Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/1453/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); передачі майна у податкову заставу; застосування адміністративного арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2018. Зареєстровано: 17.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2018.
Дата набрання законної сили: 15.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 серпня 2018 року 
		Київ
		справа №804/1453/17
		адміністративне провадження №К/9901/37983/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (суддя Царікова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя Уханенко С.А., судді: Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		27 квітня 2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс".
		 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, провадження у справі закрито.
		 
		Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з встановленої ними обставини оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" в судовому порядку наказу контролюючого органу про проведення документальної позапланової перевірки товариства, тобто існування спору про право, а також положень пункту 2 частини 5 статті 183-3 (в сукупності з пунктом 1 частини 1 статті 157) Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за змістом яких існування такого спору унеможливлює розгляд в порядку окремої процедури справи, порушеної за поданням контролюючого органу.
		 
		Також суд першої інстанції роз'яснив Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що у разі закриття провадження у справі за поданням, він не позбавлений права звернутися з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.
		 
		Не погоджуючись із постановленими судами ухвалами, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив вказані ухвали судів скасувати й прийняти нове рішення про задоволення вимог контролюючого органу.
		 
		При цьому, в касаційній скарзі, контролюючий орган, посилаючись на положення Податкового кодексу України, зокрема, його п.п.94.2.3 п.94.2 статті 94, фактично наводив обставини, які, на його думку, свідчать про обґрунтованість арешту майна ТОВ "Оптімус Плюс", яке, будучи завчасно повідомленим про проведення перевірки, не допустило уповноважених представників до її проведення, що зафіксовано відповідним актом.
		 
		В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
		 
		Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
		 
		Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а ухвали судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
		 
		Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами при постановленні оскаржуваних ухвал норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
		 
		Суди встановили, що наказом Офісу великих платників податків ДФС від 17 лютого 2017 року №304 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з постачальниками ТОВ "ОЙЛ КОМПАНІ" за червень, липень, листопад 2015 - січень 2016 року; ПП "Агрогермес-Шем" - за жовтень 2015 року; ТОВ "Авінт" - за червень, липень 2015 року та подальшої реалізації продукції, придбаної у вище перелічених постачальників, тривалістю 15 робочих днів, з 24 лютого 2017 року.
		 
		24 лютого 2017 року працівників контролюючого органу не було допущено до фактичного здійснення перевірки, що зафіксовано у відповідному акті від 24 лютого 2017 року №9/28-10-47-09/36726843.
		 
		У зв'язку з недопуском до проведення перевірки підрозділом органу податкового контролю, якому було доручено її проведення, згідно з Порядком застосування адміністративного арешту платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №568, подано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
		 
		24 лютого 2017 року в.о. заступника начальника - начальником Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелою К.П. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Оптімус плюс", що перебуває за адресою: 49033, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.122, корп.Е-5, кв.17.
		 
		З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "Оптімус Плюс", застосованого вказаним вище рішенням, Офіс великих платників податків ДФС 27 лютого 2017 року звернувся до суду з поданням у даній справі.
		 
		За визначенням пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
		 
		Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст.94 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
		 
		Відповідно до п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
		 
		Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України).
		 
		Пунктом 2 частини 1 статті 183-3 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
		 
		У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.
		 
		Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.
		 
		Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою виникнення обставин для внесення відповідного подання.
		 
		При цьому КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право, а отже у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. 
		 
		Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач 24 лютого 2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 17 лютого 2017 року №304 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (справа №804/1432/17).
		 
		Оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.
		 
		У спірній ситуації звернення до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.
		 
		Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.
		 
		Враховуючи викладене, оскільки суди під час розгляду справи встановили обставини щодо існування спору про право, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для здійснення провадження у цій справі за поданням контролюючого органу в порядку, встановленому статтею 183-3 КАС України, касаційний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про наявність підстав для закриття провадження у справі за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс".
		 
		Доводи ж касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...