Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5906/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 20.09.2018. Зареєстровано: 21.09.2018. Оприлюднено: 24.09.2018.
Дата набрання законної сили: 28.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		20 вересня 2018 року                                                    № 826/5906/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1
		до Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича,
		           Київської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах, 
		третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2,
		про визнання незаконним та скасування наказів, рішення, зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обставини справи.
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича, Київської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах,третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд:
		Визнати наказ Генерального прокурора України від 29 грудня 2016 року № 414 «Щодо особливостей розгляду скарг на рішення конкурсних комісії з підстав необ'єктивності та упередженого ставлення до кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах під час проведення співбесід» незаконним та нечинним з моменту його видання;
		Визнати рішення Київської конкурсної комісії з проведення чотирирівневого відкритого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах від 17 січня 2017  року в частині «Визнати доводи ОСОБА_2 на рішення Харківської конкурсної комісії від 18 грудня 2016 року частково обґрунтованими. Рекомендувати ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку для призначення на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури « 2» (пункт 5 Протоколу засідання Київської конкурсної комісії від 17  січня 2018 року) незаконним та скасувати його;
		Визнати наказ Генерального прокурора України від 30 січня 2017 року № 23к про призначення старшого радника юстиції ОСОБА_2 керівником Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області незаконним та скасувати його;
		Зобов'язати Київську конкурсну комісії з проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на адміністративні посади у місцевих прокуратурах відкликати рекомендацію про призначення ОСОБА_2 на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, що направлялася Генеральному прокурору України;
		Зобов'язати Генерального прокурора України у встановленому законодавством порядку на підставі рекомендації Харківської конкурсної комісії з проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на адміністративні посади у місцевих прокуратурах про визначення Позивача керівником Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області видати наказ про призначення позивача керівником Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області;
		Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Генеральною прокуратурою України 29 грудня 2016 року прийнято наказ № 414 «Щодо особливостей розгляду скарг на рішення конкурсних комісії з підстав необ'єктивності та упередженого ставлення до кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах під час проведення співбесід». Відповідно до наказу Генеральною прокуратурою України від 09 лютого 2017 року № 38 зазначений наказ визнано таким, що втратив чинність. 
		Відповідно до пункту 5 протоколу засідання Київської конкурсної комісії з проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на адміністративні посади у місцевих прокуратурах від 17 січня 2017 року комісія вирішила визнати доводи скарги ОСОБА_2 на рішення Харківської конкурсної комісії від 18 грудня 2016 року частково обґрунтованими та рекомендувати ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку для призначення на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури № 2.
		Наказом Генерального прокурора України від 30 січня 2017 року № 23 к старшого радника юстиції ОСОБА_2 призначено керівником Харківської місцевої прокуратури № 2.
		Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. 
		Ухвалою суду від 22 травня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду. 
		На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
		Ухвалою суду від 21 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №  826/5906/17, закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду на22  серпня 2017 року.
		Водночас до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_2.
		22 серпня 2017 року представником відповідача 1 заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем місячного строку звернення до суду із адміністративним позовом. Судом у даному судовому засіданні оголошено про відкладення розгляду справи до 14 листопада 2017 року. 
		У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному розгляд справи відкладено на 12 грудня 2017 року.
		Через канцелярію суду надійшли заперечення позивача на заявлене клопотання відповідача 1. Позивач вважає, що ним строк звернення до суду не пропущено, оскільки даний спір не є спором щодо прийняття на публічну службу. 
		Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича та адміністративний позов ОСОБА_1 Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича, Київської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказів, рішення, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду. 
		Ухвалою суду від 18 січня 2018 року клопотання позивача про повернення судового збору задоволено. 
		Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3200,00 гривень сплачений ним до державного бюджету згідно з квитанцією від 21 квітня 2017 року № 0841-6190-7115-6803 та квитанцією від 07 червня 2017 року № 0888-5715-3595-2238.
		Оригінали квитанцій вилучено з матеріалів справи. 
		Не погодившись з ухвалою суду про залишення позовної заяви без розгляду, позивачем подано апеляційну скаргу. 
		27 березня 2018 року Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року скасовано в частині позовних вимог про визнання наказу Генерального прокурора України від 29 грудня 2016 року № 414 «Щодо особливостей розгляду скарг на рішення конкурсних комісій з підстав необ'єктивності та упередженого ставлення до кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах під час проведення співбесід» незаконним та нечинним з моменту його видання. 
		У скасованій частині справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
		В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року залишено без змін. 
		Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15 травня 2018 року адміністративну справу № 826/5906/17 передано судді Келеберді В.І. для продовження розгляду. 
		Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_10_03/pravo1/T172147.html?pravo=1" title="Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів; нормативно-правовий акт № 2147-VIII від 03.10.2017" target="_blank">Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII</a>, яким внесено зміни до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">Кодексу адміністративного судочинства України</a>, виклавши його в новій редакції.
		Відповідно до підпункту 10 пункту 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3154/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#3154" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України</a> в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно з частиною третьою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_48/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#48" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України</a> провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">Кодексу адміністративного судочинства України</a>, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу. 
		Таким чином, розгляд зазначеної адміністративної справи має здійснюватися за правилами <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">Кодексу адміністративного судочинства України</a> в редакції від 15 грудня 2017  року. 
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_151/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#151" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 12 КАС України</a> від 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. 
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2062/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2062" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України</a> розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 
		Згідно з частиною третьою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1823/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1823" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України</a> судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
		Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">Кодексу адміністративного судочинства України</a>.
		Ухвалою суду від 21 травня 2018 року суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 
		Водночас відповідачам запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1249/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1249" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 162 КАС України</a>, або заяву про визнання позову. 
		Через канцелярію суду надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву, з якого вбачається, що спірний наказ є цілком законним та обґрунтованим та підстави для визнання його не чинним чи скасування відсутні. Окрім того, спірний наказ втратив чинність на підставі наказу Генерального прокурора України від 03 лютого 2017 року № 38.
		Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
		 
		Обставини встановлені судом.
		У вересні 2016 року на Інтернет сайті Генеральної прокуратури України було оприлюднено оголошення про проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття вакантних посад у місцевих прокуратурах, у зв'язку з чим у період з 12  вересня 2016 року здійснюється прийом документів. 
		Позивачем в установлений строк було подано всі необхідні документи.
		Позивача допущено та він приймав участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих прокуратурах, а саме - на зайняття посади керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області. 
		Після проведення співбесіди - четвертого (останнього) етапу конкурсу, на веб-сайті Генеральної прокуратури України 23 грудня 2016 року було оприлюдненого копію Протоколу № 10 засідання Харківської конкурсної комісії з проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на адміністративні посади у місцевих прокуратурах від 18 грудня 2016  року, згідно з яким Комісія вирішила:
		1)          Затвердити за результатами проведених співбесід рейтинговий список кандидатів на зайняття посади керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області: 1) ОСОБА_1;
		2)          Затвердити список кандидатів для подання Генеральному прокурору України рекомендації про призначення керівником Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області: 1) ОСОБА_1;
		3)          Секретарю конкурсної комісії підготувати рекомендації на особу, зазначену у пункті 2 цього рішення, яку після підписання скерувати Генеральному прокурору України. 
		Позивач зауважує, що Харківська конкурсна комісія з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах після проведення співбесіди - четвертого (останнього) етапу конкурсу обрала та рекомендувала лише одного кандидата, яким є позивач, для призначення на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області. 
		Разом з тим, 29 грудня 2016 року на Інтернет сайті Генеральної прокуратури України було оприлюднено оголошення «Оскарження рішень конкурсних комісій з підстав необ'єктивності та упередженого ставлення до кандидатів, в якому зазначалося про те. що 29 грудня 2016 року Генеральним прокурором України з метою забезпечення прав кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах на об'єктивність ухвалених щодо них рішень конкурсними комісіями підписано наказ № 414 «Щодо особливостей розгляду скарг на рішення конкурсних комісії з підстав необ'єктивності та упередженого ставлення до кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах під час проведення співбесід». 
		Відповідно до зазначеного наказу вмотивовані скарги на рішення конкурсних комісій, винесені з підстав необ'єктивності та упередженого ставлення до кандидатів на адміністративні посади під час проведення співбесід, можуть бути подані Генеральному прокуророві України не пізніше 10 січня 2017 року. Такі скарги розглядатимуться однією з конкурсних комісій з числі діючих (за винятком комісії, рішення якої оскаржується). За результатами розгляду скарги, у разі визнання доводів кандидата обґрунтованими, конкурсна комісія може рекомендувати кандидата для призначення на посаду у встановленому законодавством порядку. 
		17 січня 2017 року відбулося засідання Київської конкурсної комісії з проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на адміністративні посади у місцевих прокуратурах з порядком денним розгляду скарг кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах на рішення, зокрема, Харківської конкурсних комісій, поданих у порядку, встановленому наказом Генерального прокурора України від 29 грудня 2016 року № 414. 
		Згідно з пунктом 5 протоколу засідання Київської конкурсної комісії від 17 січня 2017  року, комісія, разом з іншими, вирішила: «Визнати доводи скарги ОСОБА_2 на рішення Харківської конкурсної комісії від 18 грудня 2016 року частково обґрунтованими. Рекомендувати ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку для призначення на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області. 
		Таким чином, 31 січня 2017 року позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 - кандидат якого Харківська конкурсна комісія взагалі вирішила не рекомендувати на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, 30 січня 2017 року наказом Генерального прокурора України призначено керівником Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області. 
		Позивач вважає, що наказ Генерального прокурора України від 29 грудня 2016 року №  414 незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, бо суперечить нормам Порядку проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, який затверджено <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_07_26/pravo1/RE29260.html?pravo=1" title="Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах; нормативно-правовий акт № 265 від 26.07.2016" target="_blank">наказом Генеральної прокуратури України від 26 липня 2016 року № 265 «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах»</a> та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 серпня 2016 року за № 1130/29206, діючому законодавству України, а також таким, що порушує охоронюваний законом інтерес та право позивача бути призначеним на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області згідно з рішенням Харківської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах від 18 грудня 2016 року. 
		Спірним наказом фактично змінено умови і порядок організації та проведення чотирирівневого відкритого конкурсу кандидатів на посади керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників без внесення відповідних змін до Порядку у встановлений законом спосіб. 
		Порядок допускає лише процедуру оскарження окремих рішень виключено з питань недопущення кандидата до процедури тестування. Однак, Порядок не містить в собі процедури оскарження рішень конкурсної комісії за результатами проведеної співбесіди. 
		Окрім того, вказаний наказ підлягав державній реєстрації, що відповідачем не було вчинено. 
		Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 03 лютого 2017 року № 38 спірний наказ визнано таким, що втратив чинність. 
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно з частиною другою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#56" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 19 Конституції України</a> органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">Законом України «Про прокуратуру»</a> який прийнято 14 жовтня 2014 року №  1697-VII (далі - Закон), та який згідно з пунктом 1 розділу XII «Прикінцеві положення» набирає чинності з 15  липня 2015 року, окрім: пункту 5 розділу XII (окрім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1251/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#1251" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">розділу XIIІ цього Закону</a>, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
		Статтей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_192/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#192" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">21</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_270/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#270" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">28-38</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_407/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#407" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">42</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_431/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#431" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">44-50</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_574/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#574" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">62-63</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_597/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#597" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">65-69</a> цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_597/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#597" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">Закону</a>, які набирають чинності 15 квітня 2016 року;
		Статті 12 та Додатку до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">Закону</a> щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_39/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#39" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">статті 7 Закону</a> систему прокуратури України становлять:
		1) Генеральна прокуратура України;
		2) регіональні прокуратури;
		3) місцеві прокуратури;
		4) військові прокуратури;
		5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
		Відповідно до частини четвертої зазначеної статті Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.
		Відповідно до статті 8 Закону Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.
		Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора.
		У структурі Генеральної прокуратури України утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Генеральної прокуратури України затверджуються Генеральним прокурором.
		У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора може також покладатися виконання інших службових обов'язків.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_61/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#61" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">Статтею 9 Закону</a> визначено повноваження Генерального прокурора України.
		Так, Генеральний прокурор:
		1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
		2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій;
		3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
		4) у встановленому цим <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">Законом</a> порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора Генеральної прокуратури України, прокурора регіональної чи місцевих прокуратур дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування їх на посаді прокурора;
		5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
		6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у Генеральній прокуратурі України;
		6-1) здійснює розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора;
		7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури;
		8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Генеральної прокуратури України;
		9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;
		9-1) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань;
		10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
		2. Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції</a>  і законів України.
		Накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
		Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів публікуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
		Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності.
		Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
		Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
		У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_251/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1#251" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">Розділом V Закону</a> встановлено порядок зайняття посади прокурора та звільнення прокурора з адміністративної посади. 
		Відповідно до вимог зазначеного Закону наказом Генеральної прокуратури України від 26 липня 2016 року № 265 затверджено Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2016 року за №  130/29260. 
		Зазначений Порядок визначає умови і порядок організації та проведення чотирирівневого відкритого конкурсу кандидатів на посади керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників.
		Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку для забезпечення відкритості та прозорості процесу проведення конкурсу його перебіг фіксується за допомогою технічних засобів. 
		Пунктом 5 розділу І Порядку визначено, що відкритий конкурс на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників складається з: 
		тестування на знання законодавства (професійний тест);
		тестування загальних здібностей;
		тестування особистісних характеристик (психологічний тест);
		співбесіди.
		За результатами чотирирівневого конкурсу здійснюється відбір кандидатів для призначення на вищезазначені посади. 
		Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ХІІ Подання рекомендацій на розгляд особам, уповноваженим на прийняття рішення про призначення на адміністративні посади у місцевих прокуратурах порядку, відібрані Комісією три кандидати на кожну посаду керівника місцевої прокуратури подаються на розгляд Генеральному прокурору України, а на посади їх перших заступників та заступників - керівнику відповідної регіональної прокуратури. 
		Рекомендація про призначення кандидата на адміністративні посади в місцевих прокуратурах містить інформацію про результати всіх рівнів конкурсу та висновки щодо його професійної придатності. Рекомендація підписується головою і секретарем Комісії та передається до кадрового підрозділу Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури відповідно до компетенції. 
		Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, а інших органів виконавчої влади» затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, а інших органів виконавчої влади.
		Відповідно до пункту 2 зазначеного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
		Пунктом 3 зазначеного Положення передбачено, що на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
		Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
		а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобов'язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
		б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт (пункт 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, а інших органів виконавчої влади).
		Відповідно до пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, а інших органів виконавчої влади на державну реєстрацію не подаються акти:
		а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
		б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;
		в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);
		г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;
		д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
		е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
		У разі надходження акта, який не підлягає державній реєстрації, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів повертає його суб'єкту нормотворення з відповідним обґрунтуванням.
		Як вбачається з матеріалів справи позивач прийняв участь у конкурсі кандидатів на посаду керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області та 18 грудня 2016 року Харківською конкурсною комісією з проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на адміністративні посади у місцевих прокуратурах прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 10 про направлення Генеральному прокурору України рекомендацію про призначення керівником зазначеної прокуратури ОСОБА_1 
		Разом з тим, з метою забезпечення прав кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах та об'єктивність ухвалених щодо них рішень конкурсними комісіями під час проведення співбесід Генеральним прокурором України видано 29 грудня 2016 року наказ №  414 «Щодо особливостей розгляду скарг на рішення конкурсних комісій з підстав необ'єктивності та упередженого ставлення до кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах під час проведення співбесід». 
		Вказаним наказом було передбачено, що скарги на рішення конкурсних комісій, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності, можуть бути подані Генеральному прокурору, який направляє їх для можливого розгляду до однієї з конкурсних комісій з числа діючих (за винятком комісій, рішення якої оскаржується). 
		За результатами розгляду скарги конкурсна комісія у разі визнання доводів скаржника обґрунтованими може рекомендувати кандидата для призначення на посаду у встановленому законодавством порядку. При цьому, оскаржуване рішення конкурсної комісії скасуванню не підлягає. 
		З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вказаний наказ відповідачем видано на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України. 
		Жодних порушень чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного наказу відповідачем допущено не було. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_03/pravo1/T141697.html?pravo=1" title="Про прокуратуру; нормативно-правовий акт № 1697-VII від 14.10.2014" target="_blank">Законом України «Про прокуратуру»</a> відповідача наділено повноваженнями щодо видання наказів. 
		Окрім того, з аналізу оскаржуваного наказу вбачається, що його було спрямовано саме на організацію виконання Порядку проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників. При цьому, наказ № 414 не містив нових правових норм, а тому доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ підлягав державній реєстрації чи суперечив зазначеному Порядку, оскільки ним фактично змінено умови і порядок організації та проведення чотирирівневого відкритого конкурсу кандидатів на посади керівників місцевих прокуратур є безпідставними. 
		Судом під час розгляду також встановлено, що наказ Генерального прокурора України від 29  грудня 2016 року № 414 визнано таким, що втратив чинність відповідно до наказу Генерального прокурора України від 03 лютого 2017 року № 38, що унеможливлює визнання його судом нечинним повторно. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Позивачем під час судового розгляду не було доведено обставин протиправності наказу відповідача та правомірності заявлених позовних вимог.
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_117/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#117" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 9 КАС України</a> розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_625/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#625" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 72 КАС України</a> встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_631/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#631" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 73 КАС України</a> предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_641/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#641" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 76 КАС України</a>).
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_644/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#644" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 77 КАС України</a> кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_651/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#651" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статтею 78 цього Кодексу</a>.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідно до частин першої-четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1832/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1832" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 242 КАС України</a> рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. 
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1056/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1056" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 139 КАС України</a>, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">Кодексу</a>, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо стягнення судових витрат також відсутні.
		Керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_625/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#625" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">72-73</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_641/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#641" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">76-77</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1056/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1056" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">139</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1082/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1082" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">143</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1839/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1839" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">243-246</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2017/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2017" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">255</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2024/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2024" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">257-263 КАС України</a>, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1, адреса для реєстрації, АДРЕСА_2) до Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича (01011, місто Київ, вулиця Різницька, 13/15), Київської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах (04050, місто Київ, вулиця Мельникова. 81 Б), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (АДРЕСА_3), про визнання незаконним та скасування наказів, рішення, зобов'язання вчинити дії. 
		 
		Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
		 
		 
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2396/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2396" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 293 КАС України</a>, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2430/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2430" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 295 КАС України</a>, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2017/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2017" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 255 КАС України</a>, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Підпунктом 15.5 пункту 15 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3154/ed_2018_06_07/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#3154" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України</a> передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		 
		Суддя                                                                                             В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...