Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/3600/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 вересня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 431/3600/15-ц
		 
		провадження № 61-19198св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., 
		Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Колядова В. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 
		19 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Авалян Н. М., Луганської В. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2014 року, позивачем на підставі договору купівлі-продажу, було придбано нежитлову будівлю - цех металоконструкцій, розташований на АДРЕСА_1. Того ж дня між позивачем та відповідачем було оформлено договір найму зазначеної будівлі на строк до 31 грудня 2014 року, за умови оплати за користування будівлею - 
		22 000,00 грн. Позивачем виконані зобов'язання та передано у користування відповідачу предмет оренди - цех металоконструкцій, але відповідач порушивши взяті на себе зобов'язання до теперішнього часу не сплатив позивачу плату за користування будівлею. Термін виконання зобов'язання закінчився 31 грудня 2014 року.
		У зв'язку з викладеним просив стягнути на його користь заборгованість з оплати за користування нежитловою будівлею у розмірі 22 000,00 грн.
		 
		Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 
		23 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_4 належним чином не доведено факт наявності між ним та відповідачем договірних відносин, на підставі яких ОСОБА_5 зобов'язаний сплатити заборгованість у розмірі 22 000,00 грн.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме частину другу статті 640 ЦК України, необґрунтовано зазначено про те, що він мав надати до суду акт на підтвердження факту прийняття-передачі вказаного майна. Зазначає, що докази, які підтверджують факт передачі спірного нерухомого майна в оренду, містяться в матеріалах цивільної справи № 431/4080/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Замарь О. О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до 
		ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області 
		Замарь О. О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу та 
		у матеріалах кримінальних проваджень за його заявою та заявами 
		ОСОБА_5
		 
		Заперечення до суду не надходили.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		20 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Судом установлено, що ОСОБА_4 належить нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24 січня 2014 року (а. с. 4-6).
		 
		24 січня 2014 року ОСОБА_5 написав розписку, згідно із якою він зобов'язувався виплатити позивачу ОСОБА_4 суму в розмірі 
		22 000,00 грн за використання приміщення (чистини цеха металоконструкцій) площею 140 кв. м до 31грудня 2014 року (а. с. 3).
		 
		Відповідно до статті 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		 
		Згідно з вимогами частин першої, п'ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		 
		За змістом частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		 
		За правилами статті 793 ЦК Українидоговір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо його укладено строком на три і більше років.
		 
		Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		 
		Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
		 
		Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
		 
		Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.
		 
		Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що він є власником нежитлової будівлі та розписку, надану йому відповідачем про те, що той заплатить позивачу 22 000,00 грн за користування частиною нежитлового приміщення площею 140 кв. м до 
		31 грудня 2014 року. 
		 
		Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що докази стосовного того, що ОСОБА_5 прийняв від нього у користування частину приміщення та фактично нею користувався містяться у матеріалах іншої цивільної справи № 431/4080/14-ц та матеріалах кримінальних проваджень за його заявами та заявами відповідача.
		 
		Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Проте суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам цієї статті не надали жодної оцінки наявній в матеріалах справи розписці від 
		24 січня 2014 року, згідно з якою позивач передав у користування відповідачеві 140 кв. м нежитлового приміщення за плату у розмірі 22 000,00 грн строком до 31 грудня 2014 року.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, наведені обставини справи не врахував, не з'ясував правову природу правочину, який було дійсно укладено між сторонами. Не встановив, у яких правовідносинах сторони перебували, оскільки відповідно до наявної в матеріалах розписки відповідач зобов'язувався сплатити позивачу 22 000,00 грн за користування 140 кв. м нежитлового приміщення, яке належить позивачу на праві власності.
		 
		Доводи ОСОБА_4 стосовного того, що в матеріалах іншої цивільної справи № 431/4080/14-цє докази того, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди спірного нерухомого майна не заслуговують на увагу з огляду на те, що предметом розгляду у іншій справі були правовідносини з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу цього нерухомого майна, а не договору його оренди.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Таким чином, оскільки судами не з'ясовано належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не досліджено та не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, згідно зі статтею 
		411 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувативикладене у цій постанові, дати відповідну правову оцінку доводам ОСОБА_4та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		 
		Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 
		23 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2016 рокускасувати.
		 
		Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий     СуддіВ. С. Висоцька     А. О. Лесько     С. Ю. Мартєв     В. В. Пророк     С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...