Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3001/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2018. Зареєстровано: 27.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2018.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"18" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/3001/17
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Кухар Н.М.              
		при секретарі судового засідання Руденко О.О.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області  в інтересах держави в особі  1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,  2) Старовірівської сільської ради, с.Старовірівка Нововодолазького району Харківської області,   до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", с.Станичне Нововодолазького району Харківської області ,    2) Нововодолазької районної державної адміністрації, смт. Нова Водолага Харківської області,   про  визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки за участю представників:
		прокуратури - не з'явився;
		1-го позивача - Загурської А.В. (довіреність № 32-20-0.14.1-89/62-18  від 22.08.2018);
		2-го позивача - не з'явився;
		1-го відповідача - Овчаренка І.А. (довіреність б/н  від 03.01.2017);
		2-го відповідача - Толкач Л.М. (довіреність № 02-18/1214  від 07.05.2018); 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області 07.09.2017 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", с.Станичне Нововодолазького району Харківської області, та Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" 05.12.2007 (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404), зареєстрованого у Нововодолазькому районному Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29.12.2007 за № 040770000485, та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404) площею 17,6987 га у власність держави. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищевказаний договір оренди землі укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України "Про оцінку земель".
		Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2017 по справі                № 922/3001/17 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 у справі                              № 922/3001/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
		Постановою Верховного Суду України від 18.06.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 по справі № 922/3001/17 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018, справу № 922/3001/18 передано для розгляду судді Кухар Н.М.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2018 (суддя Кухар Н.М.) справу № 922/3001/17 прийнято до розгляду; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання 29.08.2018 о 12:15. 
		У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 13.08.2018, 1-й відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що спірний договір оренди землі від 05.12.2007 укладався з проведенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та врахуванням її при викладенні істотних умов договору, при цьому вимоги ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" порушено не було. Крім того, 23.11.2010 між сторонами було укладено угоду про зміну і доповнення договору оренди землі в частині п. 5 договору щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2010 рік. 1-й відповідач у своєму відзиві також просить застосувати до позовних вимог позовну давність, оскільки держава, в особі уповноваженого органу (Нововодолазька РДА) дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав від дати укладення оскаржуваного договору, а саме - 05.12.2017.
		21.08.2018 до суду надійшла заява 1-го відповідача - ТОВ "Агролатінвест" про поворот виконання рішення, а саме стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача - Прокуратури Харківської області на користь 1-го відповідача 12228,29 грн. судового збору з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, які було стягнуто з 1-го відповідача за наказом Господарського суду Харківської області від 19.01.2018 № 922/3001/17. Заяву обґрунтовано тим, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018, на виконання якої було видано вищевказаний наказ, скасовано повністю постановою Верховного суду України від 18.06.2018.
		У відповіді на відзив, який був наданий до суду 28.08.2018, 1-й позивач зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області як юридична особа утворене у травні 2015 року, тому не приймало будь-якої участі в укладенні спірного договору оренди землі від 05.12.2007 між Нововодолазькою РДА та ТОВ "Агролатінвест", не є стороною за вказаним договором, не приймало на себе права та обов'язки орендодавця по договору. На підставі викладеного, 1-й позивач просив розглянути вказаний спір з урахуванням вимог законодавства та наданих учасниками судового процесу доказів.
		Ухвалою господарського суду від 29.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, у справі № 922/3001/18 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.09.2018 об 11:30.
		У судовому засіданні, яке відбулося 18.09.2018, представник 1-го позивача підтримала заявлені прокурором позовні вимоги у повному обсязі.
		Враховуючи, що судове засідання було розпочате із запізненням, у зв'язку з більш тривалим ніж передбачено графіком судових засідань проведенням попереднього судового засідання, представник прокуратури через зайнятість в інших судових засіданнях у судове засідання з розгляду справи № 922/3001/17 не з'явився та подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи і здіснення її розгляду за участю прокурора. 
		Вищевказане клопотання було зареєстровано канцелярією суду та передано судді Кухар Н.М. після закінчення судового засідання, у зв'язку з чим у судовому засіданні воно не розглядалося 
		2-й позивач, Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, у судове засідання не з'явився; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.
		Присутні у судовому засіданні представники 1-го та 2-го відповідачів проти позову заперечували повністю.
		Представник 1-го відповідача просив застосувати до позовних вимог позовну давність та задовольнити заяву про поворот виконання рішення суду, яку було подано до суду 21.08.2018.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.
		26.10.2006 Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області винесено розпорядження "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" на виготовлення технічної документації щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок". 
		Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації       № 777 від 12.11.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" в особі генерального директора Черноморда Олексія Івановича сільськогосподарського призначення за рахунок земель запасу на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.
		На підставі вказаного розпорядження, за підготовленим райдержадміністрацією проектом, між Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" 05.12.2007 було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 29.12.2007 за                 № 040770000485. 
		Відповідно до умов зазначеного договору (п. 1), орендодавець (Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області) надає, а орендар (ТОВ "Агролатінвест") приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради.
		Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,6987 га, у тому числі: рілля - 17,6987 га.
		Пунктом 5 договору сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178796,07 грн. 
		Пунктом 8 договору передбачено, що його укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Пунктами 9-11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 120 грн. за 1 га земельної ділянки, що складає        2123,84 грн. за рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця, в рівних частинах до 15 листопада звітного року.
		Як вбачається з матеріалів справи, встановлення в договорі оренди від 05.12.2007 нормативної грошової оцінки землі в розмірі 178796,07 грн. мало місце на підставі витягу з грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення КСП "Маяк" Нововодолазького району Харківської області № 421 від 04.12.2007 та рішення Нововодолазької районної ради № 245 від 22.06.1995.
		На виконання умов договору, згідно акту прийому-передачі від 05.12.2007, Нововодолазька районна державна адміністрація передала, а ТОВ "Агролатінвест" прийняв в оренду земельну ділянку площею 17,6987 га, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради.
		Угодою про зміну і доповнення договору від 23.11.2010 сторонами внесено зміни до договору оренди землі від 05.12.2007, в тому числі внесено зміни до п. 5. зазначеного договору, яким встановлено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2010 рік, яка становить 224283,59 грн., та внесено зміни до п. 9 цього договору, яким встановлено, що орендна плата встановлюється у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6728,50 грн. на рік.
		Прокурор вважає зазначений вище договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007, який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК 29.12.2007 за № 040770000485, таким, що не відповідає вимогам ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки, його укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.
		Відсутність проведеної ТОВ "Агролатінвест" нормативної грошової оцінки прокурор підтверджує офіційно отриманою інформацією у відділі Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківській області листом № 10-20-0.23, 26-127/117-17 від 25.05.2017, інформацією Нововодолазької районної ради (лист № 492 від 22.05.2017), відповідно до якої звернення щодо затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404) до районної ради не надходило, відповідні рішення не приймались.
		Обставини щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.12.2007, який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК 29.12.2007 за № 040770000485, з підстав його невідповідності вимогам Закону, стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного: 
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
		При цьому, за умовами ст. 76 ГПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
		Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
		За приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент укладання спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є:
		- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
		- строк дії договору оренди;
		- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
		- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
		- умови збереження стану об'єкта оренди;
		- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
		- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 
		- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
		- відповідальність сторін.
		Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. 
		Положеннями ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
		Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність. 
		Крім того, на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст. 21 Закону України "Про оренду землі" лише фіксують його граничні межі.
		В пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема зазначено, що за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.
		В пункті 2.9 вищевказаної постанови також зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент, вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акту, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
		Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, як на цьому наполягає прокурор в межах даної справи.
		Крім того, відповідно ст. 201 Земельного кодексу України (редакція якої з моменту укладання спірного договору оренди не змінилася), грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Положеннями ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 05.12.2007) встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення Нововодолазькою райдержадміністрацією.
		Крім того, згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 05.12.2007), використання землі в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
		Статтею 23 вказано Закону (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору) передбачалося, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.1995 № 213, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
		Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.
		Пунктом 3 Методики Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.
		Згідно п. 5 вказаної Методики, в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається заданими економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.
		Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.1995 № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України. Української академії аграрних наук 27.01.2006                      № 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за                 № 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, згідно п. 1.4. якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.
		Пунктом 1.5 цього Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На відносно гірших землях, на яких не створюється диференційований рентний дохід (з нульовим або від'ємним показником оцінки), нормативна грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рентного доходу - 1,6 ц зерна з гектара.
		Отже, на час укладення спірного договору оренди від 05.12.2007 року та під час дії вище зазначених нормативних актів законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.
		При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995, що була проведена по всій території України.
		Тобто, законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено.
		Крім того, у розділі спірного договору "Об'єкт оренди" зазначено що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178796,07 грн.
		Матеріали справи свідчать про те, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проведена станом на 01.07.1995 року відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213. Результати зазначеної нормативної грошової оцінки були базою для розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної власності.
		Рішенням виконавчого комітету Нововодолазької районної ради народних депутатів від 22.06.1995 року № 245 були затверджені матеріали грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по господарствах району (в тому числі по КСП "Маяк", землі якого в подальшому і були передані в оренду ТОВ "Агролатінвест" згідно з умовами спірного договору оренди землі від 05.12.2007). 
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції станом на час укладення спірного договору), дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
		Матеріали справи свідчать про те, що підставою для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передавались 05.12.2007 в оренду ТОВ "Агролатінвест", був саме витяг з технічної документації про грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення КСП "Маяк" Нововодолазького району Харківської області № 421 від 04.12.2007.
		Розмір орендної плати в договорі був визначений у розмірі 120 грн. за 1 га, що відповідає розпорядженню голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 12.11.2007 № 777 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ "Агролатінвест".
		В подальшому, як вже було зазначено вище, угодою про зміну і доповнення договору від 23.11.2010 сторонами внесено зміни до договору оренди землі від 05.12.2007, в тому числі до п. 5. зазначеного договору, яким встановлено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2010 рік, яка становить 224283,59 грн., та внесено зміни до п. 9 цього договору, яким встановлено, що орендна плата встановлюється у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6728,50 грн. на рік.
		Розрахунок орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які передані в оренду ТОВ "Агролатінвест" на підставі оспорюваного договору оренди земельних ділянок, з 23.11.2010  проводився згідно з витягом з Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, нормативна грошова оцінка земель уточнювалась на коефіцієнт індексації, внаслідок чого змінювався розмір орендної плати, яку ТОВ "Агролатінвест" сплачувало у встановлені терміни.
		Суд зазначає, що згідно з законодавством на день укладання договору розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, повинен був робиться за формами, що були затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель".
		Вказана постанова Кабінету Міністрів України також вносить зміни до типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, в якому зазначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
		Суд констатує, що вказаний у договорі (з урахуванням змін внесених угодою від 23.11.2010) розрахунок розміру орендної плати, здійснений за формою встановленою додатком № 2 до Постанови КМУ від 13.12.2006 року.
		Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент укладання договору передбачено, що розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності не може бути меншим для земель сільськогосподарського, призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
		Разом з тим, прокурором при зверненні до суду з позовом по даній справі не доведено, що визначений в умовах договору розмір орендної плати не відповідає вимогам ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент укладання договору.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що розрахунок орендної плати за земельну ділянку повністю відповідає порядку, ставкам та встановленим обмеженням, та здійснений у відповідності до вимог законодавства України, діючого на момент укладання договору. Тобто позивачем не було доведено порушення вимог законодавства при укладенні спірного договору оренди землі.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15.05.2018 у справі № 922/3000/18. 
		Зазначене спростовує твердження прокурора про недодержання сторонами при укладанні спірного договору вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку земель",       ст.ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема з підстав нібито не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, та як наслідок є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.
		При цьому, суд вважає безпідставними посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на положення ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки законом, що визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, на день укладання спірного договору був Закон України "Про плату за землю", а Закон України "Про оцінку земель", згідно з його преамбулою, визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.
		Тобто, лише Законом України "Про плату за землю" встановлено можливість та порядок визначення плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та не проведено.
		З набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України, п. 289.1               ст. 289, було встановлено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		За таких обставин, є безпідставними доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки  такі доводи побудовані на вільному тлумаченні зазначеного закону, без врахування сфери його застосування, та можливості застосування до спірних правовідносин в контексті інших законодавчих актів, які регулювали порядок встановлення та розмір орендної плати за землю на час укладання між сторонами спірного договору.
		Висновки Верховного суду України, викладені в постановах, на які посилається прокурор, та які нібито підтверджують його правову позицію полягають в тому, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, базуються на нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011, тобто вже після укладання сторонам спірного договору, а відтак не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
		Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю", контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також, орендної плати за земельні Ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що з боку вказаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки заявлялися будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України при розгляді спорів з аналогічних підстав, зокрема від 29.06.2017 по справі № 922/3753/16 та від 13.07.2017 по справі № 922/3787/16.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
		Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять копію Договору № 1001 від 17.08.2017 про надання послуг з питань землеустрою, укладеного між ТОВ Агролатінвест" та ТОВ "Земтехстандарт" з метою встановлення нового розміру орендної плати, тобто приведення умов договору до вимог діючого Податкового та Земельного законодавства України. На виконання вказаного договору було виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у кількості 18 шт., що знаходяться в оренді ТОВ "Агролатінвест", у тому числі щодо земельної ділянки загальною площею 17,6987 га, що є предметом оренди за спірним договором оренди. 
		 
		Щодо заяви ТОВ "Агролатінвест" про застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає.
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.  
		Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.  
		Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170  цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
		За змістом ч. 1 ст. 55 ГПК України, органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обовязки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. 
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою   у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. 
		Позивач та прокурор, який в судовому процесі також користується правами позивача,  повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. 
		Стаття 20 Закону України "Про прокуратуру" (станом на момент укладання договору та внесення до нього змін)  встановлювала широкий перелік повноважень, якими були наділені органи прокуратури здійснюючи прокурорський нагляд за дотриманням вимог законодавства.
		Доказів неможливості пред'явлення прокурором позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску строку позовної давності матеріали справи не містять.
		Крім того, про наявність відповідних порушень могла довідатися Старовірівська сільська рада Нововодолазького району, в інтересах якої прокурором також заявлено позов в межах даної справи. 
		Окрім того, в процесі виконання покладених на прокурора функцій останній не був позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом в інтересах іншого уповноваженого державного органу, який станом на час існування спірних правовідносин був наділений повноваженнями на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
		Таким чином, за наявності відповідних повноважень, прокурор мав можливість в передбачений законом строк позовної давності звернутися до суду з питань оспорення спірного договору оренди землі, проте відповідних дій не вчинив.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що прокурор при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.
		Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Однак, в пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", зокрема, зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Оскільки в межах даної справи суд відмовляє в задоволенні позову прокурора з підстав необґрунтованості його позовних вимог, суд не застосовує позовну давність до спірних правовідносин. 
		 
		Щодо заяви ТОВ "Агролатінвест" про поворот виконання рішення, суд зазначає наступне.
		Як свідчать матеріали справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі № 922/3001/17 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 у даній справи скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Нововодолазькою РДА та TOB "Агролатінвест" від 05.12.2007; зобов'язано TOB "Агролатінвест" повернути земельну ділянку площею 17,6987 га у власність держави; присуджено до стягнення з TOB "Агролатінвест" на користь прокуратури Харківської області 10977,54 грн. судового збору; а з Нововодолазької РДА на користь прокуратури Харківської області 10977,54 грн. судового збору.
		19.01.2018 Господарським судом Харківської області на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/3001/17 видано наказ про стягнення з TOB "Агролатінвест" на користь прокуратури Харківської області 10977,54 грн. судового збору.
		На підставі постанови про арешт коштів боржника ВП № 55753812 від 13.04.2018 державним виконавцем Нововодолазького районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області Вязовою A.A. накладено арешт на грошові кошти боржника та стягнуто з TOB "Агролатінвест" 12228,29 грн. судового збору з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, що підтверджується довідкою ПАТ "Райффазен банк Аваль" № ДЗ-КБ/3152 від 17.08.2018.
		Постановою Верховного Суду України від 18.06.2018 у справі № 922/3001/17 задоволено частково касаційну скаргу TOB "Агролатінвест" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Відповідно до ч. 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
		Згідно ч. 5 ст. 333 ГПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
		З огляду на викладене, оглянувши  докази які долучив представник 1-го відповідача до заяви , відповідно до п.6 ст. 333 на підтверження правомірності подання такої заяви , суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви 1-го відповідача про поворот виконання рішення суду та визнав її такою, що  підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи судом першої інстанції, суд покладає на позивача у зв'язку з прийняттям рішення про відмову у позові.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (63200, Харківська область, смт.Нова Водолага, пл.Кооперативна, буд. 22) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд. 5, 1 під'їзд, 6, 7 поверх; код ЄДРПОУ: 39792822) та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (63250, Харківська область, Нововодолазький район, с.Старовірівка, вул. Центральна, 60; код ЄДРПОУ: 04398092) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" (63232, Харківська область, Нововодолазький район, с. Станичне, вул. Шкільна, буд. 4; код ЄДРПОУ: 34270184) та Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 7; код ЄДРПОУ: 04059645) про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки - відмовити.
		 
		Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ: 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" (63232, Харківська область, Нововодолазький район, с. Станичне, вул. Шкільна, буд. 4; код ЄДРПОУ: 34270184) - 3524,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" про поворот виконання рішення.
		 
		Стягнути з  Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ: 02910108) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" (63232, Харківська область, Нововодолазький район, с. Станичне, вул. Шкільна, буд. 4; код ЄДРПОУ: 34270184) - 12228,29 грн. судового збору з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, які було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" за наказом Господарського суду Харківської області від 19.01.2018 № 922/3001/17.
		 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повне рішення складено 26.09.2018 р.   
		 
		Суддя Н.М. Кухар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...