Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/1022/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2018. Зареєстровано: 03.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2018.
Дата набрання законної сили: 27.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" серпня 2018 р.                                                                Справа № 920/1022/17  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя  Білецька А.М. 
		 
		Секретар судового засідання Мальченко О.О.
		за участю представників сторін:
		позивача - Гур'єв А.А. за довіреністю від  14.12.2017 р. б/н ;
		відповідача- Цимбал Б.П., за довіреністю від 13.11.2017 р. б/н;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1295 С/3) на  рішення  господарського суду Сумської області від 30.05.2018 р.  у справі № 920/1022/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп'яненко  О.Ю., суддя Костенко Л.А., суддя Котельницька В.Л., повний текст рішення складено 11.06.2018 р.) 
		за  позовом  Закритого акціонерного товариства "Аероплан", м. Москва, Російська Федерація
		до фізичної особи-підприємця Фоменко Інни Юріївни, м. Суми
		про стягнення 74460 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 7446 грн. штрафу
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		    Закрите акціонерне товариство "Аероплан" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи-підприємця Фоменко Інни Юріївни, в якому просить суд (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення суми позову) стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Право та захист", яке діє в інтересах Закритого акціонерного товариства "Аероплан" суму компенсації за порушення виключних майнових авторських прав в розмірі 74460 грн. 00 коп. на підставі  п."г" ч. 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права",  а також стягнути  за наведене порушення на підставі ч. 3  статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" штраф у розмірі 7446,00 грн. до Державного бюджету України, що становить 10% суми компенсації, яка підлягає стягненню на користь ЗАТ "Аероплан"
		     Рішенням господарського суду Сумської області від  30.05.2018 р. у справі №  920/1022/17 позов задоволено.
		    Стягнуто з фізичної особи - підприємця Фоменко Інни Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Право та захист", що діє в інтересах Закритого акціонерного товариства "Аероплан" суму компенсації за порушення авторських прав в розмірі 74460  грн.  та 7 446,00 грн. штрафу. 
		   Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Фоменко Інни Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Право та захист", що діє в інтересах Закритого акціонерного товариства "Аероплан" 1600,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
		  Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 
		    В обґрунтування апеляційної скарги скаржник  посилається, зокрема на те, що господарський суд першої інстанції порушив вимоги статей 76,77, 238 ГПК України та неправильно застосував статті 31, 33,   52 Закону України "Проавторське право і суміжні права", а саме:
		    -не надав мотивованої оцінки аргументам відповідача щодо відсутності у ЗАТ "АЕРОПЛАН" законного права на захист порушених майнових авторських прав шляхом стягнення компенсації на користь  особи, що не є учасником справи-  ТОВ "ПРАВО ТА ЗАХИСТ";
		      -необгрунтовано дійшов висновку про наявність у представника позивача Гур'єва А.А. повноважень заявляти позов від імені ЗАТ "АЕРОПЛАН" на користь іншої особи, а саме ТОВ "ПРАВО ТА ЗАХИСТ";
		    - не дослідив всебічно та об'єктивно докази наявності у ЗАТ "АЕРОПЛАН" майнових авторських прав на образи персонажів "ФАЙЕР" та "МАСЯ", за захистом яких позивач звернувся до суду, а безпідставно та без будь-яких доказів та дослідження їх в суді дійшов висновку про наявність у позивача майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - анімаційний серіал "ФІКСІКІ", складовими частинами якого є персонажі "ФАЙЕР" та "МАСЯ"; не дослідив всебічно та об'єктивно докази порушення відповідачем майнових авторських прав на образи персонажів "ФАЙЕР" та "МАСЯ", за захистом яких позивач звернувся до суду.
		      Зокрема, відповідач зазначає, що, задовольняючи позов позивача, та стягуючи кошти не на його користь, а на користь ТОВ "ПРАВО ТА ЗАХИСТ" суд не врахував того, що у відповідності до статті 2 глави 1 "Основні положення" ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Тобто, в Кодексі чітко зазначено, що судове рішення може бути ухвалене лише на користь сторони у справі. Норми вищезазначеної статті 2 ГПК України кореспондуються з частиною 7 статті 238 ГПК щодо змісту рішення, яка також передбачає, що у разі задоволення позовних вимог, рішення може бути прийняте лише на користь позивача (позивачів). Крім того, за змістом частини 2 статті 151, п.п. 3,7 частини 1 статті 155 ГПК України, що регулюють порядок видачи стягувачеві судового наказу, стягнення може бути здійснено лише на користь стягувача, а у відповідності до частини 8 статті 145 ГПК України, стягувачем є саме позивач, на користь якого прийняте судове рішення.
		    Також відповідач зазначає, що надані позивачем договори № А0906 від 01 вересня 2009 року та № А1203 від 26 березня 2012 року, на які він посилається в позові, не можуть розглядатися як доказ належності позивачу майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - анімаційний серіал "ФІКСІКІ", оскільки у вищезазначених договорах йдеться про створення ескізів персонажів, для подальшого їх використання у анімаційному серіалі "ФІКСІКІ" та не йдеться про створення Анімаційному серіалу і передачу майнових прав на нього, оскільки він створений групою авторів.
		    При цьому, відповідач зазначає, що договір № А0906 від 01 вересня 2009 р. передбачає перехід майнових авторських прав на образи персонажів аудіовізуального твору "Фіксіки" від автора до ЗАТ "АЕРОПЛАН" на підставі акту приймання-передачі (п.п. 3.2.5. Договору), в той час як Актом приймання-передачі, який складений 25 листопада 2009 року, майнові права, за захистом яких позивач звернувся до суду, не передані, оскільки за актом приймання-передачі передавалися лише права, визначені в п. 1.3. та п. 3.2.5. Договору, в яких майнові авторські права на образи персонажів аудіовізуального твору "Фіксіки" не зазначені.
		    Відповідач також зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, незважаючи на відсутність у позивача Акту приймання-передачі результатів робіт за авторським договором № А1203 від 26 березня 2012 р.,  яким повинні бути передані майнові авторські права на образ персонажу "ФАЙЕР", посилаючись лише на додаток до неіснуючого акту та без жодної мотивації, зробив висновок про наявність у позивача майнових авторських прав на образ персонажу "ФАЙЕР". Зазначений договір передбачає передачу результатів робіт та перехід майнових авторських прав на результати робіт від автора до ЗАТ "АЕРОПЛАН" на підставі акту приймання-передачі (п.п. 3.2.3. Договору), в той час, як за Актами приймання-передачі № 1 від 25.04.2012р., № 2 від 25.05.2012 р., № 3 від 24.09.2012 р. № 4 від 10.10.2012 р. майнові авторські права, на образ персонажу - "ФАЙЕР", за захистом яких позивач звернувся до суду, не передані, оскільки зі змісту Договору не вбачається, які саме образи персонажів були предметом розробки, а серед образів персонажів зазначених в актах приймання-передачі № 1 від 25.04.2012р., № 2 від 25.05.2012 р., № 3 від 24.09.2012р. № 4 від 10.10.2012р. немає образу персонажу "ФАЙЕР", твердження позивача про те, що він набув майнових авторських прав на образ персонажу "ФАЙЕР", є недоведеними.
		    Крім того, відповідач  зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність фактів порушення майнових авторських прав позивача, а саме:
		       Продажем 28.05.2017 р. іграшки, яка на думку суду є зображенням персонажу "МАСЯ", і факт такого розповсюдження (продажу) підтверджується чеком б/н від 28.05.2017р. та відеозаписом.
		        Продажем 28.05.2017 р. іграшки, яка на думку суду є зображенням персонажу "ФАЙЄР" і факт такого розповсюдження (продажу) підтверджується чеком № 0001 від 21.06.2017р. та відеозаписом.
		    Відповідач стверджує, що у наданому чеку б/н від 28.05.2017р. зазначено найменування товару: "Фиксики поштучно (планшет)", а не іграшка "МАСЯ", як зазначив суд першої інстанції. Зображення іграшки фотокартка якої, як іграшка що придбана позивачем, додана до позовної заяви, не є зображенням персонажу "МАСЯ", наведеним в акті приймання-передачі від 25 листопада 2009 року.
		     Крім того відповідач зазначає, що  з відеозапису, доданого позивачем до матеріалів справи в якості доказів порушення його майнових авторських прав, вбачається, що позивач взагалі придбавав іграшку, яка ніби-то схожа на образ персонажу "СИМКА".  З відеозапису також вбачається, що придбана  іграшка не схожа на образи персонажів "МАСЯ" та "СИМКА" настільки, що особа яка придбавала іграшку сама не розуміла на образ якого саме персонажу схожа придбана іграшка, про що задає питання продавцю, та обурюється що іграшки не схожі на образи персонажів названих продавцем. У чеку № 0001 від 21.06.2017р. зазначено найменування товару "ФИКСИКИ", а не м'яка іграшка "ФАЙЄР", як зазначає позивач. Крім того, м'яка іграшка, яка була придбана позивачем (фотокартка іграшки додана позивачем до позовної заяви) не має зображення персонажу "ФАЙЄР", наведеного в акті приймання-передачі, який  складений 25 квітня 2012 року на виконання договору № А1203 від 26 березня 2012 р. З відеозапису, доданого позивачем до матеріалів справи в якості доказів також вбачається, що придбана іграшка не схожа на образ персонажу "ФАЙЄР" і т. ін.
		      Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
		      Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5626 від 20.07.2018 р.) просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		  Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судовою колегією встановлено наступне.
		      Позивач -ЗАТ "Аероплан" є юридичною особою, яка зареєстрована в Російській Федерації та якій належать виключні майнові авторські права на твори образотворчого мистецтва - малюнки персонажів "Папус", "Мася", "Сімка", "Нолік", "ДімДімич", "Кусачка", "Дедус", "Файєр", "Ігрек", "Шпуля", "Верта" (надалі - Твори), які використовуються для створення аудіовізуального твору  - анімаційного фільму "Фіксики".
		    Вищезазначені  твори створено одноособово творчою працею ОСОБА_4 (автор) у період з 01.09.2009 р. по 20.11.2009 р. на замовлення позивача в порядку та на умовах, передбачених авторським договором № А0906 від 01.09.2009 р.
		    Відповідно до умов зазначеного Договору позивач доручає, а автор зобов'язується виконати роботи щодо розробки товарів, створення ескізів та фонів для фільму, і передати результати робіт позивачу за Актом приймання-передачі.   Одночасно з переданням результатів роботи автор зобов'язався передати позивачу виключні майнові авторські права на твори, у т.ч. для створення фільму.
		     25.11.2009 р. між позивачем та автором  складено Акт про повне виконання творів, ескізів та фонів для фільму та про передачу виключних майнових авторських прав позивачу, які обумовлені в п. 1.3.  та п. 3.2.5.  
		     При цьому, Договір не містить п. 1.3., на який є посилання в наданій суду копії  акту приймання -передачі, в той час як перелік виключних майнових прав передбачений в п. 1.2. Договору.
		      Позивач в письмових поясненнях (вх. № 4020 від 29.05.2018 р., т. 2 а.с. 17-20)  зазначив, що наведений акт складено у двох примірниках та в одному з них міститься технічна помилка щодо посилання на неіснуючий п. 1.3, і саме з цього примірника зроблена надана суду копія. Проте, інший примірник акту, ніж той,  з якого зроблено надану суду копію містить посилання на п 1.2. Договору, що свідчить про явну технічну помилку в одному з примірників.
		      Зображення творів, які передано  за Актом  містяться у додатку № 1 до Акту.
		Твори "Дедус", "Файєр", "Ігрек", "Шпуля", "Верта" були створені автором з 26.03.2012 по 10.10.2012 на замовлення позивача в порядку та на умовах, передбачених авторським договором № А1203 від 26.03.2012.
		      Відповідно до п. 1.2. Договору № А0906 від 01.09.2009 р. та п.1.3 Договору №       А1203 від 26.03.2012 р., автор відчужує позивачеві виключні майнові авторські права на твори, що означає право позивача на власний розсуд протягом всього строку дії авторських прав на території всього світу на власний розсуд використовувати, дозволяти або забороняти будь-яке використання третім особам творів, зокрема, шляхом відтворення у будь-якій матеріальній формі та їх розповсюдження (продажу або іншого відчуження).
		      25.04.2012 р., 25.05.2012 р., 24.09.2012 р. та 10.10.2012 р. між позивачем та автором відповідно до Договору №    А1203 від 26.03.2012 складені Акти приймання - передачі результатів робіт № 1, 2, 3, та 4, відповідно до яких робота автора по створенню творів виконана в повному обсязі та виключні майнові авторські права, зазначені в пунктах  1.3. та 3.2.5. Договору передані позивачеві. 
		       Статтею 2 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.
		     Згідно зі ст. 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права", іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом.
		    Відповідно до ст. 1 Закону, автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
		    Згідно зі ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). 
		     Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		     Статтею 31 Закону України "Про авторське право та суміжні права" визначено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково.         
		   Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
		    Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.
		      Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що  позивачу належать виключні майнові авторські права на малюнки персонажів "Папус", "Мася", "Сімка", "Нолік", "ДімДімич", "Кусачка", "Дедус", "Файєр", "Ігрек", "Шпуля", "Верта", які є складовою частиною аудіовізуального твору "Фіксики" та відповідно до ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можуть використовуватися самостійно, розглядаються як окремий твір і охороняються Законом незалежно від інших об'єктів авторського права.
		    Зазначений факт набуття позивачем виключних  авторських прав на наведені твори також встановлено  рішеннями господарського суду Сумської області  від 15.11.2017 р. у справі № 920/1193/16 (т. 1 а.с. 96-102) та від 21.06.2017 р. у справі № 920/290/17( т. 1 а.с. 103-108), які набрали законної сили, а тому цей факт не потребує повторного доказування відповідно до положень ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
		     Відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
		 -   хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
		   -    об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; 
		   -     юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
		      Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» - право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно  із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
		     Згідно з положеннями ст. 37 Закону України «Про міжнародне приватне право» до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
		     Україна є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року з 25 жовтня 1995 року, а Російська Федерація є учасницею цієї ж Конвенції з 13 березня 1995 року.
		    Відповідно до ст. 1 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971, країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні та художні твори.
		    Стаття 5 зазначеної  Конвенції встановлює, що відносно творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо наданими цією Конвенцією.
		   Отже, вищезазначене дає позивачу право вимагати захисту порушених прав інтелектуальної власності у порядку, передбаченому законодавством України.        
		     Відповідно до ч. 4 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності, якими є виключні майнові авторські права позивача, розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
		    Згідно зі ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.
		    Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		      Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		     Таким чином, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.
		   Елементами літературного художнього твору, які охороняються авторським правом, є елементи його форми: внутрішньої (композиція твору, його структура, художні образи); зовнішньої (мова, словарний склад, стиль мовлення тощо).
		  Твір складається із багатьох елементів, як юридично байдужих (які не охороняються авторським правом), так і юридично значущих (на які поширюється авторсько-правова охорона).
		       Аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Фіксіки" є об'єктом авторського права. Образи персонажів твору - анімаційного телесеріалу "Фіксіки", а саме ""Папус", "Мася", "Сімка", "Нолік", "ДімДімич", "Кусачка", "Дедус", "Файєр", "Ігрек", "Шпуля", "Верта" є персонажами, можуть бути використані самостійно, є найбільш впізнаними елементами твору для широкої публіки, тому є юридично значущими, розглядаються судом як твір та отримують таку ж правову охорону.
		    Позивач зазначає, що 28.05.2017 р. представником позивача в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_13", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює діяльність ФОП Фоменко І.Ю., були виявлені факти розповсюдження товарів із зображенням персонажів анімаційного серіалу "Фіксики" без дозволу позивача, як власника виключних майнових авторських прав на зазначені малюнки.
		        28.05.2017 р. представником позивача у магазині відповідача придбано іграшку із зображенням персонажу "Мася" із анімаційного серіалу "Фіксики", що підтверджено чеком від 28.05.2017.
		     Зазначений  процес купівлі, отримання чеку, зображення товару, розмова з продавцем, огляд куточка споживача зафіксовано за допомогою мобільного телефону (акт закупки № 01/05/17 від 28.05.2017).
		    02.06.2017 р. ТОВ "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" - представник Гур'єв А.А. направив на адресу відповідача лист-попередження про незаконне розповсюдження контрафактної продукції, зокрема, із використанням персонажів анімаційного серіалу "Фіксики".
		      21.06.2017 р. представником позивача повторно виявлено факт розповсюдження продукції із використанням персонажів анімаційного серіалу "Фіксики" в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_13".
		      Зокрема, придбано іграшку із зображенням персонажу "Файер" із анімаційного серіалу "Фіксики", що підтверджено чеком № 0001 від 21.06.2017 р. Зазначений процес купівлі, отримання чеку, зображення товару, розмова з продавцем, огляд куточка споживача зафіксовано за допомогою мобільного телефону (акт закупки № 01/06/17 від 21.06.2017 р.).
		    23.08.2017 р. на адресу відповідача направлено претензію, з метою досудового врегулювання спору, проте, відповідач на неї не відреагував.
		    Доводи позивача про те, що виявленва продукція не має схожості з наведеними персонажами анімаційного твору явно суперчать наданим позивачем доказам, про які зазначено вище і з яких явно вбачається така схожість.
		    Відповідно до статті 426 Цивільного кодексу України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
		      Відповідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", до майнових прав автора (чи іншої особи,яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання товару іншим особам.
		       Розповсюдження товарів є одним із способів використання товарів.
		    Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонується публіці.
		   Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 
		       Згідно зі статтею 441 Цивільного кодексу України, використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.  Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
		   Відповідно до статті 443 Цивільного кодексу України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		       Статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) зокрема належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
		     Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 27, п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використання твору та/або об'єкта суміжних прав поза межами умов, визначених договором, визнається порушенням авторського права (суміжних прав), оскільки відповідні дії вчиняються поза межами повноважень, наданих суб'єктом майнових прав на відповідний об'єкт. Особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами.
		    Таким чином, відповідач під час розповсюдження товарів із зображенням персонажів анімаційного фільму "Фіксики" порушив вимоги статті 426 ЦК України, статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та виключні майнові авторські права позивача, оскільки не отримував жодних дозволів від позивача, не уклав відповідно до вимог статей 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторський чи ліцензійний договір на розповсюдження товарів із використанням об'єктів авторського права, що належать відповідачу.
		    Своїми діями відповідач порушив майнові авторські права, які на виключній основі належать позивачеві.
		    Стаття 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що контрафактний примірник твору - це примірник твору, розповсюджуваний з порушенням  авторського права і (або) суміжних прав.
		       Згідно з пунктами "а", "б" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", порушеннями авторського права є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені ст. 15 Закону, а також розповсюдження контрафактних примірників творів. 
		        В  п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розповсюдження контрафактних примірників творів є порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права без дозволу суб'єкта такого права,   несе відповідальність за порушення виключних прав на твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею було отримано за договорами з третіми особами.
		    Пославшись на наведене, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що зазначені  дії відповідача можуть бути підставою для судового захисту  порушених авторських прав позивача в порядку, передбаченому статтями 51, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зокрема подання позову про стягнення компенсації в розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних плат.
		      Відповідно до заяви про зменшення суми позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі  п."г" ч. 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" 74     460,00 грн., з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат за кожний факт розповсюдження (продажу) контрафактної продукції із зображенням персонажів анімаційного фільму "Фіксики", а саме: 37    230,00 грн. за факт розповсюдження, зафіксований 28.05.2017 р., та 37230,00 грн. за факт розповсюдження, зафіксований 21.06.2017 р., а також штраф в сумі 7    446,00 грн. (10% від суми компенсації, присудженої до стягнення) в доход Державного бюджету України на підставі  ч. 3 статті 52 Закону україни "Про авторське право і суміжні права".
		    Проте, дійшовши правильного висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту в порядку передбаченому статтями 51, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд першої інстанції не врахував зміст позовних вимог, викладених в позовній заяві, в якій зазначена матеріально-правова вимога позивача(спосіб захисту прав та інтересів), що передбачає стягнення  спірної суми компенсації не на користь позивача, а на користь іншої особи, яка  не є учасником справи, а є повіреним позивача, та стягнув спірну суму на користь наведеної особи, що суперечить нормам процесуального права.
		     Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		      До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		   Відповідно до статті  45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
		      Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
		        Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
		    Зі змісту  наведених норм вбачається, що Господарським процесуальним кодексом України надано право відповідним особам звертатися до суду для захисту своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних інтересів і лише в передбачених законом випадках -в інтересах інших осіб. При цьому  особи, в інтересах яких подається позов є позивачами.
		       Тобто позов подається  лише в інтересах позивача.
		     Крім цього, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		         Відповідно до ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право  звернутися за захистом  свого особистого немайнового або майнового  права  та інтересу.
		      Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що  кожний суб'єкт господарювання має право  на захист своїх прав  і законних інтересів.
		      Проте, позивач в позовній заяві посилається  на порушення саме його виключних майнових прав на спірні твори, але просить стягнути спірну суму компенсації на користь іншої особи, в інтересах якої  позов не подано, оскільки така особа не зазначена позивачем, й про порушення  її прав в позовній заяві також не зазначено.
		не надаючи при цьому обґрунтування  стягнення  спірної суми компенсації на користь ТОВ «Право і захист», зокрема щодо відповідних положень законодавства.
		    З матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано доказів  передання  спірних виключних майнових прав Товариству з обмеженою відповідальністю «Право і захист»,посилаючись  лише на наявність  певної довіреності на представництво інтересів позивача. Зокрема  зі змісту доданої позивачем до позовної заяви  довіреності від 15.12.2016 р.(т. 1 а.с. 60,61)  вбачається, що вона  видана  в рамках відносин представництва, в яких ТОВ «Право і захист» діє від імені позивача, в тому числі щодо реалізації виключних майнових прав та щодо заборони іншим особам використовувати об'єкти інтелектуальної власності  позивача.
		     Отже,  стягнення можливе лише  на користь позивача, в тому числі в разі подання позову в його інтересах. Проте, ТОВ «Право і захист» не зазначений позивачем в позовній заяві,  яка подана не в його  інтересах,  а на захист прав саме позивача  та  з матеріалів справи не вбачається належність зазначеному Товариству  прав, для  захисту яких подано позовну заяву.ТОВ «Право і захист» у спірних правовідносинах може діяти лише як представник позивача, від імені останнього, зокрема  щодо реалізації та захисту авторських майнових прав позивача.    
		    До того ж, навіть у разі наявності у ТОВ «Право і захист» зазначених прав та визначення його позивачем, відсутні відповідні положення чинного законодавства щодо подання позову в його інтересах ЗАТ «Аероплан» та на його користь.
		      При цьому, позивач не надав доказів того, що він у спірних правовідносинах  діє в інтересах іншої особи, а відомості, що містяться   в довіреності  від 15.12.2016 р.   щодо приймання  на свій  розрахунковий рахунок  грошових коштів, отриманих від порушників прав довірителя стосуються діяльності повіреного (ТОВ "Право і захист"), спрямованої на виконання  умов (договору доручення) за довіреністю з представництва інтересів позивача, а не  навпаки, в тому числі  з приймання вже отриманих від порушників грошових коштів.
		     А отже, зазначена довіреність не містить  умов щодо діяльності  позивача  в інтересах ТОВ "Право і захист" з можливістю стягнення на користь останнього  певних сум  за позовною заявою при зверненні за захистом порушених прав  до суду.
		    Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції не мав права задовольняти позов у даній справі, предметом якого є стягнення спірної суми компенсації на користь  ТОВ «Право і захист», який не є позивачем у справі, тобто у спосіб, зазначений в позові.
		     Також відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за наведені порушення авторських майнових  прав позивача   штрафу у розмірі 7446,00 грн. до Державного бюджету України, оскільки відповідно до  ч. 3  статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зазначений штраф  може бути стягнутий судом з порушника в розмірі 10% від присудженої судом на користь позивача суми, тобто  ця вимога є похідною від вимоги про стягнення суми компенсації на користь саме позивача і може бути задоволенна лише в разі присудження судом до стягнення такої компенсації, а як зазначено вище, позовні вимоги  про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав позивача заявлено не на користь позивача, у зв'язку з чим   задоволенню не підлягають і, як наслідок,  відповідна компенсація не присуджена до стягнення на користь позивача.  
		     При цьому, відповідно до статті  14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, тобто в межах підстав позову та предмета позову, визначених позивачем, який на власний розсуд розпоряджається своїм правом щодо них, а відповідно до ч. 2 статті 237 цього Кодексу, суд не має виходити за межі позовних вимог, тобто підстав та предмету позову.Проте, позивач не змінював предмету позову у даній справі в порядку,  передбаченому ч. 3 статті 46 ГПК України, а тому господарський суд першої інстанції, розглядаючи позов, предмет якого (матеріально-правова вимога)  суперечить вимогам  процесуального права, повинен був відмовити в позові.
		  Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції при прийнятті  оскаржуваного рішення припустився порушень норм процесуального права, які призвели  до неправильного вирішення справи  по суті, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про відмову в позові.
		      Виходячи з викладеного та керуючись ст. 129,   п. 2 ч. 1 статті 275,  п. 4 ч. 1 статті 277, статтями 282, 283, 284  Господарського процесуального кодексу України, 
		                                                
		                                                  
		                                                 ПОСТАНОВИЛА:
		 
		       Апеляційну скаргу задовольнити.
		    Рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2018 р. у справі № 920/1022/17 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
		     Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Аероплан» ( 109147, Російська  Федерація, м. Москва, вул. Марксистська, 20 будова 5, ОДРН 1057746600559 ІПН/КПП 7709602495/770901001 в МІФПС № 46   у м. Москва) на користь фізичної особи - підприємця Фоменко Інни Юріївни (40034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2400 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 
		      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття  і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.
		 
		Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  
		 
		Суддя                                                                                           Білецька А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...