Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/357/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Оренда земельної ділянки.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2018. Зареєстровано: 12.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2018 рокум. ОдесаСправа № 916/357/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого Діброви Г.І.
		суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.
		секретар судового засідання  Бендерук Є.О.
		за участю представників учасників справи:
		від позивача  ОСОБА_1  за довіреністю від 20.02.2018 року №44/вих.-мр;
		від відповідача  ОСОБА_2  за довіреністю від 15.03.2018 року та за ордером від 29.08.2018 року КВ № 749153;
		від третьої особи  ОСОБА_3  за довіреністю від 12.07.2018 року № 01-36/25;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса
		на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року, суддя Волков Р.В., м.Одеса, повний текст складено 02.07.2018 року
		у справі № 916/357/18
		за позовом Одеської міської ради, м. Одеса
		до відповідача ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Одеса
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса 
		про стягнення 3 964 762 грн. 98 коп.
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
		 
		У лютому 2018 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Одеської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 3 345 048 грн. 50 коп., інфляційне збільшення суми у розмірі 205 001 грн. 09 коп., 3% річних  48 641 грн. 61 коп., пеню  366 071 грн. 78 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, який є орендарем земельної ділянки за договором від 29.10.2010 року, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою з січня 2017 року у встановленому розмірі.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року у справі №916/357/18 (суддя Волков Р.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Одеської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 3 345 048 грн. 50 коп., інфляційне збільшення суми у розмірі 205 001 грн. 09 коп., 3% річних  48 641 грн. 61 коп., пеню  53980 грн. 36 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
		Рішення суду мотивовано тим, що прийняття Одеською міською радою рішення від 29.06.2016 року, якою затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1, не тягне за собою автоматичну зміну умов договорів оренди землі в частині розміру орендної плати, а є лише підставою для внесення таких змін. Зменшення розміру орендної плати внаслідок зміни нормативно-грошової оцінки повинно відбуватись шляхом внесення змін в існуючий договір шляхом укладання двосторонньої письмової нотаріально посвідченої угоди, позаяк без внесених змін відсутні підстави для сплати іншого розміру орендної плати, ніж у договорі.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з рішенням суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року у справі № 916/357/18, а саме в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Одеської міської ради у повному обсязі, а також відшкодувати відповідачу за рахунок позивача судові витрати за апеляційний перегляд рішення.
		Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним зясуванням всіх обставин справи.
		На думку скаржника, рішеннями Одеської міської ради від 22.01.2010 року № 5375-V,
		14.04.2010 року № 5679-V, від 28.02.2012 року № 1844-VІ та договором оренди визначено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, показники якої містяться у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.03.2017 року № 6435/86-17.
		Окрім того, позивач у січні 2017 року звертався до відповідача з повідомленням від 27.12.2016 року № 01-13/6863, яким інформував останнього про введення в дію з 01.01.2017 року нової нормативної грошової оцінки земель міста та з посиланням на п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України зазначав про необхідність самостійного розрахунку відповідачем орендної плати на підставі витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
		Відповідач сплачував орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, як того вимагають положення п. 9.4.2. договору оренди землі, рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 року № 5375-V, від 14.04.2010 року № 5679-V, від 28.02.2012 року № 1844-VІ та п. 286.2. ст. 286, п. 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України, п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до яких орендна плата не може бути меншою від 3% від нормативної грошової оцінки.
		ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в апеляційній скарзі вказує на те, що положення укладеного сторонами договору оренди землі не передбачають необхідності укладати саме письмову додаткову угоду при зміни розміру орендної плати у разі коригування «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішенням Одеської міської ради, а відповідач повинен самостійно на підставі п. 9.4.2. розраховувати суму орендної плати.
		29.08.2018 року ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень з додатками та долучення до матеріалів справи судових рішень, які судовою колегією задоволено і їх долучено до матеріалів справи.
		10.09.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач посилається на те, що Одеська міська рада допустила зловживання своїми правами у розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України.
		Судовою колегією додаткові пояснення також долучено до матеріалів справи.
		Позивач і третя особа у письмовому вигляді відзивів на апеляційну скаргу до суду не надали.
		В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представники Одеської міської ради і ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради усно надали заперечення на апеляційну скаргу.
		Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/357/18 та наданих представниками учасників справи пояснень.
		Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України в межах заявленої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року у справі № 916/357/18 є неправомірним і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
		 
		Місцевим господарським судом і апеляційним господарським судом встановлено та неоспорено учасниками справи такі обставини
		 
		Між Одеською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_4 «Катюша» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 29.10.2010 року, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння, користування земельну ділянку, площею 24,5706 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Розкидайлівська, 56, терміном на 49 (сорок девять) років. 
		Вказаний договір зареєстрований в Одеському міському відділі ОРФ ДП «ОСОБА_4 ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2010 року за №041050500113.
		Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки Одеська міська рада передала в оренду ОСОБА_4 «Катюша» у формі товариства з обмеженою відповідальністю вказану земельну ділянку.
		Договором про зміни № 1 до договору оренди, посвідченого 29.10.2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 4047, внесено зміни до договору оренди землі на підставі рішення Одеської міської ради від 28.02.2012 року № 1845-VI. Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером обєкта нерухомого майна 511010004000128.
		Пунктом 4.1 договору в редакції договору про зміни № 1 до договору оренди, посвідченого 29.10.2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 4047, встановлено, що орендна плата за земельну ділянку, площею 245706 кв. м. розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 5 174 715 грн. 58 коп. на рік.
		Пунктом 4.3 договору в редакції договору про зміни № 1 до договору оренди визначено, що орендна плата вноситься Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця на вказані реквізити.
		Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно чинного законодавства.
		Згідно з п. 4.4 договору Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невідємними частинами цього договору, крім випадків:
		- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; 
		- коригування Грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;
		- зміни функціонального призначення будівлі або її частини.
		У цих випадках розмір орендної плати здійснюється Орендодавцем.
		За умовами п. 9.4.2. договору орендар зобовязаний самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати станом на 1 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, і не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою і в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
		Листом головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області повідомлено ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради про те, що в 2017 році ОСОБА_4 «Катюша» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в порушення п. п. 4.2, 4.4. розділу 4 договору без узгодження з Орендодавцем (Одеською міською радою) змін до договору, самостійно нарахувало орендну плату за землю на поточний рік з врахуванням нової нормативно-грошової оцінки 2017 року, що призвело до скорочення нарахувань орендної плати за землю на 4 370 302 грн. 00 коп., а саме, річна сума орендної плати на 2017 рік складає 5 447 142 грн. 93 коп., проти обовязкових 9 8174 444 грн. 67 коп.
		Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VІІ «Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель міста ОСОБА_1» відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12 та 201 Земельного кодексу України, ст. 271 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 15, 18 та 23 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст. 15 та 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 9 та 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», враховуючи рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 року за № 6761-VI «Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1», розглянувши технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя та висновок Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.05.2016 року за № 410-16, Одеська міська рада затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року і визначено, що така нормативно-грошова оцінка застосовується з 01.01.2017 року.
		З ОСОБА_3 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 30.01.2017 року № 943/86-17, який отримав відповідач, вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:60:004:0004, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 23 складає 8 183 245 грн. 62 коп. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,06.
		Відповідач звертався до позивача з пропозиціями внесення письмових змін до договору оренди, проте на свої звернення взагалі не отримав будь-якої відповіді. Відповідачем за спірний період здійснювалась сплата орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VІІ.
		Позивач вважає, що відповідач неправомірно сплачує орендну плату у меншому розмірі, виходячи з власного розрахунку, а має сплачувати з урахуванням попередньої нормативної грошової оцінки до того моменту, поки між сторонами не буде внесено у встановленому порядку зміни до договору в письмовому вигляді.
		 
		Норми права, які регулюють спірні правовідносини
		 
		В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено оренди на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. 
		 
		Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та мотиви скасування рішення Господарського суду Одеської області з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		 
		Орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною і в разі законодавчої зміни її розміру чинним законодавством передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору. 
		Внесення змін у договір оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати у зв'язку з проведенням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає як вимогам чинного законодавства, так і умовам укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.
		Одночасно з цим судова колегія зазначає, що у кожному конкретному випадку правовідносини між сторонами регулюються, крім відповідних норм чинного законодавства України, ще й тими положеннями та умовами договору оренди, який орендодавець та орендар уклали між собою. Форма та порядок кожної дії, зокрема, щодо внесення змін до укладеного договору, обумовлюються самостійно сторонами в добровільному порядку і після їх викладення в тексті договору певним чином є обовязковими для їх виконання. 
		З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати розрахована позивачем з урахуванням розміру орендної плати, який був встановлений сторонами в договорі, без урахування нової нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1, що діє з 01.01.2017 року. На переконання позивача, відповідач повинен сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому раніше, оскільки сторони у добровільному порядку не досягли згоди щодо внесення змін до договору оренди землі, а за внесенням змін у судовому порядку сторони не звертались.
		У звязку з цим, на думку позивача та суду першої інстанції, необхідно керуватись умовами укладеного договору оренди землі з урахуванням змін, внесених договору про зміни № 1 до договору оренди.
		На думку судової колегії, така позиція є хибною, виходячи з наступного.
		Зробивши правовий аналіз умов договору, зокрема тексту пункту 4.4, укладеного сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, колегія суддів встановила, що в даному випадку ними в договорі визначено випадки, в яких не потребується сторонам вносити зміни до договору саме шляхом укладання нотаріально посвідченої письмової додаткової угоди до договору, зокрема, при зміні коригування Грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради. Тобто, сторони в договорі погодили інший порядок внесення змін до договору, ніж укладання письмової угоди.
		Також, у п.9.4.2. договору оренди визначено обовязок орендаря самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати станом на 1 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, і не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою і порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
		Рішення Одеської міської ради, яким змінено нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_1, є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому воно є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Крім того, як зазначалося раніше, п. 4.4 договору передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невідємними частинами цього договору, крім випадків: 
		- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;
		- коригування Грошової оцінки земель міста ОСОБА_1, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; 
		- зміни функціонального призначення будівлі або її частини. 
		У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.
		Встановлене у п. 4.4 договору виключення з випадків зміни розміру орендної плати за згодою обох сторін в разі коригування грошової оцінки земель м. Одеси встановлює саме обовязок орендодавця змінити (здійснити перерахунок) суми орендної плати. 
		При цьому, умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема п. 4.4, не передбачено, яким саме чином та у який спосіб мають вноситися зміни до договору у випадку коригування грошової оцінки земель міста ОСОБА_1 самостійно орендодавцем. Тому, внесення змін до орендної плати в такому випадку може відбуватися, в тому числі, шляхом вчинення конклюдентних дій. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, сторони здійснили певні дії, направленні на фактичну зміну розміру орендної плати. Так, позивач повідомив відповідача про зміну нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, у звязку з чим останній здійснив відповідний новий розрахунок орендної плати, яку Одеська міська рада отримувала без будь-яких зауважень та заперечень протягом певного часу. З огляду на що, судова колегія вважає, що Одеська міська рада та відповідач своїми конклюдентними діями підтвердили фактичне внесення змін до умов договору в частині зміни розміру орендної плати, тобто сторонами по справі було досягнуто згоди щодо іншого порядку внесення змін до договору оренди земельної ділянки, ніж укладання письмової нотаріально-посвідченої додаткової угоди до договору, в частині розміру орендної плати у відповідності до п. 4.4. договору оренди землі і такі зміни відбулися фактично за порядком, які самі ж сторони і передбачили в договорі.
		Крім того, сторонами не заперечується той факт, що орендна плата у меншому розмірі, відповідно до розрахунку відповідача сплачувалась у 2017 році і приймалась позивачем без заперечень і зауважень, що також свідчить про фактичне визнання сторонами здійснених змін в договорі в частині розміру орендної плати.
		Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. 
		Про відсутність необхідності укладати додаткову угоду також зазначила Державна фіскальна служба України в наданій Відповідачеві письмовій консультації від 27.12.2017 року № 3158/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.
		У даній консультації Державна фіскальна служба України дійшла висновку про те, що оскільки п. 4.4. договору передбачено, що коригування оцінки належить до виключень, які не вимагають укладення додаткової угоди до договору, то обчислення податкових зобовязань з плати має здійснюватися з використанням такої оцінки з дати набрання нею чинності.
		До того ж, у звязку з тим, що нормативна грошова оцінка землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року №756-VII, підлягає застосуванню з 01.01.2017 року та те, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено можливість іншого порядку внесення змін у договір орендодавцем у випадку коригування „Грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, ніж укладання письмової двосторонньої нотаріально посвідченої угоди, відповідач мав право законно очікувати внесення позивачем змін у договір оренди землі. Посилання позивача і суду першої інстанції на те, що незважаючи на наявний інший розмір орендної плати, який фактично був змінений діями сторін, відповідач повинен сплачувати попередній розмір орендної плати до укладання саме письмової додаткової угоди не відповідає в даному випадку умовам договору та матеріалам справи і є помилковим.
		Одночасно з цим, судова колегія зауважує, що в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування" тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("ОСОБА_7 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 року у справі "Волков проти України" зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.
		Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.
		На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. 
		Більше того, у рішенні "Лелас проти Хорватії" Європейським судом з прав людини наголошено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
		Враховуючи практику Європейського суду з прав людини і, виходячи з того, що нормативна грошова оцінка землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року №756-VII підлягає застосуванню з 01.01.2017 року, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено можливість внесення змін у договір орендодавцем у випадку коригування „Грошової оцінки земель м.Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, а також виходячи з вимог ч. 3 ст. 24 Закону України „Про оренду землі, абз. 2, 3 п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, судова колегія вважає, що відповідач мав "законні очікування" на легітимність, добросовісність та "належне урядування" позивача у спірних правовідносинах, та вважав, що фактично відбулися зміни в договорі оренди в частині орендної плати після встановлення нової грошової оцінки.
		Проте, у даному випадку внаслідок бездіяльності позивача та зволіканням зі зміною розміру орендної плати відповідачем самостійно з 01.01.2017 року обчислено суму орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII та протягом всього 2017 року здійснювалася оплата орендної плати саме в такому розмірі. 
		З урахуванням викладеного, на думку суду апеляційної інстанції, метою заявленого Одеською міською радою позову є не захист порушених законних прав, а навпаки нездійснення існуючого обовязку щодо зміни розміру орендної плати відповідно до положень договору та діючого законодавства. Такі дії з боку міськради свідчать про зловживання позивачем своїми правами в розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України, що є недопустимим. 
		Згідно ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. 
		У даному випадку, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, не підлягають захисту в обраний позивачем спосіб, у звязку з чим судова колегія вважає передчасним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та доходить висновку щодо відмови Одеській міській раді у заявлених позовних вимогах в повному обсязі через вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства.
		З огляду на те, що підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу відсутні, а також позивачем не доведені обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором оренди землі, судова колегія вважає за можливе відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань у розмірі у розмірі 205 001 грн. 09 коп., 3% річних  48 641 грн. 61 коп., пені  366 071 грн. 78 коп. в повному обсязі
		У відповідності до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
		1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Місцевий господарський суд помилково не зясував даних обставин, рішення про задоволення позовних вимог є передчасним, і таке неповне зясування обставин призвело до прийняття неправильного рішення у справі.
		Судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд в порушення Інструкції з діловодства в господарських судах долучив до матеріалів справи письмові пояснення в порядку ст. 168 Господарського процесуального кодексу України без підпису представника ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради (т. 1, а. с. 96-98)
		За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року у справі № 916/357/18 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року у справі № 916/357/18 не відповідає обставинам справи та вимогам закону і є достатні правові підстави для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року у справі № 916/357/18  задовольнити.
		Рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 року у справі №916/357/18  скасувати.
		Відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса до ОСОБА_4 "КАТЮША" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 3 964 762 грн. 98 коп. у повному обсязі.
		Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.09.2018 року, повний текст постанови складено 12 вересня 2018 року.
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_8Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...