Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 313/403/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2018.
Дата набрання законної сили: 06.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 серпня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 313/403/14-ц
		провадження № 61-13868св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2016 року у складі судді: Нагорного А. О. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року у складі колегії суддів: Каракуші К. В., Гончар М. С., Стрелець Л. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі, під час якого було придбано квартиру, яка є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. На цей час шлюб розірвано. Відповідач порушує її права, оскільки не надає доступ до спірного майна, при цьому замінив вхідні замки у квартирі. Копії ключів відмовляється їй надавати. Вказувала, що неодноразово пропонувала відповідачу добровільно поділити спільне майно, але відповідач відмовляється, що свідчить про недосягнення згоди щодо поділу спільного майна та наявність спору. ОСОБА_5 доступ до спірного майна не надає, в зв'язку із чим вона не змогла залучити спеціаліста з визначення ринкової вартості квартири на момент звернення до суду. Для визначення ціни позову вона взяла за основу вартість нерухомого майна, яка вказана в пункті 3 договору купівлі-продажу від 26 квітня 2011 року.
		 
		ОСОБА_5 звернувся із позовом до ОСОБА_4 у якому просив суд на підставі частини шостої статті 57 СК України визнати за ним право власності на квартири АДРЕСА_1, набутої за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що він з ОСОБА_6 з 01 листопада 2008 року до 29 січня 2013 року перебував у шлюбі. Спільне проживання і сімейні відносини між ними тривали менше двох років. З липня 2010 року і до розірвання шлюбу 29 січня 2013 року шлюбні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства фактично припинилося. З 2010 року шлюбні відносини не відновлювали. У квітні 2011 року виникла нагода придбати окрему квартиру. Він запропонував ОСОБА_4, заради сина, спробувати зберегти сім'ю, але за його умов, що вони будуть жити окремо від її матері. Квартиру оглядав та домовлявся з її продавцем про купівлю він. Грошей у нього на купівлю квартири фактично не було, оскільки він займається сільськогосподарськими роботами, його заробіток носить сезонний характер, то він був вимушений позичити потрібну суму у родичів та знайомих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 З боргами повністю розрахувався тільки у 2015 році.
		 
		ОСОБА_5 у своєму позові зазначав, що в червні 2011 року він з відповідачем зробили висновок, що далі проживати разом вони не можуть. Позовну заяву про розірвання шлюбу подала ОСОБА_4 З липня 2010 року спільно вони не проживали, спільного господарства не вели. Відповідач вважав, що спірна квартира, хоча й набута під час шлюбу, але є його особистою власністю, придбаною за час окремого проживання з ОСОБА_4
		 
		Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2015 року позови об'єднані в одне провадження.
		 
		Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2016 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особистою власністю квартири АДРЕСА_1, набутої за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		При задоволенні первісного позову та відмові у задоволенні зустрічного позову суд зробив висновок, що спірна квартира була придбана у період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за спільні сумісні кошти подружжя, тому згідно статті 60 СК України вона є спільним сумісним майном подружжя, право власності на яке в рівних частках має кожний із подружжя. Доводи ОСОБА_5 про набуття спірної квартири за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин, суд відхилив, оскільки вони спростовуються рішенням суду про розірвання шлюбу, у якому встановлено припинення шлюбних відносин у червні 2011 року, тобто після придбання спірної квартири.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2016 року залишене без змін.
		 
		Колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновком суду першої інстанції, що спірна квартира має правовий режим спільної власності подружжя, оскільки набута під час шлюбу та спільного проживання подружжя; придбана за спільні сумісні кошти подружжя та з метою спільного проживання подружжя. При цьому апеляційний суд вказав, що твердження апеляційної скарги про те, що спірна квартира придбана на особисті кошти ОСОБА_5, які він позичав у знайомих та родичів, спростовується витребуваними апеляційним судом у приватного нотаріуса Веселівського районного нотрального округу ОСОБА_9 матеріалами документів, які стали підставою для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири, серед яких наявна нотаріально посвідчена та зареєстрована у реєстрі за № 769 заява від 26 квітня 2011 року ОСОБА_4 про надання згоди ОСОБА_5 на купівлю вказаної квартири за спільні кошти.
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що фактичні шлюбні відносини між подружжям припинені з червня 2010 року, і час припинення шлюбних відносин рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2013 року у цивільній справі № 0804/1886/2012 не встановлювався. Вказує, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, які позичені у родичів та знайомих, під час окремого проживання подружжя, і спільних сумісних коштів подружжя для придбання квартири у них не було. ОСОБА_5 вважає, що суди не надали оцінки доказам, які спростовують наявність спільних сумісних коштів подружжя для придбання спірної квартири. ОСОБА_4 не надано належних доказів, що спірна квартира була придбана за спільні кошти сімейного бюджету та під час ведення спільного господарства та є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки спільного бюджету у подружжя не було, а шлюбні відносини тривали менше двох років.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_4 надала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.
		 
		Заперечення мотивовані тим, що обставини, викладені у касаційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами. ОСОБА_4 вважає, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що 01 листопада 2008 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Веселівського районного управління юстиції Запорізької області України. Від шлюбу мають сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 26 вересня 2009 року.
		 
		ОСОБА_4 працювала начальником організаційного відділу Веселівської районної ради і її заробітна плата за період з 01 листопада 2008 року по 31 серпня 2009 року склала 28 161,29 грн., а з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року - 6 590,53 грн. Згідно довідки про доходи від 26 серпня 2015 року № 1668 ОСОБА_4 за період часу з 01 жовтня 2009 року до 22 вересня 2012 року отримувала допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до трьохрічного віку працюючим жінкам на загальну суму 29 559,12 грн.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_5 з 28 січня 2003 року не працює. На обліку в Державній службі зайнятості України не перебуває, що підтверджується довідкою № 209 від 08 квітня 2014 року. ОСОБА_5 має у приватній власності земельну ділянку 8,34 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого 19 серпня 2002 року. Відповідно до довідки № 2640/10/08-05-17, виданої Веселівським відділенням Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, задекларований дохід ОСОБА_5 за 2009-2012 роки, складає: 2009 рік - 1 563,20 грн.; 2010 рік - 3 052,62 грн.; 2011 рік - 3 052,62 грн.; 2012 рік - 5 360,19 грн.
		 
		24 квітня 2011 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1. Згідно пункту 3.3. договору ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 35 000,00 грн. Договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Веселівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_9
		 
		При задоволенні первісного позову про поділ спільного майна та відмові у задоволенні зустрічного позову про визнання майна особистою власністю, набутого за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин, суди зробили висновок, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана у період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за спільні сумісні кошти подружжя.
		 
		Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав. 
		 
		Згідно частини шостої статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Це пов'язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише державна реєстрація шлюбу, а й дійсні відносини чоловіка та дружини. Якщо ж цього немає і чоловік та дружина фактично не складають однієї сім'ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована особа повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
		 
		Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
		 
		У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		 
		Суди встановили, що рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2013 року у цивільній справі № 0804/1886/2012 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, а також встановлено, що сторони фактично припинили спільне проживання у червні 2011 року. При цьому договір купівлі-продажу квартири був укладений 26 квітня 2011 року.
		 
		Встановивши, що презумпція спільної сумісної власності на квартиру не спростована, суди зробили обгрунтований висновок про задоволення первінсого позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
		 
		Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                      В. І. Крат
		 
		 
		                                                                                                 Н.О. Антоненко
		 
		 
		                                                                                                 В.І. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...