Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/12122/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2018. Зареєстровано: 11.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/12122/18 
		 
		       
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.09.2018 
		 Хмельницький міськрайонний суд
		в складі: головуючого судді - Салоїд Н.М.,
		 при секретареві - Потравного І.С.,
		 за участі представника заявника  ОСОБА_1,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за заявою 
		 ОСОБА_2
		заінтересованих осіб: Міністерство соціальної політики України, ОСОБА_3 Федерації 
		 про встановлення факту, що має юридичне значення
		 
		 в с т а н о в и в :
		ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою, якою просив встановити юридичний факт, що його вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України та окупації ОСОБА_3 Федерацією частини території Луганської області України.
		Заявник мотивує подану заяву тим, що до свого вимушеного переселення був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На праві приватної власності володіє квартирою, що знаходиться за вищевказаною адресою. Зазначає, що до початку збройної агресії ОСОБА_3 Федерації та подальшої окупації частини території Луганської області був повноправним громадянином своєї держави та вів повноцінний спосіб життя. Разом із тим вказує, що із вказаного вище місця реєстрації та фактичного місця проживання змушений був виїхати внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України та окупації ОСОБА_3 Федерацією частини території Луганської області України. При цьому в обґрунтування обставин, викладених у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначає, що перша фаза збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_3 Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням ОСОБА_3 Федерації порядку перетину Державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань; друга фаза збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України, на думку заявника, розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_3 Федерації озброєнні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		Зазначає, що наприкінці травня 2014 року політично-економічна ситуація у місті Стаханів Луганської області значно погіршилася: стало небезпечно висловлювати свою думку щодо подій в регіоні, зокрема щодо неповаги культурних традицій українського народу та витіснення української мови із повсякденного життя громадян проросійськими бойовиками. У травні 2014 року став очевидцем присутності на його робочому місці, ПАТ «Стахановський завод феросплавів» озброєних автоматичною вогнепальною зброєю людей у військовій формі словянської та кавказької зовнішності, котрі завезли важке озброєння (гармати, бронетранспортери, системи залпового вогню), внаслідок чого підприємство змушене було припинити роботу. На бойовій техніці, що курсувала містом та використовувалася бойовиками, були прапори ОСОБА_3 Федерації. Коли розпочалися систематичні обстріли проросійськими бойовиками обєктів соціальної інфраструктури, адміністративних будівель та житлових будинків, перебувати на вулицях міста було вкрай небезпечно. Задля збереження свого життя був вимушений переселити свою сім»ю, а згодом і сам змушений був покинути власне житло і роботу у зв»язку із окупацією міста. Крім того, на території всього міста, у тому числі на зупинках громадського транспорту, магазинах та в інших громадських місцях, проросійські бойовики проводили примусову перевірку документів, що мала вибірковий характер. Проживання в окупованому бойовиками рідному місті призвело до погіршення його психологічного стану та неможливості подальшого перебування у місті Стаханові, а тому у вересні 2014 року він був змушена залишити рідне місто і переміститись до м. Хмельницький, де довелося пристосовуватися до нових життєвих умов та займатися працевлаштуванням з метою забезпечення життєдіяльності своєї родини. В результаті збройної агресії ОСОБА_3 Федерації і, як наслідок, вимушеного переселення, він втратив особисте майно, звичний ритм життя та надію на повернення додому.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії ОСОБА_3 Федерації на території Луганської області було порушено цілу низку його прав і свобод, передбачених Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, Протоколом (Перший протокол) до цієї Конвенції від 20 березня 1952 року та Протоколом №4 до цієї Конвенції від 16 вересня 1963 року, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Отримана ним довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14 жовтня 2016 року №6825800023, яка видана Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, посвідчує лише факт його вимушеного переселення з 
		м. Сніжне Донецької області до м. Хмельницький, і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень. Його звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту того, що вимушене переселення з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України та окупації ОСОБА_3 Федерацією частини території Луганської області України було обумовлено тим, що він має на меті визначити свій статус як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права. 
		Тому, заявник просить суд встановити юридичний факт, що його вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України та окупації ОСОБА_3 Федерацією частини території Луганської області України.
		В судовому засіданні заявник та представник заявника подану заяву підтримали та просять її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечення на заяву не подав.
		Заінтересована особа - представник ОСОБА_3 Федерації, в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечення на заяву не подав.
		Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, повно, всебічно дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом достовірно установлено, що заявник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується паспортом громадянина України серії ЕН №124504, виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 22 січня 2002 року.
		Згідно свідоцтва про право власності на житло від 30 липня 2012 року, виданого Стахановською міською радою, заявнику на праві приватної власності належить квартира №13, що розташована за адресою: м. Стаханов, Луганської області, вул. О. Кошового, 7. 
		Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14 жовтня 2014 року №6825800023 ОСОБА_2 вимушений був переміститися з м. Стаханова Луганської області до 
		АДРЕСА_1. Вказаною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи посвідчено лише факт вимушеного переселення, однак відомості щодо причин переселення відсутні.
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у ст.1 дано визначення внутрішньо переміщеної особи, якою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. 
		Згідно з постановою Верховної ОСОБА_4 України про Заяву Верховної ОСОБА_4 України "Про відсіч збройній агресії ОСОБА_3 Федерації та подолання її наслідків" від 21 квітня 2015 року, 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_3 Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням ОСОБА_3 Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_3 Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту ОСОБА_3 Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків. 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації захопили будівлі ОСОБА_4 міністрів та Верховної ОСОБА_4 Автономної ОСОБА_5 Крим. Водночас відбулося створення і озброєння регулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації, а Чорноморський флот ОСОБА_3 Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" ОСОБА_6 у незаконний спосіб проголосив себе головою ОСОБА_4 міністрів Автономної ОСОБА_5 Крим та закликав Президента ОСОБА_3 Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_3 Федерації звернувся до ОСОБА_4 Федерації Федеральних зборів ОСОБА_3 Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної ОСОБА_5 Крим та міста Севастополя.
		Сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної ОСОБА_5 Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної ОСОБА_5 Крим до складу ОСОБА_3 Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_3 Федерацією, що підтверджується Резолюцією Генеральної ОСОБА_4 ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна ОСОБА_4 Автономної ОСОБА_5 Крим, розпущена постановою Верховної ОСОБА_4 України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної ОСОБА_4 Автономної ОСОБА_5 Крим підписали з президентом ОСОБА_3 Федерації «Договір про прийняття до ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 Крим і створення у складі ОСОБА_3 Федерації нових суб'єктів». 
		21 березня 2014 року владою ОСОБА_3 Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субьектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року, ОСОБА_5 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши ОСОБА_5 Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, коли контрольовані, керовані і фінансовані ОСОБА_3 Федерацією озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної ОСОБА_4 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_4 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_3 Федерації та подолання її наслідків»», прийнятою 21 квітня 2015 року, протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян ОСОБА_3 Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами ОСОБА_3 Федерації батальйон "Восток", а також задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області у незаконний спосіб відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської народної республіки" та "Донецької народної республіки", який та його результати не були визнані міжнародною спільнотою.
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації. Участь регулярних Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Україною, за наслідками збройної агресії ОСОБА_3 Федерації, прийнято постанову Верховної ради України від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В другому абзаці постанови Верховної ради України "Про Заяву Верховної ОСОБА_4 України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами ОСОБА_3 Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року, зазначається, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_3 Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_5 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки".
		Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 27 січня 2015 року №129-VIII затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_4 Європи, Парламентської ОСОБА_4 НАТО, Парламентської ОСОБА_4 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_4 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_3 Федерації державою-агресором.
		Результатом такого звернення стало визнання та засудження військових дій ОСОБА_3 Федерації на території України, рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкресливши при цьому, що такі дії є порушенням міжнародного права. 
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії ОСОБА_3 Федерації відбулася окупація частини території Луганської та Донецької областей.
		При вирішенні справи, суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії ОСОБА_3 Федерації відносно України, окупації Луганської та Донецької областей є загально відомими, а тому не підлягають доказуванню, згідно приписів ч.3 ст.82 ЦПК України.
		Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної ОСОБА_4 України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		Факт збройної агресії ОСОБА_3 Федерації на території України, в тому числі і щодо окремих районів Донецької та Луганської областей є загальновизнаним неодноразово обговорювався на засіданнях ООН, періодично мова про це йде і на офіційному сайті Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, в тому числі і щодо необхідності вироблення державної стратегії захисту внутрішньо переміщених осіб, публікації, а тому в силу чинного законодавства окремого доказування не потребує.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії ОСОБА_3 Федерації на частині території Луганської області було порушено низку конституційних прав заявника, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом II Конституції України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Видана 14 жовтня 2014 року довідка посвідчує лише факт вимушеного переселення заявника з м. Стаханов Луганської області до м. Хмельницького і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Згідно з ч. 3 ст. 293 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що заявник ОСОБА_2 переселився з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії ОСОБА_3 Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора ОСОБА_3 Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст. 12,13,76,89, 293,265, 315,319 ЦПК України, суд 
		 
		 у х в а л и в :
		Заяву задовольнити.
		Встановити юридичний факт вимушеного переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вересні 2014 року з окупованої території Луганської області внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України та окупації ОСОБА_3 Федерацією частини Луганської області України.
		Дата виготовлення повного тексту рішення суду 04 вересня 2018 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.
		Заявник: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_6.
		 
		Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...