Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/82/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2018.
Дата набрання законної сили: 27.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                              
		Іменем  України
		 
		27 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/82/17
		провадження № 61-1860св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		представник позивача - ОСОБА_2,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»,
		представники відповідача: Горбач Ігор Володимирович, Лукянчук Артем Володимирович,
		третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»,
		представник третьої особи - ДементєвЄвген Олександрович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва у складі суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В. від 02 листопада             2017 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - ПрАТ «СК «Ураїнський страховий стандарт»), про стягнення страхового відшкодування. 
		Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів - автомобіля «Опель» державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, та автомобіля «MG 350» державнийномерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7 Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. 
		Унаслідок вказаної ДТП транспортному засобу ОСОБА_1 було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується звітом експерта автотоварознавчого дослідження від 10 серпня 2016 року.
		Оскільки згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6. була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхування», то ОСОБА_1 звернулася до вказаної страхової компанії з вимогою виплатити страхове відшкодування в розмірі 50 тис. грн у межах ліміту відповідальності страховика за страховим полісом. 
		ПрАТ «СК «Альфа Страхування», визнавши вказану ДТП страховим випадком, у виплаті страхового відшкодування відмовило. 
		У зв'язку з викладеним просила стягнути з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» грошову суму в розмірі 56 тис. 841 грн 96 коп., яка складається з: суми невиплаченого страхового відшкодування в межах ліміту страховика та з урахуванням нульової франшизи в розмірі - 50 тис. грн; витрат за проведення незалежної оцінки по вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля - 1 тис. 500 грн; 3 % річних - 288 грн.; пені -                 2 тис. 728 грн 76 коп.; інфляційного збільшення боргу - 2 тис. 325 грн.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Савлук Т. В. від 19 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 50 тис. грн, витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку - 1 тис. 500 грн, пеню - 2 тис. 728 грн 76 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 288 грн, інфляційні втрати - 2 тис. 325 грн 20 коп.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має визначене законом право на отримання страхового відшкодування, а достатнім і належним доказом розміру заподіяного збитку є експертний висновок спеціаліста-оцінювача, який ОСОБА_1 надала ПрАТ «СК «Альфа Страхування», тому з нього підлягає стягненню, зокрема страхове відшкодування. 
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АльфаСтрахування» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року скасовано й ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 і                 ПрАТ «СК «Альфа Страхування», підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Хоча ДТП за участі її транспортного засобу сталася 08 листопада 2015 року, але до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» вона звернулася 12 серпня 2016 року, після продажу її пошкодженого автомобіля. Тому невиконання ОСОБА_1 покладеного на нею статтею 33 цього Закону обов'язку забезпечити представнику ПрАТ «СК «Альфа Страхування» можливість оглянути її пошкоджений транспортний засіб і зберігати автомобіль у стані, в якому він знаходився після ДТП, призвело до неможливості встановити дійсний розмір заподіяної шкоди. 
		При цьому надані ОСОБА_1 звіти про оцінку вартості матеріального збитку від 10 серпня 2016 року та про утилізаційну вартість колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) від 30 жовтня 2017 року не є достатніми та належними доказами завданого ОСОБА_1 збитку відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки огляд пошкодженого автомобіля не відбувся не з вини ПрАТ «СК «Альфа Страхування», а в подальшому ОСОБА_1 продала належний їй автомобіль. 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_8, який є також потерпілим від вказаної ДТП, письмово звертався до ПрАТ «СК Альфа Страхування» із заявою про настання страхового випадку і ОСОБА_9 повідомив асистентську компанію страховика про зазначену ДТП. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і не застосував положення пункту 34.1 статті 34 цього Закону, вимоги яких не було виконано ПрАТ «СК «Альфа Страхування». 
		Крім того, Звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 02 грудня             2015 року, завданого автомобілю ОСОБА_1, було виконано на замовлення ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», а не позивача, тому апеляційний суд безпідставно не взяв його до уваги. 
		При цьому причини подання ОСОБА_1 заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК Альфа Страхування» 12 серпня 2016 року є поважними. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		11 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Судами встановлено, що 08 листопада 2015 року ОСОБА_6 близько                   04 години 20 хвилин у м. Києві на перехресті вул. Боричів узвіз та                       вул. Володимирський узвіз, керуючи автомобілем «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_1, і порушуючи Правила дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю MG 350, державний номерний знак НОМЕР_3, який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив з ним зіткнення, та в подальшому відбулось зіткнення з автомобілем «Шевролет Лачеті», державний номерний знак НОМЕР_4.
		Власником вказаного автомобіля «Опель Вектра» є ОСОБА_9, яким керував ОСОБА_6
		Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КпАП України,провадження у справі закрито.
		На момент ДТП був дійсний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом від 26 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_9 та ПрАТ «СК «Альфа Страхування».
		18 травня 2013 року ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» уклали договір добровільного страхування транспорту засобу, за умовами договору об'єктом страхування є транспортний засіб - зазначений автомобіль MG 350.
		09 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» з повідомленням про настання страхового випадку, що мав місце 08 листопада 2015 року за участю транспортних засобів - автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, та автомобіля МG 350, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7
		12 листопада 2015 року експертом-оцінювачем складено акт огляду КТЗ            МG 350, державний номерний знак НОМЕР_3, на підставі якого 02 грудня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Асістанс-Україна» (далі - ТОВ «Універсал Асістанс-Україна») складено звіт про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу вказаного транспортного засобу, що складає 187 тис. 647 грн 33 коп. Цей звіт подано до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» із заявою про виплату страхового відшкодування. 
		19 січня 2016 року ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» у відповідь на заяву ОСОБА_1 відмовило у виплаті їй страхового відшкодування та повідомило про відсутність підстав для здійснення регламентної виплати за страховим випадком, який відбувся 08 листопада 2015 року, оскільки застрахований транспортний засіб визнано конструктивно загиблим.
		У зв'язку із відмовою ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»            ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 50 тис. грн у межах ліміту відповідальності страховика, визначеного в страховому полісі.
		ПрАТ «СК «Альфа Страхування» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, оскільки на момент її звернення із заявою про виплату страхового відшкодування транспортний засіб, який належить ОСОБА_1, був проданий і не оглянутий призначеним страховиком представником. 
		Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку транспортного засобу MG 350, державний номерний знак НОМЕР_3, від 10 серпня                   2016 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс», на замовлення ОСОБА_1 І, вартість відновлювального ремонту становить 187 тис. 647 грн 33 коп.
		За приписами статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, унаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
		Згідно з підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
		Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. 
		Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.
		Проте в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
		Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
		Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
		Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
		Такі правові позиції про застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 30 жовтня 2013 року у справі                    № 6-59цс13 та 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16.  
		З огляду на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, не звернув увагу на вказані норми права, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для виплати страхового страхове відшкодування в розмірі 50 тис. грн, витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку, пені, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання й інфляційних втрат.
		Натомість суд першої інстанції, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову, взявши до уваги те, що факт настання страхового випадку встановлено; ОСОБА_6 як особу, винну в ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності; ОСОБА_1 виконала всі обов'язки як потерпілої особи, що покладені на неї Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема надала транспортний засіб для огляду (в пошкодженому стані) та подала необхідні документи. Призначений ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» представник оглянув транспортний засіб, на підставі чого складено акт огляду КТЗ, і в подальшому звіт про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу.
		Таким чином, ПрАТ «СК «Альфа Страхуванн» мало можливість переконатися, що ця подія є страховим випадком і не було позбавлене можливості вчинити передбачені законом дії щодо встановлення обставин ДТП, причин та наслідків її настання, встановити розмір заподіяної            ОСОБА_1 шкоди. 
		Та обставина, що ОСОБА_1 не звернулась саме до ПрАТ «СК «Альфа Страхуванн» із повідомленням про подію і продала автомобіль після визначення вартості відновлювального ремонту не є підставою для звільнення останнього від відповідальності.
		Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		 
		Рішення апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року скасувати, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                   Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                О. В. Білоконь 
		 
		                                                                                                     Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                    С.Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...