Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1283/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2018. Зареєстровано: 16.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2018.
Дата набрання законної сили: 07.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/1283/17 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
		 
		розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
		на рішення Господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.) від 14.12.2017
		та постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий - Лавриненко Л.В., судді: Лашин В.В., Аленін О.Ю.) від 15.03.2018
		за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" 
		про стягнення 2 083 759 грн. 87 коп.
		 
		 
		Учасники справи:
		представник позивача - Любимова О.В., адвокат,
		представник відповідача - Колодяжний  Д.П., адвокат.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          01.06.2017 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (далі - Відповідач) 2 083 759 грн. 87 коп. 
		2.          Позовна заява мотивована тим, що Відповідачем лише частково оплачена спожита електрична енергія за укладеним між сторонам договором від 14.02.2011 № КД-15703 про спільне використання електричних мереж (далі - Договір), оскільки під час реалізації проекту "Будівництво перевантажувального комплексу зерна з тильної сторони причалу № 1-3 в районі Андросівського молу", замовником якого був Відповідач, під час здійснення технічного переоснащення ГПП "Морська" Державного підприємства "Одеський морський торговий порт" було неправильно зібрано схему підключення вторинних токових ланцюгів та ланцюгів напруги електролічильника, а саме підключено струмкові кола зі зміною послідовності фаз, ТС фаза "А" підключена до клеми № 7 (фаза "С"), ТС фаза "С" підключена до клеми № 1 (фаза "А"), що було встановлено 25.01.2017 під час проведеної Позивачем за участю представників Відповідача технічної перевірки розрахункових засобів обліку - встановленого згідно із вказаним проектом приладу обліку - лічильника на ком. 16 ГПП "Морська" № 53026252, коефіцієнт трансформації 7200. Позивач додав, що зміна фазування у схемі підключення призвела до того, що цим приладом обліку електричної енергії враховано генерацію активної електричної енергії за показниками коду лічильника 1.1.2.8.0, за яким фіксуються показники генерації активної електричної енергії у підприємств, які мають власні електростанції для виробництва та генерації електричної енергії в мережі електропередавальної організації, або в мережах, які задіяні у перетоках, тоді як у користувача - Відповідача відсутня електрогенеруюча установка, яка здатна на виробництво активної електричної енергії, а Відповідач не задіяний в обліку перетоків активної енергії, через що спожита активна електрична енергія повинна була фіксуватись лічильником за кодом 1.1.1.8.0. Крім цього Позивач вказав, що Публічним акціонерним товариством "Одесаобленерго" було проведено зчитування зафіксованих вказаним засобом обліку показників за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення та встановлено показники станом на 01.08.2015 та 25.01.2017, виходячи з різниці між якими визначено спожиту активну електроенергію (262 284 одиниці, що складає 1 888 444, 8 кВт*г) та розраховано вартість електричної енергії, що підлягала оплаті за вказаний період за показниками коду 1.1.2.8.0, однак була здійснена за кодом 1.1.1.8.0. - за 862 113, 6 кВТ*г; за показниками коду 1.1.2.8.0 спожито 1 026 331,2 кВт*г, однак оплату не здійснено. Виходячи з викладеного, Позивачем було донараховано плату за спожиту електричну енергію, оформлено акт здачі-прийняття робіт № 0477 та виставлено до сплати рахунок від 28.04.2017 №  561711, які надіслано та вручено Відповідачу, однак він оплату не здійснив. 
		 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		3.          14.12.2017 Господарський суд Одеської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2018) у задоволенні позову відмовити повністю. Також апеляційний суд вирішив стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати з оплати вартості професійної правничої допомоги в сумі 126 460 грн. 50 коп. Рішення мотивовані з посиланням на висновок проведеної у справі за ухвалою суду від 03.06.2017 судової електротехнічної експертизи тим, що стосовно лічильника Позивача не відбувався комерційний облік через бездіяльність основного споживача (Позивача), а тому не підтверджено належними доказами у справі вимоги Позивача. Суд дійшов висновку про відсутність даних про первинне програмування лічильника (відсутні акти та інші на підтвердження прийняття в дослідну та промислову (постійну) експлуатацію щодо влаштування ЛУЗОД за розрахунковим ВК), через відсутність пломб на елементах лічильника, а також у зв'язку із наявністю у Позивача, якому належить лічильник, доступу до нього, а тому факт споживання Відповідачем електроенергії не доведено. Також суди вказали, що не підтверджено період, за який Позивач здійснив розрахунок позовних вимог, оскільки Позивач безпідставно застосував до спірних правовідносин пункт 6.20 Правил користування електричною енергією, на підставі якого здійснений розрахунок позовних вимог, оскільки застосування цього пункту виключає відповідальність за порушення за минулий період, а датою початку періоду порушення розрахункового обліку за цим пунктом вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, або час та день, зафіксовані засобом обліку. Клопотання Позивача про проведення додаткової експертизи - через ухилення експерта надати відповіді по суті поставлених питань в ухвалі суду, відхилено судом, оскільки експерту належить право змінювати питання для того, щоб вони відповідали вимогам науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, а висновок експерта визнаний таким, що містить необхідні висновки щодо технічних питань, які потребують спеціальних знань, та є необхідними для вирішення спору. Усні клопотання Позивача про виклик експерта та працівників ПАТ "Одесаобленерго" для надання пояснень відхилені судом через їх недоцільність. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що умовами Договору сторони (Позивач та Відповідач) врегулювали правовідносини спільного використання електричних мереж, власником яких є Позивач, а не умови оплати вартості спожитої Відповідачем електричної енергії, через що суд не взяв до уваги доводи Позивача, що Відповідачем не виконуються умови Договору в частині оплати вартості фактично спожитої електричної енергії. Також апеляційний суд вказав, що жодним доказом не підтверджуються доводи Позивача, що порушення схеми підключення вимірювальних трансформаторів до лічильника № 53026252 відбулось під час реалізації проекту "Будівництво перевантажувального комплексу зерна з тильної сторони причалу № 1-3 в районі Андросівського молу", а наявний у справі протокол від 02.10.2013 №  158 заміни (встановлення) засобу обліку свідчить, що вказаний лічильник встановлено саме фахівцем служби енергетичного забезпечення адміністрації Одеського морського порту. Факт недоврахування лічильником № 53026252 спожитої Відповідачем електричної енергії на визначену Позивачем кількість одиниць, не підтверджений, оскільки акт від 26.01.2017 №  Д17/2601, складений Позивачем про визначення фактичних показників приладу обліку №  53026252 в межах проведеної фахівцями ПАТ "Одесаобленерго" консультативної допомоги із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення, не містить інформації ні про програмне забезпечення, за допомогою якого зчитувалась інформація з вказаного лічильника, ні доказів документального оформлення цієї дії із зазначенням одержаних результатів.    
		4.          Рішення апеляційного суду про часткове задоволення вимог про стягнення судових витрат з оплати вартості професійної правничої допомоги - в розмірі 50 % від попередньо заявленої суми (252 921 грн. 00 коп.) мотивоване з огляду на розмір заявленої в позові суми, категорію складності цієї справи з урахуванням критеріїв пропорційності і розумності. При цьому апеляційним судом було встановлено, що між Відповідачем та Адвокатським об'єднанням "АНК. Бізнес адвокатів" 05.01.2018 укладено договір про надання правничої допомоги, фактичне представництво інтересів Відповідача в суді апеляційної інстанції на підставі цього договору здійснювалось адвокатом Колодяжним Д.П., надані у справі платіжні доручення підтверджують сплату Відповідачем адвокатському об'єднанню 252 921 грн. 00 коп. за надання правничої допомоги з представлення інтересів Відповідача у цій справі. 
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5.          10.04.2018 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		6.          Акт визначення показників приладу обліку № 53026252 та акт технічної перевірки засобів вимірювальної техніки від 26.04.2017, які складені за результатами проведення представниками ПАТ "Одесаобленерго" зчитування показників цього приладу обліку за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, спростовують висновки судів про відсутність у матеріалах справи документального оформлення, фіксації результатів зчитування інформації з лічильника, які були використані Позивачем під час розрахунку ціни позову. 
		7.          Споживання Відповідачем електричної енергії, вартість якої заявлена до стягнення у цій справі, відбулась за Договором, а тому є помилковим висновок апеляційного суду, що Договором врегульовані правовідносини спільного використання електричних мереж, а не умови оплати вартості спожитої Відповідачем електричної енергії, у зв'язку із чим суди залишили поза увагою вимоги цивільного законодавства про обов'язковість договору. 
		8.          Суди залишили поза увагою та проігнорували заперечення та зауваження Позивача щодо прийнятого судами до уваги висновку від 14.11.2017 № 17-3196/3197/31, складеного за результатами проведеної у справі судової електротехнічної експертизи, який щодо віднесення несплаченої вартості електричної енергії до втрат в енергомережах є неприпустимим та таким, що не відповідає дійсності. Щодо трьох з 5-ти поставлених судом згідно з ухвалою від 30.06.2017 перед судовим експертом питань відповіді не надано. Клопотання про призначення у справі додаткової судової експертизи відхилено судом безпідставно. 
		9.          Висновок судової електротехнічної експертизи підтверджує обставину, що через неправильно зібрану схему підключення користувач (Відповідач) сплачував лише частину спожитої ним електричної енергії, а похибка вимірювань електроенергії за період з 01.08.2015 по 25.01.2017 становить - 54, 35 %, що підтверджує, що вимірювання здійснювалось майже наполовину, тобто майже 50 % спожитої електроенергії за спірний період не було враховано та оплачено Відповідачем. 
		10.          У справі правова експертиза не призначалась, а експерт вдався до правової оцінки обставин справи та обставин, які не стосуються справи, тобто вийшов за межі повноважень та вчинив непритаманні йому в межах експертизи дії. 
		11.          При покладенні на Позивача витрат з оплати вартості професійної правничої допомоги Відповідачу при розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції суд не врахував, що такі витрати є надмірними, необґрунтованими та недоведеними.
		 
		Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
		12.           Норми Правил користування електричною енергією не застосовуються до відносин між сторонами спору, оскільки Позивач не є постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією), не має відповідних ліцензій та не займається відповідною діяльністю, а відносини між сторонами регулюються умовами Договору та цивільним і господарським законодавством щодо виконання договірних зобов'язань, тоді як судами не було встановлено та Позивачем не заявлено про порушення Відповідачем умов Договору, у зв'язку із чим відсутні підстави для заявлених позовних вимог як таких, що не ґрунтуються та не випливають із зобов'язання за Договором, та підстави для проведення відповідного перерахунку спожитої Відповідачем електричної енергії. 
		13.          Порушення з боку Відповідача, про яке стверджує Позивач, не мало місце і це підтверджується висновком проведеної у справі судової електротехнічної експертизи.
		14.          Підключення приладу обліку № 53026252 було здійснено Позивачем, прилад перебуває на балансі та у сфері балансової належності Позивача, який відповідає за його стан, утримання, обслуговування та належну експлуатацію, тому облік споживання електричної енергії та стан такого приладу перебувають в сфері відповідальності Позивача і ці обставини були встановлені апеляційним судом, тоді як скаржник намагається всупереч статі 300 ГПК  України оспорювати встановлені судами обставини. 
		15.          Позивачем не доведено некоректне підключення клем приладу обліку №  53026252 у період, протягом якого нібито відбувалось некоректне споживання Відповідачем електричної енергії та загальна кількість такої енергії.
		16.          Доводи про порушення судами процесуального права через невитребування доказів у справі, про неврахування зауважень Позивача до висновку експертизи, а також про допущені експертом порушення в частині коригування питань виходять за межі постановлених на експертизу питань та не відповідають дійсності.
		17.          Наявність у справі доказів оплати Відповідачем рахунків на виконання договору про надання правничої допомоги за надані послуги адвоката є достатнім обґрунтуванням та підтвердженням для стягнення з Позивача цих витрат, які складають лише 10 % від суми позовних вимог порівняно із заявленої до стягнення суми, а стягнута судом сума складає 50 % від заявленої суми  цієї допомоги. Неспівмірність витрат на правничу допомогу не доведена скаржником. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Щодо суті спору 
		18.          Судами встановлено, що при звернені із вимогами до Відповідача Позивач окрім умов укладеного між сторонами Договору вказав на порушення Відповідачем Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ), зокрема пункту 6.20.
		Відповідно до пункту 1.1 ПКЕЕ ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
		Судами встановлено, що відсутні дані про первинне програмування лічильника (відсутні акти та інші докази на підтвердження прийняття в дослідну та промислову (постійну) експлуатацію щодо влаштування ЛУЗОД за розрахунковим ВК), відсутні пломби на елементах лічильника, лічильник №  53026252 належить Позивачу, а не Відповідачу, його встановлено фахівцем служби енергетичного забезпечення адміністрації Одеського морського порту, а не Відповідачем, та Позивач мав право необмеженого доступу до цього лічильника. 
		Також, зокрема апеляційним судом, встановлено, що позовні вимоги про стягнення недорахованої електроенергії були заявлені Позивачем на підставі укладеного між сторонами Договору, однак предметом цього договору є забезпечення власником (Позивачем) мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача (Відповідача) (пункт 1.1 Договору), а серед обов'язків користувача (Відповідача) передбачений обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період (пункт 4.1). При цьому судами не встановлено погодження сторонами в Договорі умов щодо купівлі-продажу електричної енергії, прав та обов'язків за наслідками споживання Відповідачем електричної енергії, у разі виникнення у Відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію, відповідальності у разі порушення ПКЕЕ. В пункті 9.1 Договору, правовій природі та умовам якого суди надавали правову оцінку, передбачено, що у разі заборгованості користувача (Відповідача) за спожиту електричну енергію власнику мереж (Позивачу) надано право відключати електроустановки Відповідача у термін та на строк, установлені постачальником електричної енергії. Отже правовідносини між сторонами з приводу продажу і купівлі електричної енергії Відповідачем електричної енергії, постачальником якої або електропередавальною організацією Позивач не є, умовами Договору не передбачені.
		Відтак Суд відхиляє аргументи скаржника, що споживання Відповідачем електричної енергії, вартість якої заявлена до стягнення у цій справі, відбулась за Договором (пункт 7), оскільки вказані аргументи всупереч частині 2 статті 300 ГПК України зводяться до необхідності здійснення касаційним судом переоцінки доказів, а скаржник вимагає встановлення обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.  
		19.          Суд погоджується із доводами Відповідача, що ПКЕЕ, з посиланням на які Позивач заявив позовні вимоги у цій справі, не застосовуються до відносин між сторонами спору як споживачем і електропередавальною організацією, оскільки Позивач не є постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією), а відносини між сторонами регулюються умовами Договору, цивільним і господарським законодавством, тоді як судами не було встановлено та Позивачем не заявлено про порушення Відповідачем саме умов Договору (пункт 12).  З цих підстав Суд погоджується із висновками судів, що відсутні матеріальні та правові підстави для застосування передбаченої ПКЕЕ відповідальності до Відповідача.
		20.          Суд відхиляє доводи скаржника з посиланням на акт визначення показників приладу обліку № 53026252 та акт технічної перевірки засобів вимірювальної техніки від 26.04.2017, що складені за результатами проведення представниками ПАТ "Одесаобленерго" зчитування показників вказаного приладу обліку за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, як на докази, що підтверджують документальне оформлення, фіксацію результатів зчитування інформації із зазначеного лічильника, та як на докази, що були використані Позивачем під час розрахунку ціни позову та докази, що підтверджують заявлені позовні вимоги (пункт 6), з огляду на таке. Ці аргументи скаржника викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України. Відповідно до частини 2 вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Отже, встановлення на підставі доказів у справі обставин наявності або відсутності документального підтвердження оформлення, фіксації результатів зчитування інформації з лічильника, які були використані Позивачем під час розрахунку ціни позову, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 
		21.          Враховуючи викладені у попередньому пункті цієї постанови висновки та передбачені частиною 2 статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд також відхиляє доводи скаржника, які полягають у запереченні висновку експерта, складеного за результатами проведеної у справі судової електротехнічної експертизи від 14.11.2017 № 17-3196/3197/31 (пункти 8, 9), які (доводи) полягають у тому, що скаржник всупереч наведеній нормі ГПК України на власний розсуд тлумачить визначені у цьому висновку обставини, і стверджує про існування обставин за відсутності встановлення таких обставин судами.
		Поряд з викладеним Суд зазначає, що вказаний висновок експерта був врахований та оцінений судами разом з іншими доказами у справі за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України (в редакцій, чинній до 15.12.2017) та статтею 86 ГПК України (в чинній редакції), що відповідає нормам статті 42 ГПК України (в редакцій, чинній до 15.12.2017) та статті 105 ГПК України (в чинній редакції).  
		Заперечуючи дії судового експерта (пункт 10) скаржник по суті заперечує висновки, що були зроблені за результатами відповідної експертизи.
		22.          Підсумовуючи викладені висновки стосовно аргументів скаржника, які зводяться до оспорювання встановлених судами обставин справи, Суд зазначає про таке.
		У рішеннях у справах "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та "Христов проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, пункт 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини ( пункт 52 рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), No. 52854/39, , ECHR 2003-IX). 
		Отже перегляд оскаржуваних судових рішень у цій справі за скаргою Позивача не повинен переходити в спробу останнього домогтися перегляду цих рішень тільки через те, що скаржник дотримується іншої думки щодо фактів спірних правовідносин. 
		23.          Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача спожитої електричної енергії на спірну суму за Договором не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
		24.          Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 11, 509, 526, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 174, 173, 275 Господарського кодексу України, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
		 
		Щодо витрат на правову допомогу
		25.          Суд відхиляє доводи скаржника про надмірність, необґрунтованість та недоведеність покладених на Позивача апеляційним судом витрат Відповідача з оплати вартості професійної правничої допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції (пункт 11), оскільки вказані доводи не відповідають встановленим на підставі доказів у справі обставинам справи та викладені без врахування застосованих судом норм, а також без врахування повноважень суду.
		Частково задовольняючи клопотання Відповідача про покладення апеляційним судом на Позивача витрат Відповідача з оплати вартості професійної правничої допомоги, апеляційний суд встановив, що ці витрати заявлені та понесені Відповідачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до частин 3 та 4 вказаної статті ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Через недотримання норм частини 4 статті 126 ГПК України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Зі змісту пункту 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, Позивач не надав. Між тим, апеляційний суд дослідив додані до клопотання про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, детальний опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання Відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 ГПК України. 
		Поряд з цим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 ГПК України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. 
		Апеляційний суд з посиланням на докази (укладений між Відповідачем та Адвокатським об'єднанням "АНК. Бізнес адвокатів" 05.01.2018 договір про надання правничої допомоги, платіжні доручення про переказ Відповідачем цьому адвокатському об'єднанню 252 921 грн. 00 коп. за вказаним договором), а також встановивши обставини здійснення адвокатом Колодяжним Д.П. фактичного представництва інтересів Відповідача в суді апеляційної інстанції на підставі вказаного договору, дійшов висновку про доведеність вказаних витрат з боку Відповідача. 
		Вирішуючи питання про співмірність заявлених Відповідачем до стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, апеляційний суд, пославшись на норми статті 15 ГПК України та застосувавши критерії пропорційності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, що дорівнює 50 % від попередньо заявленої Відповідачем до стягнення вартості такої допомоги (252 921 грн. 00 коп.), тобто сума 126 460 грн. 50 коп.    
		26.          У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1.          Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №  916/1283/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          К. М. Пільков
		Судді                                                                                                    Т. Б. Дроботова
		 
		                                                                                                    Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...