Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 659/172/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2018.
Дата набрання законної сили: 25.09.2018
Номер судового провадження: 51-8820ск18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2018 року
		м. Київ
		справа № 659/172/18
		провадження № 51-8820ск18
		Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у складі колегії:
		головуючої ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		розглянув матеріали провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за№12017230210000413, щодо
		ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженця с. Черепинки Тетіївського району Київської області та жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК. 
		Короткий зміст вироку, оскарженої ухвали та встановлені обставини
		За вироком Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від22березня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК  ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст.76КК.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат упровадженні.
		Судом ОСОБА_4 визнано винуватим у таємномувикраденні чужого майна, вчиненому повторно за обставин, викладених у вироку.
		Як установив суд, 27 грудня 2017 року в період часу з 11:30  13:30   ОСОБА_4 , перебуваючи на подвір`ї по АДРЕСА_2 , таємно викрав у ОСОБА_5 велосипед, заподіявши цим потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 806,66 грн. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 185 КК, просить напідставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням скаржника, згаданий суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення приписів ст.65КК, неправильне застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 цього Кодексу, що потягло за собою м`якість заходу примусу. Оскільки апеляційний суд не виправив допущених порушень і не навів в ухвалі докладних мотивів залишення апеляційної скарги сторони обвинувачення без задоволення, прокурор вважає постановлене рішення таким, що не відповідає ст. 419 КПК.
		Мотиви Суду
		Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу длядосягнення його мети (ст. 50 КК), визначається не лише його суворістю, айдомірністю, яка є проявом справедливості. 
		Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи зпринципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
		За правилами ст.75КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він можезвільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення. 
		У цьому кримінальному провадженні, як видно зі змісту наданих копій судових рішень, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_4 призначено з порушенням вказаних норм права.
		Як убачається з копії вироку, призначаючи   ОСОБА_4 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та всі інші обставини, які відповідно до положень КК, у тому числі статей66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування. 
		Відповідно до наданої копії оспорюваної ухвали, апеляційний суд приперегляді вироку належним чином перевірив усі доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якості покарання, які за змістом та суттю аналогічні доводам, викладеним укасаційній скарзі, й умотивовано визнав їх необґрунтованими, вказавши також підстави, з яких відмовив у задоволенні вимог сторони обвинувачення. 
		Погоджуючись із вироком, апеляційний суд зазначив, що вимоги ст. 65 КК дотримано, разом із ступенем тяжкості вчиненого ОСОБА_4 діяння, враховано особу винного, його поведінку у минулому, стан здоров`я (розумова відсталість). Крім того, суд урахував визнання засудженим вини, щире каяття тасприяння розкриттю злочину, що є пом`якшуючими обставинами, йвідсутність обставин протилежного змісту. Водночас суд узяв до уваги висновок органу пробації щодо можливості виправлення ОСОБА_4 безпозбавлення волі, відсутність претензій з боку потерпілої, її думку щодо можливості призначення останньому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а також те, щопрокурор у судових дебатах просив обрати засудженому захід примусу напідставі ст. 75 КК. З огляду на все це, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду проможливість застосування до  ОСОБА_4 інституту умовного звільнення.
		Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано припостановленні вироку в цьому провадженні. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим і таким, щоє недостатнім для досягнення його мети немає. 
		Зміст ухвали апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 419КПК. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, вмотивованість його висновків, прокурор у касаційній скарзі не навів.
		У касаційній скарзі прокурора не міститься переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження.
		З огляду на викладене й на те, що зі скарги та наданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд 
		п о с т а н о в и в:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року щодо ОСОБА_4 . 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...