Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2102/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2018. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/2102/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.
		розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Святиводи Сергія Володимировича у порядку письмового провадження,
		на рішення Господарського суду Одеської області
		у складі судді: Никифорчук М.І.
		від 06.11.2017 року 
		та на постанову Одеського апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Лашина В.В.,  Жеков В.І.,  Величко Т.А. 
		від 17.01.2018 року
		за позовом Фізичної особи-підприємця Святиводи Сергія Володимировича  
		до Фізичної особи-підприємця Бородатюка Олександра Ігоровича  
		про стягнення 91074 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2017 року фізична особа - підприємець Святивода Сергій Володимирович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи - підприємця Бородатюка Олександра Ігоровича  про стягнення збитків в сумі 91074 грн за неналежне виконання відповідачем протягом червня по листопад 2016 року умов договору про надання послуг з інформатизації та оптимізації сайту №1/23.10.2015 від 23.10.2015. З підстав  ст.ст. 15, 16, 20, 35 509, 526, 530, 598, 610, 611, 629, 837-858, 901-907 Цивільного Кодексу України, ст. 173, 179, 193, 198, 199, 216, 222, 223, 225, 226, 232, 263 Господарського Кодексу України позивач просив позов задовольнити. 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. 
		Дані рішення та постанова мотивовані тим, що предметом спору є стягнення збитків за послуги, надані фізичною особою-підприємцем Бородатюком О.І. у червні-листопаді 2016 року, які фізична особа-підприємець Святивода С.В. вважає неякісними, а зобов'язання відповідача виконаними неналежним чином. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з недоведеності позивачем обставин порушення відповідачем умов договору. Посилання фізичної особи-підприємця Святивода С.В. на те, що фізична особа-підприємець Бородатюк О.І. не у повному обсязі виконані послуги з просування сайту, належного позивачеві, передбачені пунктами 1.1 і 1.2 договору №1/23.10.15 від 23.10.2015, суди попередніх інстанцій вважають помилковими, оскільки згідно до зазначених положень укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе зобов'язання з надання послуг по інформатизації та оптимізації сайту, й саме лише метою таких послуг визначене фактично просування сайту для залучення користувачів Інтернет. Підпунктами 1.2.1 - 1.2.2 визначені не конкретні, а можливі дії відповідача в межах надання послуг для просування сайту. Умови договору не встановлюють чітких обов'язків відповідача, як-то: виведення сайту в топ 10, конкретне встановлення кількості відвідувань на певному рівні тощо, не містять точного кінцевого результату, а також не вказують на обов'язковість досягнення відповідного результату. Будь-яких гарантій сторонами згаданого договору не передбачено. Згідно до наданого позивачем звіту про виконану роботу SEO послуг компанії Netpeak, зробленого фізичною особою-підприємцем Зарубіним Д.Е., грошові кошти витрачалися відповідачем на купівлю довічних гіпер-посилань, працівниками відповідача проводилася робота з розміщення на форумах, тематичних сайтах прихованої реклами для збільшення відповідної маси посилань. Також зазначається про певний приріст відвідувань сайту позивача з ресурсу Yandex: початковий етап - 40 осіб в день, середина - 140 відвідувань щодня, закінчення - 50 чоловік в день, а також з Google: на початковому етапі - 7 відвідувань щодня, середина - 20, закінчення - 10 чоловік в день, який визначений фізичною особою-підприємцем Зарубіним Д.Е. як низький. Тобто, виконувалася робота в рамках укладеного між сторонами договору про надання послуг з інформатизації та оптимізації сайту позивача. Зі звітів відповідача вбачається, що ним проводилася робота з виявлення технічних помилок сайту позивача, наповнення цільових сторінок сайту релевантним контентом, здійснювалося збільшення маси посилань, проводилася перевірка коректності найменування компанії та заголовків на різних піддоменах. На виконання пункту 2.1.2 договору зазначені звіти направлялися відповідачем позивачу через сервіс "Особистий кабінет Замовника". Також в матеріалах справи наявні експертні висновки Департаменту "Центр компетенції" "Український центр підтримки номерів і адрес" за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет від 26.09.2017 за №100/2017-ЕВ-ЦК та №101/2017-ЕВ-ЦК якими зафіксовано вміст сторінок особистого кабінету замовника та які також підтверджують надання послуг за договором. Позивачем не доведено факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1/23.10.15 від 23.10.2015, винних дій відповідача та наявність збитків, так само як й наявність причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача. Акти здачі-приймання за період з червня по листопад 2016 року відповідачем направлялися за допомогою сервісу Netpeak "Особистий кабінет Замовника", що підтверджується експертним висновком Департаменту "Центр компетенції" Українського центру підтримки номерів і адрес від 26.09.2017 за №100/2017-ЕВ-ЦК. Будь-яких зауважень з приводу актів позивачем не заявлялося. Також зазначені акти направлялися відповідачем через органи поштового зв'язку "Укрпошта" на адресу позивача за реквізитами, зазначеними у договорі №1/23.10.15 від 23.10.2015, однак рекомендовані листи поверталися за витіканням терміну зберігання. Відповідач не порушив взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, тому підстав для задоволення позову не має.
		05.02.2018 фізична особа-підприємець Святивода Сергій Володимирович подав до Верховного суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 року та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 року у справі №916/2102/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 року у справі №916/2102/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки не було враховано, що між сторонами спору укладений договір щодо просування сайту, тоді як відповідачем послуги виконані неякісно та не у повному обсязі, ним використовувалися сайти, які не належать відповідачу. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні акти здачі-приймання, які є підтвердженням надання таких послуг, так як відповідачем в порушення умов договору відповідні акти не надсилалися. При цьому, фізична особа-підприємець Святивода С.В. вказував, що використання актів в електронній формі не є доказом надання послуг, враховуючи, що сторонами не обумовлене використання електронного цифрового підпису. Судом апеляційної інстанції необґрунтовано не визнано факт обов'язковості дій на другому етапі виконання пп. 1.2.1, 1.2.2 договору. Недоведеністю факту приросту відвідувань сайту позивача, як наслідок невиконання умов договору відповідачем. Нерозуміння позивачем, ким надавались послуги із просування сайту за договором. Недоведеністю факту направлення відповідачем актів прийому-передачі за договором, та неможливістю використання електронної версії первинних документів під час виконання умов договору, неправильністю висновку судів щодо поняття «первинних документів». Судами не надано належної оцінки доказам позивача, про сплачені ним авансові суми за договором в період з червня - листопад 2016 року у розмірі 91074,00 грн. 
		Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Святиводи Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі №916/2102/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Святиводи Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі №916/2102/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2018 у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. для розгляду справи №916/2102/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Мамалуй О.О.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуй О.О. для розгляду справи №916/2102/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Вронська Г.О.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі №916/2102/17 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 23 жовтня 2015 року між фізичною особою-підприємцем Святивода С.В. (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Бородатюком О.І. (Виконавець) укладено договір №1/23.10.15, за умовами якого Виконавець надає послуги з інформатизації та оптимізації сайту, який належить Замовнику, а саме: http://bayo.org.ua з метою залучення користувачів Інтернет - осіб, які мають вільний доступ до мережі Інтернет через пошукову систему Google (URL - адреса: www.google.com.ua), а також через інші пошукові системи.
		Пунктом 1.2 договору передбачено, що послуги надаються в два послідовних етапи та включають в себе комплекс дій, визначених Виконавцем як необхідні для просування (інформатизації та оптимізації) сайту Замовника, зокрема Виконавцем можуть надаватися наступні послуги щодо дослідження, аналізу ефективності сайту Замовника, підготовки та рекомендацій, відстеження їх ефективності та доповнення додатковими рекомендаціями: на першому етапі: створення семантичного ядра запитів: аналіз ключових словосполучень, термінів сайту Замовника та запитів у пошукових мережах; аналіз структури та текстів сторінок сайту Замовника; створення заголовків та оптимізованих текстів для цільових сторінок сайту Замовника; підготовка SEO-рекомендацій з коригуванням структури та текстів сайту Замовника; консультацій фахівця щодо впровадження SEO-аудиту та/або SEO-рекомендацій; підключення та налаштування системи веб-аналітики Google Analytics та/або Яндекс. Метрика.
		Підпунктом 1.2.2 договору обумовлені можливі дії на другому етапі: розробка стратегій поширення та підвищення якості бази посилань на сайті Замовника; нарощення бази посилань сайту Замовника; відстеження та аналіз ефективності впровадження SЕО-рекомендацій; надання подальших рекомендацій з пошукової оптимізації сайту Замовника.
		Сторонами у пункті 1.5 договору узгоджено, що підтвердженням факту надання послуг виступають щомісячні акти здачі-приймання наданих послуг, які Виконавець складає, засвідчую зі свого боку підписом, печаткою та надає Замовнику у двох оригінальних примірниках, а Замовник протягом 5 робочих днів з дня його отримання засвідчує його зі свого боку підписом, печаткою та повертає один примірник акту Виконавцю, або у той же час надає Виконавцю письмову претензію з обґрунтуванням зауважень та заперечень щодо приймання послуг, передбачених таким Актом.
		При цьому, підпунктом 1.5.1 договору встановлено, що у разі наявності обґрунтованих зауважень та заперечень Замовника щодо наданих послуг, відповідальність Виконавця обмежується компенсацією шляхом виправлення таких зауважень та надання послуг в повному обсязі з повторенням визначеної договором процедури підписання акту.
		Згідно із п. 3.1.1, 3.1.2, 3.2 договору вартість послуг за першим етапом складає 16128 грн договору. Вартість послуг за кожний місяць другого етапу надання послуг складає 13440 грн, що еквівалентно 600 доларів США за середнім курсом продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України на дату підписання договору. У разі ж зміни середнього курсу доларів США Виконавець виставляє рахунки із врахуванням пропорційної зміни такого курсу.
		Сторонами не заперечується, що у 2016 році позивачем було сплачено             174688 грн за послуги, з яких 91074 грн за період з червня по листопад 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською квитанцією.
		Відповідачем оформлювалися та направлялися акти здачі-приймання наданих послуг за спірний період, однак позивачем ці акти не підписані.
		Пунктом 4.3 договору встановлено, що Виконавець відшкодовує Замовнику збитки, завдані з вини Виконавця невиконанням або неналежним виконанням договору, в обсязі та у розмірі, що не може перевищувати розмір оплачених Замовником послуг, невиконання або неналежне виконання яких спричинило такі збитки.
		03 березня 2017 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за №02.03 щодо сплати відповідачем 91074 грн збитків, завданих неналежним виконанням договору. Зазначена претензія на підставі п. 4.9 договору також була направлена на електрону поштову адресу відповідача у вигляді сканкопії.  
		06 березня 2017 року відповідач направив сканкопію відповіді на претензію на електрону адресу позивача, в якій зазначив про відсутність порушень умов договору.
		Подібну претензію направлено позивачем 08.06.2017, яку відповідач залишив без задоволення, вказуючи про виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.
		Предметом спору є стягнення збитків за послуги, надані фізичною особою-підприємцем Бородатюком О.І. у червні-листопаді 2016 року, які фізична особа-підприємець Святивода С.В. вважає неякісними, а зобов'язання відповідача виконаними неналежним чином. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення таких прав названі договори, правочини.
		Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
		Згідно із ст. 902 названого Кодексу виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
		У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (в подальшому - ГК України) одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не  допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
		Частиною першою статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 906 зазначеного Кодексу збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. 
		Посилання фізичної особи-підприємця Святивода С.В. на те, що фізичною особою-підприємцем Бородатюк О.І. не у повному обсязі виконані послуги з просування сайту, належного позивачеві, передбачені пунктами 1.1 і 1.2 договору № 1/23.10.15 від 23.10.2015, є помилковими, оскільки згідно до зазначених положень укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе зобов'язання з надання послуг по інформатизації та оптимізації сайту, й саме лише метою таких послуг визначене фактично просування сайту для залучення користувачів Інтернет. Підпунктами 1.2.1 - 1.2.2 визначені не конкретні, а можливі дії відповідача в межах надання послуг для просування сайту.
		Умови договору не встановлюють чітких обов'язків відповідача, як-то: виведення сайту в топ 10, конкретне встановлення кількості відвідувань на певному рівні тощо, не містять точного кінцевого результату, а також не вказують на обов'язковість досягнення відповідного результату. Будь-яких гарантій сторонами згаданого договору не передбачено.
		Отже,  предметом договору є фактично консультування з питань просування сайту, а не здійснення такого просування самим відповідачем, про що чітко свідчать вимоги п. 2.3.4 - 2.3.6. Договору, якими передбачено зокрема замовник зобов'язується забезпечити внесення модифікації сайту Замовника, передбачені SEO-аудитом та/або додатковими рекомендаціями Виконавця, власними силами; строк впровадження замовником аудиту та рекомендацій шляхом здійснення силами Замовника відповідних модифікацій сайту замовника здійснюється протягом 45 днів, тощо.
		Із наведеного вбачається, що відповідач не може гарантувати касанту досягнення конкретного результату, у зв'язку із тим, що впровадження рекомендацій здійснюється самим замовником.
		При цьому, згідно до наданого позивачем звіту про виконану роботу SEO послуг компанії Netpeak, зробленого фізичною особою-підприємцем Зарубіним Д.Е., грошові кошти витрачалися відповідачем на купівлю довічних гіпер-посилань, працівниками відповідача проводилася робота з розміщення на форумах, тематичних сайтах прихованої реклами для збільшення відповідної маси посилань. Також зазначається про певний приріст відвідувань сайту позивача з ресурсу Yandex: початковий етап - 40 осіб в день, середина - 140 відвідувань щодня, закінчення - 50 чоловік в день, а також з Google: на початковому етапі - 7 відвідувань щодня, середина - 20, закінчення - 10 чоловік в день, який визначений ФОП Зарубіним Д.Е. як низький /а.с. 38/. Тобто, виконувалася робота в рамках укладеного між сторонами договору про надання послуг з інформатизації та оптимізації сайту позивача.
		Зі звітів відповідача вбачається, що ним проводилася робота з виявлення технічних помилок сайту позивача, наповнення цільових сторінок сайту релевантним контентом, здійснювалося збільшення маси посилань, проводилася перевірка коректності найменування компанії та заголовків на різних під доменах. На виконання пункту 2.1.2 договору зазначені звіти направлялися відповідачем позивачу через сервіс "Особистий кабінет Замовника". 
		Також, в матеріалах справи наявні експертні висновки Департаменту "Центр компетенції" "Український центр підтримки номерів і адрес" за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет від 26.09.2017 за №100/2017-ЕВ-ЦК та №101/2017-ЕВ-ЦК якими зафіксовано вміст сторінок особистого кабінету замовника та які також підтверджують надання послуг за договором.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно зі ст. ст. 224, 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача за приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
		Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками потерпілої сторони. Принагідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але самий факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. 
		Позивачем не доведено факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1/23.10.15 від 23.10.2015, винних дій відповідача та наявність збитків, так само як й наявність причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача.
		Одночасно з цим, умовами договору встановлено, що підтвердженням надання послуг є акти здачі-приймання.
		Пунктом 1.5.3 договору сторонами узгоджено, що первинні та зведені документи, складені та надані будь-якою із сторін в електронній формі за умови наявності обов'язкових реквізитів, визнаються сторонами належним підтвердженням здійснення господарської операції й підставою для її бухгалтерського обліку до моменту отримання викладених на паперовому носії оригіналів відповідних документів.
		Відповідно до п. 1.5.2 договору у разі відсутності претензії Замовника, а також у разі безпідставної відмови та/або надання Замовником необґрунтованих зауважень і заперечень щодо прийняття послуг, передбачених відповідних актом, такий акт може бути підписаний Виконавцем в односторонньому порядку, а відповідні послуги з моменту одностороннього підписання акту Виконавцем вважаються такими, що надані належним чином та прийнятті Замовником.
		Акти здачі-приймання за період з червня по листопад 2016 року відповідачем направлялися за допомогою сервісу Netpeak "Особистий кабінет Замовника", що підтверджується експертним висновком Департаменту "Центр компетенції" Українського центру підтримки номерів і адрес від 26.09.2017 за №100/2017-ЕВ-ЦК. Будь-яких зауважень з приводу актів позивачем не заявлялося.
		Також, зазначені акти направлялися відповідачем через органи поштового зв'язку "Укрпошта" на адресу позивача за реквізитами, зазначеними у договорі №1/23.10.15 від 23.10.2015, однак рекомендовані листи поверталися за витіканням терміну зберігання.
		Поряд з цим фотографічні копії цих актів публікувалися в особовому кабінеті касанта, в якому він в цей же час активно вів переписку із менеджерами відповідача, отже не міг не знати про існування вказаних актів, проте ігнорував їх як в особистому кабінеті, так і ті, що направлялися засобами "Укрпошта". Відсутність будь-якої реакції касанта на акти виконаних робіт, свідчить про те, що у нього були відсутні зауваження і заперечення щодо їх кількості, якості та факту надання.
		Реєстрантом доменного ім'я netpeak.net, reports.netpeaknet є Бородатюк О.І. Крім цього, використання netpeak.net, netpeak.ua, netpeak.planfix.ru передбачено умовами укладеного між сторонами договору тому посилання фізичної особи-підприємця Святиводи С.В. на те, що послуги надавалися не на власному сайті відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про електронний цифровий підпис», цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час використання інших видів електронного підпису, в тому числі переведеного у цифрову форму зображення власноручного підпису.
		Відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Всі посилання позивача у касаційній скарзі щодо неможливості використання електронного підпису, зводяться до відсутності в умовах договору можливості використання електронного цифрового підпису, також про неможливість використання електронної, а не паперової форми первинного документа.
		Проте, пунктом 1.5.3 Договору Сторонами узгоджено, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні», первинні та зведені документи, складені та надані будь-якою із сторін в електронній формі за умови наявності обов'язкових реквізитів, визнаються сторонами належним підтвердженням здійснення господарської операції й підставою для її бухгалтерського обліку до моменту отримання викладених на паперовому носії оригіналів відповідних документів.
		Тим самим, сторони погодили обмін первинним документами без засвідчення їх електронним цифровим підписом, а отже використання електронного підпису в формі зображення власноручного підпису, переведеного у цифрову форму (фото, або сканкопія документа).
		Первинні документи в електронній формі за умови наявності обов'язкових реквізитів, визнаються сторонами належним підтвердженням здійснення господарської операції й підставою для її бухгалтерського обліку, адже сторони погодили відповідні умови в укладеному між ними договорі.
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі. 
		Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.
		З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Святиводи Сергія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 916/2102/17 - без змін.
		2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О.Баранець 
		 
		Судді                                                                                          Г.Вронська
		 
		                                                                                          Л.Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...