Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 446/244/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2018. Зареєстровано: 18.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 446/244/14-к
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.09.2018 року                             м. Кам`янка-Бузька
		 
		Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі :
		головуючого-судді                 ОСОБА_1 ;
		за участі секретаря судового засідання      ОСОБА_2 ;
		прокурора                          ОСОБА_3 ;
		обвинуваченого                      ОСОБА_4 ;
		захисника                          ОСОБА_5 ;
		потерпілого                     ОСОБА_6 ;
		представника потерпілого              ОСОБА_7 ;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013150280000001 від 17 січня 2013 року за обвинуваченням
		-  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радехів Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, раніше не судимого,
		у скоєннізлочину,передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило довготривалий розлад здоров`я. 
		Згідно з обвинувальним актом, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013150280000001 від 17 січня 2013 року, ОСОБА_4 20 жовтня 2012 року близько 13 год. 30 хв., знаходячись біля свого господарства, що по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних стосунків, під час суперечки з ОСОБА_6 умисно наніс йому один удар рукою в область вилицевої частини обличчя зліва, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, зламу виличної кістки зліва по нижньому орбітальному краю без зміщення, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому не визнав та пояснив, що 20 жовтня 2012 року він, знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , побачив, що його сусід ОСОБА_6 на спільному заїзді бетонує стовпець. На його запитання, чи має він дозвіл, ОСОБА_6 почав до нього висловлюватись нецензурними словами. Потім прийшла його дружина ОСОБА_8 і вони вирішили зателефонувати у міську раду, так як земля, на якій потерпілий заливав стовпець, належить саме міській раді. Після приїзду землевпорядника, вони тривалий час з`ясовували правильність дій ОСОБА_6 , він показував якісь документи. В ході цього, між ними виникла словесна перепалка, а потім він побачив як ОСОБА_9 вдарив його дружину і від удару вона впала на асфальтне покриття. Тоді він, злякавшись та намагаючись захистити дружини, відштовхнув ОСОБА_6 відкритою долонею правої руки в обличчя, а лівою у грудну клітку, після чого ОСОБА_6 впав на землю на лівий бік тіла, однак сам підвівся і крові в нього не було. Згодом прийшли дружина та дочка ОСОБА_6 , а він викликав міліцію, давали пояснення. Зазначив, що після інциденту ОСОБА_6 навіть сів за кермо і їхав. Обвинувачений не заперечив, що між ним та ОСОБА_6 понад рік до цього існував конфлікт і ОСОБА_6 вже звинувачував його у побитті, але це неправда. Вважає себе не винуватим так як здійснював необхідну оборону дружини від протиправних дій ОСОБА_6 , просить виправдати його, щодо застосування амністії відносно себе заперечив.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 20 жовтня 2012 року близько 13.00 год. він знаходився за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де на спільному з ОСОБА_4 заїзді встановлював стовпець. Після того, як він залив стовпець прийшла дочка ОСОБА_4 та почала висловлювати заперечення з приводу цього. Через 20 хв. приїхав сам ОСОБА_4 , почав сваритись з ним, висловлюватись нецензурними словами, казав, що демонтує стовпець. Пізніше, ОСОБА_4 привів землевпорядника міської ради ОСОБА_10 , яка сказала припинити роботи зі стовпцем, але він вже був залитий. Також приїхала і дружина обвинуваченого  ОСОБА_8 , яка ображала його і навіть залякувала. Обвинувачений при цьому намагався вирвати стовбець, однак він йому завадив. Тоді, ОСОБА_8 накинулась на нього з кулаками, але не била і одразу присіла на землю. Після цього, за декілька секунд ОСОБА_4 вдарив його кулаком правої руки в ліву сторону обличчя біля скроні, від чого він, ОСОБА_6 , втратив свідомість і впав на землю. Коли прийшов до тями, то викликали працівників міліції. Після допиту родичі відвезли його в лікарню, так як в нього почалась кровотеча, там провели огляд, зробили рентген. Лікування було стаціонарним, після чого через два тижні він їздив на експертизу. Зазначив, що з обвинуваченим у нього неодноразово були конфлікти.
		Допитана судом свідок ОСОБА_11 пояснила, що 20 жовтня 2012 року близько 11.00 год. вона знаходилась у господарстві, що по АДРЕСА_1 , де її батько ОСОБА_6 встановлював на заїзді стовпець. Через деякий час побачила, що прийшов ОСОБА_4 і вони з її батьком сперечались, а пізніше приїхала землевпорядник ОСОБА_10 і вони вже втрьох сперечались. На місця події також була дружина ОСОБА_4  ОСОБА_8 . Вона вирішила втрутитись, однак її матір сказала цього не робити, а тому за всім вона спостерігала через вікно в будинку. Через певний проміжок часу вона почула крик і побачила як ОСОБА_4 вдарив її батька кулаком у скроню від чого він впав на землю. На допомогу батькові прийшла її матір, після чого викликали міліцію. Бачила в батька кров, а тому її сестри чоловік ОСОБА_12 повіз її батька в лікарню, де той проходив стаціонарне лікування.
		Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що 20 жовтня 2012 року йому зателефонувала дружина ОСОБА_6 і попросила завезти її чоловіка в лікарню. Коли він приїхав до них, то побачив багато людей, міліцію, ОСОБА_4 викрикував до ОСОБА_6 : «Ти бандит». У ОСОБА_6 було побите лице на що йому сказали, що це зробив обвинувачений. Після допиту ОСОБА_6 він відвіз його в лікарню, де сказали, що нічого страшного не має, але потрібно зробити рентген. А вже після рентгену лікарі сказали, що в ОСОБА_6 виявили тріщини кісток обличчя і помістили його на стаціонарне лікування 
		Допитана судом свідок ОСОБА_14 пояснила, що 20 жовтня 2012 року вона попросила чоловіка ОСОБА_6 поставити біля їх господарства браму, тому що розкрадають їх будівельні матеріали. Однак, це не сподобалось їх сусідам ОСОБА_15 з якими в них виник конфлікт через залитий її чоловіком стовпець. Під час перепалки ОСОБА_4 вдарив її чоловіка рукою в лице, від чого той впав на землю. Проте, як обвинувачений наносив удар вона не бачила, а лише бачила, як її чоловік впав, а на обличчі була кров. Обвинувачений також зачепив рукою і її, а саме по щоці. Після цього, вона пішла в будинок, бо погано себе почувала. Коли чоловік поїхав у лікарню не бачила. Потім їй стало відомо, що в чоловіка виявили тріщину та він два тижні провів у лікарні.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 20 жовтня 2012 року, коли вона була на роботі, їй зателефонувала дочка та повідомила, що сусід ОСОБА_6 бетонує стовбець. Потім також з цього приводу зателефонував і сам чоловік ОСОБА_4 . Коли вона прийшла додому, то її чоловік і ОСОБА_6 сперечались, висловлювались нецензурною лайкою. Вона подзвонила в міську раду і до них приїхала землевпорядник ОСОБА_10 , котра мала розібратись, чи вправі ОСОБА_6 заливати стовпець. Під час всіх цих з`ясувань, ОСОБА_6 вдарив її рукою в скроню, вона впала на землю, а згодом її підняла донька, після чого в неї піднявся артеріальний тиск і вона присіла на лавку. Коли били ОСОБА_6 вона не бачила, лише бачила коли він їхав в лікарню і навіть сам відкривав браму. Крові в ОСОБА_6 на обличчі не бачила.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 20 жовтня 2012 року їй зателефонувала міський голова та сказала піти до господарства Наумових, щоб як землевпорядник вирішити конфлікт між Наумовими та Підкамінними з приводу залитого та землях міської ради бетонного стовпця. Прибувши на місце, вона роз`яснила, що для того щоб проводити якість роботи необхідно отримати дозвіл міської ради. Обвинувачений та потерпілий сварились між собою, також там були присутні їх дружини та дочка ОСОБА_6 . В ході перепалки вона не бачила, як отримала удар ОСОБА_8 , проте побачила вже коли остання лежала на землі, а також бачила, що в час, коли ОСОБА_8 лежала на землі, ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_6 один раз рукою в обличчя, але той на землю не падав. 
		Допитана судом експерт ОСОБА_16 в судовому засіданні наданий нею висновок № 288 від 02.12.2015 підтримала повністю, вказала, що було достатньо медичних документів ОСОБА_6 для надання такого висновку. Так, з першої лікарні були документи про виявлений 22.10.2012 перелом в потерпілого, клінічний діагноз закрита черепно-мозкова травма, перелом виличної кістки. Ран, спадин, що характерні для падіння в ОСОБА_6 виявлено не було, а тому комісія лікарів дійшла висновку що це був удар кулаком. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.
		Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтримала у повному обсязі Акт амбулаторної судово-психологічної експертизи від 12.01.2018р. та пояснила, що фізіологічного афекту в ОСОБА_4 на час вчинення інкримінованих дій нею не досліджено по причині відсутності загрози його фізичному здоров`ю. Однак констатована психотравмуюча подія, яка мала пусковий момент  удар ОСОБА_6 дружини ОСОБА_4  ОСОБА_8 . Вказала, що в ОСОБА_4 в момент удару його дружині, відбувся контрперенос на власну особу і він миттєво відреагував на такі дії шляхом удару ОСОБА_6 і в цей момент стан емоційного напруження ОСОБА_4 обмежив його можливість усвідомити свої дії та передбачати їх наслідки.
		Також судом досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
		Так, як видно з протоколу огляду місця події від 20.10.2012 (Т. 1 арк. справи 67) проведено огляд господарства ОСОБА_4 , що по АДРЕСА_1 і зокрема виявлено навпроти господарства ОСОБА_4 на відстані від входу в господарство по ліву сторону 6 м. розміщений металевий свіжо залитий бетонний стовп висотою 165 см. 
		Згідно з актом судово-медичного обстеження (дослідження) № 35/12 від 01.11.2012 в ОСОБА_8 виявлено синець на лівій сідниці, який утворився від дії тупого твердого предмета, міг виникнути 20.10.2012 та відноситься до легкого тілесного ушкодження (Т. 1 арк. справи 72).
		Як видно з акту судово-медичного обстеження (дослідження) № 188/2012 від 26.11.2012 у ОСОБА_6 при судово-медичному огляді будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. При обстеженні лікарями було встановлено діагнози: «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Злам виличної кістки зліва по нижньому орбітальному краю без зміщення», які утворились від дії тупого твердого предмету. Діагнозу: «ЗЧМТ. Струс головного мозку» відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Діагноз «Злам виличної кістки зліва по нижньому орбітальному краю без зміщення» буде оцінено при наявності дослідження  спіралевидної томографії кісток лицевого скелета, а за необхідності встановлення ступеня тяжкості тілесного ушкодження  провести додаткове судово-медичне дослідження чи судово-медичну експертизу (Т. 1 арк. справи 73,74).
		Відповідно до висновку експерта № 20/13 від 07.03.2013 у ОСОБА_6 згідно з представлених матеріалів досудового розслідування, а саме з «Акту судово-медичного обстеження» № 188/2012, при судово-медичному огляді 12.12.2012 тілесних ушкоджень не виявлено. З представлених медичних документів, під час звернення за медичною допомогою лікарями було встановлено діагноз: «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Злам виличної кістки зліва по нижньому орбітальному краю без зміщення», які утворились від дії тупого твердого предмету. Діагнозу: «ЗЧМТ. Струс головного мозку» відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, а діагноз «Злам виличної кістки зліва по нижньому орбітальному краю без зміщення» відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я (Т.1 арк. справи 37,38).
		Згідно з висновком експерта (комісійна судово-медична експертиза) № 288 від 02.12.2015 ОСОБА_6 у жовтні-листопада 2012 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Радехівській ЦРЛ з діагнозом «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Перелом лівої виличної кістки». Крім того у потерпілого була відмічена наявність «крововиливу» в ділянці нижньої повіки та щоки зліва. При вивчені членами комісії серії сканів комп`ютерної томографії за грудень 2012 року в ОСОБА_6 виявлено злам тіла та відростків лівої виличної кістки, передньої та латеральної стінок лівої гайморової пазухи без ознак консолідації, а при візуальному огляді відмічено ознаки консолідованого перелому виличної кістки зліва. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета і, враховуючи характер перелому, могли виникнути від удару кулаком в ліву половину обличчя. Судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 внаслідок падіння на площину не має (Т. 2 арк. справи 190-196).
		З акту № 14 амбулаторної судово-психологічної експертизи (Т.4 арк.справи 103-107)проведеної судовим-експертом-психологом КЗ ЛОР ЛОКПЛ на підставі ухвали Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06.12.2017 на поставлені перед психологічною експертизою питання надані наступні відповіді.
		Так, на момент інкримінованих дій ОСОБА_4 в стані фізіологічного афектуне перебував. Психологічна характеристика ОСОБА_4 :емоційна лабільність,загострене почуттясправедливості,сенситивність,співпереживання,турбота засім`ю,теплі родинністосунки,зверх чутливість,екстравертованість,дружелюбність,глибинна внутрішніхпереживань,тривожність. В момент вчинення правопорушення ОСОБА_4 перебував в стані емоційного напруження, що є психологічною підставою для юридичного трактування стану сильного душевного хвилювання. У ОСОБА_4 не досліджено особистісних рис, які стали однією з умов та вплину, на його поведінку в момент правопорушення. Спричинення ОСОБА_6 тілесного удару ОСОБА_8 стало пусковим моментом для ОСОБА_4 психологічного стану емоційного напруження. Стан емоційного напруження у ОСОБА_4 в момент правопорушення обмежив його можливість усвідомлювати свої дії та передбачати їх наслідки .На момент правопорушення ОСОБА_4 перебував в стані емоційного напруження, що є юридичною підставою стану сильного душевного хвилювання.
		Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2017р., який залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12.06.2018р. відповідно до якого ОСОБА_6 визнаний винним за ч. 1 ст. 126 КК України, за дії вчинені ним 20.10.2012 близько 13:30 год., де він знаходячись поблизу господарства розташованого в АДРЕСА_1 під час суперечки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_8 удар рукою в область лівої скроні голови, чим завдав їй фізичного болю (Т. 4 арк. справи 137-144).
		Суд заслухавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину (кримінального правопорушення) передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 20 жовтня 2012 року близько 13 год. 30 хв., знаходячись біля свого господарства, що по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних стосунків, під час суперечки з ОСОБА_6 умисно наніс йому один удар рукою в область вилицевої частини обличчя зліва, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, зламу виличної кістки зліва по нижньому орбітальному краю без зміщення, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.
		Тобто у тому, що він вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, а саме, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило довготривалий розлад здоров`я.
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 20 жовтня 2012 року близько 13 год. 30 хв. дійсно наніс ОСОБА_6 один удар рукою в область вилицевої частини обличчя зліва, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.
		Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 при вчиненні інкримінованих йому дій реалізовував своє право на необхідну оборону, що є обставиною, яка виключає злочинність діяння. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право кожного на життя охороняється законом. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили для захисту будь-якої особи від незаконного насильства.
		Згідно статті 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Проаналізувавши визначені законом та доктриною права умови, що дають право на застосування необхідної оборони, судом, в межах даної справи, такі встановлено повністю.
		1. Оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави.
		Матеріалами справи та показами свідків доводиться, що ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_18 з метою захисту права на життя і здоров`я його дружини  ОСОБА_8 . Причому суд відзначає, що такі дії були вчинені власне задля захисту, а не на ґрунті неприязних стосунків, як зазначено в обвинувальному висновку. Це доводиться тим, що суперечка між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 тривала в часі довго і ОСОБА_4 задля врегулювання конфлікту викликав працівників органу місцевого самоврядування, вимагав представлення документального підтвердження права на здійснення таких робіт тощо, однак жодних тілесних ушкоджень не наносив ОСОБА_6 . А нанесені тілесні ушкодження відбулись одразу після того, як сам ОСОБА_6 наніс тілесні ушкодження дружині ОСОБА_4 .
		2. Оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України.
		Судом встановлено, що дії, які вчинив ОСОБА_18 відносно дружини ОСОБА_4  ОСОБА_8 мають суспільно небезпечний характер і такі кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 126 КК України у вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2017, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12.06.2018.
		3. За загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною.
		Тобто, необхідна оборона можлива від наявного посягання, від такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Однак у ряді випадків така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання.
		Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002р. "Про судову практику у справах про необхідну оборону", слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
		Встановлені фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 відбулось миттєво після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . ОСОБА_8 , що доводиться:
		- показами потерпілого ОСОБА_6 який вказав, що після того, як ОСОБА_8 була на землі, за декілька секунд ОСОБА_4 вдарив його кулаком правої руки; 
		- показами свідка ОСОБА_10 , яка суду засвідчила, як бачила, що в час, коли ОСОБА_8 лежала на землі, ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_6 один раз рукою в обличчя.
		Таким чином, враховуючи конфліктну ситуацію між сторонами, поведінку ОСОБА_6 відносно ОСОБА_8 , інтенсивність та характер його дій, а також час, який минув між нанесенням тілесних ушкоджень, суд вважає, що хоч і посягання ОСОБА_6 на життя та здоров`я ОСОБА_8 вже було закінчено, проте в момент нанесення удару ОСОБА_6 , ОСОБА_4 сприймав таку загрозу реально і не міг сприймати її як закінчену, оскільки незначний час, що минув (кілька секунд) не давав можливості оцінити закінчення посягання чи його продовження.
		Тому, суд визнає таку необхідну оборону своєчасною.
		4. Посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається.
		В межах даної справи доведено, що посягання ОСОБА_6 на життя та здоров`я ОСОБА_8 мало місце та було реальним і саме так сприймав його ОСОБА_4 .
		5. Шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає.
		Враховуючи, що первинним є посягання самого ОСОБА_6 відносно ОСОБА_8 , то вторинне заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 підтверджує правильність застосування необхідної оборони саме відносно нападника, а не іншої особи.
		6. При необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		Враховуючи характер та локалізацію завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_6 , а саме удар рукою в область лівої скроні голови (що встановлено вироком суду від 10.11.2017р.), суд вважає необхідною та достатньою оборону ОСОБА_4 у вигляді нанесення одного удару рукою в область вилицевої частини обличчя зліва ОСОБА_6 .
		Частиною 4 статті 36 КК України визначено, що особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
		У пункті 3 загаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002р. йдеться про те, що суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров`я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може викликати в особи, яка захищається, сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону.
		Висновком амбулаторноїсудово-психологічноїекспертизи №14від 12.01.2018р.доводиться,що в момент вчинення правопорушення ОСОБА_4 перебував в стані емоційного напруження, що є психологічною підставою для юридичного трактування стану сильного душевного хвилювання. Стан емоційного напруження у ОСОБА_4 в момент правопорушення обмежив його можливість усвідомлювати свої дії та передбачати їх наслідки. На момент правопорушення ОСОБА_4 перебував в стані емоційного напруження, що є юридичною підставою стану сильного душевного хвилювання.
		Отже, дії ОСОБА_4 , які йому інкримінуються як вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України повністю відповідають визначенню поняття необхідна оборона. Суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 заподіюючи шкоду ОСОБА_6 20.10.2012р. близько 13:30 год. діяв у стані необхідної оборони, а тому у його діях відсутній склад злочину передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.
		При чому суд враховує, що аналіз дій обвинуваченого ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованих йому дій, а також дії потерпілого ОСОБА_6 свідчать, що в діях обвинуваченого було саме бажання відвернути напад та захистити дружину ОСОБА_8 , а не спричинити шкоду потерпілому чи розправитися з ним, так як в обвинуваченого не було ані часу на такі роздуми, ані можливості підготувати таку розправу. Дії вчинені обвинуваченим відносно потерпілого носили миттєвий характер та були вчинені ним саме в момент завдання шкоди його дружині, тому суд їх розцінює саме як захист.
		Запобіжний захід не обирався.
		Речові докази по справі відсутні.
		Процесуальні витрати відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...