Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/14287/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2018. Зареєстровано: 25.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2018.
Дата набрання законної сили: 24.01.2022 (частково)
Результат оскарження 24.01.2022 Харківський апеляційний суд: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м.ПОЛТАВИ 
		 
		 
		Справа №554/14287/15-к 
		Провадження № 1-кп/552/9/18
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24.09.2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		захисника адвоката ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 
		потерпілої ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014170000000303 від 27.10.2014 року стосовно: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Паніванівка, Семенівського району Полтавської області, розлученого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 1 ст. 367 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Згідно з обвинувальним актом, органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він пропонував надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій в інтересах третьої особи з використанням наданого службового становища, а також втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою добитися винесення неправосудного рішення за обставин, викладених у обвинувальному акті, а саме:
		05 травня 2014 року суддею Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 , яка відповідно до указу Президента України «Про призначення суддів» №» 544/2010 від 16.04.2010 призначена строком на п`ять років на посаду судді Октябрського районного суду м. Полтави, тобто відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, розглядалась справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-7 КУпАП, стосовно Полтавського міського голови ОСОБА_7 .
		З листопада 2010 року до листопада 2013 року заступником Полтавського міського голови   ОСОБА_7  працював    ОСОБА_5 , у зв`язку з чим вони підтримували службові стосунки. Після звільнення ОСОБА_5 з посади заступника міського голови, вказані особи продовжили підтримувати відносини, спілкуючись між собою, у тому числі за допомогою телефонного зв`язку.
		До винесення рішення у вказаній адміністративній справі, 17.12.2014 року, близько 12 год. 30 хв., у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави, за адресою: м. Полтава, вул. Навроцького, 5, ОСОБА_5 звернувся до судді ОСОБА_6 , з проханням, щоб вона зустрілась з Полтавським міським головою ОСОБА_7 , з метою досягнення домовленості щодо винесення рішення у вказаній справі, яке б влаштовувало останнього.
		У період з 22.12.2014 року по 12.01.2015 року включно, ОСОБА_5 неодноразово телефонував та зустрічався у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави із суддею ОСОБА_6 , в розмовах із якою продовжував домовлятися про її зустріч із ОСОБА_7 з цією ж метою. 
		14.01.2015року,близько 15години 40хвилин,у приміщенніОктябрського районного суду міста Полтави після спілкування з ОСОБА_5 та на його прохання суддя ОСОБА_6 у залі судових засідань, що неподалік кабінету голови районного суду, зустрілась із ОСОБА_7 . У ході розмови ОСОБА_7 висловлював свою думку щодо розгляду справи та прийняття рішення у вказаній адміністративній справі, яке б його влаштовувало, а саме про закриття справи суддею ОСОБА_6 або відвід її як судді, а також зазначав, що остання може контактувати з ОСОБА_5 з питань, пов`язаних з розглядом справи. 
		16.01.2015 року, близько 13 години 40 хвилин, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_7 не зміг домовитися із суддею ОСОБА_6 про прийняття в адміністративній справі рішення, яке б його влаштовувало, ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , під час чергової зустрічі з ОСОБА_6 у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави звернувся до судді ОСОБА_6 , як службової особи, що займає відповідальне становище, з пропозицією надати їй неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів під виглядом відшкодування моральної компенсації за прийняття нею рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно третьої особи - ОСОБА_7 або відвід її як судді.
		Продовжуючи своюзлочинну діяльність, ОСОБА_5 ,діючи вінтересах ОСОБА_7 ,21.01.2015року,близько 16години 50хвилин,у приміщенніОктябрського районногосуду містаПолтави зновузвернувся досудді ОСОБА_6 з пропозицією, яка з достатньою очевидністю свідчила про бажання і готовність надати неправомірну вигоду, тобто запропонував службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду, що виразилось у пропонуванні винагороди під виглядом відшкодування моральної компенсації та виказав пропозицію надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3000 доларів США за прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.
		Надалі, 22.01.2015 року, близько 16 години 15 хвилин, ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави у службовому кабінеті судді ОСОБА_6 , продовжив вчиняти дії щодо пропозиції надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, при цьому, обговорюючи суму у відповідності до курсу долара США, актуального на той момент, на клаптику паперу відобразив розмір неправомірної вигоди у сумі 104 тис. грн„, що згідно курсу НБУ на той час становило близько 5000 доларів США, за прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 .
		Наступного дня, 23.01.2015 року, близько 8 години 25 хвилин, ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави, у службовому кабінеті судді ОСОБА_6 продовжив пропонувати неправомірну вигоду судді ОСОБА_8 , при цьому повідомивши, що неправомірна вигода буде сплачена саме в доларах США, продемонструвавши жестом руки цифру «5», що відповідало сумі неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 5000 доларів США за прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.
		Крім того, неодноразово, у період з 16 по 23.01.2015 року, пропонуючи у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави неправомірну вигоду судді ОСОБА_6 за прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, прохаючи винести таке рішення, ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , впливав на суддю ОСОБА_6 , таким чином втручався в діяльність вказаного судді. При цьому, ОСОБА_5 мав на меті добитися від судді ОСОБА_6 винесення неправосудної постанови в адміністративній справі, тобто винесення незаконного рішення, мотивованого неправомірною вигодою, тобто з порушенням вимог ст.ст. 6, 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2453-VI від 07.07.2010 року щодо незалежності судів та суддів від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
		Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування та прокурором кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України, які виразились у пропозиції надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій в інтересах третьої особи з використанням наданого службового становища.А такожза ч.1ст.376КК України,які виразилисьу втручанні в будь-якій формі в діяльність судді з метою добитися винесення неправосудного рішення.
		   Прокурор в судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_5 обвинувачення, вважаючи достатніми для його підтвердження докази, які надані стороною обвинувачення та які досліджувалися у судовому засіданні, а саме: 
		- показання потерпілої ОСОБА_6 , та експерта ОСОБА_9 
		- протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 12.01.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року; (т.1 а.с. 235-238 )
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 14.01.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року (т.1 а.с. 239-243 )
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 16.01.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року (т.1 а.с. 244-249 )
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 21.01.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року (т.2 а.с. 1-7 )
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 22.01.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року (т.2 а.с. 8-10 )
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 23.01.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року (т.2 а.с. 11-15 )
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 30.12.2014 року до 10.03.2015 року (т. 2 а.с.40-66)
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 01.11.2014 року до 11.01.2015 року (т. 2 а.с.67-137)
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 01.09.2014 року до 04.11.2014 року (т. 2 а.с.138-142)
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 05.11.2014 року до 30.12.2014 року (т. 2 а.с.143-165)
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 22.05.2015 року який проведено на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року. В ході слідчої дії вилучено носій інформації лазерний оптичний DVD диск з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 173-174)
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 22.05.2015 року який проведено на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року. В ході слідчої дії вилучено носій інформації лазерний оптичний DVD диск з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 175-176)
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 22.05.2015 року який проведено на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року. В ході слідчої дії вилучено носій інформації лазерний оптичний DVD диск з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 177-178)
		-протокол огляду від 16.07.2015 року носіїв інформації лазерних оптичних DVD дисків з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у кримінальному провадженні №42014170000000303 ( т. 2 а.с. 179-187)
		-Повідомлення управління національного банку України в Полтавській області щодо офіційного курсу української гривні до 100 доларів США станом з 12.01.2015 року до 23.01.2015 року включно.
		-Висновок № 635 судово-психологічної експертизи від 06.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 12.01.2015 року (т. 3 а.с. 27-38)
		-Висновок № 636 судово-психологічної експертизи від 12.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 14.01.2015 року (т. 3 а.с. 43-56)
		-Висновок № 637 судово-психологічної експертизи від 13.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 16.01.2015 року (т. 3 а.с. 61-78)
		-Висновок № 638 судово-психологічної експертизи від 16.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 21.01.2015 року (т. 3 а.с. 83-95)
		-Висновок № 639 судово-психологічної експертизи від 19.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 22.01.2015 року (т. 3 а.с. 100-108)
		-Висновок № 640 судово-психологічної експертизи від 20.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 23.01.2015 року (т. 3 а.с. 113-123)
		-Висновок № 634 судово-психологічної експертизи від 26.01.2016 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого встановлено психологічний стан потерпілої ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 139-169)
		Як на докази вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_5 прокурор покликався і на:
		-витяги з єдиного реєстру досудового розслідування, за № 42014170000000303 ( т. 1 а.с. 209-211)
		№1 від 27.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що Полтавський міський голова ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_10 у період часу з 12.05.2014 року по 22.09.2014 року критикували у засобах масової інформації суддю Октябрського суду м. Полтави ОСОБА_6 , яка розглядає справу про адміністративне корупційне правопорушення щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_7 , що свідчить про вплив на суддю з метою схилити її до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій та ухвалення певного судового рішення.
		№2 від 11.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що одна із службових осіб Полтавської міської ради пропонує неправомірну вигоду судді районного суду м. Полтави за прийняття рішення в справі про адміністративне правопорушення.
		№3 від 02.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що Полтавський міський голова ОСОБА_7 використовуючи своє службове становище втрутився в діяльність судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 з метою перешкодити виконанню нею службових обов`язків.
		№4 від 12.03.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що з метою тиску на суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 , яка розглядала адміністративну справу відносно Полтавського міського голови ОСОБА_7 , останній 26.01.2015 здійснив завідомо неправдиве повідомлення прокурору та органу досудового розслідування про вчинення суддею ОСОБА_6 тяжкого злочину, а саме одержання нею пропозиції неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 5000 доларів США за закриття адміністративної справи, тобто вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Продовжуючи тиснути на суддю ОСОБА_6 , представник ОСОБА_7 ОСОБА_10 здійснив завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_11 шахрайства за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
		№5 від 21.11.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, відповідно до якого внесено відомості про те, що у період з 16 по 23.01.2015, пропонуючи у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави за адресою: м. Полтава, вул. Навроцького, 5, неправомірну вигоду судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 за прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, прохаючи винести таке рішення, ОСОБА_5 , впливав на суддю ОСОБА_6 , таким чином втручався в діяльність вказаного судді. При цьому, ОСОБА_5 мав на меті добитися від судді ОСОБА_6 винесення неправосудної постанови в адміністративній справі, тобто винесення незаконного рішення, мотивованого неправомірною вигодою, тобто з порушенням вимог ст.ст. 6, 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-Х/І від 07.07.2010 щодо незалежності судів та суддів від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
		-Протокол прийняття заяви ОСОБА_6 від 19.12.2014 року складений ст.. оперуповноваженим ОВС ГУБОЗ УМВС України в якій заявниця викладає обставини за яких ОСОБА_5 , що раніше працював заступником Полтавського міського голови та діє в інтересах ОСОБА_7 пропонував їй неправомірну вигоду. (т. 1 а.с. 234.)
		 
		Розглядаючи кримінальне провадження, та зберігаючи об`єктивність і неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, а також виконання процесуальних обов`язків та керувався нормами наведених нижче законодавчих актів, рішеннями Конституційного суду України, Європейського суду та правовими позиціями Верховного суду. 
		Згідно зі статтею 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		За змістом ч.1ст.91КПК України -у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Таким чином, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні
		Згідно зістаттею 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту; суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 
		Дотримуючись вказаних вище норм матеріального та процесуального законів при розгляді даного кримінального провадження, суд, дослідив надані стороною обвинувачення докази та прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 1 ст. 376 КК України не доведено, оскільки із наданих стороною обвинувачення доказів не вбачається, що обвинувачений пропонував надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій в інтересах третьої особи з використанням наданого службового становища, а також те, що він здійснював втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою добитися винесення неправосудного рішення.
		Як видно із позиції сторони обвинувачення, одним із основних доказів у даному провадження є показання визнаної слідством потерпілою судді ОСОБА_6 , яка 19.12.2014 року звернулася з заявою до органів досудового слідства про те, що ОСОБА_5 , який раніше працював заступником Полтавського міського голови діє в інтересах ОСОБА_7 пропонував їй неправомірну вигоду.
		Згідно з її показаннями, убачається, що ОСОБА_6 , працюючи на посаді судді Октябрського районного суду м. Полтави, розглядала справу про адміністративне правопорушення стосовно Полтавського міського голови ОСОБА_7 ..
		Як показала ОСОБА_6 , вона 17 грудня 2014 р. погодилася прийняти колишнього заступника Полтавського міського голови ОСОБА_5 про що вони домовилися по телефону. Зустріч відбувалася у робочий час у приміщенні районного суду. Там, ОСОБА_5 повідомив, що діє на прохання ОСОБА_7 , що останній хоче прийти до компромісу та зустрітися втрьох. Під час розмови ОСОБА_5 озвучив, що потрібно закрити справу за закінченням строків давності та без визнання вини особи. Після цієї зустрічі, вона поїхала до Києва до головного управління по боротьбі з корупцією, та заявила, що ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5 намагались втрутитись в її діяльність та без озвучення суми пропонували їй неправомірну вигоду. 
		Після цього, з 22 грудня вони кілька разів спілкувалися з ОСОБА_5 по телефону, на прохання останнього вони домовлялися про наступну зустріч з участю міського голови ОСОБА_7 .. Зустріч відкладалася, так як вона хворіла і перебувала на амбулаторному лікуванні. 
		14січня о15.00год.вони зустрілисьспочатку з ОСОБА_5 в коридорісуду,а потімз ОСОБА_7 у залісудових засіданьпоблизу кабінетуголови суду.Як іобвинувачений ОСОБА_5 , ОСОБА_7 пропонував провадження усправі закритиза сплиномстроків давності.Як стверджувала ОСОБА_6 ,вони обмінялисяз міським головоювзаємними докорами черездану справута розійшлися. Наступного разу16.01.2015року вона зновузустрілася з ОСОБА_5 на проханняостаннього, детой пропонував провестинаступну зустрічз  ОСОБА_7 в іншомуприміщенні та пропонувавзакрити справуза сплиномстроків давності. Вінтакож натякав,щоб вонаподумала надморальним відшкодуванням їїпропозиції.Наступна їхнязустріч відбувалась21січня.Під часзустрічі ОСОБА_5 повідомив,що ОСОБА_7 пропонує їйі налисточку написаврозмір моральноїкомпенсації,та хотівби,щоб справузакрили безвизнання вини,або завідсутністю правопорушення.Також ОСОБА_5 підтвердив готовність ОСОБА_7 віддячить їйза все. ОСОБА_5 вказував,що неможе передбачатиповедінку ОСОБА_7 ,оскільки віндіє самостійно.Після цього,на аркушіпаперу ОСОБА_5 намалював значок«долара» тацифру «три»а також«двадцять один»,коли воназапитала,що це-він сказавпо курсу«21»,на їїфразу «смішно»він написавцифру «п`ять»,але зазначив,що озвученусуму вінбуде обговорюватиз ОСОБА_7 , та повідомив, що останній може погодитися на цифру «чотири», про рішення він повідомить пізніше. Наступного дня, близько 16.00 год. до неї зателефонував ОСОБА_12 , а потім прийшов та написав на аркуші паперу цифру «4», на що вона відповіла, що це не може бути предметом торгу, та сказала, що їй потрібно зустрітися з ОСОБА_7 .. Через деякий час, їй телефонував ОСОБА_5 та повідомив, що ОСОБА_7 не зможе приїхати. 
		Показання ОСОБА_6 в частині пропозиції надання судді неправомірної вигоди і втручання в діяльність її, як судді, обвинувачений ОСОБА_5 заперечував, та у судовому засіданні пояснив, що в грудні місці 2014 року, він дійсно був в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави, для того щоб, привітати суддю з днем працівників суду. З`ясувавши, що він підтримує зв`язки з міським головою ОСОБА_7 , ОСОБА_6 висловила бажання зустрітися з останнім. 
		Про цю розмову він повідомив ОСОБА_7 , він погодився прийняти її в себе, а якщо її таке не влаштує, то нехай повідомить де вона бажає зустрітися. Вказану розмову він передав ОСОБА_6 .. В січні 2015 року у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбулась зустріч.
		Зазначив, що хабар судді ОСОБА_6 він не пропонував, також не пропонував виносити у справі неправомірне рішення. ОСОБА_6 неодноразово просила його як особисто та по телефону, організувати їй зустріч з ОСОБА_7 , що також видно із відеозаписів.
		Про адміністративну справу відносно ОСОБА_7 станом на грудень 2014 року, йому було відомо із засобів масової інформації. 
		ОСОБА_5 також повідомив, що з ОСОБА_6 він знайомий з 2008 року. У 2011 чи 2012 році ОСОБА_6 при особистій зустрічі зверталася до нього, оскільки він тоді займав посаду заступника міського голови, з приводу того, що у неї виникли проблеми з ремонтом будинку з її квартирою, та попросила організувати зустріч з міським головою, для того, щоб в найкоротший термін відремонтували будинок. Він поспілкувався з ОСОБА_7 на цю тему, на що останній відповів, що здійснює прийом громадян, тому вона може прийти у прийомний день. У вівторок, дату він не пам`ятає, прийшла ОСОБА_6 після чого, він провів її до кабінету де здійснював прийом громадян ОСОБА_7 , де вона озвучила проблеми по будинку. На його думку, саме тому, ОСОБА_6 звернулась до нього в грудні 2014 року, з проханням організувати зустріч з ОСОБА_7 . 
		ОСОБА_6 він нічого не пропонував, лише висловлював свою думку з приводу розгляду справ такої категорії, як юрист. Він не діяв ні в чиїх інтересах. Ніяких грошових коштів він нікому не пропонував, ніяких цифр на аркуші паперу він не малював.
		Для підтвердження доводів обвинувачення прокурор у судовому засіданні покликався на надані ним суду документи та висновки експертиз, що на його думку об`єктивно підтверджують показання ОСОБА_6 , а саме: 
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 12.01.2015 року; (т.1 а.с. 235-238 );
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 14.01.2015 року (т.1 а.с. 239-243 );
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 16.01.2015 року (т.1 а.с. 244-249 );
		-протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 21.01.2015 року (т.2 а.с. 1-7 );
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 22.01.2015 року (т.2 а.с. 8-10 );
		-протокол про результати проведення негласних слідчих(розшукових) дій від 27.01.2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій 23.01.2015 року (т.2 а.с. 11-15 ).
		Всі протоколи, як і інші слідчі дії виконані у кримінальному провадженні за №42015170000000002. Між тим, підозра ОСОБА_5 повідомлялася у кримінальному провадженні за №42014170000000303.
		За змістом ч.3ст.246 КПК України, рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках передбачених цим кодексом - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.
		У відповідності до ст.260 КПК України, аудіо-, відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії пов`язані з її діяльністю або місцем перебування, тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Отже, вимогами кримінального процесуального Закону чітко закріплено коло осіб, яким надано право приймати рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Відповідно до п.3.2.Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. №12-рп/2011, аналіз положення частини третьоїстатті 62 Конституції України«обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина і з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо.
		Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у рішенні по справі №671/463/15-к від 16.03.2017 року Верховний суд констатував, що порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій. Першим кроком, спрямованим на проведення негласних слідчих дій, є прийняття відповідного рішення прокурором. Прийняття останнього (постанови) є винятковим правом прокурора, що передбачено частиною четвертоюстатті 246КПК України. 
		Пунктом 1 частини сьомоїстатті 271 КПКна прокурора покладено обов`язок у постанові про проведення зазначеної дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.
		Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ)при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів - агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).
		Прокурор в судовому засіданні не надав суду відомостей, щодо прийняття прокурором рішення про проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні №42014170000000303 в період з 11.01.2015 року по 23.01.2015 року, а саме не надав суду відповідні постанови про контроль за вчиненням злочину (як того вимагає положення ч. 4 ст. 246 КПК України). 
		За клопотанням прокурора судом було направлено запит до апеляційного суду Полтавської області про те, чи надавався дозвіл на проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 .
		За повідомленням голови Апеляційного суду Полтавської області, такий дозвіл надавався у період з 11.01.2015 року на два місяці, та 05.06.2015 року на один місяць. ( т. 4 а.с. 1) у межах кримінального провадження № 42015170000000002 від11.01.2015року.Тобто,дозвіл на проведеннянегласних слідчихдій вперіод з11.01.2015року по23.01.2015року укримінальному провадженні№ 42014170000000303від 27.10.2014року,за яким ОСОБА_5 було оголошено підозру, суддею апеляційного суду не надавався.
		Аналіз наведених процесуальних рішень, на переконання суду, свідчить про те, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо обвинуваченого проводились всупереч вимогКПК України.
		 Прокурор в судовому засіданні надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170000000303 ( т. 1 а.с. 209-211) №2 від 11.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. З даного витягу вбачається, що одна із службових осіб Полтавської міської ради пропонує неправомірну вигоду судді районного суду м. Полтави за прийняття рішення в справі про адміністративне правопорушення.
		З даного витягу не вбачається, що відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014170000000303 від 11.01.2015 року стосуються обвинуваченого ОСОБА_5 (який у той час ніякого відношення до службових осіб Полтавської міської ради не мав), а також встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії правоохоронних органів в період з 11.01.2015 року до 23.01.2015 року в межах цього кримінального провадження, у якому ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, не проводились. 
		Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо обвинуваченого проводились не в цьому кримінальному провадженні, а в іншому за №42015170000000002 щодо інших осіб, що є недопустимим.
		В обох випадках це є грубим нехтуванням вимогКПК України, оскільки при цьому порушуються вимоги статей246та257цьогоКодексущодо можливості використання отриманої в такий спосіб інформації при проведенні слідчих (розшукових) дій як доказу вчинення злочину по матеріалах кримінального провадження.
		З огляду на викладене, суд констатує, що протоколи від 27.01.2015 року за результатами проведення слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_5 , проведено без дозволу слідчого судді та постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину (як того вимагає положення ч. 4 ст. 246 КПК України), а також долучені прокурором до матеріалів іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 без ухвали слідчого судді про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, як того вимагає ч. 1 ст. 257 КПК України.
		Окрім зазначеного, суд констатує і те, що прокурором порушено ще й вимоги ст.. 290 КПК України, оскільки стороні захисту не відкривались матеріли кримінального провадження після закінчення досудового розслідування, що стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відсутні посилання на матеріли, що стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014170000000303 від 27.10.2014 року. Сторона захисту в судових засіданнях неодноразово наголошувала про не відкриття прокурором цих документів, та навпаки вимагали через суд зобов`язати прокурора надати для ознайомлення матеріли кримінального провадження, що стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_5 (клопотання сторони захисту надане в судовому засіданні 03.08.2016 року т. 3 а.с. 170). Крім того, прокурором не надано суду письмового підтвердження про відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження із зазначенням найменування таких матеріалів. 
		Невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		Як встановлено судом, стороною обвинувачення, всупереч зазначеному, не було здійснено відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до положеньстатті 290 КПК України, після закінчення досудового розслідування і оригінальні записи негласних слідчих (розшукових) дій які містяться на флеш-картах типу micro- SD № 34/1636, № 34/1703, № 34/1704, оскільки вони були переглянуті судом з участю сторін лише в судовому засіданні при цьому сторона захисту, через цю обставину, вказала на недопустимість таких доказів.
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України, своєю постановою у справі №671/463/15-к від 06 березня 2017 року, висловила правову позицію, щодо відкриття матеріалів сторонами у порядкустатті 290 КПК. Відповідно до вказаної правової позиції, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (зокрема ухвали слідчих суддів). Не відкриття сторонами матеріалів є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.
		У рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року йдеться про необхідність надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, а саме зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
		Разом із тим, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.
		Підсумовуючи викладене, суд визнає ці докази, як такі, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцією України. Отже, вказані вище докази, у відповідності до положеньст. 87 КПК України, визнаються судом недопустимими, і не можуть бути використані у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 оскільки здобуті з порушенням вимог КПК України.
		Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не підтверджується і іншими письмовими доказами наданими стороною обвинувачення, зокрема:
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 30.12.2014 року до 10.03.2015 року (т. 2 а.с.40-66)
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 01.11.2014 року до 11.01.2015 року (т. 2 а.с.67-137)
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 01.09.2014 року до 04.11.2014 року (т. 2 а.с.138-142)
		-копія журналу обліку відвідувачів Октябрського районного суду м. Полтави за період з 05.11.2014 року до 30.12.2014 року (т. 2 а.с.143-165)
		Приведені та надані суду прокурором перелічені докази підтверджують лише факт відвідування ОСОБА_5 приміщення Октябрського суду м. Полтави, чого не заперечує і сторона захисту, але вони не вказують що при цьому його дії були спрямовані на надання неправомірної вигоди та здійснення втручання у діяльність судді.
		Не підтверджують обвинувачення ОСОБА_5 і наступні докази:
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 22.05.2015 року, який проведено на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року. В ході слідчої дії вилучено носій інформації лазерний оптичний DVD диск з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 173-174);
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 22.05.2015 року, який проведено на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року. В ході слідчої дії вилучено носій інформації лазерний оптичний DVD диск з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 175-176);
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 22.05.2015 року, який проведено на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2015 року в кримінальному провадженні № 42015170000000002 від 11.01.2015 року. В ході слідчої дії вилучено носій інформації лазерний оптичний DVD диск з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 177-178);
		-протокол огляду у кримінальному провадженні №42014170000000303 від 16.07.2015 року носіїв інформації лазерних оптичних DVD дисків з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «МТС» НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ( т. 2 а.с. 179-187).
		Вказані докази, які були надані прокурором суду підтверджують лише факт спілкування та наявність телефонних з`єднань та тривалість телефонних розмов між абонентами ПрАТ «МТС» НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 і не вказують на дії обвинуваченого, спрямовані на надання неправомірної вигоди та здійснення втручання у діяльність судді.
		До того ж, в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази належності абонентських номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 фігурантам у справі, оскільки прокурором не надавались протоколи огляду мобільних терміналів та їх прив`язки до фігурантів. Крім того, тільки протокол огляду носіїв інформації лазерних оптичних DVD дисків від 16.07.2015 року у кримінальному провадженні №42014170000000303 відноситься до кримінального провадження за яким ОСОБА_5 оголошено підозру
		Не є допустимими доказами і висновки судово-психологічних експертиз, а саме:
		-висновок № 635 судово-психологічної експертизи від 06.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 12.01.2015 року (т. 3 а.с. 27-38);
		-висновок № 636 судово-психологічної експертизи від 12.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 14.01.2015 року (т. 3 а.с. 43-56);
		-висновок № 637 судово-психологічної експертизи від 13.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 16.01.2015 року (т. 3 а.с. 61-78);
		-висновок № 638 судово-психологічної експертизи від 16.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 21.01.2015 року (т. 3 а.с. 83-95);
		-висновок № 639 судово-психологічної експертизи від 19.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 22.01.2015 року (т. 3 а.с. 100-108);
		-висновок № 640 судово-психологічної експертизи від 20.10.2015 року у кримінальному провадженні № 42014170000000303, відповідно до якого проведено судово-психологічний аналіз співрозмовників зафіксованих на оптичному диску під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 23.01.2015 року (т. 3 а.с. 113-123)
		Вказані висновки судово-психологічних експертиз суд не приймає як належний доказ, оскільки вони є похідними доказами так як дослідження викладені у висновках експертиз стосуються вербальної поведінки співрозмовників зафіксованої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій в період з 11.01.2015 року по 23.01.2015 року, доказовість яких визнана судом недопустимою з наведених вище мотивів.
		Під час судового розгляду судом за клопотанням сторін кримінального провадження було призначено судово - технічну експертизу, щодо автентичності записів на досліджених судом DVD дисках та наявних на флеш-картах типу micro-SD №34/1636, № 34/1703 і №34/1704. Вказаний висновок експерта №9711/9712 від 08.12.2016 року, суд також не приймає як належний доказ, оскільки дослідження викладені у висновку експертизи стосуються проведення негласних слідчих (розшукових) дій в період з 11.01.2015 року по 23.01.2015 року, доказовість яких визнана судом недопустимою. Окрім того, питання автентичності записів на досліджених судом DVD дисках та наявних на флеш-картах типу micro-SD №34/1636, № 34/1703 і №34/1704 експертом не вирішено з причин ненадання на дослідження оригінального програмного забезпечення та оригінальної апаратури на яку було здійснено запис.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» застосував різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		Отже, висновки вищевказаної експертизи отримані внаслідок проведення досліджень записів негласних слідчих (розшукових) дій, які судом визнані недопустимими, а тому суд визнає і цей доказ недопустимим, оскільки вони здобуті за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази. 
		За наведенихмотивів,проведення наступнихекспертних дослідженьз питанькомп`ютерно -технічної експертизи,як того вимагалау судовомузасіданні ОСОБА_6 ,немає жодногосенсу,так якдокази,які малиб досліджуватисявизнані судомнедопустимими,отже результатитаких досліджень,якими бвони небули,не будутьмати ніякогодоказового значення. 
		Не викривають у вчиненні кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_5 і свідки, допитані у судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення. 
		Так,  Свідок ОСОБА_7  заперечуючи показання ОСОБА_6 в окремих частинах, стверджував, що зустріч з нею 14.01.2015 року відбулася за ініціативою останньої, про це йому повідомив обвинувачений ОСОБА_5 з яким був знайомий близько десяти років. З 2012 року він був знайомий і з ОСОБА_6 .. З нею познайомив його ОСОБА_5 , який на той час обіймав посаду заступника міського голови з правових питань. Той приводив її до нього на особистий прийом, де остання звернулась із заявою про здійснення ремонту будинку у якому знаходилася її квартира. На таку заяву, згідно проекту необхідно було більше одного мільйона гривень, однак було виділено з місцевого бюджету лише близько 40000 тис. грн., оскільки були більш нагальні питання, на які потрібно було надати кошти.
		Як і ОСОБА_6 , ОСОБА_7 показав, що на зустріч із нею в окремому залі в приміщенні суду він взяв свого адвоката ОСОБА_10 , так як не бажав зустрічатися з нею один на один. Однак вона повідомила, що буде спілкуватися лише з ним особисто, без адвоката. Після чого, він попросив ОСОБА_10 вийти. До того часу він не з`являвся в судові засідання по розгляду адміністративної справи з поважних причин. 
		На початку діалогу він запропонував судді ОСОБА_6 проводити зустріч в її кабінеті з його захисником та представником прокурора, на що остання відмовилась. Також повідомив, що під час першого судового засідання з суддею ОСОБА_6 він запропонував останній заявити самовідвід, оскільки вище вказані події з приводу її заяви щодо ремонту будинку, можуть вплинути на рішення суду. Зазначив, що під час зустрічі з суддею ОСОБА_6 він запропонував їй провести розгляд справи за участю прокурора та його захисника у неї в кабінеті, попрохав закрити справу відносно нього у зв`язку із закінченням строків. 
		Після зустрічі з ОСОБА_6 , він вийшов із зали засідань, зателефонував начальнику СБУ та повідомив, про провокацію, того ж дня написав по вказаному факту до СБУ та прокуратури. З обвинуваченим з даного приводу ніяких розмов не проводив, оскільки зрозумів, що він спілкується з суддею ОСОБА_6 . 
		На його думку суддя ОСОБА_6 попросила ОСОБА_5 щоб він домовився про їхню дружбу. З приводу того, що ОСОБА_5 повідомляв судді ОСОБА_6 , що діє в його інтересах та просив закрити справу про адміністративне правопорушення без вказівки на визнання винуватості йому нічого не відомо, оскільки він не уповноважував його на такі дії. Протягом 2014, 2015, 2016 року він неодноразово зв`язувався з ОСОБА_5 як по телефону так і особисто з робочих питань. Щодо судді ОСОБА_6 з ОСОБА_5 розмов не вели. 
		Вбачається, що і ОСОБА_6 свідчила у суді, про те, що зустріч з ОСОБА_7 в суді відбувалася один на один без участі захисника ОСОБА_10 , так як вона заперечувала проти участі його та інших осіб. При цьому ОСОБА_7 пропонував їй заявити самовідвід або закрити справу за давністю. Вона також підтвердила, що питання, які ставив перед нею ОСОБА_5 вона може обговорювати лише з ОСОБА_7 із яким їй потрібно зустрітися.
		Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він надавав юридичну допомогу ОСОБА_7 по справі про адміністративне правопорушення, що розглядала суддя ОСОБА_6 .. В ході розгляду справи суддя ОСОБА_6 вела себе упереджено, через що він неодноразово заявляв їй відвід. Повідомив, що в січні ОСОБА_6 запропонувала йому та ОСОБА_7 зустрітися в Октябрському районному суді, однак коли вона його побачила повідомила ОСОБА_7 , що при ньому не буде спілкуватись, після чого він вийшов. Через відчинені двері він почув, що ОСОБА_6 сказала ОСОБА_7 , що він причинив їй моральну шкоду. Під час розгляду адміністративної справи він заявляв судді ОСОБА_6 відвід близько 10 разів кожного разу з різних причин.
		Як встановлено у судовому засіданні із оглянутої справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 , дійсно ОСОБА_10 заявляв відводи судді, однак перша заява про відвід судді ОСОБА_6 була подана ОСОБА_7 ще 12 травня 2014 року саме з підстав того, що суддя може бути упередженою щодо нього через залишення її прохання в ремонті будинку без задоволення у зв`язку з відсутністю фінансування. (адмін. справа №554/6021/14п т.4 а.с. 103). В судовому засіданні 12 травня 2014 року суддя ОСОБА_6 не привівши мотивів, протокольно постановила про відхилення заяви про відвід. (адмін. справа №554/6021/14п т.4 а.с. 118-123).
		Свідок ОСОБА_13 у суді підтвердив лише те, що здійснював реєстрацію до журналу відвідувача ОСОБА_5 який приходив до судді ОСОБА_6 .. 
		Свідок ОСОБА_14 , який є головою Октябрського районного суду м. Полтави, суду пояснив, що суддя ОСОБА_6 не повідомляла йому про пропозицію з боку ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 неправомірної вигоди. Про зустріч ОСОБА_6 з ОСОБА_7 також нічого йому не було відомо.
		Свідок ОСОБА_15 , яка працює помічником судді в Октябрському районному суді м. Полтави, суду пояснила, що за час виконання її обов`язків бачила як ОСОБА_5 декілька разів приходив до судді ОСОБА_6 ..
		Як видно, вказані свідки не підтвердили фактичні обставини справи вказані прокурором у обвинувальному акті щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинах.
		Показання експерта ОСОБА_9 суд неможе прийнятидо увагиз наведенихвище мотивів,щодо недопустимостівисновків судовихпсихологічних експертиз,які вонапроводила підчас досудовогослідства. 
		У той же час, показання ж свідка ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 були частково підтверджені і ОСОБА_6 та свідчать про те, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій за її участі, вона заохочувала обговорення перспективи розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке було у її провадженні стосовно ОСОБА_7 , особисто йому телефонувала, запрошуючи його прибути до суду. Своєю поведінкою вона демонструвала, що погоджується обговорювати питання, з якими до неї звертався ОСОБА_5 , лише з ОСОБА_7 .. Між тим, як видно, останній після першої зустрічі з ОСОБА_6 більше з нею не спілкувався, як він пояснив, запідозрив з її боку провокацію, про що ніби то повідомив правоохоронні органи.
		Проаналізувавши матеріали провадження, суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на показаннях заявниці ОСОБА_6 та приходить до висновку про недостатність даних, які б давали підстави стверджувати, що з боку ОСОБА_5 надходила пропозиції надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій в інтересах третьої особи з використанням наданого службового становища, а також про те, що обвинувачений діяв в інтересах свідка ОСОБА_7 .
		Самих лише показань заявниці ОСОБА_6 про намір обвинуваченого надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій в інтересах третьої особи з використанням наданого службового становища,за відсутності допустимих доказів на підтвердження дотримання закону при проведенні контролю за вчиненням злочину, є недостатнім для переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 ..
		Більше того, такі свідчення ОСОБА_6 та її поведінка як судді, що розглядає справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 , під час зустрічей з останнім, та обвинуваченим ОСОБА_5 , виглядають сумнівними. Як відзначила ОСОБА_6 , виступаючи у судових дебатах, свою поведінку при спілкуванні із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 обумовлювала умовами негласної слідчої дії у виді контролю за вчиненням злочину (спеціального слідчого експерименту). Між тим, як відзначалося вище прокурором не було надано щодо цього постанову прокурора у кримінальному провадженні за № 42014170000000303 стосовно ОСОБА_5 ..
		Не витримує критики і твердження ОСОБА_6 , що участь її (як судді), у проведенні негласної слідчої дії у якій її роль зводилася до того, щоб зустрітися з ОСОБА_7 і ОСОБА_5 де при цьому вона повинна була погодитися на одержання неправомірної вигоди, узгодити з ними її суму, місце і механізм надання їй такої вигоди та одержати неправомірну вигоду, пообіцявши ОСОБА_7 і ОСОБА_5 винести рішення про закриття справи без вказівки про винність ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення за надану ними неправомірну вигоду.
		Відповідно до статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» убачається, що суддя зобов`язаний об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
		Згідно з статтею 14 Кодексу суддівської етики, суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.
		Між тим, як видно, ОСОБА_6 погодилася на роль агента  викривача та провести неодноразові зустрічі з ОСОБА_5 у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_7 , обговорюючи з ним перебіг судового процесу та можливі рішення у провадженні. Таку ж зустріч вона проводила і з ОСОБА_7 - особою стосовно якої вона розглядала справу про адміністративне правопорушення та виявляла бажання проводити з ним і наступну зустріч. А також телефонувала останньому та пропонувала йому прийти на зустріч для обговорення ситуації, що склалася. Під час таких зустрічей вона допускала усамітнення та висловлювання, які могли сприйматися співрозмовниками неоднозначно, у тому числі і як бажання судді продовжувати такі зустрічі з метою обговорення питань з якими до неї зверталися. 
		Не дивлячись на це, основна мета проведеного слідчого експерименту за участі судді ОСОБА_6 так і не була досягнута  ні обвинувачений ОСОБА_5 , ні тим більше свідок ОСОБА_7 їй так і не надали очікувану слідством неправомірну вигоду.
		На переконання суду, суддя у даному випадку, навіть з метою виявлення правопорушників, відповідно до положень наведених нормативних актів не має приймати участь у в проведенні оперативно-розшукових заходів і слідчих дій та здійснювати позапроцесуальні взаємовідносин з особами, що є учасниками справи, яка перебуває у його провадженні. 
		У разі виявлення фактів, що свідчать про втручання в його діяльність суддя відповідно до ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має звернутись з відповідною заявою до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора. 
		Одночасно, відповідно до ст. 58 вказаного Закону та ст. 2 Кодексу суддівської етики суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб (утому числіі слідчого,прокурора) та не повинен дозволяти цього іншим.
		Тобто, чинним законодавством про статус суддів чітко передбачено як має діяти суддя при виявленні факту впливу на його діяльність. А вказані у законі органи мають вживати заходи для припинення такого впливу, та у разі наявності підстав притягувати винних осіб до встановленої законом відповідальності. 
		За наведених обставин, показання судді ОСОБА_6 на підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 , як такі, що є сумнівними та не підтверджені іншими доказами суд не може прийняти, як доказ у даному кримінальному провадженні. 
		Обґрунтовуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, прокурор в судових дебатах посилався на показання потерпілої ОСОБА_6 , а також на вищевказані негласні слідчі (розшукові)дії проведені в період з 11.01.2015 року по 23.01.3015 року.
		За змістом статті 376 КК України, під втручанням в діяльність судді розуміється вплив у будь-якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним своїх службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення.
		До конкретних форм впливу можна віднести: прохання, вказівку, погрозу, підкуп, критику судді в засобах масової інформації до вирішення конкретної справи у зв`язку з її розглядом, проведення пікетів, мітингів тощо. Втручання має незаконний характер, оскільки суб`єкт вчинює дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності судді  виконанню службових обов`язків щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду справ та постановлення за ними рішень, що відповідають закону. Тому не може кваліфікуватися за ст. 376 КК України такий вплив на суддю, метою якого є законне рішення за справою,або діїособи,яка увстановленому закономпорядку домагаєтьсябажаного длянеї рішення(наприклад,шляхом поданняапеляції,скарги,клопотання). Неможе розглядатисьяк втручанняі звичайнепрохання,не пов`язанеіз впливомна суддю,чи загальнізаклики досправедливості тагуманізму. Суб`єктивна сторона злочину припускає наявність тільки прямого умислу та спеціальної мети  перешкодити виконанню суддею службових обов`язків чи домогтися винесення неправосудного рішення.
		Відповідно до обвинувального акту прокурора, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що «…пропонуючи у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави за адресою: м. Полтава, вул. Навроцького, 5, неправомірну вигоду судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 за прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, прохаючи винести таке рішення, ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , впливав на суддю ОСОБА_6 , таким чином втручався в діяльність вказаного судді. При цьому, ОСОБА_5 мав на меті добитися від судді ОСОБА_6 винесення неправосудної постанови в адміністративній справі, тобто винесення незаконного рішення, мотивованого неправомірною вигодою…»
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю заперечив факт втручання в діяльність судді ОСОБА_6 .. В судовому засіданні зазначив, що прохаючи винесення правосудної постанови в адміністративній справі відносно ОСОБА_7 та закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, в такий спосіб висловлював свої міркування як юрист з приводу відомих йому обставин у цій справі.
		Допитаний з цього приводу свідок ОСОБА_7 також заперечив той факт, що він уповноважував ОСОБА_5 діяти в його інтересах та вчиняти будь-які дії.
		Аналізуючи зібрані та надані стороною обвинувачення докази у справі, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 звернулась до правоохоронних органів в перший раз 19.12.2014 року. Вказане відображено в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеному ст. оперуповноваженим ОВС ГУБОЗ УМВС України. У вказаному протоколі заявниця викладає обставини за яких ОСОБА_5 , що раніше працював заступником Полтавського міського голови діє в інтересах ОСОБА_7 , пропонував їй неправомірну вигоду. (т. 1 а.с. 234). При цьому заявниця взагалі не вказує, що будь яка особа втручається в її діяльність як судді.
		Проте відомості про які повідомила ОСОБА_6 в Єдиний реєстр досудових розслідувань не вносяться і перевірка викладених фактів не проводиться.
		В подальшому ОСОБА_6 подала заяву від 11.01.2015 року адресовану начальнику УБОЗ УМВС України в Полтавській області в якій заявниця викладає обставини за яких ОСОБА_5 пропонував їй неправомірну вигоду та здійснював втручання у її діяльність. (т. 1 а.с. 221-222). При цьому заявниця вказує на притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
		Суду не надано доказів того, чи вносились відомості, зазначені в заяві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ким та коли.
		З наданого суду витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що першочергові відомості внесені за № 42014170000000303 від 27.10.2014 року, відомості за 11.01.2015 року внесені додатково, але вони не відповідають заяві ОСОБА_6 від 11.01.2015 року. Оскільки вона в заяві прямо вказує про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та колишнього його заступника ОСОБА_16 ..
		Проте відомості внесені в реєстр за № 42014170000000303 від 11.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, зазначено про те, що одна із службових осіб Полтавської міської ради пропонує неправомірну вигоду судді районного суду м. Полтави за прийняття рішення в справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається, відомості щодо ОСОБА_5 про втручання в діяльність судді не вносились та вчинення злочину не реєструвалися. До того ж на час інкримінованих ОСОБА_5 дій, він в Полтавській міській раді не працював.
		В подальшому до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170000000303 від 27.10.2014 року, через 10 місяців вносяться відомості за №5 від 21.11.2015 року щодо втручання ОСОБА_5 в діяльність судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 376 КК України. Проте на підставі чого було внесено такі відомості є незрозумілим, оскільки в графі заявник чи потерпілий відсутні будь які посилання. Крім того, суд звертає увагу і на те, що кримінальне провадження вже 03.12.2015 року( через 10 днів) було скеровано до суду, тобто досудове слідство у справі за звинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, фактично не проводилось.
		Крім того, ОСОБА_6 зазначала, що ОСОБА_5 , просив її прийняти рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за строками давності без встановлення факту винуватості ОСОБА_7 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, таким чином ніби то впливав на неї та втручався в її діяльність. При цьому, ОСОБА_5 мав на меті добитися від неї, як судді винесення неправосудної постанови в адміністративній справі.
		З цього приводу, за клопотанням сторін кримінального провадження, судом будо досліджено матеріали справи про адміністративне правопорушення №554/6021/14-п. щодо притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 172-7 КУпАП.
		Відповідно до постанови судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 28.10.2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст.. 172-7 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова набрала чинності 07.11.2015 року.
		Із заяви судді ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_5 ніби то втручався в її діяльність з метою добитися постановлення незаконного рішення у адміністративній справі відносно ОСОБА_7 , що полягало у закритті справи за строками давності. Вказане знайшло відображення і у обвинувальному акті прокурора. Проте, 28.10.2015 року суддя Решетилівського районного суду Полтавської області постановив рішення про закриття справи відносно ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, яке не було оскаржене учасниками процесу та набрало чинності 07.11.2015 року.
		Приймаючи до уваги викладене та показання потерпілої ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_5 прохав суддю постановити законне рішення у адміністративній справі. У справі відсутні будь-які докази того, що обвинувачений здійснював вплив на суддю ОСОБА_6 , і в чому цей вплив виражався. Зазначене відсутнє і обвинувальному акті прокурора. 
		Убачається також, що суддя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були знайомі протягом тривалого часу, останній надавав їй певні послуги у зустрічі з міським головою перед яким вона клопотала про ремонт будинку. (т.4 а.с.197-209) Очевидно ці обставини заважали їй припинити з обвинуваченим спілкування відразу ж після виявлення причини звернення його з приводу розгляду конкретної справи, що знаходилася у її провадженні та були мотивом для вступу в дискусію щодо перспектив розгляду справи про адміністративне правопорушення. Більше того, як зазначено вище, проведення таких дискусій нею заохочувалося.
		Виступаючи у судових дебатах та заперечуючи наведену вище позицію захисту, ОСОБА_6 стверджувала про те, що навіть саме лише звернення ОСОБА_5 до судді з проханням у конкретній справі, є порушенням чинного законодавства та є втручанням у діяльність судових органів. Однак, суд вважає що і суддя ОСОБА_17 , спілкуючись із учасником справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_7 та у цій же справі з ОСОБА_5 порушила наведені вище норми Закону «Про судоустрій і статус суддів» та Кодекс суддівської етики.
		Вбачається також, що на час знаходження у провадженні судді ОСОБА_6 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 по ній закінчився строк давності, що відповідно до п.7 ст.247 КУпАП виключало подальше провадження, а тому вона підлягала закриттю, що і виконав суддя Решетилівського районного суду своєю постановою від 28 жовтня 2015 року після передачі справи у його провадження. 
		Зазначена постанова не була оскаржена та на даний час є чинною, а тому твердження ОСОБА_6 про незаконність даної постанови є безпідставною. 
		З огляду на викладене суд, вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 відсутній і склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 376 КК України.
		Враховуючи тривалість розслідування (із 2015 року), розгляду кримінального провадження та повне надання судом сторонам можливості вільно розпоряджатися своїми правами в частині доведення переконливості поданих доказів, суд, дотримуючись засад безсторонності та розумних строків, вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпані.
		Згідно з положеннямист.62 КонституціїУкраїни,ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до п.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.
		Статтею 17Закону України№ 3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23.02.2006 року,передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.
		Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). 
		Очевидно, що сумнівний характер вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		Отже, аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх, допустимих та переконливих доказівдля доведення винуватості ОСОБА_5 в тому, що він пропонував надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій в інтересах третьої особи з використанням наданого службового становища, а також те що він здійснював втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою добитися винесення неправосудного рішення.
		Відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності, допустимості та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст.369 та ч. 1 ст. 376 КК Українисудом не здобуті, тому суд вважає, що інкриміноване йому обвинувачення в судовому засіданні не доведено, а тому його необхідно виправдати.
		У відповідності до ст.124 КПК Українипроцесуальні витрати віднести за рахунок держави у зв`язку з ухваленням виправдувального вироку.
		Припинити дію ухвал суду про накладення арештів та застосування запобіжних заходів. 
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд - 
		У Х В А Л И В : 
		ОСОБА_5  визнати невинуватим та виправдати його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 1 ст. 376 КК України у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочинів.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Припинити дію ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 10.06.2015 року та скасувати запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 мінімальних заробітних плат в сумі 48720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн. та повернути заставодавцю.
		Припинити дію ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 10.06.2015 року та скасувати арешт на транспортний засіб  мотоцикл КМЗ Днепр 11, 1987 року випуску ДНЗ 2666 ПОЕ, який належить на праві власності ОСОБА_5 .
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.
		 
		Головуючий                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...