Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8729/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2018. Зареєстровано: 20.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2018.
Дата набрання законної сили: 13.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		19 липня 2018 року                     № 826/8729/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу 
		за позовом: Громадської організації "Народне правосуддя"
		          до: Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		          про: визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та наказу про їх затвердження
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Обставини справи
		Громадська організація «Народне правосуддя» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: «Будівництво багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом» на бульварі Дружби Народів, 13-А у Печерському районі м. Києва і про скасування наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження містобудівних умов та обмежень» від 31.07.2017 № 447.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає,  про порушення відповідачем вимог закону при видачі державному підприємству «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: «Будівництво багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом» (далі - оскаржувані містобудівні умови) через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Позивач стверджує, що відповідно до оскаржуваних містобудівних умов та обмежень цільове призначення земельної ділянки є для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування. Згідно генерального плану м. Києва функціональне призначення земельної ділянки є територія громадських будівель і споруд, а відповідно до техніко-економічних показників об'єкту будівництва, визначених у містобудівному розрахунку, 2/3 площі від всього будівництва будуть займати квартири, що на переконання позивача, не відповідає намірам забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. 
		При цьому на думку позивача протиправне надання відповідачем оскаржуваних містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва і подальше будівництво багатоквартирного будинку на блв. Дружби народів, 13-а негативно вплине на права позивача та його членів, які є мешканцями сусідніх житлових будинків в густозаселеному районі м. Києва, в частині задоволення їх медичних, економічних, соціальних, культурних та екологічних потреб та інтересів.
		Враховуючи предмет і підставу позову, а також положення ст. 262 КАС України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та прийняв рішення про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», оскільки рішення може вплинути на її права та обов'язки про що постановив відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі №826/8729/18 (далі справа). 
		У відзиві на адміністративний позов від 05.07.2018 відповідач заперечує проти позову посилаючись при цьому на те, що відповідачу належать повноваження з надання замовнику містобудівних умов та обмежень, а підстави передбачені законодавством для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, відсутні.
		Оцінивши наявні документи в матеріалах справи, з урахуванням позову позивача та заперечень відповідача наведених у відзиві на позовну заяву, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів, дійшов до наступних висновків.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року (далі - Закон) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Статтею 6 Закону передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		Згідно з ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: 
		центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; 
		центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; 
		орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; 
		структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; 
		виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. 
		Відповідно до п. п. 1, 6.43 Положення «Про департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» затвердженого розпорядженням КМДА від 27.01.2011 № 90 (зі змінами) департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який відповідно до визначених галузевих повноважень виконує завдання з надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
		Частиною першою статті 16 Закону встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Згідно з частинами 1 і 2 ст. 17 Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
		Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
		У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території (частина третя статті 19 Закону).
		Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону детальний план території визначає:
		1) принципи планувально-просторової організації забудови;
		2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;
		3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
		4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
		5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
		6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
		7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;
		8) систему інженерних мереж;
		9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;
		10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
		11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		Відповідно до частини другої статті 26 Закону суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
		Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
		1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
		2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
		3) затвердження проектної документації;
		4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
		5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
		6) реєстрація права власності на об'єкти містобудування.
		Основними складовими вихідних даних, відповідно до частини першої статті 29 Закону, є:
		- містобудівні умови та обмеження;
		- технічні умови;
		- завдання на проектування.
		Відповідно до частин другої та третьої зазначеної статті Закону, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органу сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
		4) витяг із Державного земельного кадастру.
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
		Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
		Об'єкт будівництва на який видано містобудівні умови та обмеження не належить до об'єктів визначених «Переліком об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, який діяв на час спірних правовідносин.
		Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Відповідно до п. п. «а» і «ґ» ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
		Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
		а) землі сільськогосподарського призначення;
		б) землі житлової та громадської забудови;
		в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
		г) землі оздоровчого призначення;
		ґ) землі рекреаційного призначення;
		д) землі історико-культурного призначення;
		е) землі лісогосподарського призначення;
		є) землі водного фонду;
		ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Згідно з ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
		Відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18.04.1961 (далі - Конвенція) окрім іншого встановлено, що її положення будуть сприяти розвитку дружніх стосунків між державами незалежно від відмінностей в їх державному та суспільному ладі.
		Відповідно до Конвенції функції дипломатичного представництва полягають, зокрема:
		- у представництві акредитованої держави в державі перебування;
		- у захисті держави перебування інтересів акредитованої держави її громадян в межах допустимих міжнародним правом;
		- у веденні переговорів з урядом держави перебування;
		- у з'ясуванні законними засобами умов та подій в державі перебування і повідомленні про них уряду акредитованої держави;
		- у поширенні дружніх стосунків між акредитованою державою і державою перебування і в розвитку їх взаємовідносин в галузі економіки, культури і науки.
		Згідно з конвенцією термін «приміщення представництва» означає будівлі, частини будівель, що використовуються для цілей представництва, в тому числі резиденції глави представництва, кому б не належало право власності на них включаючи обслуговуючу таку будівлю або частину будівлі земельну ділянку.
		Відповідно до п. 2.1. ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т.ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.
		Згідно з п. 2.2 ДБН 360-92 визначено, що до сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування.
		Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
		1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
		2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
		3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону містобудівні умови та обмеження містять:
		1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта;
		2) інформацію про замовника;
		3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
		4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;
		5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
		6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
		7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
		8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);
		9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
		Перелік зазначених умов є вичерпним.
		Частиною 6 статті 29 Закону встановлено, що надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Оцінивши у порядку належність, допустимість і достовірність кожного доказу поданого сторонами окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
		На запит позивача, останнім були отримані від відповідача, разом з супровідним листом від 18.04.2018 № 055-5223 копія  спірних містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом за адресою: бульвар Дружби Народів, 13-А у Печерському районі м. Києва, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для замовника - державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» та копія наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження містобудівних умов та обмежень» від 31.07.2017 № 447.
		Також, на запит позивача, останній отримав від ТОВ «ГЕОС ДЕВЕЛОПМЕНТ» разом з супровідним листом від 14.05.2018 № 56 копію містобудівного розрахунку щодо будівництва багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом на вул. Дружби Народів, 13а у Печерському районі міста Києва.
		Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №521/9578 зі змінами від 18.09.2014 №247/247 затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки державному підприємству «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» для будівництва, експлуатації та обслуговування будинків і споруд дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав з підземними паркінгами на бульварі дружби народів, 13-а у Печерському районі м. Києва та надано державному підприємству «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», за умови виконання п.3 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку площею 1,0820 га (кадастровий номер 8000000000:82:118:0007) для будівництва, експлуатації та обслуговування будинків і споруд дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав з підземними паркінгами на бульварі дружби народів, 13-а у Печерському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
		Пунктом 3 Рішення Київської міської ради від 18.09.2014 №247/247 встановлено земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:118:0007) площею 1,0820 га на бульварі Дружби народів, 13-а у Печерському районі м. Києва за актом приймання-передачі передати із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва до земель державної власності.
		На час формування витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (08.05.2013), земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:118:0007 належала до комунальної форми власності.
		Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:118:0007, площею 1,082 га має цільове призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування будинків і споруд дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав з підземними паркінгами, форма власності - державна, право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за державним підприємством «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв».
		Згідно генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка, на якій третьою особою планується будівництво, за функціональним призначенням відноситься до території громадських будівель та споруд.
		Містобудівним розрахунком встановлено, що він виконується для визначення граничних параметрів забудови земельної ділянки та умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування з існуючою забудовою. На даний час земельна ділянка вільна від забудови. Відповідно до техніко-економічних показників об'єкту будівництва, що передбачається загальна площа будинку 60000 м2, загальна площа квартир 45000 м2.
		Державним підприємством «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», як замовником, через центр надання адміністративних послуг до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано всі документи визначені ч. 3 ст. 29 Закону, а саме: 
		-          заява;
		-          інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія рішення Київської міської ради від 22.05.2013 № 521/9578, копія рішення Київської міської ради від 18.09.2014 № 247/247 про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 № 521/9578;
		-          викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
		-          витяг із Державного земельного кадастру, черговий кадастровий план (витяг з бази даних міського земельного кадастру);
		-          містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
		          Позивачем, обставин про не подання зазначених документів не наведено та не заперечується проти факту їх подання, а відповідач у відзиві на позов стверджує про їх отримання.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених п. 1 ч. 3 ст. 29 Закону, для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
		Позивачем не наведено та не надано доказів, щодо недостовірності відомостей у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділі відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за державним підприємством «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0820 га, кадастровий номер 8000000000:82:118:0007 для будівництва, експлуатації та обслуговування будинків і споруд дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав з підземними паркінгами за адресою м. Київ, бульвар Дружби народів, земельна ділянка, 13-а.
		Відповідач у відзиві зазначає, що ним не виявлено недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою. Також, відповідачем зазначено про відсутність об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці. 
		Пунктом 1.2. містобудівного розрахунку визначено, що земельна ділянка вільна від забудови.
		Відповідно до п.1 спірних містобудівних умов та обмежень, видом будівництва є нове будівництво.
		На витягу з містобудівного кадастру та інших наявних в матеріалах справи документах, об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні.
		За таких обставин підтверджених доказами та відповідно до норм права суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 29 Закону, для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
		Згідно з п. 2 містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва замовником є державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв».
		Відповідно до довідки (витягу) з містобудівних кадастру, земельна ділянка по вул. Дружби Народів, 13-А в м. Києві за функціональним призначенням, за чинною містобудівною документацією, відповідно до умовних позначень, зображена, як територія громадських будівель та споруд.
		Останнім реченням пункту 3 спірних містобудівних умов та обмежень зазначено, що функціональне призначення земельної ділянки є територія громадських будівель та споруд, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.
		За інформацією наведеною в містобудівному розрахунку, намірами замовника щодо проектування та забудови земельної ділянки є будівництво багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом. 
		Перед проектними пропозиціями об'єктів проектування та техніко-економічними показниками об'єкту будівництва, що передбачається, визначено характер будівництва до якого віднесено: житло, адміністративні приміщення, паркінг.
		Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:118:0007 - для будівництва, експлуатації та обслуговування будинків і споруд дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав з підземними паркінгами.
		За таких обставин підтверджених доказами та відповідних норм права суд дійшов висновку про відсутність підстав встановлених п. 3 ч. 3 ст. 29 Закону для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень уповноваженим органом.
		31.07.2017 відповідач прийняв наказ № 447, пунктом 1 якого затвердив містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
		Позивачем не наведено жодних окремих підстав для скасування вказаного наказу, а в матеріалах справи відсутні докази, що є підставою для скасування зазначеного наказу.
		Вимоги позивача про скасування наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження містобудівних умов та обмежень» від 31.07.2017 № 447 за змістом позову є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування містобудівних вимог та обмежень для проектування об'єкту будівництва, а тому не підлягають задоволенню у зв'язку з не встановленням для цього підстав.
		Вирішуючи справу, суд у тому числі перевіряє дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо: чи прийняті оскаржувані накази: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року. 
		У цьому зв'язку з суд вважає, що у межах вирішення даної справи судом повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності. 
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову. Тому підстави для вирішення питання про компенсацію сплаченого збору та судових витрат у суду відсутні. 
		З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
		 
		Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
		 
		Повне найменування сторін: Позивач - Громадська організація «Народне правосуддя» 04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.33, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 41155037;
		Відповідач - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 32, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26345558;
		Третя особа - Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» 01054, м.Київ, вул.Олеся Гончара, 84, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04013583
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		Суддя                                                                                      В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...