Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 493/1385/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2018. Зареєстровано: 14.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2018.
Дата набрання законної сили: 20.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 493/1385/18 
		Провадження № 2/493/659/18 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		       
		09 серпня 2018 року м. Балта Одеської області Балтський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого-судді                                         Ільніцької О.М. 
		за участю секретаря Антосюк Н.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		27.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 20.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та нею було укладено Договір № 233347707.
		Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору фінансова установа зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 5480 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 1.4 цього Договору.
		Фактично кредит надається шляхом заповнення електронної заявки на отримання кредиту, яку можливо надіслати через сайт https://moneyveo.ua.
		Працівники ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при видачі кредитних коштів не ознайомили її з умовами кредитування та ризиками.
		Вона вважає, що відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав її повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.
		Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
		Так, відповідно до Графіку розрахунків, який є Додатком №1 до Договору, проценти за користування кредитом становлять 23,10 % від суми кредиту або 1265 грн. 88 коп.
		Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору строк дії договору 30 днів.
		Тобто за користування кредитом в розмірі 5480 грн. 00 коп. за 30 днів вона має сплатити 1265 грн. 88 коп.
		Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору у разі порушення виконання зобов'язань за Договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.4.1 пунктом 1.4 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,7 (одна ціла сім десятих) процента від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то Позичальник сплачує Фінансовій Установі збільшений процент у розмірі 1,7 (одна ціла сім десятих) процента від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом до першого дня порушення Позичальником умов Договору.
		Отже, відповідно до п. 4.4. Кредитного договору сума компенсації становить більше 100%, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою.
		Відповідно до п. 7.4. Договору вона начебто підтвердила, що повідомлена про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних».
		Згідно п.п. 5,11 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» особа має право пред'являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних та відкликати згоду на їх обробку.
		У кредитному договорі не зазначено її право відізвати свою згоду на обробку її персональних даних, що є порушенням п.п. 5,11 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних».
		Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати недійсним кредитний договір № 233347707 від 20.03.2016 р.
		В судове засідання позивачка не з'явилася, надавши клопотання, у якому зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за її відсутності.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що кредитний договір відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист персональних даних», тому просив суд в задоволенні позову відмовити, справу розглянути за відсутності представника відповідача.
		Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Судом встановлено, що 20.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 233347707.
		Відповідно до договору позивачка ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 5480,00 грн. строком на 30 днів з нарахуванням процентів за користування кредитом, визначених п. 1.4 договору.
		Згідно п. 1.6 договору детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
		Як вбачається з п. 7.1 договору, невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Позичальника: moneyveo.ua. та moneyveo.com.ua.
		Згідно графіку розрахунків, який є додатком № 1 до договору від 20.03.2016 № 233347707, сукупна вартість кредиту складає 123,10% від суми кредиту (у процентному виразі) або 6745,88 грн.
		Позивачкою не заперечується, що суму кредиту в розмірі 5480,00 грн. вона отримала в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування на особистий рахунок.
		Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
		Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
		Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		В обґрунтування позову позивачка посилається на порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, тобто на момент виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями15 і 23 цього Закону.
		Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 233347707 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
		Банк виконав вказані вимоги закону та визначив термін погашення заборгованості по кредиту, визначив сукупну вартість кредиту і проценти, розписав, які суми позивачка зобов'язана буде сплатити.
		Із вище викладеного суд дійшов висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивачки для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
		У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
		Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Разом з тим, позивачкою не надано доказів того, що відповідач при укладенні договору застосував нечесну підприємницьку практику.
		В свою чергу, відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі. Позивачка не мала претензій стосовно умов кредитного договору при його укладенні. Отже, дії відповідача не містять ознак нечесної підприємницької практики.
		Суд критично оцінює посилання позивачки на недійсність договору у зв'язку з порушенням відповідачем п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у пункті 4.4. оскаржуваного договору, оскільки вказаним пунктом встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов'язань зазначений пункт договору не застосовується, при цьому нарахована грошова сума залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.
		Також ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.
		Проте, позивачка правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористалася.
		Посилання позивачки, що у кредитному договорі не зазначено її право відізвати свою згоду на обробку її персональних даних, що є порушенням п.п. 5,11 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до п. 7.4. Договору позичальник підтверджує, що повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних».
		Згідно п.п. 5,11 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; відкликати згоду на обробку персональних даних.
		Відсутність у договорі вказаної умови не позбавляє позивачку реалізувати свої права, передбачені п.п. 5,11 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних».
		Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору, тому в задоволені позову належить відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 203, 215, 525, 626, 627, 628, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити. 
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Балтський районний суд Одеської області до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне судове рішення складене 10.08.2018 року.
		 
		СУДДЯ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...