Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3141/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2018. Зареєстровано: 13.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" вересня 2018 р.           Справа№ 910/3141/18
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Сітайло  Л.Г.
		суддів:            Агрикової О.В. 
		          Кропивної Л.В. 
		  
		за участю секретаря судового засідання   Бовсунівської Л.О.,
		представників          
		від позивача Лук'янова Г.О., Войтович І.В. 
		від відповідача 1 не з'явився,
		від відповідача 2 не з'явився,
		від відповідача 3 не з'явився,
		від відповідача 4 не з'явився,
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд"  
		на рішення Господарського суду міста Києва  від 20.06.2018 (повний текст складено 03.07.2018)  по справі №910/3141/18 (суддя Сташків Р.Б.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд"  
		до  1. Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"  
		     2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" 
		     3. Приватного підприємства "Українська правда" 
		 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА"  
		про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина", Приватного підприємства "Українська правда", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, інформацію, викладену відповідачами в тексті статтей, позивач вважає недостовірною, не підтвердженою належними доказами, а її розміщення вважає таким, що порушує його немайнові права та завдає шкоди діловій репутації, тому просить інформацію визнати недостовірною, вилучити її з тексту статтей, зобов'язати відповідачів її спростувати та надрукувати перепрошення за порушення ділової репутації позивача та оприлюднення недостовірної інформації.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 по справі №910/3141/18 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем, в розумінні статей 73-77 ГПК України, не доведено того, що саме Відповідач-1 є автором спірного інформаційного матеріалу (або авторами є його посадові чи службові особи при виконанні посадових (службових) обов'язків) або того, що Відповідач-1 є власником веб-сайту (домену) http://dovzhenkofilm.com.ua, на якому було вперше поширено спірну інформацію, або на іншій правовій підставі власником сайту було передано його у використання Відповідачу-1 (надано можливість розміщення інформаційного матеріалу). При цьому, суть спірної інформації, суд не досліджував, оскільки прийшов до висновку про відмову в позові, в зв'язку з не доведенням порушення з боку відповідачів прав позивача.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, зокрема щодо встановлення власників сайтів та, відповідно, порушення прав позивача відповідачами. 
		Крім того, апелянт зазначає щодо помилковості висновків суду першої інстанції про здійснення дослівного відтворення «перепосту» відповідачами 2,3 та 4, оскільки опубліковані останніми статті не є цитуванням фраз статті опублікованої відповідачем1, а є художньо оздобленими публікаціями із новими заголовками, підзаголовками та новими категорично сформульованими твердженнями на спільну тему. При цьому, апелянт вказує, що поширена інформація є недостовірною та порушує його немайнові права, а також завдає шкоди діловій репутації.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018  колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд", встановлено строк  для подання відзиву на апеляційну скаргу, розгляд справи призначено 14.08.2018.
		02 серпня 2018 року представником позивача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, подано додаткові документи по справі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 розгляд справи відкладено до 29.08.2018.
		Розпорядженням від 28.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А, у відпустці.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018, в зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Кропивна Л.В., Агрикова О.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" на рішення Господарського суду міста Києва  від 20.06.2018  по справі №910/3141/18 до свого провадження.
		В судовому засідання 29.08.2018 оголошено перерву до 05.09.2018.
		04 вересня 2018 року представником відповідача 4, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.
		В судове засідання 05.09.2018 з'явились представники позивача.
		Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про долучення додаткових доказів, зазначає наступне.
		Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1    ст. 267 цього ж Кодексу    суддя-доповідач, у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, крім іншого, вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
		Так, апелянтом подано клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема, довідку Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».
		Як зазначає апелянт, зазначений доказ він отримав після ухвалення рішення місцевого господарського суду. При цьому, апелянт зазначає, що доказів, поданих до суду першої інстанції було достатньо для встановлення власників сайтів, а судом не визначалась необхідність подання додаткових обґрунтувань на підтвердження власників сайтів.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе прийняти поданий апелянтом додатковий доказ на підтвердження власників сайтів.
		Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
		При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
		Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті http://dovzhenkofilm.com.ua/ розміщено статтю "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІНФОРМАЦІЯ_3), у якій містяться наступні вислови: "ІНФОРМАЦІЯ_2"; "На даний час товариство "Трансбуд" (засновником якого є російська компанія "Роснєфть") декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка")".
		В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_4 статті на ідентичну тематику, із застосуванням посилань на оригінал статті та на місце її розміщення у мережі Інтернет, та з цитуванням частин тексту оригіналу статті, розміщені на:
		- веб-сайті https://www.obozrevatel.com/ під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5" (українською та російською мовами), у якій містяться наступні вислови: "ІНФОРМАЦІЯ_5"; "Компанія "Трансбуд", заснована російською НК "Роснефть", збирається забрати ділянку землі Національної кіностудії ім. Довженка, розташованої в Києві."; "На даний час товариство "Трансбуд" (засновником якого є російська компанія "Роснєфть" декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка")"; 
		- веб-сайті https://www.pravda.com.ua/ під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_6" (українською та російською мовами), у якій містяться наступні вислови: "компанії "Трансбуд", заснованій російською "Роснефтью"; "ТОВ "Трансбуд" є компанією, заснованою "Роснефтью" - одним з найбільших платників податків у Росії";
		- веб-сайті https://inform-ua.info під заголовком (російською мовою) "ІНФОРМАЦІЯ_7", у якій містяться наступні вислови: "ІНФОРМАЦІЯ_7"; " 12 декабря минувшего года комиссией Киевского городского совета было принято решение отдать участок, площадью в 0,1018 га, расположенный в Шевченковском районе столицы (на ул. А. Довженко, 4-6), обществу с ограниченной ответственностью "Трансбуд".
		Як зазначає позивач, зазначена інформація, що викладена у формі категоричних тверджень,  про факти, які можуть бути перевірені на предмет дійсності, є недостовірної інформацію та такою, що порушує ділову репутацію останнього.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, виходив з того, що позивачем не доведено факту поширення зазначеної інформації відповідачами, як власниками веб-сайтів.
		Колегія суддів, не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
		Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму ВСУ №1) при розгляді справ такої категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: 
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; 
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Так, судам, необхідно встановити:
		- чи мало місце поширення відповідачем інформації;
		- чи стосувалася поширена інформація позивача;
		- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;
		- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
		В пунктах 9, 15 постанови Пленуму ВСУ № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, поширення її в мережі Інтернет. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. 
		При цьому, належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, тобто особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. 
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. 
		З матеріалів справи вбачається, що спірна інформація вперше поширена у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті http://dovzhenkofilm.com.ua в мережі Інтернет, точна адреса статті - (ІНФОРМАЦІЯ_3).
		При цьому, автор спірної статті не вказаний.
		В той же час,колегія суддів звертає увагу, що інформація про власника сайту http://dovzhenkofilm.com.ua/ міститься на самому сайті, на якому розміщена спірна стаття.
		Також, в матеріалах справи наявна копія листа Генерального директора ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» Янчука О.С. до Секретаря Київської міської ради №22 від 17.01.2018, в якому, разом з іншими реквізитами, зазначено офіційний веб-сайт http://dovzhenkofilm.com.ua/.
		Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права"    визначено, що електронна (цифрова) інформація - аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп'ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп'ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп'ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.
		Статтею 1 вказаного Закону України "Про інформацію"    визначено, що:
		- веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;
		- власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;
		- власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;
		- доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.
		Разом з тим, кожен комп'ютер при підключенні до Інтернету має свою власну унікальну адресу-число, яке складається з чотирьох байтів (ІР- адреса). Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень знаків є важким і недоцільним, для спрощення у користуванні було вирішено ввести спеціальні назви - домени та доменні ім'я. Доменна Система Імен влаштована таким чином, що дозволяє призначати декілька доменних імен одній IP-адресі, що дає можливість декільком веб-сайтам функціонувати на одній ІР-адресі.
		Згідно з визначеннями, що містяться у    статті 1 Закону України "Про телекомунікації", домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовується адміністратором; доменне ім'я - це позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.
		У Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2002 року № 327/225, міститься визначення, згідно з яким веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.
		Відповідно до зазначеного, особа, яка володіє сайтом, має ІР-адресу (число, яке складається з чотирьох байтів), 
		Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім'ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.
		Таким чином, виникають правовідносини з реєстрації доменного імені, суб'єктами яких є: реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені:
		реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені. Це і є особа, якій належить доменне ім'я, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується;
		реєстратор - суб'єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені;
		адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування.
		Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, а, отже, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім'я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту з відповідним доменним ім'ям.
		Консорціум «Український центр підтримки номерів і адрес» діє на підставі свідоцтва про акредитацію від 22.11.2017, яким підтверджено його компетентність у здійсненні функцій Центру компетенції адресного простору, що полягають у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформації про його встановлення. 
		Як вбачається з довідки Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» 140/2018-Д-ЦК від 26.07.2018 власником веб-сайту dovzhenkofilm.com.ua є Державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка".
		Доказів того, що право на використання доменного імені dovzhenkofilm.com.ua, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, переданого на договірних засадах інший особі та відповідач 1 не здійснює наповнення сайту в будь-який спосіб будь-яким змістом, відповідач 1 суду не надав.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що, відповідач, як власник зазначеного сайту, відповідає за розміщену на ньому інформацію та за дотримання прав інших осіб при використанні сайту, шляхом розміщення на ньому будь-якої інформації.
		Відповідно до ч. 4 с. 277    Цивільного кодексу України    спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7    ст. 277 Цивільного кодексу України).
		Згідно з п. 19    постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1     вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30    Закону України «Про інформацію»    оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до    ст. 277 Цивільного кодексу України    не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень    статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    (абз. 3 п. 19    постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1).
		При вирішенні питання з визначення характеру розміщеної спірної інформації, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, колегія суддів зазначає наступне.
		Як зазначалось вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті http://dovzhenkofilm.com.ua/ Відповідачем-1 поширена інформація наступного змісту:
		"ІНФОРМАЦІЯ_2";
		"На даний час товариство "Трансбуд" (засновником якого є російська компанія "Роснєфть") декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка")"
		у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2"
		Так, зазначена інформація є твердженням про факти, оскільки в ній відсутнє використання мовно-стилістичних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири, тощо. Цитати не містять мовних зворотів, які б свідчили що останні є припущеннями, вказівками чи відсилками на чиїсь думки.
		Крім того, зазначені вище цитати мають категоричну стверджувальну форму, зокрема про факти, що засновником ТОВ "Трансбуд" є російська компанія "Роснєфть", а також що ТОВ "Трансбуд" незаконно заволоділо майном ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка".
		Таким чином, в зазначеній статті повідомлено про факти, які можуть бути перевірені на предмет дійсності.
		Крім того, те, що оспорювана інформація поширена у формі тверджень про факти, підтверджується висновком експерта №056/96 від 12.03.2018 Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України.
		Щодо достовірності викладеної відповідачами інформації, а також порушення особистих немайнових прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1    ст. 200 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі    ст. 1 Закону України «Про інформацію»,    інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Статтею 5 Закону України «Про інформацію»    визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Згідно з ч. 1, 2    Закону України «Про інформацію»    право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
		Статтею 34 Конституції України    кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб    на свій вибір.
		Відповідно до    ст. 68 Конституції України    кожен зобов'язаний неухильно додержуватися    Конституції України    та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Частиною 4    ст. 32 Конституції України    кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абз. 4 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Положеннями ч. 1    ст. 91 Цивільного кодексу України    юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно зі    ст. 94 Цивільного кодексу України    юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Частиною 1    ст. 201 Цивільного кодексу України    визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до ч. 1    ст. 277 Цивільного кодексу України    фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно абз. 2 п. 15    постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1    під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		За змістом приписів    статті 91 ЦК України    право на спростування недостовірної інформації, передбачене    статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця) (п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 12.11.2008 № 01-8/676).
		Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації, відповідно до ст. ч. 1    ст. 277 ЦК України, та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1    ст. 299 ЦК України.
		В абз. 5 п. 15    постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1    та у п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 12.06.2014 №01-06/770/2014 зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно до положень ч. 2    ст. 34 Господарського кодексу України    дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Згідно з положеннями    статті 277 Цивільного кодексу України    обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18    постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1).
		Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню (п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 12.11.2008 № 01-8/676).
		Право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації (п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 12.11.2008 № 01-8/676).
		Так, в опублікованій статті міститься фраза: "ІНФОРМАЦІЯ_2".
		Як зазначає відповідач 4, станом на момент публікації спірної статті одним із засновників позивача була Компанія «Роснєфть Менеджмент Компанії Лімітед».
		Згідно з відомостями з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на дату опублікування оспорюваної інформації - ІНФОРМАЦІЯ_14 засновниками позивача були: Компанія «Роснєфть Менеджмент Компанії Лімітед» з адресою реєстрації на Кіпрі та Компанія «Фаргрейд», кінцевий бенефіціарний власник - громадянин Ізраїлю ОСОБА_6.
		В той же, час, як вбачається з витягу з реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" останнє засновано ОСОБА_7 та ТОВ «Золотий гепард».
		В подальшому перелік власників неодноразово змінювався.
		Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" засновано саме російською компанією "Роснефть". Відтак, викладена в оспорюваних статтях інформація щодо засновників позивач є недостовірною.
		Крім того, в контексті розміщеної відповідачами статтей вбачається, що інформація про  Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд", як про підприємство засновано країною-агресором, позиціонується негативно. 
		Зокрема, у висновку експерта №056/96 від 12.03.2018 Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України зазначено, що в досліджуваній статті використовується прийом, відомий під назвою «введення в негативний контекст» та починається із заголовка публікації. Так, лексичним носієм негативної інформації виступає дієслово «Відібрати», що в даному випадку реалізує таке значення «віднімати, забирати щось насильно». Інформація негативного плану, що закладена в змістовному підтексті заголовку виражена також на поверхневому змістовному рівні в одному з висловлень у прикінцеві частині публікації «Хто переможе? Компанія країни окупанта «Роснефть» чи Державна Кінокомпанія імені видатного Українця? Що українським депутатам та меру Кличку ближче? Росія чи Україна?» В цьому випадку лексичним носієм негативної інформації, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд» є слово «держава-агресор», оскільки в тексті статті ТОВ «Трансбуд»  представлено, як російську компанію. Також, при лінгвістичному діагностуванні враховано загальновідомі суспільно-політичні події, зокрема про російську агресію на сході України та викликані нею численні людські жертви.
		Крім того, в оспорюваній статті міститься фраза "На даний час товариство "Трансбуд" (засновником якого є російська компанія "Роснєфть") декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка")" 
		Колегія суддів звертає увагу, що судовим рішенням підтверджується наявність або відсутність певних    фактів, ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані    права,    свободи    та    інтереси    учасників справи. Таким чином, рішення суду перетворює спірні    відносини    сторін на безспірні.
		Так, наявність судового рішення про право власності або користування   ТОВ «Трансбуд»  одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка" підтверджує законність такого володіння. Будь-яких доказів незаконності володіння ТОВ «Трансбуд»  приміщеннями ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка", а також вчинення  незаконних дій ТОВ «Трансбуд», спрямованих на позбавлення ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка" його власності, матеріали справи не містять, а відповідачами не зазначено. 
		При цьому, колегія суддів враховує єдність мети статті та викладеної в ній інформації та здійснює оцінку спірної публікації в цілому та  комплексі, а не шляхом вибору з контексту певних окремих речень чи абзаців.     
		Так, в контексті статті щодо висвітлення ТОВ «Трансбуд»  як компанії  країни-окупанта, цілком очевидно, що інформація про ТОВ «Трансбуд» позиціонується як негативна. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що інформація:
		"ІНФОРМАЦІЯ_2";
		"На даний час товариство "Трансбуд" (засновником якого є російська компанія "Роснєфть") декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка")"
		у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, є недостовірною та порушує ділову репутацію відповідача.
		Спростування недостовірної інформації, відповідно до ч. 7    ст. 277 Цивільного кодексу України,    здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		При цьому, в п. п. 24, 25, 26    постанови Пленуму Верховного Суду України    "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1    вказано, що у разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
		Відповідно до    статті 19 Конституції України    правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша    статті 34 Конституції України    кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення, як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації, не передбачено у    статтях 16,    277 ЦК України.    
		Разом із тим не суперечить закону визнання судом мирової угоди, за умовами якої сторони як спосіб захисту гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачають вибачення перед потерпілим.
		Відтак, суд не вправі зобов'язувати Відповідачів "перепросити", тобто вибачитись (як просить Позивач, за порушення ділової репутації Позивача та оприлюднення недостовірної інформації), оскільки примусове вибачення, як спосіб  судового  захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено     у статтях 16, 277 ЦК України. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, про задоволення позовних вимог, в частині визнання недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд", інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 на вебсайті http://dovzhenkofilm.com.ua/ Державним підприємством «Національна Кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», а саме: 
		«ІНФОРМАЦІЯ_2» «На даний час товариство «Трансбуд» (засновником якого є російська компанія «Роснефть») декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП «Національна Кіностудія ім. О. Довженка», а також, зобов'язання   Державного підприємства «Національна Кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» протягом 7 днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, вилучити з тексту статті визнану судом недостовірною інформацію та спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення між заголовком та першим абзацом статті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення наступного змісту:
		«СПРОСТУВАННЯ 
		За цією адресою в мережі інтернет Державним підприємством «Національна Кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» було розміщено недостовірну інформацію відносно української юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд". Дана інформація визнана судом недостовірною.» 
		Крім того, позивачем заявлено вимоги до Відповідачів 2, 3 та 4, а саме, що останніми поширено щодо Позивача інформацію, яку Позивач вважає недостовірною, та такою, що порушує його права і шкодить діловій репутації.
		Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.1 ст. 35 Закону України "Про інформаційні агентства" Інформаційне агентство, суб'єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація, зокрема одержана від інших інформаційних агентств або засобів  масової інформації і є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих цими агентствами чи засобами масової інформації, та якщо вони були спростовані, відповідно до ст. 33 цього Закону.   
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі 2, 3 та 4 взяли за основу тематику зі вищезазначеної статті, розміщеної на вебсайті http://dovzhenkofilm.com.ua/. Проте, викладена відповідачами 2,3 та 4 інформація не є дослівним відтворенням та цитуванням фраз зі статті відповідача 1, а є журналістськими та художньо оздобленими публікаціями із новими заголовками, підзаголовками та новими сформульованими твердженнями на спільну тему.
		В той же час, дослідивши викладені відповідачами 2,3 та 4 статті, колегія суддів прийшла до висновку, що останні за своїм змістом містять недостовірну інформацію та таку, що порушує ділову репутацію позивача, з аналогічних підстав що й інформація викладена  в статті відповідача 1.
		При цьому, застосування прямих посилань на оригінал статті та на її місце розміщення у мережі Інтернет, і з безпосереднім цитуванням частин тексту оригіналу статті, не спростовує обов'язок відповідачів 2,3 та 4 спростувати таку інформацію.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту відзивів на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА"  вбачається, що останні не оспорювали поширення інформації та належності їм сайтів https://inform-ua.info та https://www.obozrevatel.com/.
		Як вбачається з веб-сайту http://hoston.com.ua/, власником доменного імені https://www.obozrevatel.com/ є Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота Середина".
		Крім того, на веб-сайті https://inform-ua.info  в розділі політика конфіденційності зазначено, що управління даними доменного імені inform-ua.info та розміщення за адрессою в мережі інтернет https://inform-ua.info/ здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА", код 39914195.
		Також, колегія суддів зазначає, інформація на веб - сайті http://www.pravda.com.ua розміщується Приватним підприємством "Українська правда", що встановлено рішенням господарського суду по справі №910/2833/16. Зазначене судове рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступним.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота Середина", Приватне підприємство "Українська правда" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА" є належними відповідачами по справі. 
		З огляду на викладене та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується поширення відповідачами недостовірної інформації, яка стосується позивача та порушує його особисті немайнові права, колегія суддів прийшла до висновку що позовні вимоги до відповідач 2,3 та 4 також підлягають частковому задоволенню.
		Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
		1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
		Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи щодо неналежності відповідачів по справі.
		Керуючись ст. ст.    129, 253-254,    269, п.2 ч.1 ст.    275,     277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський         апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          1.Задовольнити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд"  на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 по справі №910/3141/18.
		           2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 по справі №910/3141/18. 
		              Постановити нове.
		           3.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" задовольнити частково.
		           4.Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд", інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 на вебсайті http://dovzhenkofilm.com.ua/ Державним підприємством "Національна Кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка", а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_2" "На даний час товариство "Трансбуд" (засновником якого є російська компанія "Роснефть") декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О. Довженка".
		           5.Зобов'язати   Державне підприємство "Національна Кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" протягом 7 днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, вилучити з тексту статті визнану судом недостовірною інформацію та спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення між заголовком та першим абзацом статті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення наступного змісту: 
		"СПРОСТУВАННЯ 
		          За цією адресою в мережі інтернет Державним підприємством "Національна Кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" було розміщено недостовірну інформацію відносно української юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд". Дана інформація визнана судом недостовірною." 
		          Під спростуванням, викласти повідомлення  про  ухвалену по даній справі  постанову,  включаючи публікацію тексту резолютивної частини.
		           6.Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд", інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 на веб-сайті https://www.obozrevatel.com/ Товариством з обмеженою відповідальністю "Золота Середина":
		"ІНФОРМАЦІЯ_5";
		"Компанія "Трансбуд", заснована російською НК "Роснефть", збирається забрати ділянку землі Національної кіностудії ім. Довженка, розташованої в Києві.";
		"На даний час товариство "Трансбуд" (засновником якого є російська компанія "Роснєфть" декількома рішеннями судів незаконно заволоділо одним із приміщень ДП "Національна Кіностудія ім. О.Довженка")" 
		           7.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" протягом 7 днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, вилучити з тексту статті визнану недостовірною інформацію та спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення між заголовком та першим абзацом  статей за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 повідомлення наступного змісту:
		"СПРОСТУВАННЯ
		          За цією адресою в мережі Інтернет "Обозреватель" розмістив недостовірну інформацію відносно української юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд". Дана інформація визнана недостовірною судом". 
		          Під спростуванням, викласти повідомлення  про  ухвалену по даній справі  постанову,  включаючи публікацію тексту резолютивної частини.
		           8.Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_14 на веб-сайті https://www.pravda.com.ua/ Приватним підприємством "Українська правда":
		"компанії "Трансбуд", заснованій російською "Роснефтью";
		"ТОВ "Трансбуд" є компанією, заснованою "Роснефтью" - одним з найбільших платників податків у Росії"
		у статті "ІНФОРМАЦІЯ_6" (ІНФОРМАЦІЯ_12), в тому числі в перекладі на російську мову (ІНФОРМАЦІЯ_13).
		           9.Зобов'язати Приватне підприємство "Українська правда" протягом 7 днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, вилучити з тексту статті визнану недостовірною інформацію та спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення між заголовком та першим абзацом статтей за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_13 повідомлення наступного змісту:
		"СПРОСТУВАННЯ
		За цією адресою в мережі Інтернет "Українська правда" розмістила недостовірну інформацію відносно української юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд". Дана інформація визнана недостовірною судом". 
		          Під спростуванням, викласти повідомлення  про  ухвалену по даній справі  постанову,  включаючи публікацію тексту резолютивної частини.
		           10.Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_14 на веб-сайті https://inform-ua.info Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА"  :
		"ІНФОРМАЦІЯ_7";
		" 12 декабря минувшего года комиссией Киевского городского совета было принято решение отдать участок, площадью в 0,1018 га, расположенный в Шевченковском районе столицы (на ул. А. Довженко, 4-6), обществу с ограниченной ответственностью "Трансбуд" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_7" (ІНФОРМАЦІЯ_15).
		           11.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА"  протягом 7 днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, вилучити з тексту статті визнану недостовірною інформацію та спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення між заголовком та першим абзацом статті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15 повідомлення наступного змісту:
		"СПРОСТУВАННЯ 
		          За цією адресою в мережі Інтернет Інформаційне агентство "Інформ-ЮА" розмістило  недостовірну інформацію відносно української юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд". Дана інформація визнана недостовірною судом". 
		          Під спростуванням, викласти повідомлення  про  винесену у даній справі  постанову,  включаючи публікацію тексту резолютивної частини.
		          В іншій частині позовних вимог відмовити.
		           12.Стягнути з Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (03057, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 44; ідентифікаційний код 02404380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
		           13.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" (08630, Київська обл., Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Антонова, будинок 1, корпус Б; ідентифікаційний код 32611564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
		           14.Стягнути з Приватного підприємства "Українська правда" (01011, м.Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 16/13 літера А; ідентифікаційний код 31565711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
		           15.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА"  (01015, м.Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 2/37, офіс 77; ідентифікаційний код 39914195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
		           16.Стягнути з Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (03057, м.Київ, проспект Преремоги, будинок 44; ідентифікаційний код 02404380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 7929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		           17.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" (08630, Київська обл., Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Антонова, будинок 1, корпус Б; ідентифікаційний код 32611564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 7929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		           18.Стягнути з Приватного підприємства "Українська правда" (01011, м.Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 16/13 літера А; ідентифікаційний код 31565711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 7929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		           19.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інформ-ЮА"  (01015, м.Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 2/37, офіс 77; ідентифікаційний код 39914195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, 11,; ідентифікаційний код 32530098) 7929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		20.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
		21.Матеріали справи №910/3141/18 повернути до Господарського суду міста Києва. 
		          Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		          Повний текст постанови складено та підписано 12.09.2018.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.Г. Сітайло 
		 
		Судді                                                                                О.В. Агрикова
		 
		                                                                                Л.В. Кропивна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...