Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/8093/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2018. Зареєстровано: 30.09.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2018.
Дата набрання законної сили: 05.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                               Справа № 200/8093/17
		Провадження № 2/200/2865/17
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		 
		«04» червня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська 
		 
		в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
		за участю секретаря: Санжаровської Я.В.
		 
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради про відшкодування шкоди, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		17 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом. 
		В обґрунтування позову зазначила, що їй на праві власності належить нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_2. Будинок перебуває на балансі КП «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради. 06 квітня 2017 року було залите приміщення позивача. Причиною аварії, що трапилась, стало халатне відношення власника нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_2 до експлуатації сантехнічних приладів та обладнання. Відповідач-2 є виконавцем послуг ЖКГ і саме на його балансі перебуває система водопостачання та водовідведення будинку. Балансоутримувач будинку стягує плату за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, тому зобов'язаний вчасно проводити ремонтні роботи, технічні планові огляди та нести відповідальність за перебої в роботі таких систем і відповідно у заподіянні шкоди. Невжиття належних і достатніх заходів для організації технічної експлуатації систем будинку призвело до виникнення аварійних ситуацій та залиття приміщення позивача. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 14.04.2017 року, величина матеріальної шкоди, завданої позивачу, складає 45555 грн.
		З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради 45 555,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди внаслідок залиття приміщення. 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради про відшкодування шкоди, призначено до розгляду по суті в судовому засіданні (а.с. 39).
		Відповідач Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради 30.03.2018 року надав відзив на позовну заяву (а.с. 63-65), в якому зазначив, що рішенням виконкому міської ради № 489 від 27.10.2016 Відповідача-2 призначено управителем у будинку № АДРЕСА_1. Рішенням виконкому міської ради № 3599 від 21.09.2006 квартира № 28, що належить ОСОБА_2, виключена з житлового фонду міста та дозволено переобладнання квартири під магазин непродовольчих товарів. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 162 від 23.03.2016 року було затверджено типовий перелік складових та періодичність надання послуги з управління багатоквартирними будинками по кожному будинку окремо для управителів багатоквартирних будинків, в тому числі і для суб'єктів підприємницької діяльності. Пунктом 17 рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 964 від 13.07.2011 року зобов'язано всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким вони належать на праві власності, окрім орендної плати та плати за комунальні послуги, брати участь у загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі. Відповідач-2 направив ОСОБА_2 проект договору щодо участі суб'єкта підприємницької діяльності стосовно надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Але договір підписано не було. 06 квітня 2017 року до відповідача-2 надійшла заявка від орендарів приміщення по АДРЕСА_2 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є позивач, відповідно до якої в квартирі течія зі стелі. В цей же день був здійснений виїзд за заявкою, течія усунута, при обстеженні встановлено, що в квартирі № 28 була течія квартирної розводки. 07 квітня 2017 року співробітниками відповідача-2 було складено Акт про залиття квартири. В акті зазначено, що причиною залиття є халатне відношення власника нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_2 до експлуатації сантехнічних приладів та обладнання. Згідно п.22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві в багатоквартирному будинку - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача. Згідно п.13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - внутрішньобудинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача, нежитлового приміщення у житловому будинку. Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Вказує, що ОСОБА_2 як власник квартири № 28 є особою, відповідальною за належне використання, експлуатацію та схоронність системи холодного водопостачання, що знаходиться в його квартирі, у зв'язку з чим у відповідача-2 відсутній обов'язок відповідати за шкоду, спричинену внаслідок течії внутрішньої розводки всередині кв. АДРЕСА_1. Просить у задоволенні позову до відповідача-2 відмовити в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 04 квітня 2018 року визначено проводити судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради про відшкодування шкоди, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 10 травня 2018 року, встановлено відповідачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.  
		Відповідач ОСОБА_2 08.05.2018 року надав відзив на позов, в якому зазначив, що акт від 07.04.2017 року про залиття приміщення не відповідає формі, що затверджена наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76. В акті не зазначено, де саме відбувся порив, та якої системи; чітка причина залиття; під час складання акту не був присутній ОСОБА_2 та не був ознайомлений з його змістом; не вказано які наслідки залиття, тобто що залито, які ушкодження, які речі ушкоджено, не вказано масштаб залиття; не вказано конкретне приміщення, яке було залите. З матеріалів справи не можна прийти до висновку, що залиття сталося саме в приміщенні позивача, оскільки в заявці про виклик зазначено «магазин рем. побутової техніки», в коментарях до вказаного виклику сказано «приміщення Мобішоп», а в акті про залиття «сервісний центр «Мастер-Сервіс». Відповідачу-1 відомо, що приміщення позивача досі вологе та у плісняві через неправильно встановлений унітаз, зі злів осіб, що орендують приміщення, вода в приміщення лилась через унітаз. Вважає, що необхідно оглянути приміщення позивача та залучити для огляду експерта, на якого вказує відповідач-1. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Позивач 12.06.2018 року надав відповідь на відзив ОСОБА_2, в якому зазначив, що надав достатньо доказів факту залиття його приміщення, а відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті, хоча це є їх процесуальним обов'язком. 
		Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.
		Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.4).
		Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 285,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, на підставі договору дарування від 30.12.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 26). 
		З «Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання)», складеного 07.04.2017 року комісією у складі: начальника ВТВ ОСОБА_5, інженера ОСОБА_6, інженера ОСОБА_7, та затвердженого головним інженером КП «Жилсервіс-2» ДМР ОСОБА_8, вбачається, що 06.04.2017 року в будинку АДРЕСА_2 (вул. Міронова) було повторно залито нежитлове приміщення № IV-XI (ФО ОСОБА_1.) загальною площею 77,9 кв.м., в якому розташований сервісний центр «Мастер-Сервіс». Причиною аварії, що трапилась, є халатне відношення власника нежитлового приміщення АДРЕСА_1 до експлуатації сантехнічних приладів та обладнання (а.с. 5).
		Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.05.2017 року, власником нежитлового приміщення, магазин непродовольчих товарів, загальна площа 38.7 кв.м., за адресою м. Дніпропетровськ, бульвар Європейський, будинок 2, приміщення 28, є ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності виданого замість договору купівлі-продажу від 26.02.2002 року.
		Згідно «Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеному нежитловому приміщенню № IV склад поз. 5,10 в підвалі житлового будинку літ. А-5 за адресою АДРЕСА_3, який виник в результаті аварії, яка сталася в результаті халатного ставлення до експлуатації власника нежитлового приміщення № 28 ОСОБА_2 сантехнічних приладів і обладнання»від 14.04.2017 року, складеного оцінювачем ПП «Експертна Група Класика» ОСОБА_10, величина матеріального збитку складає 45 555 грн. (а.с. 10 -19).
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 489 від 27.10.2016 року, Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради призначено управителем багатоквартирного будинку, що не визначилися з формою управління, у житлових будинках Шевченківського району (а.с. 66). 
		Відповідач-2 підтвердив у відзиві на позов, що його призначено управителем у будинку № АДРЕСА_1 
		Позивач вказує, що шкоду йому завдали ОСОБА_2 та КП «Жилсервіс-2» ДМР.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
		При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року N 76, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за N 927/11207 передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.      
		З Додатку до даних Правил вбачається, що в Акті про залиття має бути зазначено причини залиття, встановлені при обстеженні, а також хто заподіяв шкоду, висновки і рекомендації комісії. Крім того, в акті має бути описано, що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено.
		             За змістом Додатку з Актом мають бути ознайомлені мешканці квартири, винні в залитті.
		             Відповідно до листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року №  12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка, відповідно до укладеної угоди, є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка, відповідно до укладеної угоди, обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка, відповідно до укладеної угоди, надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
		             Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
		             В акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
		             З наданого позивачем Акту вбачається, що його зміст не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, а саме власник приміщення № 28 ОСОБА_2, який зазначений як винна особа в залитті, з даним Актом ознайомлений не був, при його складанні також присутній не був, і на чому ґрунтувалися висновки комісії про причини залиття та винних у цьому осіб, не зазначено.
		Так, в акті від 07.04.2017 року вказано про халатне ставлення власника нежитлового приміщення № 28 ОСОБА_2 до утримання сантехприладів та обладнання, однак з акту не вбачається, що було оглянуто нежитлове приміщення № 28 та були встановлені якісь порушення в експлуатації сантехобладнання, розміщеного в цьому приміщенні.
		Крім того, в акті взагалі не вказано на наявність вини балансоутримувача, тобто КП «Жилсервіс-2» ДМР у залитті приміщення позивача.
		Суд погоджується з доводами відповідача-2 стосовно того, що згідно  п.13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011  року,  - внутрішньобудинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до  першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача, нежитлового приміщення у житловому будинку. Внутрішньобудинковою системою водовідведення є система від місця скидання стоків у перший колодязь на випуску з будинку (колодязь не належить до внутрішньобудинкової системи) до трійника включно на відгалуженні від стояка, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).
		При цьому в акті від 07.04.2017 року відсутні будь-які посилання на те, що залиття відбулося з причини несправності внутрішньобудникової системи гарячого, холодного водопостачання чи централізованого опалення.
		         Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з ч.ч.1, 2,3 ст.13 ЦПК України  суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		        Суд також звертає увагу, що в Акті від 07.04.2017 вказано лише, що «06.04.2017 року… було повторно залито нежитлове приміщення № IV-XI (ФО ОСОБА_1.) загальною площею 77,9 кв.м…», при цьому характер пошкоджень не вказано.
		       Разом з тим, із «Звіту про оцінку вартості матеріального збитку…» від 14.04.2017 року, наданого позивачем, вбачається, що фарбувальний шар стін пошкоджений, потріскався і потемнів, на стінах потьоки. Потрібне проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Порушена конструкція кріплення стелі, місцями деформовано обрешітка, підвісні плити пошкоджені і частково розбиті. Потрібне проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
		       Таким чином, суд позбавлений можливості встановити, чи відповідають вказані у «Звіті про оцінку вартості матеріального збитку…» від 14.04.2017 року пошкодження в приміщенні позивача дійсним пошкодженням внаслідок залиття приміщення, особливо з огляду на те що у Акті від 07.04.2017 року відмічено, що відбулось повторне залиття. При цьому в матеріалах справи відсутні відомості, коли сталося перше залиття приміщення позивача, з чиєї вини, як при цьому були пошкодження, та чи були вони усунуті.
		        Зазначена обставина не дає змоги суду прийняти «Звіт про оцінку вартості матеріального збитку…» від 14.04.2017 року,  в якості належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог.  
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		Як вбачається з наданого позивачем акту, він не відповідають вище приведеним нормам, складений формально та з порушенням встановленого порядку у відсутність винної особи і без обстеження членами комісії її приміщення, та не визначає дійсну конкретну причину залиття приміщення та обсяги пошкодження.
		Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з .ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		За змістом ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		             Відповідно до абз.2,4 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі»  обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки  суду,  що  відповідають  встановленим  на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		             Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин , а також правильно витлумачив ці норми.  
		             Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не доведена вина відповідача у залитті приміщення, власником якого є позивач, також не підтверджено належними доказами розмір заподіяних позивачу матеріальних збитків.
		              Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року №303А, п.2958 - суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий,що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Відтак, судом було вказано про прийняття чи відхилення доводів сторін лише в частині, що безпосередньо стосується суті та предмету позовних вимог.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		З урахуванням цього, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, в зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі
		Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд - 
		 
		В И Р І Ш И В: 
		 
		        У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради про відшкодування шкоди         - відмовити. 
		       Апеляційна скарга на рішення суду подається  безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		       Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. 
		       Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		 
		Головуючий-суддя: Е.В. Женеску

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...