повідомлення-рішення № 00003491400 від 30.10.2017 р., яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість поточного (звітного) податкового періоду та значенні р. 21 податкової декларації з податку на додану вартість (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на 12  000 грн.; податкового повідомлення-рішення № 00003511400 від 30.10.2017 р., яким зменшено суму від'ємного значення оподаткування податком на прибуток на 83  714 грн.
		На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновок щодо реалізації ним послуг нижче їх собівартості Головним управлінням ДФС у Чернігівській області зроблено без урахування специфіки виробничого процесу, зокрема сезонності роботи товариства.
		ТОВ «Елеватор Агро» також стверджувало, що висновок про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Агрейн Менеджмент» та ТОВ «Консалт Агро» спростовується первинним документами, а відсутність деталізації опису отриманих послуг не є свідченням нереальності господарських операцій.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р. адміністративний позов задоволено повністю.
		В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що позивач самостійно відніс витрати до собівартості послуг та відобразив відповідні суми на аналітичних рахунках, а коефіцієнт розподілу витрат, про який стверджує ТОВ «Елеватор Агро», не застосовувався в бухгалтерських документах і самим товариством.
		Головне управління ДФС у Чернігівській області також зазначає, що надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт/послуг не містять необхідних відомостей про зміст, суть та обсяг послуг.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції об'єктивно та повно дослідив обставини справи і дійшов правильних висновків про те, що відповідачем протиправно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
		Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.08.2017 р. по 26.09.2017 р. посадовцями Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Алеватор Агро» дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р.
		Результати перевірки оформлено актом № 534/14/36459905 від 03.10.2017 р.
		Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 134, 135, 185, 188, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»)  внаслідок чого: завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 83  714 грн.; занижено податок на додану вартість на загальну суму 1  053  613 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 12  000 грн.
		Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.
		Відповідно до договору № К-25 від 05.10.2011 р. ТОВ «Агрейн Менеджмент» зобов'язалось надати ТОВ «Елеватор Агро» консультаційні послуги, а останнє - прийняти та оплатити їх.
		Також, 01.07.2016 р. між ТОВ «Консалт Агро» та позивачем укладено договір про надання консультаційних послуг № 03-КП.
		На підставі цих договорів у період з 31.01.2015 р. по 30.06.2017 р. були складені акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг) на загальну суму 1  039 860 грн., у тому числі 173 310 грн. ПДВ.
		Зазначені суми позивач включив до складу витрат та податкового кредиту.
		Разом з тим, в наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт (виконання послуг) зазначено лише загальну інформацію щодо послуг, а саме вказано - «Консультаційні послуги тариф «Бізнес». При цьому, акти не містять необхідних даних про зміст господарської операції (деталізацію об'єкта наданих послуг), докладного опису викладених завдань, не розкривають суть (в чому полягають, які етапи включають) послуги, не міститься якісних і кількісних характеристик послуги.
		Крім того, згідно акту № 282 від 31.12.2015 р. складеному ТОВ «Агрейн Менеджмент» у номенклатурі послуги зазначено «Консультаційні послуги по підготовці звітності згідно вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності із залученням ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК». Проте згідно наказу про облікову політику № 1-ОП від 01.01.2015 р. ТОВ «Елеватор Агро» складає фінансову звітність за національними стандартами.
		          Із наведеного відповідач дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено реальність укладених договорів та їх зв'язок з господарською діяльність товариства.
		          За таких обставин, Головне управління ДФС у Чернігівській області зазначило, що кошти, перераховані позивачем ТОВ «Агрейн Менеджмент» та ТОВ «Консалт Агро» у загальній сумі 697  860 грн., є безповоротною фінансовою допомогою.
		          На думку відповідача наведене призвело до завищення собівартості реалізації на 656  550 грн., до заниження витрат на суму 697  860 грн. та, як наслідок, до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2017 р. на 83  714 грн., а також до завищення податкового кредиту на 128  310 грн.
		Крім того, перевіркою встановлено, що у травні, червні та липні 2015 р. ТОВ «Елеватор Агро» здійснювало реалізацію послуг нижче собівартості, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 937  303 грн.
		На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято: податкове повідомлення-рішення № 00003481400 від 30.10.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1  580 420 грн., у тому числі 1  053  613 грн. за основним платежем та 526  807 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 00003491400 від 30.10.2017 р., яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість поточного (звітного) податкового періоду та значенні р. 21 податкової декларації з податку на додану вартість (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на 12  000 грн.; податкове повідомлення-рішення № 00003511400 від 30.10.2017 р., яким зменшено суму від'ємного значення оподаткування податком на прибуток на 83  714 грн.
		Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
		Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
		Згідно пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
		За змістом пунктів 12, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
		Пунктом 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» установлено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.
		Згідно пункту 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).
		Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Абзац 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704,  первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
		Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
		На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору про надання консультаційних послуг № К-25 від 05.10.2011 р. та додаткових угод до нього; договору про надання консультаційних послуг № 03-КП від 01.07.2016 р.; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); актів надання послуг; банківських виписок; листів від виконавців на адресу директора ТОВ «Елеватор Агро» із переліком послуг; податкових накладних.
		На думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання послуг.
		Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		У взаємозв'язку із статтями 134, 198 ПК України та приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» це означає, що правильність формування платником податків витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
		Згідно договору № К-25 від 05.10.2011 р. ТОВ «Агрейн Менеджмент» взяло на себе зобов'язання з надання позивачеві послуг з фінансово-економічної діяльності, безпеки та охорони, бухгалтерського обліку, інформації та реклами, земельних відносин.
		Відповідно до договору № 03-КП від 01.07.2016 р. ТОВ «Консалт Агро» повинно було надати послуги з фінансово-економічної діяльності, безпеки та охорони, бухгалтерського обліку, інформації та реклами, організації укладання договорів та контролю за їх виконанням, інші консультаційні послуги.
		Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та надання послуг свідчать, що позивачеві були надані консультаційні послуги за тарифом «Бізнес» вартістю 30  000 грн. на місяць.
		Водночас, будь-яких відомостей про те, що у чому полягали ці послуги та який зв'язок вони мають із господарською діяльністю ТОВ «Елеватор Агро» названі акти не містять.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні і інші документи, які б свідчили про те, що послуги фактично надавались позивачеві та про наявність причинного зв'язку між придбанням консультаційних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.
		Суд апеляційної інстанції знаходить помилковими посилання окружного адміністративного суду на листи ТОВ «Агрейн Менеджмент» та ТОВ «Консалт Агро» у яких зазначено види послуг та тривалість їх надання.
		Ці листи підписані лише виконавцями, а отже не дають підстав для висновку про те, що послуги фактично надавались, оскільки не містять підписів замовника.
		За таких обставин, колегія суддів поділяє висновки та мотивування відповідача про те, що надані ТОВ «Елеватор Агро» первинні документи не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.
		Отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.
		У контексті наведеного, судова колегія знаходить обґрунтованим висновок Головного управління ДФС у Чернігівській області про те, що кошти були перераховані позивачем контрагентами без достатніх правових підстав, а отже вони є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України  база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		Перевіркою встановлено, що відповідно до рахунку № 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг» ТОВ «Елеватор Агро» було віднесено до фінансових результатів собівартості наданих послуг наступні суми витрат: у травні 2015 р. - 1  693  451 грн. 53 коп.; у червні 2015 р. - 1  652  807 грн. 49 коп.; у липні 2015 р. - 1  869  135 грн. 15 коп.
		З урахуванням того, що послуги ТОВ «Агрейн Менеджмент» фактично не надавались, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність віднесення до собівартості у липні 2015 р. 25  000 грн. та зазначив, що фактично у цей період витрати складали 1  894  135 грн. 15 коп.
		В акті перевірки також зафіксовано, що у травні, червні та липні 2015 р. позивач здійснював реалізацію робіт та послуг нижче їх собівартості, однак не включив до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість 937  303 грн.
		Числові значення позивачем не заперечуються.
		Ухвалюючи рішення у справі у цій частині, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку зі специфікою виробничого процесу та сезонністю роботи позивач має неоднакову виробничу потужність протягом календарного року, що впливає на розмір отримуваного протягом року доходу, а тому при обчисленні бази оподаткування операцій з постачання послуг складського зберігання податком на додану вартість слід застосовувати коефіцієнт розподілу витрат.
		Однак із такими висновками погодитись неможна, оскільки суд попередньої інстанції дійшов їх із неповним з'ясуванням обставин справи та із порушенням норм матеріального закону.
		Жоден нормативний акт не передбачає застосування у бухгалтерському обліку коефіцієнту розподілу витрат.
		Не передбачено застосування таких коефіцієнтів і внутрішніми актами ТОВ «Елеватор Агро».
		Так, відповідно до пункту 5.2 Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на 2015 р., затвердженого наказом № 1-ОП від 01.01.2015 р., накопичення даних про витрати і доходи для цілей обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється у бухгалтерській програмі на підставі первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій, відповідно до положень Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).
		Суд помилково послався на наданий позивачем у судовому засідання Додаток 12.6 до названого Положення, яким передбачено, що при обчисленні бази оподаткування операцій з постачання послуг складського зберігання податком на додану вартість необхідно розподіляти прямі та загальновиробничі витрати з використанням бази розподілу обсягу діяльності при нормальній потужності.
		Існування Додатку 12.6 не передбачено Положенням про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на 2015 р., він не був наданий під час перевірки та суперечить цьому Положенню.
		Крім того, слід звернути увагу на те, що позивач самостійно відобразив на рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг» відповідні суми витрат.
		Ці показники підтверджуються відомостями по рахунках 91 «Загальновиробничі витрати», 233 «Виробництво», 791 «Фінансовий результат від операційної діяльності».
		Тобто, ТОВ «Елеватор Агро» саме не застосовувало у бухгалтерському обліку будь-які коефіцієнти.
		З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		ПОСТАНОВИВ 
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити.
		Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.  
		У задоволенні адміністративного суду відмовити.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.      
		Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		          Постанова складена в повному обсязі 10 липня 2018 р.
		 
		 
		Головуючий        суддя                                                      І.О.Лічевецький
		 
		                                     суддя                                                      В.П.Мельничук 
		 
		                                      суддя                                                      Ю.А.Ісаєнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...