Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/4161/15-ц? : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2018.
Дата набрання законної сили: 19.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		19 вересня2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/4161/15-ц
		 
		провадження № 61-13692св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2015 року у складі судді Горбунової Я. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2016 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Зазулинської Т. П., Міненкової Н. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнових збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 24 жовтня 2014 року о 15 годині 30 хвилин на перехресті вулиці ІванаКамишева та проспекту 50 років СРСР у місті Харкові з вини відповідача, який керував автомобілем «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль «Сітроен», реєстраційний номер НОМЕР_2. Постановою Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2014 року ОСОБА_2притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Вартість завданої шкоди склала 66 798 грн 20 коп. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то частину грошових коштів в сумі 35 516 грн 32 коп. йому відшкодувало Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 31 281 грн 58 коп.
		 
		Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 31 281 грн 58 коп. та судовий збір у сумі 312 грн 82 коп.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з відповідача як з особи, винної у ДТП, підлягає стягненню різниця між виплаченою страховою виплатою (відшкодуванням) та фактичним розміром шкоди.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2015 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
		 
		У квітні 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила змінити рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2015 року та ухвалуАпеляційного суду Харківської області від 18 березня 2016 року з урахуванням зазначених у скарзі доводів, а також зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 пошкоджений автомобіль «Сітроен».
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що в автотоварознавчому дослідженні ТОВ «Аргумент-Експерт» сума матеріального збитку визначена без урахування фізичного зносу деталей пошкодженого автомобіля. МТСБУ фактично повністю відшкодувало позивачу заподіяну майнову шкоду. Суди попередніх інстанцій не вирішили питання про передачу ОСОБА_2 пошкодженого автомобіля, а також помилково застосували до спірних правовідносин норму права, яка регулює відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, оскільки відповідач не підпадає під поняття власника застрахованого транспортного засобу. Збитки повинні відшкодовуватися відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив про законність оскаржуваних судових рішень і просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що МТСБУ сплатило йому грошові кошти в розмірі відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей, а не повний розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. ОСОБА_2 не сплатив йому компенсацію на відновлювальні роботи та не надав доказів того, що повернув грошові кошти МТСБУ, а тому вимога відповідача про передачу пошкодженого автомобіля є намаганням ухилитися від відшкодування завданих збитків.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		16 березня 2018 року справу № 643/4161/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		 
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		 
		Судами встановлено, що 24 жовтня 2014 рокуо 15 годині 30 хвилин на перехресті вулиці ІванаКамишева та проспекту 50 років СРСР у місті Харкові з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль «Сітроен», реєстраційний номер НОМЕР_2. 
		 
		Постановою Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
		 
		Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, то позивач звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування завданої шкоди.
		 
		Відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІVМТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
		 
		Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		 
		Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого (пункт 9.2 статті 9 Закону № 1961-ІV).
		 
		Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
		 
		Згідно із звітом автотоварознавчого дослідження від 03 січня 2015 року, складеним на замовлення МТСБУ Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕАК «Довіра», яке є суб'єктом оціночної діяльності, ринкова вартість автомобіля «Сітроен» становить 68 148 грн 53 коп., вартість відновлювального ремонту - 92 137 грн 49 коп., коефіцієнт фізичного зносу - 0,7, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 34 039 грн 75 коп.
		 
		На підставі вказаного звіту МТСБУ здійснило регламентну виплату позивачу в розмірі 35 516 грн 32 коп.
		 
		Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		 
		Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону № 1961-IV. 
		 
		Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. 
		 
		Під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди не врахували положень зазначених правових норм та звіту автотоварознавчого дослідження від 03 січня 2015 року, згідно з яким розмір відшкодування майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Сітроен», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 68 148 грн 53 коп. та дорівнює його ринковій вартості, а вартість відновлювального ремонту - 92 137 грн 49 коп.
		 
		Таким чином, виходячи з положень пункту 30.1 статті 30 Закону № 1961-IV, автомобіль «Сітроен», реєстраційний номер НОМЕР_2, є технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, про що зазначено у вищевказаному звіті. 
		 
		Враховуючи, що ОСОБА_1 не визнав свій автомобіль фізично знищеним у результаті ДТП та залишив його собі, МТСБУ виплатило йому страхове відшкодування в узгодженому з потерпілим розмірі, визначеному на підставі вищенаведених положень статей 30, 36 Закону № 1961-ІV, тобто у повному обсязі відшкодувало заподіяну майнову шкоду в межах ліміту, встановленого пунктом 9.2 статті 9 Закону № 1961-ІV. Тому відсутні правові підстави для застосування статті 1194 ЦК України та стягнення відшкодування шкоди з винної у ДТП особи - ОСОБА_2, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
		 
		З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування вищенаведених норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 344 грн 11 коп., а за подання касаційної скарги - 382 грн 38 коп., всього - 726 грн 49 коп., які підлягають стягненню з позивача на корить відповідача.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнових збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 726 (сімсот двадцять шість) грн 49 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ.А.Стрільчук  Судді:С.О.Карпенко   В.О.Кузнєцов   С.О.Погрібний   О.В.Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...