Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/15484/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2018. Зареєстровано: 28.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/15484/16-к 
		Провадження 1-кп/505/75/2018р. 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   26.07.2018 року Котовський міськрайсуд Одеської області у складі:
		 
		головуючої судді  ОСОБА_1 
		секретаря  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурора  ОСОБА_4 
		захисника  ОСОБА_5 
		за участю обвинуваченого  ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Подільську Одеської області кримінальне провадження№ 1- кп-505/56/2017, зареєстроване в ЄРДР 25.05.2016 року за №12016160000000320 по обвинуваченню
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Джалалабат, Республіка Азербайджан, громадянина України, освіта вища, проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого Жеребківським сільським головою Ананьївського району, Одеської області, раніше не судимого 
		 
		у скоєнні правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно обвинувального акту рішенням сесії Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 30.10.2015 року ОСОБА_6 було визнано обраним сільським головою Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області. На підставі рішення Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області № 1/1VII від 30.10.2015 року ОСОБА_6 присвоєно 4 ранг посадової особи. Відповідно до ст. 368 КК України, ОСОБА_6 , як сільський голова займає відповідальне становище і відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 чт. 3 ЗУ «Про запобігання корупції є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону.
		01 червня 2016 року ОСОБА_6 , знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Жеребківської сільської ради по вул. Грушевського 47 в с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області надав вказівку тимчасово виконуючій обов`язки директора КП «ЖСМ» Жеребківської сільської ради ОСОБА_7 підписати з ОСОБА_8 безоплатний договір про надання послуг з вирубки сухостою в лісосмугах вздовж автомобільних доріг, що розташовані на території, яка належить Жеребківській сільській раді Ананьївського району Одеської області, з терміном дії до 31 грудня 2016 року.
		Тоді ж, знаходячись в службовому кабінеті ОСОБА_6 , виконуючи вказівку останнього, ОСОБА_7 підписала із ОСОБА_8 безоплатний договір про надання послуг з вирубки сухостою в лісосмугах вздовж автомобільних доріг, що розташовані на території, яка належить Жеребківській сільській раді Ананьївського району Одеської області, з терміном дії до 31 грудня 2016 року, та надалі передала його ОСОБА_8 
		ОСОБА_6 01 червня 2016 року, 0 11 год. 20 хв., знаходячись у своєму службовому кабінеті наодинці із ОСОБА_8 , одержав від останнього неправомірну вигоду в сумі 300 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01.06.2016 року складає 7542 грн., за підписання КП «ЖСМ» Жеребківської сільської ради безоплатного договору про надання послуг з вирубки сухостою в лісосмугах вздовж автомобільних доріг, що розташовані на території, яка належить Жеребківській сільській раді Ананьївського району Одеської області. 
		Дії ОСОБА_6 органом досудового слідства кваліфіковані по ч.3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь  якої дії з використанням наданого службового становища.
		В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_6 ,свою винуу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.368КК України невизнав. Суду показав, що в жовтні 2015 року його було обрано сільським головою Жеребківського Ананьївського району Одеської області. Наприкінці травня 2016 року коли він проходив по вулиці с. Жеребкове до нього підійшов раніше не знайомий ОСОБА_8 , який запитав про можливість укладення з сільською радою договору щодо вирубки кущів і сухостою на території сільської ради. При цьому, ОСОБА_8 пояснив..з метою вироблення полетів (тобто паливних брикетів) для спалювання в теплопостачальних котлах.
		ОСОБА_8 заявив що буде власними силами, абсолютно безоплатно, вирубувати і вивозити кущі та сухостій. При цьому надав зразок договору, за яким, з його слів, він неодноразово працював та пообіцяв наступного разу приїхати з печаткою для укладання договору. пропозицією ОСОБА_8 він зацікавився, так як дійсно на узбіччі доріг, в парковій зоні є немало заростів, благоустрій яких потребує значних витрат. ОСОБА_8 заявив, що всі роботи буде проводити безоплатно, так як він все прорахував і прибутки від реалізації паливних палетів перекриють його затрати на вирубку та транспортування сухостою Він запропонував зайти до сільської ради та познайомитися з т.в.о. директора КП «ЖСМ» ОСОБА_7 , як з майбутнім замовником послуг та надання реквізитів комунального підприємства для підготовки тексту договору. ОСОБА_8 відмовився, сказав що він поспішає додому в м. Київ. Оскільки йому необхідно було їхати в м Одесу, він попросив ОСОБА_8 підвезти його на трасу Київ-Одеса, так як останній приїхав на автомобілі марки TOYOTA CAMERY. Той погодився. Потім він зайшов до приміщення сільської ради, віддав зразок письмового договору ОСОБА_7 , коротко пояснив їй ситуацію та запропонував набрати в електронному вигляді за наданим зразком договір про надання послуг, з внесенням реквізитів КП «ЖСМ», а також надати його для перевірки щодо відповідності діючому законодавству - юристу ОСОБА_9 , який працював за контрактом в комунальному підприємстві. Після цього, ОСОБА_8 підвіз його до траси «Київ  Одеса», де він залишився.
		30.05.2016 року йому зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що готовий укласти договір, на що він сказав надіслати свої данні та зачекати, коли договір буде перевірений юрисконсультом.
		31.05.2016 року знову поступив дзвінок від ОСОБА_8 , якому він запропонував надати свої реквізити спеціалісту з благоустрою ОСОБА_7 для укладання договору. ОСОБА_8 погодився та попросив надіслати підготовлений ним договір на електронну пошту, а електронну адресу він відправить на його мобільний телефон. В той же день, в 12.35.52 від ОСОБА_8 поступило SМS повідомлення з адресою електронної пошти, яку він передав ОСОБА_7 . В той же день, о 18:57:08 ОСОБА_8 зателефонував та повідомив, що згоден укласти договір 01.06.2016 року. Він запропонував ОСОБА_8 приїхати до сільської ради, незалежно від того чи буде він сам на місці, так як 01.06.2016 року повинна була проводитися нарада в Ананьївській районній раді з викликом сільських голів. Проте, нарада була відмінена за телефонним дзвінком секретаря районної ради.
		01.06.2016 року о 11:04:45 йому зателефонував ОСОБА_8 , та запитав чи він на роботі, так як він приїхав для укладання договору. Він відповів, що прийде пізніше, тому що знаходився біля сільського клубу.
		   Через декілька хвилин, він зайшов до сільської ради в кабінет, де працюють спеціалісти сільської ради, в тому числі ОСОБА_7 та запитав її про прибуття ОСОБА_8 . Вона відповіла що нікого не було. На виході з кабінету зустрів ОСОБА_8 , та запросив його, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до свого кабінету. Там представив ОСОБА_7 , і ОСОБА_10 , один одному та запропонував ОСОБА_7 роздрукувати і принести проект договору, який вона підготувала.
		ОСОБА_8 сказав, що у нього вже є договір в електронному вигляді на переносному флешносії та надав йому. Він підключив флешкартку до свого комп`ютера, відкрив електронну версію договору, після чого попросив ОСОБА_7 ще раз переглянути договір та роздрукувати його, що вона і зробила. Після вивчення договору ОСОБА_7 , в якості замовника, підписала два роздрукованих примірника договору та поставила відтиск печатки КП «ЖСМ». Жодної вказівки на підписання означеного договору він ОСОБА_7 не надавав та і не збирався цього робити, оскільки договір був безоплатним для замовника, а відтак вигідним для Жеребківської громади. Примушувати т.в.о. директора комунального підприємства «ЖСМ» ОСОБА_7 до укладання вигідної угоди не було жодного сенсу. Він особисто не розробляв договір про надання послуг, не укладав його та не підписував, а також не надавав вказівок ОСОБА_7 укласти та підписати договір. Вона діяла абсолютно самостійно та незалежно від нього, як сільського голови. Зазначив, що після підписання договору ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підписав один примірник договору. На запитання щодо печатки, якою він мав засвідчити договір, ОСОБА_8 заявив, що забув печатку вдома. Він запропонував останньому забрати з собою обидва примірника договору, підписати, поставити печатку. На це ОСОБА_8 , запропонував залишити обидва примірника договорів у сільраді до понеділка, коли він має намір прибути з печаткою для остаточного оформлення договору. ОСОБА_7 погодилася, а він, як голова сільради, не заперечував.
		Після цього, ОСОБА_8 попросив присутніх залишити його на одинці з ним. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшли з кабінету. Це його не здивувало, оскільки не вперше хтось із громадян вважав за необхідне поспілкуватися з ним, як з сільським головою на одинці, розраховуючи, що його питання та проблеми залишиться без розголосу. Надалі він побачив у руці ОСОБА_8 згорнуті грошові купри, і той став наближатися до столу, за яким він сидів. Він здивувався, але зрозумів наміри ОСОБА_8 , що той бажає дати йому гроші, і одразу сказав «Это не хорошо». ОСОБА_8 не було за що дякувати - ні йому, ні ОСОБА_7 , оскільки він мав нести витрати, а його прибутки лише планувалися в майбутньому. Він подумав, що ОСОБА_8 зрозумів його спротив та його заперечення проти надання грошей, а тому не слідкував за діями останнього. Після підписання ОСОБА_8 одного примірника договору, він поклав його в правий ящик робочого столу та залишив відкритим. ОСОБА_8 наблизився до нього, він встав попрощатися, потисли один одному руки і ОСОБА_8 пішов.
		Потім вінсів застіл,та коликлав документиу правийящик столув глибиніпобачив грошовікошти,а самедолари США,в якійкількості незнає,тоді нерахував.Він вирішивназдогнати ОСОБА_8 та віддатийому гроші,які він фактичнопідкинув увідкритий ящикйого столу.Тоді віннавіть недумав,що цебула провокаціяз боку ОСОБА_8 та правоохороннихорганів.Поклавши грошовікупюри докишені сорочки,пішов наздогнатиостаннього щобїх повернути.Однак,на порозіЖеребківської сільськоїради йогозупинили троєневідомих осіб,які заявили,що вонипредставники правоохоронногооргану,і щов йогоробочому кабінетібуде проведенообшук.Потім,його силоміць було доправлено до службового кабінету, тобто фактично було затримано, але без складання відповідного протоколу затримання, без роз`яснення прав затриманого та без юридичної допомоги з боку адвоката-захисника. В ході обшуку, з лівого нагрудного карману його сорочки правоохоронцями було вилучено 300 доларів США. Вважає, що ОСОБА_8 діяв, як провокатор, намагаючись схилити його, як сільського голову, до отримання грошей з метою послідуючого викриття співробітникам правоохоронного органу, заради яких він діяв і на яких працював. 
		Суд, дослідивши докази, надані сторонами кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
		Відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення, а саме, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, тощо.
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Стаття 94 КПК Українизобов`язує суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Частиною 1ст. 84 КПК Українипередбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі якихсуд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідност. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини при оцінці доказів суд має керуватись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини", "Кобець проти України", «Лабіта проти Італії», «Дікме проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак, опосередкованих доведень чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відсутність сукупності опосередкованих доведень або ж прямих доказів винності особи свідчить про недоведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Аналіз вказаних норм дозволяє дійти до єдиного беззаперечного висновку про те, що вина особи може бути встановлена судом лише у разі підтвердження обставин злочину, викладених в обвинуваченні належними та допустимими доказами, які вказують на факт вчинення злочину та винність особи у його вчиненні. Відсутність же таких доказів може свідчити лише про те, що злочин не було вчинено або ж про недоведеність вини особи у вчиненні злочину.
		   В судовому засіданні було встановлено, що рішенням сесії Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 30.10.2015 року ОСОБА_6 було визнано обраним сільським головою Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області. 
		Згідно зі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищний голова:
		-забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
		-організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
		-здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
		-скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;
		-забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально- економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання;
		-оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
		-призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;
		-представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;
		-укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;
		-видає розпорядження у межах своїх повноважень;
		Відповідно до частини 5 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
		   Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 25.05.2016 року, до слідчого управління ГУНП Одеської області звернувся ОСОБА_8 , з заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди в сумі 300 доларів США з боку голови Жеребівської сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_6 за узгодження та підписання договору на вирубку сухостою на території, яка знаходиться в підпорядкуванні Жеребківської сільської ради Ананьївського району.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він мавнамір займатисядіяльністю,пов`язаною звирубкою таподальшим використанням деревини.Він підготувавсобі бізнес-план,розрахував витрати,які спочаткуйому прийдетьсяпонести.Своїх коштівна зайняттявказаною діяльністюу ньогоне було,надіявся надопомогу батька.Електрооборудування мавнадати йоготовари.Потім,весною 2016року вінприїхав вс.Жеребкове Ананьївськогорайону,щобпідшукати місцевістьдля проведеннязазначеної діяльності.Він зайшовдо сільськоїради,де йомупорадили звернутисядо сільськогоголови ОСОБА_6 .Він зустрівсяз останнім,якому розповів,що хочезайматися вирубкою кущів і сухостою з метою вироблення полетів (тобто паливних брикетів) для спалювання в теплопостачальних котлах. В Ананьївському районі є родичі, до яких він іноді їздив, а тому бачив, що там багато лісосмуг та узбіч з сухостоєм. Вони поспілкувалися, обговорили робочі моменти, після чого ОСОБА_6 запитав «який мій інтерес?» Він на його запитання пояснив, що своєю працею очистить територію села та узбіччя від сухостою. Тоді ОСОБА_6 сказав, що для початку роботи він повинен надати 300 дол. США. З його слів він зрозумів, що коли він не заплатить, робота не почнеться і договір ніхто не укладе. Після цього він поїхав додому, все обдумав, вирішив, що зайняття паливними брикетами досить рентабельний бізнес, і що для його розвитку йому потрібен «прохідний білет», тобто слід заплатити 300 дол. США. В інтернеті він знайшов бланк договору, заповнив, роздрукував і поїхав в с. Жеребкове. Коли зайшов в кабінет ОСОБА_6 там сиділи чоловік та жінка. Жінка підписала договір, після чого разом з чоловіком вийшли з кабінету, а він залишився та передав ОСОБА_6 300 дол. Гроші він поставив в верхній ящик стола. ОСОБА_6 це побачив, при цьому сказав «Это не хорошо». Після цього потисли руки та домовилися, що ще зустрінуться. Додав, що з заявою про вимагання коштів сільським головою ОСОБА_6 він звернувся 25.05.2016 року, а до ОСОБА_6 звертався за 5 днів до цього. Також зазначив, що гроші передав ОСОБА_6 з метоювикриття йогозлочинної діяльності. Після вказаної події він підприємницькою діяльністю на території Жеребківської сільської ради не займався, і не займається на даний час. 
		Свідок ОСОБА_11 , суду показав, що він разом із ОСОБА_12 проходили по вул. Преображенська в м. Одесі, де їх зупинили працівники поліції, які запропонували бути понятими. Вони погодилися і разом з останніми прослідували до поліції, де зайшли в кабінет. В кабінеті сидів заявник ОСОБА_8 , працівники поліції розповіли про те, що Жеребківський сільський голова вимагає гроші у ОСОБА_8 за користування земельною ділянкою. Потім дістали грошові купюри, які просвітили пристроєм, але вони не світилися. Слідчий переписав номера та серію всіх купюр. Потім їм сказали вийти з кабінету, а через декілька хвилин покликали назад, і знову просвітили купюри. На цей раз купюри вже були оброблені та просвічувались. Потім сказали, що потрібно їхати в с. Жеребкове Ананьївського району для проведення слідчої дії. По приїзду до Жеребківської сільської ради, спочатку в приміщення зайшов ОСОБА_8 , а коли вийшов, то пішли вони з працівниками поліції. На порозі сільської ради зустріли ОСОБА_6 з яким повернулися назад до його кабінету. В їх присутності останнього запитали, чи він отримував якісь гроші. В кармані сорочки ОСОБА_6 знайшли купюри доларів, 2 по 50 дол. США, 2 по 100 дол. США. Гроші та карман сорочки ледь  ледь просвічувався. Працівники поліції також проводили змиви з рук ОСОБА_6 . Руки останнього не просвічувалися. 
		Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_12 . 
		   Свідок  ОСОБА_7 , суду показала,що комунальнепідприємство «ЖСМ»було створенов березні2016року рішеннямЖеребківської сільськоїради.На тойчас вонавиконувала обов`язкидиректора вказаногопідприємства.До функцій підприємствавходило благоустрій,вивіз сміття,проведення іексплуатація водопроводу. 27.05.2018року донеї зайшов ОСОБА_6 і сказавроздрукувати договір.При цьому,пояснив,що єтака особа,яка добровільнопогодилася зробитикомунальну роботу,розчистити хащі.01.06.2016року  ОСОБА_6 запросив їїдо кабінетуз печаткою.Також бувприсутній їхюрист ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ,з якимповинні булиукласти угоду.З флешки,яку надав ОСОБА_8 роздрукували договірміж комунальнимпідприємством «ЖСМ»та ОСОБА_8 про надання послуг з вирубки сухостою в лісосмугах на території Жеребківської сільської ради Ананьївського району. Договір підписувала вона та ОСОБА_8 . Комунальне підприємство було зацікавлено в цьому договорі, так як це була безкоштовна допомога. ОСОБА_6 не примушував її до підписання цього договору. Вона підписала два екземпляри, а ОСОБА_8 один, пояснивши, що забув свою печатку та приїде пізніше, і підпише другий екземпляр договору. Після цього, ОСОБА_13 попросив її та ОСОБА_9 вийти з кабінету, що вони і зробили.
		Свідок ОСОБА_9 суду показав, що в 2016 році він працював юрисконсультом. 27.05.2016 року йому дали на виконання проект договору про надання послуг. Вивчивши його, він вніс деякі зміни. 01.06.2016 року його викликали в кабінет сільського голови ОСОБА_6 , там вже були ОСОБА_14 та ОСОБА_8 . Підписували договір на надання послуг, проте у ОСОБА_8 не було печатки і документи відклали. Після цього, він з ОСОБА_7 вийшли в кабінету. Приблизно через годину, його знову викликали в кабінет сільського голови, там було багато працівників правоохоронних органів. З ними були поняті з м. Одеси. Вони не ознайомили ОСОБА_6 з його правами, а тому він сам йому їх роз`яснив. На столі були гроші. Під час обшуку в кабінеті нічого не знайшли. Руки у ОСОБА_6 не просвічувалися, а гроші мали світіння. В грубій формі сказали ОСОБА_6 зняти сорочку, що той і зробив.
		В судовому засіданні також були досліджені надані стороною обвинувачення слідуючі процесуальні документи:
		-протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.06.2016 року. У вказаному протоколі зазначено, що на підставі постанови прокурора прокуратури Одеської області про використання заздалегідь ідентифікованих помічених засобів від 31.05.2016 року, слідчий провів огляд та помітку грошових коштів у розмірі 300 дол. США. Однак, в протоколі не зазначено дату винесення постанови прокурора Одеської області. Вказана постанова №04/2/5-2478т, яка слідчим зазначена, як підстава огляду та ідентифікації грошових коштів, стороні захисту не була відкрита та не була надана для ознайомлення в порядку, передбаченому ст.290 КПК України на стадії завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів. Зазначена постанова була надана прокурором, як доказ тільки в судовому засіданні 24.07.2018 року.
		Згідно ч. 11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		Частиною 12 ст. 290 КПК України визначено, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. 
		Згідно правової позиції, яка викладена у постанові ВСУ від 16 березня 2017 року по справі № 5-364кс16 - не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.
		При цьому, як зазначив Суд, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковомупорядку підлягаютьі матеріали,які єправовою підставоюпроведення такихдій (ухвали,постанови,клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		Суд зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
		Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується балансінтересів у кримінальному процесі.
		Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачаєкримінальну процесуальнусанкцію стосовносторін кримінальногопровадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення (п.11 Постанови).
		Вказана правовапозиція повністюпідтримана постановоюВСУ від12жовтня 2017року усправі №5-237кс(15)17,у якій,зокрема зазначено,що відкриття в умовах публічного і гласного апеляційного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки за КПК критерієм допустимостідоказів єне лишезаконність їхотримання,а іпопереднє відкриттяматеріалів іншійстороні доїх безпосередньогодослідження усуді (п.5 Постанови).
		На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейськогосуду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно довимоги справедливості,передбаченої статтею6Конвенції,прокуратура малаознайомити захистз усімадоказами усправі якна користь,так іпроти обвинуваченого,і те,що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
		Також, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можутьвикликати сумнівщодо доказів,наданих обвинувачем (п.6 Постанови).
		У справі, що розглядалася, Суд вкотре констатував порушення права на захист у зв`язку порушенням вимог ст. 290 КПК України.
		Зазначена правова позиція також підтримана постановою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 748/3070/15-к, в якій зазначено, що «постанови прокурората ухвалислідчого суддіпро проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій єправовою підставоюдля проведеннятаких дій,у нихзазначається усянаявна інформація,одержана вустановленому закономпорядку,що потребуєперевірки задопомогою оперативно-розшуковихзаходів.Тобто,саме зцих процесуальнихдокументів судможе дійтивисновку,чи булиу органудосудового розслідуваннянаявні законніпідстави дляпроведення оперативно-розшуковихзаходів,результати якихвиступають доказами у кримінальному провадженні».
		Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про визнання протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.06.2016 року недопустимим доказом.
		Протокол оглядугрошових коштіввід 01.06.2016року, складений слідчим СУ ГУНП в Одеській області в присутності заявника ОСОБА_8 та понятих суд також визнає недопустимим доказом, згідно доктрини «плодівотруєного дерева».Європейський судз правлюдини застосуваву своїйпрактиці,зокрема врішеннях у справах«Балицький прротиУкраїни»,«Тейксейра деКастро протиПортугалії»,«Шабельник протиУкраїни» різновиддоктрини «плодівотруєного дерева»:коли визнаютьсянедопустимими нелише докази,які безпосередньоотримані внаслідокпорушення,а такожі докази,які небули ботримані,якби небули отриманіперші.Таким чином,допустимі саміпо собідокази,отримані задопомогою відомостей,джерелом якихє недопустимідокази,стають недопустимими. 
		У ході вказаної слідчої дії, а саме: огляду грошових коштів в розмірі 300 доларів США, 01.06.2016 року о 8:10 год. була зроблена перерва для помітки зазначених грошових коштів. В цей період часу, з 8:10 год. до 8:20 год. слідчим був складений протокол огляду та ідентифікації грошових коштів, який судом визнано недопустимим доказом. В подальшому, слідча дія - огляд вже помічених грошових коштів була продовжена. Після цього, помічені 300 долю США були передані ОСОБА_8 . 
		Таким чином, протокол огляду грошових коштів від 01.06.2016 року було «отруєно» недопустимим доказом - протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.06.2016 року, що тягне за собою безумовну недопустимість такого доказу, як протокол огляду грошових коштів від 01.06.2016 року, в ході якого також «отруєні» 300 доларів США були згодом передані громадянину ОСОБА_8 .
		Згідно протоколу обшуку із застосуванням засобів фіксації, 01.06.2016 року в службовому кабінеті обвинуваченого ОСОБА_6 в присутності понятих та інших осіб було проведено обшук. 
		   Відповідно до ст. 104 КПК України протокол підписують усі учасники, які приймали участь в процесуальній дії. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Протокол обшуку не підписаний обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , який, як зазначено в протоколі також був присутній при проведенні обшуку. Відомостей про те, що вказані особи відмовилися від підписів, в протоколі не зазначено.
		   Порушення правил складання і засвідчення протоколу слідчої дії викликає сумніви у вірогідності викладених в ньому відомостей і тягне за собою недопустимість використання у кримінальному провадженні.
		Згідно ч.ч. 1, 3 ст.105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколудолучаються додатки. Додатки до протоколів повиннібути належнимчином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження,а такожзасвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що маютьзначення для перевірки результатів процесуальної дії.
		У протоколі обшуку кабінету ОСОБА_6 , із застосуванням засобів фіксації від 01.06.2016 року відсутня вказівкана упакування вилучених грошових коштів - двох купюр номіналом 100 доларів США та двох купюр номіналом 50 доларів США, та відсутні відомостіпро те,що пакет звилученими доларамиСША завіренийпідписами слідчогота понятих. Також в протоколі не зазначено про долучення до протоколу відеозапису процесуальної дії, про здійснення якої учасники були повідомлені на початку слідчої дії.
		Відповідно до рапорту слідчого слідчого управління від 03.06.2016 року, в результаті технічного збою була пошкоджена касета, де була зафіксована слідча дія, обшук в службовому кабінеті обвинуваченого ОСОБА_6 . Відсутність відеозапису слідчої дії позбавила суд можливості безпосередньо дослідити та надати оцінку законності проведення вказаної слідчої дії.
		Окрім того, виявлені та вилучені у ході обшуку кабінету ОСОБА_15 грошові кошти в сумі300доларів США - є недопустимим доказом, оскільки саме ці процесуально «отруєні» 300 доларів США були передані ОСОБА_8 після виготовлення слідчим протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів та протоколу огляду грошових коштів 01.06.2016 року. Вказані протоколи визнані судом недопустимими доказами. Тому, вилучення в ході обшуку кабінету ОСОБА_6  грошових кошів в сумі 300 доларів США, які являються недопустимим доказом, тягнуть за собою визнання недопустимим такого доказу, як протокол обшуку іззастосуванням засобів фіксації, виходячи з доктрини «плодів отруєного дерева».
		    Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 21 червня 2016 року суд також вважає недопустимим доказом з наступних підстав.
		У вказаному протоколі, зазначено, що негласні слідчі (розшукові) дії проводилися на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області ОСОБА_16 №3051т від 27.05.2016 року про надання дозволу на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи відносно ОСОБА_6 , при цьому в протоколі не відображено, що слідчим здійснюється огляд та прослуховування будь-якого цифрового аудіо-, відеоносія, у тому числі доданих до зазначеного протоколу трьох карт пам`яті за інв. №№ 246т, 247т, 248т. Встановлено, що вказана ухвала слідчого судді не була відкрита та надана стороні захисту в порядку ст.290 КПК України на стадії завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, що виключає можливість визнання зазначеного протоколу НСРД у якості допустимого доказу.
		Відкриття та надання стороні захисту для ознайомлення вказаної ухвали мало місце лише 27 лютого 2017 року під час слухання кримінального провадження у суді.
		Не відкриття стороні захисту та обвинуваченому ухвали слідчого судді №3051 від 27.05.2016 року, яка була правовою підставою проведення негласних слідчих дій аудіо,- відео, - контролю в порядку ст. 290 КПК України, приводить суд до висновку про визнання протоколу про результати проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії -аудіо-,відеоконтроль особивід 21червня 2016року тавідомостей відображенихна аудіовідео носіях, доданих до зазначеного протоколу трьох карт пам`яті за інв. №№ 246т, 247т, 248т - не допустимими доказами у зв`язку з порушенням прав обвинуваченого на захист. 
		Крім того, стороною обвинувачення не було надано суду жодного процесуального рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_8 до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тобто залучення до аудіо,- відео контролю ОСОБА_6 , та про надання (вручення) йому технічних засобів фіксації інформації. Згідно вимог ч.6 ст. 246 КПК України, проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. Відповідно до ч.1 ст.275 КПК України, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч.3 ст.110 КПК України).
		Згідно ч.1 ст. 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів (ч.2 ст. 252 КПК України).
		Відсутність процесуального рішення слідчого чи прокурора у вигляді постанови та відповідного протоколу про залучення ОСОБА_8 або іншої особи до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також відсутність будь-якого процесуального документу про надання (вручення) ОСОБА_8 або іншій процесуально належній особі технічних засобів аудіо-, відео контролю ОСОБА_6 01.06.2016 року та послідуюче використання технічних засобів задля втручання у приватне спілкування та здійснення негласних слідчих (розшукових) дій - також виключає можливість використання результатів НСРД в якості допустимих доказів у кримінальному провадженні.
		-Протокол про результатиконтролю завчиненням злочинувід 21червня 2016року судтакож визнає недопустимим доказом. У вказаному протоколі зазначено, що негласна слідча (розшукова) дія проводилася на підставі доручення прокурора відділу прокуратури Одеської області №04/2/5-2480т від 31.05.2016 року та постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області про проведення контролю за вчиненням злочину №04/2/5-2479т від 31.05.2016 року.
		Однак постанова прокурора відділу Одеської області про проведення контролю за вчиненням злочину та доручення не були відкриті стороні захисту для ознайомлення в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, а були надані прокурором для дослідження, як доказ у судовому засіданні 24.07.2018 року. Не відкриття зазначених матеріалів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України є підставою для визнання їх недопустимими доказами.
		Така правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові (справа № 462,5338,14-к, пр. № 51-255км18) від 24.04.2018 року 
		   Що стосується висновку криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин №3091 від 21 липня 2016 року, то вказанийвисновок судвідносить донедопустимих доказів,у зв`язку з наданням на дослідження експерту, недопустимих доказів, а саме 300 доларів США, помічених та вилучених в незаконний спосіб згідно протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.06.2016 року та протоколу обшуку від 01.06.2016 року, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева».
		   У судовому засіданні була досліджена постанова прокурора відділу прокурора тури Одеської області від 30.05.2016 про проведення освідування особи ОСОБА_6 . На підставі вказаної постанови слідчим слідчого управління Одеської області був складений протокол про освідування ОСОБА_6 01.06.2016 року. 
		   Відповідно до ч.1 ст. 241 КПК України, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не треба проводити судово  медичну експертизу. 
		   Разом з тим, в клопотанні про обшук від 02.06.2016 року з яким слідчий слідчого відділу Одеської області звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, зазначено, що з метою переслідування особи, яка підозрюється у вчинені злочину та необхідності врятування майна безпосередньо, після передачі грошових коштів 01.06.2016 року в службовому кабінеті голови Жеребківської сільської ради ОСОБА_6 було проведено обшук. Крім того, було проведено особистий обшук ОСОБА_6 , в ході якого в лівій нагрудній кишені сорочки були вилучені грошові кошти в сумі 300 дол. США та також вилучена сорочка, в якій був ОСОБА_6 . Для узаконення проведення слідчої дії, слідчий просив надати дозвіл на проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_6 . Питання про надання дозволу на обшук особи, тобто ОСОБА_6 не ставилося. Ухвалою слідчого судді від 02.06.2016 року, клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_6 було задоволено. В цій же ухвалі, суддею зазначено, що обшук в кабінеті був проведений з метою переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. 
		   Як вбачається з ст. 234 КПК України, обшук  це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень, місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також установлення місцезнаходження розшукуваних осіб . 
		   Згідно ч.3 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч.7 ст. 223, ст. 236 КПК України.
		   Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що фактично мало місце не освідування, а обшук ОСОБА_6 без відповідного процесуального рішення, протокол затримання ОСОБА_6 та протокол обшуку не складався. За таких обставин, суд приходить до висновку, що протокол освідування особи є недопустимим доказом.
		Досліджені судом: контракт з керівником комунального підприємства «ЖСМ» Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 09.03.2016 року; договір про надання послуг між комунальним підприємством «ЖСМ» Жеребківської сільської ради Ананьївського району та ОСОБА_8 , довідка  характеристика на ОСОБА_6 ; табель обліку робочого часу в Жеребківській сільській раді Ананьївського району (травень, червень, липень 2016 року); відомості нарахування заробітної плати (травень, червень, липень 2016 року), статут Жеребківської сільської ради Ананьївського району; статут КП «ЖСМ» Жеребківської сільської ради Ананьївського району; рішення першої сесії від 30.10.2015 року прямих доказових даних не містять. 
		   Згідно ч.2 ст. 9 КПК країни, прокурор керівник органу досудового розслідування, слідчій зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставин кримінального провадження. Згідно ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		   Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого належить тлумачити на його користь. 
		    ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 01.06.2016 року, о 11.20 год. в своєму службовому кабінеті в приміщенні Жеребківської сільської ради Ананьївського району, розташованого по вул. Грушевського, 47 в с. Жеребкове Ананьївського району одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 300 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 01.06.2016 року становить 7542 грн. за підписання КП «ЖСМ» Жеребківської сільської ради Ананьївського району безоплатного договору про надання послуг з вирубки сухостою в лісосмугах вздовж автомобільних доріг, що розташовані на території Жеребківській сільській раді.
		   Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабаря настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій , які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно  розпорядчих чи адміністративно  господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. 
		    Судом встановлено, що договір на про надання послуг з вирубки сухостою в лісосмугах вздовж автомобільних доріг, що розташовані на території Жеребківської сільської раді Ананьївського району Одеської області укладався між свідком ОСОБА_8 та тимчасово виконуючою обов`язки директора КП «ЖСМ» ОСОБА_7 . 
		   Відповідно до контракту укладеного між Жеребківською сільською радою та керівником КП «ЖСМ», останній самостійно укладає від імені підприємства господарські та інші угоди.
		   В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , зазначила, що договір, який укладався з ОСОБА_8 , був вигідний КП «ЖСМ» та сільській громаді, оскільки був безоплатний. Зі сторони ОСОБА_6 ніяких прохань, примусів щодо підписання нею зазначеного договору не було. Доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_7 , про добровільність підписання нею договору, стороною обвинувачення не було надано.
		   Допитаний у судовому засіданні 13.12.2017 року, свідок ОСОБА_8 , показав, що ОСОБА_6 в першу їх зустріч висловився щодо надання йому неправомірної вигоди в сумі 300 дол. США за узгодження та підписання договору про надання послуг. Однак, будь  яких інших доказів, що така розмова мала місце, стороною обвинувачення надано не було, що викликає у суду сумніви у достовірності показань ОСОБА_8 . 
		   Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_8 , підписавши один примірник договору, заявив, що у нього не має печатки і він через декілька днів приїде та підпише другий примірник договору. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_8 в дійсності не мав наміру займатися діяльністю на території Жеребківської сільської ради, а укладення та підписання договору на вирубку сухостою в лісосмугах вздовж автомобільних доріг, що розташовані на території, яка належить Жеребківській сільській раді Ананьївського району Одеської області йому було необхідно з метою створення умов, при яких він зміг би передати кошти ОСОБА_6 за нібито позитивне вирішення питання. Про це також свідчить той факт, що згідно показань самого ОСОБА_8 , він не був зареєстрований підприємцем, ніколи не займався діяльністю, пов`язаною з вирубкою сухостою та виготовлення дерев`яних полетів. Станом на травень  червень 2016 року ОСОБА_8 не мав відповідних потужностей для виготовлення продукції з сухостою, не мав техніки рубки, транспортування та складських приміщень для зберігання деревини, не мав відповідних та необхідних коштів задля реалізації свого наміру. В подальшому ОСОБА_8 другий екземпляр договору з КП «ЖСМ» не підписав та господарською діяльністю на території Жеребківської сільської ради не займався.
		   Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що зустріч ОСОБА_8 з ОСОБА_17 мала на меті єдину ціль: знайомство з наступним підбурюванням останнього до вчинення посадового злочину та послідуючим викриттям нібито злочинної діяльності обвинуваченого.
		   Провокація злочину є недопустимою з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у узагальненні цього суду від 01.01.2018 року про «Практику розгляду судами справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» в якому ВСУ вказує на обов`язковість застосування судової практики ЄСПЛ при проведенні досудового слідства, а відтак судами при розгляді справи необхідно перевіряти, чи не було з боку працівників поліції та їхніх довірених осіб підбурювання до вчинення злочину.
		   Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів здобутих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку працівників поліції.
		   Аналогічною єпозиція ЄСПЛу справі«Чохонелідзе протиГрузії» від28.06.2018року,в рішенніякого зазначено,що використання негласнихагентів дляборотьби зтяжкими злочинамивимагає чітких,адекватних ідостатніх процесуальнихгарантій допустимості.А суспільнийінтерес неможе виправдовувативикористання доказів,здобутих урезультаті провокації. 
		Оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв`язку, приймаючи до уваги, що докази, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, стороною обвинувачення надано не було, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення і сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.     
		Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Згідно положеньст. 17 КПК України, особа має бути виправданою, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Суд зазначає, що сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів на підтвердження пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, а тому суд приходить до висновку, що обвинувачений підлягає виправданню, оскільки вина його є не доведеною, не встановлені достатні та допустимі докази для доведення його винуватості та вичерпано всі можливості їх отримання в суді.
		Цивільний позов не заявлявся, 
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.369, 371, 373 -374 КПК України, суд,-
		 У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_6 , у пред`явленому обвинуваченні по ч.3 ст. 368 КК України визнати не винуватим та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. 
		Строк міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту скінчився. 
		Судові витрати по даному кримінальному провадженню за проведення експертизи у розмірі 3523 грн. 20 коп. віднести за рахунок держави. 
		Речові докази по справі, а саме:
		- змиви з правої та лівої руки, які зроблені при проведенні освідування ОСОБА_6 , паперовий конверт білого кольору, в якому знаходиться зразок хімічної речовини, якою проводилася помітка грошових коштів 01.06.2016 року- знищити;
		- сорочку, яка була вилучена у ОСОБА_6 при проведенні обшуку 01.06.2016 року - повернути власнику;
		-два примірники договору про надання послуг від 01.06.2016; контракт із керівником КП «ЖСМ» ОСОБА_7 від 09.03.2016; карта пам`яті mісго SDHC 8 Gb інв. № 246т, карта пам`яті mісго SDHC 8 Gb інв. № 247т, карта пам`яті mісго SDHC 8 Gb інв. № 248т зберігати при матеріалах кримінального провадження
		-грошові кошти в сумі 300 дол. США підлягають поверненнюсвідку ОСОБА_8 .
		Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. 
		 
		           
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...