Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/1384/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; страхування.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2018. Зареєстровано: 19.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2018.
Дата набрання законної сили: 18.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		18 липня 2018 року Справа № 915/1384/17
		м. Одеса, проспект Шевченка,29
		Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Мишкіної М.А.,
		суддів: Бєляновського В.В., Таран С.В.
		(склад судової колегії змінений відповідно до   розпорядження в.о. керівника апарату №835  від 16.07.2018р.   та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями  від 16.07.2018р.)
		 
		розглянувши  у порядку письмового провадження апеляційну скаргу  Приватного підприємства "Авто-Віола плюс"
		на рішення господарського суду Миколаївської області від  05 квітня  2018 року
		у справі №915/1384/17
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
		до Приватного підприємства   "Авто-Віола плюс"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
		про  стягнення 56027,26 грн.
		 
		суддя суду першої інстанції:  Семенчук Н.О.
		час і місце ухвалення рішення: 05.04.2018р., 11:30 год., м. Миколаїв, господарський суд Миколаївської  області, зала судових засідань №810,  
		повний текст рішення складений 05.04.2018р.
		 
		                                                         встановив:
		 
		19.12.2017р. ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПП "Авто-Віола плюс" про стягнення   56027,26 грн, як відшкодування витрат, заподіяних позивачу, та 1600,00 грн.  судового збору.   
		          В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між ПАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" та ПП "Авто-Віола Плюс" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1075895. 14.11.2014р. в м. Миколаєві на пр. Леніна - вул. Рюміна водій транспортного засобу "РУТА", д/н НОМЕР_1, ОСОБА_1, не впевнився в тому, що пасажир ОСОБА_3 закінчила висадку з салону автобуса, внаслідок чого остання випала з салону автобуса на проїжджу частину та була травмована. Згідно вироку Заводського районного суду м. Миколаєва, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм "РУТА", д/н НОМЕР_1, ОСОБА_1 Крім того, відповідно до даного вироку, ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. 31.08.2015р., відповідно до умов договору страхування, враховуючи висновок лікарів-експертів, ПАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 56 027,26 грн. У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що на підставі п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач має відшкодувати йому виплачене позивачем страхове відшкодування.
		          Ухвалою господарського суду Миколаївської  області від 15.02.2018 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1. 
		          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.04.2018р. позов задоволено; стягнено з ПП "Авто-Віола Плюс" на користь ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 56027,26 грн. відшкодування витрат, заподіяних позивачу, та 1600грн. судового збору.
		          Своє рішення суд обґрунтував тим, що вирок Заводського районного суду м.Миколаєва у справі №487/11979/14-к (дата набрання законної сили 26.05.2015р.) в частині встановлення факту наявності ДТП, вини ОСОБА_1, залишення ним місця пригоди є обов'язковим для господарського суду. Згідно з довідкою №17/11-04 від 17.11.2014р., виданою ПП "Авто-Віола Плюс", ОСОБА_1 з 05.05.2014р. працює на підприємстві ПП "Авто-Віола Плюс" (а.с.14). Відповідно до дорожнього листа № 311228, виписаного ПП "Авто-Віола Плюс" 14.11.2014р., водій ОСОБА_1 перебував за кермом службового автомобіля РУТА-25, державний номер НОМЕР_1 (а.с.26). Водій ОСОБА_1 був забезпечений полісом   №АІ/1075895 від 27.05.2014р., а ПАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило страхове відшкодування у розмірі 56027,26 грн. У випадку залишення місця ДТП страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик   має право на подання регресного позову до вказаних осіб у відповідності до підп. "в" підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Місцевий суд вказав, що твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 після скоєного ним ДТП  першочергово вчиняв дії по наданню медичної допомоги ОСОБА_3 спростовується вироком Заводського районного суду м. Миколаєва, яким встановлено, що ОСОБА_1 покинув місце ДТП.
		           Не погодившись з рішенням суду, ПП "Авто-Віола Плюс" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити. Також, апелянт просив витребувати із Заводського районного суду м. Миколаєва матеріали кримінальної справи №487/11979/14-к (провадження №1-кп/487/134/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. 
		            В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник вказав, що вирок Заводського районного суду м. Миколаєва не може бути взятий за основу як доказ оскільки ПП "Авто-Віола Плюс" не приймало участі при розгляді кримінальної справи. Клопотання про витребування кримінальної справи із Заводського районного суду м. Миколаєва задоволено судом не було. Копія вироку Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/11979/14-к та чеки і квитанції на підтвердження понесення потерпілою витрат на лікування належним чином не засвідчені.
		          Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.05.2018р. (головуючий суддя: Мишкіна М.А, судді: Поліщук Л.В., Бєляновський В.В.) відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Авто-Віола плюс" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.04.2018р.; апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено ПП "Авто-Віола плюс" строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Одеському апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2400 грн. протягом 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		          Ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.05.2018р. (головуючий суддя: Мишкіна М.А, судді: Поліщук Л.В., Бєляновський В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Авто-Віола плюс" на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.04.2018р.  у справі №915/1384/17; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		          11.06.2018р. відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін. У відзиві  зазначено, що апелянт був обізнаний про розгляд кримінальної справи Заводським районним  судом м. Миколаєва, оскільки ОСОБА_1 є працівником ПП «Авто-Віола Плюс». Крім того, на копії вироку, яка роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень, міститься відмітка про те, що вирок набрав законної сили 26.05.2015р.
		          Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.07.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Авто-Віола плюс" про витребування   із Заводського районного суду м. Миколаєва матеріалів кримінальної справи №487/11979/14-к (провадження №1-кп/487/134/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.         
		          Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2018р. виправлено описку, допущену   в  ухвалі Одеського апеляційного господарського суду  від 31.05.2018р. -  доповнено резолютивну частину ухвали пунктом наступного змісту: « 6. Зупинити дію рішення господарського суду Миколаївської   області від 05.04.2018р. у справі №915/1384/17».          
		          У зв'язку із   відпусткою з 16.07.2018р. по 03.08.2018р.  судді - члена колегії Поліщук   Л.В., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №835  від 16.07.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1384/17.
		          Протоколом   повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя  - Мишкіна     М.А., судді: Бєляновський В.В.,  Таран С.В.             
		          Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018р. прийнято справу №915/1384/17 до провадження та розпочато розгляд справи   по суті повторно у зміненому складі суду: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді:  Бєляновський     В.В.,  Таран   С.В.  за правилами спрощеного  позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України.             
		          Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.  
		          Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.05.2014 р. між ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ПП "Авто-Віола Плюс" укладено Поліс №АІ/1075895 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу РУТА 25, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.9).
		14.11.2014, близько 20:20 год. в м. Миколаєві, в темний час доби, водій маршрутного таксі № 21 автобусу Рута-25, р/н НОМЕР_3, ОСОБА_1, в порушення вимог п.п. 2.3 "б", 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями, починаючи рух вперед з відчиненими задніми правими дверцятами по проїжджій частині пр. Леніна в районі будинку №28, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнився у тому, що пасажир ОСОБА_3 закінчила висадку з салону автобусу, внаслідок чого остання випала з салону автобусу на проїжджу частину та була травмована, що підтверджується вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2015р. у справі №487/11979/14-к. ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,   та призначено йому покарання за вказаною статтею у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. без позбавлення права керувати транспортним засобом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради кошти за лікування потерпілої у сумі 2267,80 грн., також стягнуто витрати на проведення експертизи в розмір 688,8 грн. (а.с.16-17).
		16.12.2014 р. потерпіла ОСОБА_3 звернулась до ПАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.18).
		Згідно з ч.1   ст. 16 Закону України "Про страхування"   договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно з п.1 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
		Відповідно до ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		Отже, поліс №АІ/1075895 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом), тобто між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання, у тому числі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
		Згідно з висновком лікарів-експертів від 30.06.2015р., визначена обґрунтована сума за розрахунково - платіжними документами на медикаменти, вироби медичного призначення, діагностичні обстеження та інші медичні послуги, що є обґрунтованими та призначені відповідно до чинних протоколів та стандартів лікування ОСОБА_3, що складає 56027,26 грн. (а.с.13).
		Згідно зі страховим актом №АІ-1075895-1-1 від 28.08.2015р., вищеописану подію визнано страховим випадком згідно із Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності  від 01.06.2014р. та призначено до виплати в якості страхового відшкодування   56027,26   грн. (а.с.19) потерпілій.
		На підставі заяви про страхове відшкодування від 16.12.2014р., заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування (а.с.12), згідно страхового акту №АІ-1075895-1-1 від 28.08.2015р., платіжним дорученням №32539   від 31.08.2015р. позивачем   було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 56027,26   грн. на рахунок одержувача   - ОСОБА_3 в   ПАТ КБ "Приват Банк" (а.с.15).
		Згідно з вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2015р. у справі №487/11979/14-к, водій транспортного засобу РУТА-25, р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1, в порушення вимог п.п.2.10. Правил дорожнього руху України, покинув місце пригоди.
		Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Отже, як вірно встановлено місцевим судом, відповідний вирок суду, в частині встановлення факту  вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, злочинного порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 "б", 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України, залишення ним місця пригоди, є обов'язковим для господарського суду. 
		Згідно з довідкою №17/11-04 від 17.11.2014 р., виданою ПП "Авто-Віола Плюс", ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05.05.2014 р. працює на підприємстві ПП "Авто-Віола Плюс" водієм автобусу (а.с.14).
		Відповідно до дорожнього листа № 311228, виданого ПП "Авто-Віола Плюс" 14.11.2014р. водій ОСОБА_1 перебував за кермом автобусу РУТА, державний номер НОМЕР_2 (а.с.26).
		14.09.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №140915-1700/к про виплату страхового відшкодування в розмірі 56027,26 грн. (а.с.27), претензія отримана відповідачем 18.09.2015 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28), але матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на вищевказану претензію.
		Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України,   особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Відповідно до   ст. 1172 ЦК України,   юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
		Згідно з п.2   ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Як вірно встановлено місцевим судом, матеріалами справи підтверджені факти настання спірного ДТП, визнання винним у його скоєнні водія відповідача, забезпеченого полісом   №АІ/1075895 від 27.05.2014 р. транспортного засобу, та здійснення страхового відшкодування ПАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" у розмірі 56027,26 грн.
		Відповідно до п.п. в) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). 
		Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку залишення місця ДТП водієм забезпеченого транспортного засобу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик   має право на подання регресного позову до вказаних осіб відповідно до підп. "в" підп. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		          Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що місцевий суд правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
		При цьому, судова колегія не може взяти до уваги посилання апелянта у скарзі на те, що вирок Заводського районного суду м. Миколаєва не може бути покладений в основу спірного рішення як доказ, оскільки ПП "Авто-Віола Плюс" не приймало участі при розгляді кримінальної справи, оскільки при розгляді даної справи має значення вина у скоєнні ДТП ОСОБА_1, який працює водієм на підприємстві ПП "Авто-Віола Плюс", та те, що він покинув місце пригоди, що і встановлено наведеним вироком.   
		При цьому вирок суду є підставою звільнення від доказування за ст.75 ГПК України, та не підлягає оцінці як доказ за правилами ст.86 ГПК України.
		          Також, колегія суддів не бере до уваги  твердження апелянта щодо того, що копія вироку Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/11979/14-к належним чином не засвідчена, з огляду на наступне.
		          Матеріали справи містять копію вироку Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/11979/14-к від 24.04.2015р. (а.с.51-52), роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень, яку позивач додав до відповіді на відзив.
		Згідно з п.1.2. Інструкції про порядок реєстрації, обліку та зберігання електронних копій судових рішень, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації від 27.01.2010 р.  №15, судове рішення - вирок, рішення, постанова, наказ, ухвала, окрема ухвала (постанова) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юстиції, у справах про адміністративні правопорушення;
		Згідно з р.2 Інструкції, приймання, реєстрацію та подальший облік електронних копій судових рішень здійснює структурний підрозділ адміністратора Реєстру, який відповідає за ведення Реєстру. Адміністратор Реєстру за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів реєструє електронні копії судових рішень у день їх надходження. Адміністратор Реєстру відтворює судові рішення протягом трьох робочих днів з моменту їх надходження. Адміністратор Реєстру в порядку черговості надходження електронних копій судових рішень опрацьовує тексти рішень з метою запобігання ідентифікації фізичної особи і розголошенню відомостей, що не можуть бути відкриті для загального доступу. Електронні копії судових рішень зберігаються адміністратором Реєстру у базі даних Реєстру у вигляді електронних даних, які за допомогою програмно-апаратних засобів, можуть бути, перетворені у візуальну форму. Електронні копії судових рішень є документами безстрокового зберігання. Зберігання електронних копій судових рішень здійснюється на носіях інформації, призначених для запису і зберігання електронних даних з урахуванням вимог Порядку та дотриманням норм, що передбачені чинним законодавством України.
		Відповідно до п.21 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р.  № 740, користувачам Реєстру надається можливість пошуку, перегляду, роздрукування електронних копій судових рішень, копіювання їх текстів у цілому або частин відповідно до режиму доступу до судових рішень, внесених до Реєстру за останніх п'ять років. 
		Відповідно до п.23 вказаного Порядку, загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру, має кожна фізична або юридична особа. 
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України від 22.12.2005 р.  №3262-IV "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. 
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про доступ до судових рішень" особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав та обов'язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про: 1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду; 2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів; 3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду. У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона не змогла ознайомитися із судовим рішенням у Реєстрі, а також чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків.
		Отже, на думку колегії суддів, місцевий суд, приймаючи оскаржене рішення, правомірно спирався на текст вироку, який було внесено до Реєстру та роздруковано з нього, як того й вимагає ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", тобто додаткового засвідчення така копія вироку не потребує.
		Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта щодо того, що копії чеків і квитанцій на підтвердження понесення потерпілою витрат на лікування належним чином не засвідчені, оскільки місцевий суд при прийнятті рішення надавав оцінку  висновку лікарів-експертів від 30.06.2015р., згідно якого була визначена обґрунтована сума за розрахунково - платіжними документами на медикаменти, вироби медичного призначення, діагностичні обстеження та інші медичні послуги, що є обґрунтованими та призначені відповідно до чинних протоколів та стандартів лікування ОСОБА_3, що складає 56027,26 грн. 
		Також, самі чеки і квитанції на підтвердження понесення потерпілою витрат на лікування, з яких зроблені копії, наявні в матеріалах справи (а.с.20-25), містять відповідні підписи та печатки, а їх копії засвідчені позивачем належним чином.
		Таким чином, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
		З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні та рішення слід залишити без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 129,232,233,236,240,269,270,275,276,281-284 ГПК України,
		                                                    колегія суддів -
		                                                  ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2018 року у справі №915/1384/17 - залишити без змін.
		Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Авто-Віола плюс".
		 
		Постанова, в порядку ст. 282 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття, згідно ст. 284 ГПК України. 
		Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку,  згідно положень ст.ст. 286,288 ГПК України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                          Мишкіна М.А.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Бєляновський В.В.
		 
		        
		       Суддя                                                                                                 Таран С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...