Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/4607/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 11.09.2018. Зареєстровано: 12.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                Справа № 727/4607/18 
		                                                Провадження № 2/727/1109/18 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 серпня 2018 року                   Шевченківський  районний суд м. Чернівці в складі:
		                                 головуючого судді Літвінової О.Г.
		                                 при секретарі Чорней І.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про стягнення шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про стягнення шкоди.
		Мотивує позов тим, що ОСОБА_1 з 23 вересня 2016 року, як суддя у відставці отримував в управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щомісячне довічне грошове утримання.
		На підставі положення абзацу першого підпункту 169.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України зазначений орган як податковий агент, щомісячно утримував з його щомісячного довічного грошового утримання податок з доходів фізичних осіб.
		За період з 23 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно розмір утриманого податку становить 48125 грн. 70 коп., що підтверджується даними довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24.04.2018.
		Виходячи з наведеного, позивач, вважає, що внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного у зазначеній частині закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання йому було заподіяно матеріальної шкоди у виді утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 23 вересня 2016 року по лютий 2018 року включно в розмірі 48125 грн. 70 коп.
		В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити. Відповідач та третя особа подали відзиви на позов, де не погодились з позовними вимогами, оскільки положення Податкового кодексу в частині оподаткування пенсійних виплат визнані неконституційними та втратили чинність з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 року. Положення ст.1175 ЦК України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадку, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню. Представник відповідача зазначила про неналежність відповідача по справі. Представник відповідача просила відмовити у задоволені позову. Третя особа, зауважила, що механізм відшкодування шкоди, завданої актами та діями, що визнані неконституційними будь-яким Законом не врегульований. Оподаткування щомісячного довічного грошового утримання позивача здійснювалась в порядку встановленому чинним законодавством до 27.02.2018 року. Представник третьої особи просила відмовити у задоволені позову.
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону(ч.2.ст.5 ЦПК).
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4,5ст.12 ЦПК)
		Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування(ч.3 ст.82 ЦПК).
		Ст.152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.Ч.3 цієї статті фізичним або юридичним особам гарантоване право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними.  
		Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
		Відповідно до ст. 22, 1166, 1173,1175 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права, про що зазначив Верховний Суд України у постанові №6-237цс16 від 18 травня 2016 року.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Держава України в особі управління Державної казначейської служби у місті Чернівці правильно визначена відповідачем у справі, враховуючи Положення про Державну казначейську службу України.
		Таким чином, за умовами даного делікту, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди органом державної влади, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме встановити факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
		Згідно з ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
		Вищезазначена норма є спеціальною по відношенню до положення ст. 1173 ЦК України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме: завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.
		Під невідповідністю нормативно-правового акту актам вищої юридичної сили слід розуміти суперечність між нормами оскаржуваного нормативно-правового акту та нормами встановленими актами вищої юридичної сили.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166) пункт 164.2 статті 164 Кодексу доповнено новим підпунктом 164.2.19, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
		Після запровадження у законодавстві України з 1 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни.
		Встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість, тому положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не відповідає частині першій статті 8 Конституції України.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.(ст.8 Конституції України).
		Конституційний Суд України констатував, що правове регулювання у сфері оподаткування пенсій певних категорій осіб спотворює сутність обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, оскільки не узгоджується з принципом рівності, а також з обумовленою ним вимогою збалансування прав та обов'язків. Застосований законодавцем підхід до визначення категорій (груп) пенсіонерів, пенсії яких підлягають оподаткуванню, свідчить про порушення такого принципу.
		Реалізація положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, відповідно до оспорюваного положення Кодексу повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленому пунктом 167.4 статті 167 Кодексу.
		Викладене дає підстави для висновку, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану.
		Вищевказані норми носили дискримінаційний характер, були спрямовані проти конкретних осіб і таким чином суперечили принципу верховенства права. Якщо перефразувати, ці норми були задумані для того, щоб досягти особливого результату на шкоду визначеним суб'єктам-обмеженому колу осіб, що сплачували внески до Пенсійного фонду у більшому розмірі, і забезпечувалися конституційними путами, встановленою нормою податкового кодексу, що утруднювала можливість судового захисту встановленого права.
		Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною, передбачено, що держави-сторони зобов'язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12). Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
		ОСОБА_1 з 23 вересня 2016 року, як суддя у відставці отримував в управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щомісячне довічне грошове утримання.
		На підставі положення абзацу першого підпункту 169.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України зазначений орган як податковий агент, щомісячно утримував з його щомісячного довічного грошового утримання податок з доходів фізичних осіб.
		За період з 23 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно розмір утриманого податку становить 48125 грн. 70 коп., що підтверджується даними довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24.04.2018.
		Однак рішенням від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу першого підпункту 169.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) Конституційний Суд України ці положення Податкового кодексу України визнав неконституційними.
		Виходячи з наведеного, позивач, вважає, що внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного у зазначеній частині закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання йому було заподіяно матеріальної шкоди у виді утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 23 вересня 2016 року по лютий 2018 року включно в розмірі 48125 грн. 70 коп.
		Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава - Україна передусім зобов'язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції та цих протоколах.
		Оскільки право на отримання грошового утримання позивач набув на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відповідно до національного законодавства право власності на нього є непорушним, то воно підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від якого Україна не зробила відступу.
		На підставі викладеного просить: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку з Державної Казначейської служби України у розмірі 48125 грн. 70 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
		Внаслідок прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166) пункт 164.2 статті 164 Кодексу доповнено новим підпунктом 164.2.19, відбулось  фактичне звуження змісту та обсягу прав позивача на майно, зокрема, пенсійні виплати, на які він міг очікувати відповідно до норм законодавства чинного на момент виникнення відповідних прав. Після запровадження у законодавстві України в липні 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни.
		Вищезазначені положення визнані неконституційними.
		Дійсно, норми абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу втратили чинність з 27 лютого 2018 року, з моменту прийняття Рішення Конституційного Суду України. Суд підтвердив неконституційність норми Податкового кодексу, що існувала з 2014 року, тобто мав місце факт триваючого порушення прав позивача, що припинено після 27.02.2018 року, зупинено здійснення відрахувань з пенсійних виплат, що підтверджено в судовому засіданні.
		В той же час, важливо акцентувати увагу, що позивач недоотримав дохід у вигляді утриманого податку з пенсійних виплат, що, зокрема, підтверджується діями третьої особи, що перестала здійснювати відрахування податкових зобов'язань з пенсійних виплат позивача після визнання вищезазначеного акту неконституційним.
		Діями відповідача, третьої особи було порушено конкретно право позивача  на майно, яке розглядається як автономне поняття в  розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та полягає в правомірному очікуванні, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, в приватних власних інтересах, встановлених національним законодавством. Мається на увазі, що набувши право на відставку, позивач мав право очікувати отримання пенсійних виплат у розмірі визначеному законодавством на дату виникнення такого права. Крім того, порушується право позивача на мирне володіння майном, яке гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. Зміни в законодавстві нівелюють право позивача на майно, можливість правомірного очікування доходу, мирного володіння майном, фактично позбавляючи позивача такого майна.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову та необхідність його задоволення.
		Керуючись ст..ст. 8,19,22,56,152 Конституції України, ст. ст.16,22,1166, 1173,1175 ЦК України, статтями 5,10, 11,12,81,83,137,259,263, 354 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задоволити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку з Державної Казначейської служби України у розмірі 48125 грн. 70 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги .
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                        О.Г. Літвінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...