Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/182/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2018. Зареєстровано: 04.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2018.
Дата набрання законної сили: 10.01.2019
Результат оскарження 10.01.2019 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"22" серпня 2018 р.              Cправа № 902/182/18   
		Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
		за позовом: ОСОБА_1, м.Чернівці
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", Барський район, Вінницька область
		до: ОСОБА_2, м.Київ
		до: ОСОБА_3, м.Київ
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4, м.Бар Вінницька область та ОСОБА_5, м.Мелітополь Запорізька область
		про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, рішення загальних зборів товариства  та  скасування державної реєстрації змін до установчих документів
		За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О. 
		За участю представників:
		позивача: ОСОБА_6, ордер ЧЦ №10571 від 28.03.2018 р.; посвідчення адвоката № 000058 від 27.11.2015 р.
		відповідача 1 (ТОВ "Барський комбікормовий завод"): не з'явився.
		відповідача 2 (ОСОБА_2.): ОСОБА_7, ордер ВН № 056068 від 17.05.2018 р.; паспорт АВ № 206535 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.03.2001 р.
		відповідача 3 (ОСОБА_3.): не з'явився.
		третьої особи (ОСОБА_4.): не з'явився.
		третьої особи (ОСОБА_5.): ОСОБА_8, довіреність № 3107 від 20.08.2018 р. дійсна до 20.08.2021 р.,  паспорт СЮ № 367400 виданий Мелітопольським МВ УДМВС України в Запорізькій області 05.01.2015 р. (присутня до виходу суду до нарадчої кімнати).
		присутній: ОСОБА_9, паспорт НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.07.1996 р.
		В С Т А Н О В И В : 
		ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10.02.2016 р., рішення загальних зборів товариства оформлених протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016 р. та  скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
		Ухвалою суду від 23.04.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/182/18 в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 17.05.2018 р.
		17.05.2018 р. до суду від позивача надійшла заява б/н від 16.05.2018 р.                 (вх. № 02.1-50/47/18 від 17.05.2018 р.) про забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору реєструвати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни в установчих документах складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 35599215).
		Крім того, 17.05.2018 р. представником відповідача 2 (ОСОБА_2.) до суду подано клопотання б/н від 17.05.2018 р. (вх. 02.1-34/4024/18 від 17.05.2018 р.) про витребування у приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу Вінницької області Лободи С.Л. копій матеріалів нотаріальної справи, яка була сформована при посвідченні 10.02.2016 р. договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
		Також, цього ж дня представником відповідача 2 (ОСОБА_2.) подано до суду клопотання б/н від 17.05.2018 р. (вх. № 02.1-34/4023/18 від 17.05.2018р.) про закриття провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України та відзив на позовну заяву б/н від 17.05.2018 р. (02.1-34/4010/18 від 17.05.2018 р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 17.05.2018 р. відкладено підготовче засідання на 20.06.2018 р. Крім того в судовому засіданні 17.05.2018 р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 б/н від 17.05.2018 р. (вх. № 02.1-34/4023/18 від 17.05.2018 р.) про закриття провадження у справі про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.
		Також, ухвалою суду від цієї ж дати відмовлено в задоволенні заяви           ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору реєструвати зміни в установчих документах складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод".
		22.05.2018 р. до суду від позивача надійшла заява б/н від 18.05.2018 р.                     (вх. № 02.1-50/49/18 від 21.05.2018 р.) про забезпечення позову в задоволенні якої судом відмовлено повністю про що постановлено ухвалу від 22.05.2018 р.
		11.06.2018 р. на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив  б/н від 08.06.2018 р. та ряд додаткових документів.
		15.06.2018 р. до суду від приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу Вінницької області Лободи С.Л. надійшов лист № 253/01-16 від 12.06.2018 р. Додатком до листа додано копії матеріалів нотаріальної справи, яка була сформована при засвідченні 10.02.2016 р. договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Барський комбікормовий завод" укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
		Ухвалою суду від 20.06.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.07.2018 р.
		04.07.2018 р. до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 
		Ухвалою суду від 04.07.2018 р. залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
		Крім того, ухвалою суду від вказаної дати відкладено розгляд справи до 19.07.2018 р. 
		Ухвалою суду від 19.07.2018 р. відкладено розгляд справи до 23.07.2018 р.
		За результатами підготовчого судового засідання 23.07.2018 р. суд з огляду на строк розгляду справи в підготовчому провадженні дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.
		Крім того, ухвалою суду від 23.07.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 24.07.2018 р., тоді як ухвалою від 24.07.2018 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.08.2018 р.
		В судове засідання 21.08.2018 р. представники відповідачів 1, 3 та третьої  особи - ОСОБА_4 не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду від  24.07.2018 р., яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією.
		На підтвердження повідомлення третьої особи - ОСОБА_4 про дату, час та  місце розгляду справи в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення № 2300000796388, тоді як адресована відповідачам 1, 3 ухвала від 24.07.2018 р. повернута поштовим відділенням з повідомленнями:  "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (ОСОБА_3.) та "повертається адресат не проживає" (ТОВ "Барський комбікормовий завод").
		Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
		За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
		Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
		Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
		Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/182/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідачі 1, 3 та третя особа - ОСОБА_4 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у даній справі в тому числі ухвалою від 24.07.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		В свою чергу у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
		Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності відповідачів 1, 3 та третьої особи - ОСОБА_4
		В судовому засіданні 21.08.2018 р. оголошено перерву до 22.08.2018 р.
		22.08.2018 р. представником позивача та відповідача 2 до суду подано клопотання б/н від 22.08.2018 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
		Крім того, 22.08.2018 р. на адресу суду від Головного управління статистики у Вінницькій області надійшов супровідний лист вих. № 03.1-99/9284 від 22.08.2018 р. з долученою до нього інформацією на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2018 р.
		Після перерви в судовому засіданні (22.08.2018 р.) склад учасників судового процесу не змінився. При цьому представник третьої особи - ОСОБА_5  (ОСОБА_8.) був присутній в засіданні до виходу суду до нарадчої кімнати.
		Судове засідання проведено в режимі відеоконференції з Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області.
		В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
		Крім того представником позивача в усному порядку заявлено клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання розподілу судових витрат.
		Представники відповідача 2 та третьої особи - ОСОБА_5 в свою чергу позов не визнали та зазначили про відсутність підстав для його задоволення.
		Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
		Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення 10.02.2016 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод".
		Крім того, позивач вказує, що 10.02.2016 р. відбулись загальні збори учасників товариства, за результатом проведення яких прийнято рішення, оформлені протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016 р., якими вирішено, зокрема, прийняти відмову учасників товариства: ОСОБА_1 і ОСОБА_4 від переважного права на купівлю частки (її частини) у статуті товариства у розмірі 60 %, що у грошовому вираженні складає               3 000 000 грн, що належать ОСОБА_2 за ціною 3 000 000 грн; погодити  ОСОБА_2 продаж частки (її частини) у статуті товариства у розмірі 60 %, що у грошовому вираженні складає 3 000 000 грн; продати фізичній особі громадянину ОСОБА_3 частину частки учасника у статутному капіталі товариства у розмірі 60%, що у грошовому вираженні складає 3 000 000 грн, за ціною   3 000 000 грн, яка належать учаснику товариства ОСОБА_2; ввести до складу учасників товариства ОСОБА_3; у зв'язку з продажем частини частки учасником товариства у статутному капіталі товариства розподілити частки учасників у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_3 - 60 % статутного капіталу товариства, що складає 3 000 000 грн;  ОСОБА_2 - 27 % статутного капіталу товариства, що складає          1 350 000 грн; ОСОБА_1 - 11 % статутного капіталу товариства, що складає 550 000 грн; ОСОБА_4 - 2 % статутного капіталу товариства, що складає 100 000 грн 00 коп.; затвердити статут товариства у новій редакції та здійснити державну реєстрацію статуту у новій редакції.
		23.02.2016 р. на підставі вказаних рішень проведено державну реєстрацію змін до статуту товариства, пов'язану із зміною складу учасників товариства, про що зроблено відповідний реєстраційний запис № 11471050016000586.
		За твердженням позивача вказаний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 10.02.2016 р. та рішення загальних зборів учасників товариства від 10.02.2016 р. підлягають визнанню судом недійсними, оскільки відчужена частка в статутному капіталі не сформована в повному обсязі, порушено порядок скликання та проведення загальних зборів учасників товариства та оскаржуваним рішенням загальних зборів погоджено відчуження частки, яка повністю не сплачена до товариства. 
		Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заявлений позов не визнає в повному обсязі, посилаючись, з-поміж іншого, на такі обставини:
		- предмет позову не співвідноситься із встановленими законом способами захисту прав;
		- товариство було зареєстровано в установленому законом порядку, є діючим до цього часу, про зменшення свого статутного капіталу не заявляло та подавало звітність в установленому законом порядку в якому зазначало, що статутний фонд сформований в повному обсязі; 
		- будь-яких претензій щодо невідповідності звітності підприємства його діяльності з боку контролюючих органів не надходило;
		- за весь час існування підприємства позивач, як учасник товариства не ставив вимогу, щодо зменшення розміру частки ОСОБА_2 в статутному фонді внаслідок її несплати;
		- 03.06.2018 р. позивач звернувся до Товариства з заявою про вихід зі складу учасників Товариства. Підпис позивача на даній заяві був засвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу;
		- на момент звернення з позовом ОСОБА_1 не є учасником Товариства. 
		Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач 1, 3 вказали власну процесуальну позицію щодо поданого позову.
		При цьому в усних поясненнях представник відповідача 3 заявлений позов не визнав з підстав його необґрунтованості.
		У відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини:
		- правочин може бути оскаржено заінтересованою особою. Договір продажу несформованої частки статутного капіталу мав негативні наслідки для позивача;
		- особи, яку не сформували статутний капітал в повному обсязі та увійшли в склад учасників товариства порушують корпоративні права позивача. Так маючи уявну більшу частку здійснюють управління Товариством без повідомлення позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 змушений оскаржувати призначення директорів Товариства;
		- з метою укладення оскаржуваного договору було підроблено довідку від 10.02.2016 р. № 0012, якою здійснено підтвердження факту повної сплати частки ОСОБА_2 за фактом чого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження;
		- відсутність сформованої частки призвело до наявності кредиторських заборгованостей та виконавчих проваджень по стягненню заборгованостей;
		- без згоди позивача включено в учасники Товариства невідому особу - ОСОБА_5, збільшено статутний капітал (без здійснення фактичного внеску), чим фактично вдвічі зменшено частку ОСОБА_1 в статутному капіталі;
		- відповідачами не доведено факт повного формування статутного капіталу. Після реєстрації ТОВ "Барський комбікормовий завод", загальні збори Товариства приймали рішення про збільшення статутного капіталу, а ОСОБА_2 не здійснив сплату внесків в повному обсязі;
		- жодного доказу про сплату ОСОБА_2 внеску в статутний капітал Товариства не надано.
		Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 23.10.2008 р. Барською районною державною адміністрацією Вінницької області зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (номер запису 114710000000586).
		Відповідно до Статуту ТОВ "Барський комбікормовий завод" в редакції змін внесених рішенням учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" від 30.07.2014 р. протокол № 4 учасниками товариства є: ОСОБА_2 (оцінка вкладу - 4 350 000 грн 00 коп., частка у статутному фонді - 87,00 %), ОСОБА_1 (оцінка вкладу - 550 000 грн 00 коп., частка у статутному фонді - 11,00 %) та ОСОБА_4 (оцінка вкладу - 100 000 грн 00 коп., частка у статутному фонді - 2,00 %) (а.с. 217, т. 1).
		10.02.2016 р. загальними збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" прийнято рішення, оформлені протоколом № 01-02/2016, якими вирішено, зокрема, прийняти відмову учасників товариства: ОСОБА_1 і ОСОБА_4 від переважного права на купівлю частки (її частини) у статуті товариства у розмірі 60 %, що у грошовому вираженні складає 3 000 000 грн, що належать ОСОБА_2 за ціною 3 000 000 грн; погодити ОСОБА_2 продаж частки (її частини) у статуті товариства у розмірі 60 %, що у грошовому вираженні складає 3 000 000 грн; продати фізичній особі громадянину ОСОБА_3 частину частки учасника у статутному капіталі товариства у розмірі 60%, що у грошовому вираженні складає 3 000 000 грн, за ціною 3000000 грн, яка належать учаснику товариства ОСОБА_2; ввести до складу учасників товариства ОСОБА_3; у зв'язку з продажем частини частки учасником товариства у статутному капіталі товариства розподілити частки учасників у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_3 - 60 % статутного капіталу товариства, що складає 3 000 000 грн; ОСОБА_2 - 27 % статутного капіталу товариства, що складає                            1 350 000 грн; ОСОБА_1 - 11 % статутного капіталу товариства, що складає 550 000 грн; ОСОБА_4 - 2 % статутного капіталу товариства, що складає 100 000 грн 00 коп.; затвердити статут товариства у новій редакції та здійснити державну реєстрацію статуту у новій редакції (а.с. 33-35, 223-225, т. 1).
		Згідно вказаного протоколу загальних зборів учасників № 01-02/2016 від 10.02.2016 р. на зборах зафіксовано присутність учасників, які володіють 100 % голосів, а саме: ОСОБА_2 - 87,00 %, ОСОБА_1 - 11,00 % та ОСОБА_4 - 2,00 %, які голосували по прийнятих рішеннях "за" одноголосно (одностайно). При цьому в графі підписи учасників ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 наявні підписи стосовно його підписання.
		Справжність підпису учасників на вказаному протоколі засвідчено приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лобода С.Л. про що в реєстрі вчинено записи за №№ 115, 116 та 117 (а.с. 225, зворот, т. 1).
		Крім того, 10.02.2016 р. між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капітані Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", відповідно до якого продавцем передано у власність покупцю (продано), а покупцем прийнято у власність (куплено), частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" в розмірі 60 % статутного капіталу Товариства, що складає в грошовому виражені складає 3 000 000 грн 00 коп. (а.с. 29-32, 204-205, т. 1).
		Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лободою С.Л. про що в реєстрі вчинено записи за № 120 (а.с. 205, зворот, т. 1).
		23.02.2016 р. на підставі вказаних рішень проведено державну реєстрацію змін до статуту товариства, пов'язану із зміною складу учасників товариства, про що зроблено відповідний реєстраційний запис № 11471050016000586.
		З матеріалів справи також слідує, що 03.06.2016 р.  ОСОБА_1 звернувся до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства, та продаж своєї частки в статутному фонді ТОВ "Барський комбікормовий завод" (а.с. 85, т. 1).
		При цьому у даній заяві ОСОБА_1 зазначено про повне розуміння значення та правових наслідків своїх дій та їх вчинення без будь-якого тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення.
		Справжність підпису позивача на зазначеній заяві засвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т.Л. про що в реєстрі вчинено запис за № 4794.
		Також, в матеріалах справи наявна подана до Барського районного суду Вінницької області копія позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ "Барський комбікормовий завод" про витребування майна із чужого незаконного володіння в якій ОСОБА_1 наряду з іншим зазначено, що 03.06.2016 р. ним подано на розгляд учасників Товариства нотаріально завірену заяву про вихід із числа учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод", однак, як вказує останній, жодної відповіді за результатом її розгляду ні від ТОВ "Барський комбікормовий завод", ні від учасників Товариства  ним не отримано.
		Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за результатом звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду Барським районними судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 125/1035/17 яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
		Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 11.06.2018 р. у справі     № 125/1035/17 рішення Барського районного суду від 30.01.2018 р. залишено без змін.
		Крім того, згідно наявних відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень звернення із заявою про вихід з Товариства ОСОБА_1 також підтверджено у заявленому позові до ТОВ "Барський комбікормовий завод" за результатом якого Господарським судом Вінницької області припинено провадження у справі                          № 902/611/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61225017).
		Між тим, у справі міститься фінансова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" за період 2008 - 2011 р.р., 2013 -2015 р.р., 2017 р., І півріччя 2018 р. згідно якої статутний капітал "Барський комбікормовий завод" вбачається, що статутний капітал Товариства не сформовано в повному обсязі виходячи із аналізу фінансової звітності станом на 31.12.2015 р., станом на 31.12.2017 р., станом на 30.06.2018 р.
		Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1003785411 станом на 26.03.2018 р. стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" у графі: Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа значиться ОСОБА_2, розмір внеску до Статутного фонду - 1 350 000,00 грн, ОСОБА_4, розмір внеску до Статутного фонду - 100 000,00 грн, ОСОБА_1, розмір внеску до Статутного фонду - 550 000,00 грн, ОСОБА_12, розмір внеску до Статутного фонду - 3 000 000,00 грн (а.с. 22-28, т. 1).
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача 2, третьої особи - ОСОБА_5 та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Згідно із ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		Таким чином, враховуючи предмет та зміст заявлених позивачем вимог вказаний спір є корпоративним та відноситься до юрисдикції господарського суду.
		За змістом статті 167 ГК України  корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Згідно зі ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
		Як визначено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
		Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
		Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України).
		Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 87, 88 ЦК України, ст.ст. 57, 82 ГК України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут.
		Враховуючи, що статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" розподілений на частки між засновниками, то за всіма ознаками, ТОВ "Барський комбікормовий завод" відноситься до господарських товариств, а тому, при вирішенні даного спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств. 
		Підтвердженням вказаного висновку є також абзац 5 частини 3.1 рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 р. № 1-рп/2013, відповідно до якого "…статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства".
		Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10.02.2016 р., рішення загальних зборів товариства оформлені протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016 р.  та  скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
		В якості підстави позовних вимог позивачем вказано, що відчужена частка в статутному капіталі не сформована в повному обсязі, порушено порядок скликання та проведення загальних зборів учасників товариства та оскаржуваним рішенням загальних зборів погоджено відчуження частки, яка повністю не сплачена до товариства. 
		Надаючи оцінку порушеного права позивача, в контексті зазначених обставин та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
		Згідно із ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
		Зважаючи на положення статті 167 ГК України та статей 58, 60 Закону України "Про господарські товариства" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
		Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України "Про господарські товариства");  прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України "Про господарські товариства"). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
		Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 927/699/17).
		Статтями 116, 147 Цивільного кодексу України, статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" надано право учаснику товариства продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
		Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
		У статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		В силу ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, а тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		У п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 роз'яснено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		Крім того, у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Таким чином, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. 
		Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 р. № 6-605цс16.
		Отже заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків, а у випадку якщо позов заявляється не стороною оспорюваного правочину - наявність порушеного права такої особи.
		З огляду на вказане, при зверненні з позовом до суду на захист своїх корпоративних прав, позивач у розумінні ст.ст. 116, 167 ЦК України повинен довести наявність порушення корпоративних прав спричиненого укладенням оспорюваного договору.
		Тобто, звертаючись з позовом позивач повинен був зазначити, яке саме його право з вищевказаних було порушене внаслідок укладання оскаржуваного правочину (право на участь в управлінні, право на отримання дивідендів, право на вихід зі складу учасників; право на продаж належних йому акцій та/або частки у статутному капіталі Товариства) та яким саме чином було порушене відповідне право внаслідок укладання оскаржуваного правочину (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 904/9839/16).   
		В той же час, позивачем не надано суду доказів та не доведено, яким саме чином рішення загальних зборів товариства оформлені протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016 р.  та укладений між відповідачами 2, 3 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10.02.2016 р. порушують його права та законні інтереси.
		При цьому, надаючи оцінку заявленим вимогам позивача судом враховується, що первинним, таким, що передувало укладенню договору, який оспорюється позивачем в часовій хронології розвитку та настання юридичних фактів було проведення загальних зборів Товариства на яких приймалися оспорюванні рішення і їх результат має прямий і безпосередній вплив відношення на надання юридичної оцінки правомірності договору купівлі-продажу частки.
		З матеріалів справи слідує, що 10.02.2016 р. ОСОБА_1, як учасник ТОВ "Барський комбікормовий завод", безпосередньо був присутній та брав участь при прийнятті загальними зборами оспорюваних рішень оформлених протоколом                № 01-02/2016.
		Участь ОСОБА_1 у загальних зборах Товариства при прийнятті рішень безпосередньо підтверджується позивачем у позовній заяві та не заперечувалась під час розгляду справи.
		При цьому, як стверджується протоколом загальних зборів № 01-02/2016 від 10.02.2016 р., позивач позитивно голосував за кожне із прийнятих рішень, в тому числі ОСОБА_1 відмовився від переважного права на купівлю частки (її частини) у статут Товариства у розмірі 60 %, яка у грошовому виражені складає 3 000 000 грн, що належить ОСОБА_2 та погодив продаж ОСОБА_2 частини частки у статутному капіталі Товариства на користь третьої особи. 
		Будь-яких зауважень (заперечень) при їх прийнятті оскаржуваних рішень ОСОБА_1 не зазначалось. Рішення прийняті "за" одноголосно (одностайно).
		Протокол загальних зборів учасників товариства № 01-02/2016 від        10.02.2016 р., яким оформлені оспорювані рішення, містить підпис стосовно його підписання учасниками ТОВ "Барський комбікормовий завод", в тому числі зі сторони ОСОБА_1
		Справжність підпису учасників на вказаному протоколі засвідчено приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Лобода С.Л. про що в реєстрі вчинено відповідні записи за № 115, 116 та 117. Доказів підробки чи фальсифікації протоколу № 01-02/2016 від 10.02.2016 р. матеріали справи не містять.
		Таким чином сукупність наведеного вище підтверджує участь ОСОБА_1, як учасника ТОВ "Барський комбікормовий завод", у загальних зборах учасників Товариства та його голосування (волевиявлення) по кожному із прийнятих рішень без жодних зауважень щодо їх прийняття.
		У подальшому - 03.06.2016 р.  ОСОБА_1 звернувся до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства та продаж своєї частки в статутному фонді ТОВ "Барський комбікормовий завод".
		При цьому у даній заяві ОСОБА_1 зазначено про повне розуміння значення та правових наслідків своїх дій та їх вчинення без будь-якого тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення.
		Реалізація ОСОБА_1 наданого йому законодавством прав на вихід з ТОВ "Барський комбікормовий завод" та звернення 03.06.2016 р. до зборів учасників Товариства із відповідною заявою також слідує безпосередньо зі змісту долученої до справи відповідачем 2 копії позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ "Барський комбікормовий завод" про витребування майна із чужого незаконного володіння та прийнятого за результатом звернення ОСОБА_1 з даним позовом Барським районним судом Вінницької області рішення у справі № 125/1035/17 яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 11.06.2018 р. у справі № 125/1035/17.
		Крім того, про реалізацію зазначеного права позивачем також зазначено у поданому до суду позові у справі № 902/611/16 за результатом розгляду якого Господарським судом Вінницької області припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61225017).
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України та п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право вийти у встановленому порядку з товариства.
		Згідно із ч. 2 ст. 100 ЦК України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року
		Частинами 1, 2 ст. 148 ЦК України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
		У п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
		Аналогічне положення зазначено у п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".
		Отже, право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі № 902/710/16).
		При цьому, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід зі складу учасників товариства (постанова Верховного Суду України від 14.03.2011 р. у справі № 3-12гс11).
		Вказана вище заява ОСОБА_1 про вихід зі складу Товариства  від 03.06.2016 р.  засвідчена приватним нотаріусом Пентелюк Т.Л. дії якого щодо нотаріального посвідчення заяви позивача про вихід з Товариства в установленому законом порядку не визнані протиправними. 
		Посилання позивача на відкликання своєї заяви про вихід оцінюється критично, оскільки після подання таких заяв Товариством не приймалось жодного рішення з цього приводу на загальних зборах. 
		У п. 4.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз'яснено, що відкликання заяви про вихід після її отримання товариством допускається лише за згодою самого товариства та у разі, якщо відповідні зміни у складі учасників товариства не пройшли державної реєстрації.
		Доказів надання згоди Товариства на відкликання заяви позивача про вихід від 03.06.2016 р. матеріали справи не містять.
		Таким чином з моменту звернення позивача із зазначеною заявою до Зборів учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" (03.06.2016 р.) ним реалізовано гарантоване чинним законодавством та обумовлене Статутом право на вихід зі складу Товариства, в зв'язку з чим із вказаного моменту право ОСОБА_1 на участь у Товаристві припиняє свою дію з виникненням у нього права одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
		Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
		Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Суд констатує, що діюче українське законодавство у корпоративній сфері визначає позивача як власника належних йому корпоративних прав, надаючи саме йому весь обсяг прав по захисту його прав власності.
		Важливими в даному аспекті є участь та наявність волі позивача при прийнятті оспорюваних рішень, наявність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору та вплив як наслідок укладеного договору на обсяг прав позивача.
		Матеріалами справи підтверджується участь позивача та позитивне голосування позивача при прийнятті оспорюваних рішень.
		Також, підтверджено волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки, зокрема останній відмовився від переважного права купівлі частки в статутному капіталі Товариства.
		При цьому за наслідком укладення відповідачами оспорюваного договору розмір частки ОСОБА_1 залишився не змінним та станови 550 000 грн.
		З урахуванням наведеного у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, позаяк на момент звернення позивача з позовом до суду його права та охоронювані законом інтереси не порушено зі сторони відповідачів, оскільки ОСОБА_1 являючись станом на 10.02.2016 р. учасником Товариства на момент прийняття оскаржуваних рішень був присутній на загальних зборах Товариства та брав участь при прийнятті вказаних рішень.
		Крім того, позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10.02.2016 р. та ним не доведено, яким чином вказаний договір порушує його права та законні інтереси, враховуючи що розмір частки останнього після укладення відповідачами 2, 3 зазначеного договору купівлі -продажу залишився незмінним та складає 550 000 грн. 
		Відтак твердження позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства України за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи, чого судом не встановлено.
		Суд відзначає, що при вирішенні корпоративного спору необхідним є встановлення наявності в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, та з'ясування наявності факту їх порушення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 р. № 925/235/17).
		Як вказувалось вище, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала; у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 815/6945/16).
		В той же час право участі ОСОБА_1 у Товаристві є припиненим з     03.06.2016 р. (момент звернення із заявою до Зборів учасників про вихід з Товариства), в зв'язку з чим подальші зміни у складі учасників Товариства, прийняття ними рішень про зміну керівництва Товариством, відсутність формування статутного капіталу не впливає на права позивача у даній справі та не позбавляє права останнього на компенсацію належної йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.
		Відтак позивачем у контексті тлумачення приписів ст. 167 ГК України щодо сутності корпоративних прав не обґрунтовано наявність порушення його корпоративних прав (права управління Товариством, права участі в Товаристві, права в отримані доходів тощо).
		При цьому, подальше збільшення статутного капіталу чи зміну керівництва Товариства не впливає на права позивача, позаяк: 1) ним подано заяву про вихід з Товариства; 2) у будь-якому випадку прийняття рішення про збільшення виходячи із розмірів часток учасників гіпотетично не могло ставитись у залежність від волевиявлення позивача.
		Разом з тим продаж частки у статутному капіталі (корпоративних прав) є виключним волевиявленням учасника Товариства, в даному випадку відповідача 2, що узгоджується з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України і останній укладаючи договір купівлі-продажу гарантував відсутність будь-яких обмежень щодо відчужених корпоративних прав (п. 1.4.-1.6., 2.1.-2.5. Договору купівлі-продажу), що свідчить про відсутність порушень приписів ст. 203 ЦК України щодо загальних вимог укладення правочинів та відсутність підстав недійсності правочину, наведених у ст. 215 ЦК України (п.6.2.6 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2018 р. у справі № 927/265/17).
		Наявна в справі фінансова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" не дає можливість встановити особу з вини якої статутний капітал ТОВ "Барський комбікормовий завод" не сформовано в повному обсязі, позаяк в матеріали справи не надано доказів на підтвердження формування статутного фонду учасниками станом на 10.02.2016 р.
		Крім того, інформація відображена у фінансовій звітності, яка надана з Головного управління статистики у Вінницькій області з урахуванням явки на зборах учасників оформлених протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016 р., позитивне голосування та підписання протоколу не тягнуть за собою в якості імперативу визнання договору недійсним виходячи із приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України.
		Встановлені судом обставини приводять до переконливого висновку висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі -  «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Із матеріалів справи достовірно встановлено такі обставини:
		- позивач особисто брав участь в загальних зборах Товариства, які відбулись 10.02.2016 р. на яких позитивно голосував за усі питання порядку денного підписавши протокол зборів учасників без будь-яких зауважень чи застережень;
		- 03.06.2016 р. подав заяву про вихід з Товариства;
		- звертався із позовними заявами до Господарського суду Вінницької області та Барського районного суду Вінницької області в яких констатував факт свого виходу із складу учасників Товариства (справи № 902/611/16 та № 125/1035/17 відповідно).
		Таким чином оспорювання позивачем договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 10.02.2016 р. суперечить його попередній поведінці (відмова від реалізації свого переважного права на придбання відчужуваної  частки, надання згоди на її продаж  ОСОБА_3, введення до складу учасників ОСОБА_3, розподіл часток і затвердження статуту у новій редакції) і є недобросовісним.
		Юридична оцінка доводам позивача стосовно підроблення довідки від 10.02.2016 р.  № 0012, якою, як вказує ОСОБА_1, здійснено підтвердження факту повної сплати частки ОСОБА_2 та здійснення за даним фактом кримінального провадження в межах розгляду даної справи, враховуючи визначені позивачем предмет та підстави позову, судом не надається.
		Зазначене не позбавляє права позивача посилатись на вказані обставини при зверненні до суду за захистом своїх прав за інших підстав.
		Щодо вимоги позивача про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Барський комбікормовий завод", здійснений 23.02.2016 р. за номером 11471050016000586 суд зазначає, що остання є похідною від вимог позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, а відтак враховуючи відсутність підстав для задоволення зазначених вимог  вказана вимога позивача задоволенню судом не підлягає.
		Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За вказаних вище обставин суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
		Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.        
		Заявлене позивачем в усному порядку клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання розподілу судових витрат задоволенню судом не підлягає з огляду на його необґрунтованість (з моменту звернення з позовом до суду позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу), відсутність обґрунтування причин поважності подачі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, що має наслідком віднесення витрат на професійну правничу допомогу на позивача.
		22.08.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ :
		1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10.02.2016 р., рішення загальних зборів товариства оформлених протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016 р. та  скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Барський комбікормовий завод", здійснений 23.02.2016 р. за номером 11471050016000586 відмовити повністю.
		2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		4. У задоволенні клопотання позивача про призначення судового засідання для розподілу судових витрат відмовити.
		5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи  рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		Повне рішення складено 03 вересня 2018 р.
		 
		Суддя                                           Банасько О.О.    
		 
		віддрук. 8 прим.:
		1 - до справи.
		2,3 - позивачу - АДРЕСА_1, 58018; АДРЕСА_2, 58008.
		4 - ТОВ "Барський комбікормовий завод" - вул. Залізнична, буд. 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23021.
		5 - ОСОБА_2 АДРЕСА_3, 01001.
		6 - ОСОБА_3 -  АДРЕСА_6
		7 - ОСОБА_4 - АДРЕСА_4, 23000.
		8 - ОСОБА_5 - АДРЕСА_5, 72312.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...