Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1656/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2018. Зареєстровано: 17.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2018.
Дата набрання законної сили: 14.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"14" серпня 2018 р.           Справа№ 910/1656/18
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Пашкіної С.А.
		суддів:            Калатай  Н.Ф. 
		          Сітайло Л.Г. 
		  
		За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
		представників сторін:
		від позивача : Костильов В.А. (дов. № 4 від 09.02.2018),
		від відповідача  : не з'явився
		розглянувши апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства  "Міськпаливо"
		на  рішення  Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. 
		у справі № 910/1656/18 (суддя Ващенко Т.М.)
		за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
		до Київського комунального виробничого підприємства  "Міськпаливо"
		про стягнення 2 077 917,81 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду  міста Києва від 10.05.2018р. у справі №910/1656/18 позов задоволено частково.  Стягнуто з Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен"  2 000 000грн.00коп. поворотної фінансової допомоги, 5917грн.81коп. 3% річних, 59 013грн. 70 коп. неустойки, 30 973 грн. 97 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
		Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач перерахував на рахунок відповідача 2 000 000,00 грн. за договором з призначенням платежу: "перерахування поворотної фінансової допомоги зг. дог. № 119-Упр-17 від 03.03.2017. без ПДВ. Тендеру не підлягає", проте відповідач всупереч умов договору та вимогам діючого законодавства надані грошові кошти у встановлений строк не повернув.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням  суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд  скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. та винести постанову, якою зменшити суму неустойки до 500 гривень та залишити сплату судового збору за позивачем.
		В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що  при розгляді справи судом було порушено процесуальні права  відповідача, а саме судом не було повідомлено належним чином відповідача або його представника про час, дату та місце проведення підготовчого засідання. Жодного разу судом не було направлено  відповідачу повістку в належні строки та не було повідомлено засобами зв'язку. Ухвалу про відкриття провадження по справі було винесено 01.03.2018р., якою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний термін з дня отримання ухвали для подання відзиву по справі. Відповідачем вказану ухвалу отримано не було. У зв'язку з тим, що  відповідачем не було отримано ані ухвали про призначення розгляду справи, ані ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, представник відповідача вважав, що відкладено саме підготовче засідання, яке було призначено на 10 травня 2018р., однак єдиний представник  відповідача захворів, про що суд було повідомлено  10.05.2018р. о 09:00 год., в заяві було вказано, що  документи, які підтверджують хворобу  представника відповідача надано буде пізніше, так як в день розгляду справи на руках довідки про хворобу ще не було.
		Відповідач частково не згодний з рішенням у частині стягнення суми 59013,70грн. неустойки та 30973,97грн. судового збору, у зв'язку з дуже скрутним становищем  підприємства та неможливістю оплатити  таку  велику суму коштів, тому у зв'язку з цим просив зменшити суму неустойки до 500 грн. та залишити сплату судового збору за позивачем 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 14.08.2018р. Встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 09.08.2018р.
		09.08.2018р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить  апеляційну скаргу  залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. без змін.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що  процесуальне законодавство не забороняє стороні справи мати кількох представників. Відрядження, хвороба, відпустка та інша причини відсутності представника сторони не є підставою для відкладення судового засідання.
		Позивач у відзиві зазначає про те, що відповідачем не наведено жодного аргументу для зменшення судом розміру неустойки.
		В судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився відповідач.
		Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи  відповідач повідомлений  належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка в судове засідання не визнана обов'язковою, про причини неявки суд не повідомив, з урахування думки представника позивача щодо розгляду справи у відсутності представника відповідача, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, та заслухавши пояснення  представника позивача судова колегія встановила.
		03.03.17. між позивачем, як  позикодавцем,  та відповідачем, як позичальником, укладено договір № 119-Упр-17  про надання поворотної фінансової допомоги,  відповідно до умов п.1.1 якого позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному в п.2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 2 000 000,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 договору) протягом 10 банківських днів з дати підписання договору (п. 2.2 договору).
		Строк дії договору сторонами погоджено п. 6.1 та визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.17.
		У відповідності до платіжного доручення № 2391 від 10.03.17. позивач перерахував на рахунок відповідача 2 000 000,00грн. за договором з призначенням платежу: "перерахування поворотної фінансової допомоги зг. дог. № 119-Упр-17 від 03.03.2017. без ПДВ. Тендеру не підлягає".
		Відповідно до п. 2.5 договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу на строк до 31.12.17.
		Згідно з п.2.7 договору позичальник повертає поворотну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п.2.1 договору позикодавцю на його поточний рахунок не пізніше строку, вказаного в п.2.5 договору.
		Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
		Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		За своєю правовою природою договір є договором позики.
		Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
		Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Судом встановлено, що відповідач не погасив наявну заборгованість зі сплати основного боргу (повернення поворотної фінансової допомоги за договором), строк оплати є таким, що настав.
		Відповідачем не спростовано, що ним, в порушення покладеного законом та договором обов'язку по сплаті 2 000 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги не виконав, вказану суму станом на час прийняття судового рішення не погасив, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено.
		В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач на підставі п. 3.2 договору просив суд стягнути з відповідача на свою користь 72  000,00 грн. штрафу.
		Відповідно до п.3.2 договору, за порушення строку  повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день затримки повернення.
		Оскільки відповідач у встановлений договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
		Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
		Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Місцевим господарським судом обгрунтовано зазначено, що в п.3.2 договору встановлено сплату відповідачем саме пені, а не штрафу, за порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами. 
		При цьому у відповідності до Преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
		Судом здійснено вірний перерахунок пред'явленої до стягнення пені і встановлено, що її розмір становить 59 013,70 грн., пеню в сумі 12 986,30 грн. нараховано безпідставно, а тому суд обгрунтовано відмовив в цій частині.
		Крім того, позивачем пред'явлено до стягнення 5917,81 грн. 3% річних.
		Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
		Місцевим господарським судом здійснено  вірний перерахунок 3% річних, отже  з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5 917,81 грн. 3% річних.
		Щодо доводів відповідача про порушення судом норм процесуального права судова колегія зазначає наступне.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.18. відкрито провадження у справі № 910/1656/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 20.03.18.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.18. відкладено підготовче засідання на 24.04.18.
		В судовому засіданні 20.04.18. суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/1656/18 до судового розгляду по суті на 10.05.18.
		При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.05.18. судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
		Представник відповідача в судове засідання 10.05.18. явку свого повноважного представника не забезпечив, однак 10.05.18. подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.
		Судом обгрунтовано відмовлено  відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення підготовчого провадження, з огляду на те, що 20.04.18. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Окрім того, відповідачем до клопотання не подано доказів в підтвердження викладених в ньому обставин.
		Окрім того, щодо доводів відповідача про те, що ним не  отримано ані ухвали про призначення розгляду справи, ані ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судова колегія зазначає про те, що як вбачається з матеріалів справи усі процесуальні документи направлялися відповідачу на адресу, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача є: 01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 15/1-Б. Проте в матеріалах справи наявні конверти, в яких судом направлялись процесуальні документи з відмуткою пошти «інші причини, що не дали змоги  виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення», отже судом вчинено всіх процесуальних дій, щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, однак правом на участь свого представника в судовому засідання суду першої інстанції відповідач не скористався.
		Крім того, слід зазначити про те, що  інформацію по справі, що розглядається можна отримати  на офіційному веб-порталі судової влади  України в мережі Інтернет за веб-адресою:http//ki.arbitr.gov.ua/
		Отже, знаючи про те, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа, відповідач мав можливість відслідковувати інформацію про розгляд справи, користуючись веб-порталом судової влади України, який є загальнодоступним. Такою можливістю відповідач не скористався.
		Щодо того,що судом не з'ясовано, чи бажають сторони укласти мирову угоду, то відповідно до ст.192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти  мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви щодо намірів укладення мирової угоди.
		Крім того,відповідач частково не згодний з рішенням у частині стягнення суми 59013,70грн. неустойки та 30973,97грн. судового збору, у зв'язку з дуже скрутним становищем  підприємства та неможливістю оплатити  таку  велику суму коштів, тому у зв'язку з цим просив зменшити суму неустойки до 500 грн. та залишити сплату судового збору за позивачем.
		Судова колегія зазначає про те, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів для зменшення суми неустойки, тому судова колегія не має підстав для  задоволення заяви про зменшення та покладення суми судового збору на позивача.
		Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. не підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст.269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну  скаргу Київського комунального виробничого підприємства  "Міськпаливо"  залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р.   у справі         № 910/1656/18 залишити без змін.
		3. Матеріали справи №910/1656/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. 
		В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
		Повний текст постанови підписано 16.08.2018р.
		 
		Головуючий суддя                                                            С.А. Пашкіна 
		 
		Судді                                                                                Н.Ф. Калатай
		 
		                                                                                Л.Г. Сітайло

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...