Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/12240/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2018. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2018.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: 2-о/686/284/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/12240/18 
		 
		           
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		04 вересня  2018   року       Хмельницький міськрайонний суд                                                                                                        
		              Хмельницької області в складі:
		              головуючого-судді        Мазурок О.В.
		              при секретарі                Конопко А.П.
		                                                             з участю заявниці          ОСОБА_1
		                                                            представника заявників  ОСОБА_2
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за заявою   ОСОБА_3, яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей:  ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення,   
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_1,  та  ОСОБА_5 звернулись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. У заяві вказали, що вони є членами  громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права». 
		На тимчасово окупованій території вона на праві власності користувалася земельною ділянкою з присадибними прибудовами та жила в будинку за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на земельну ділянку та житловий будинок підтверджується державним актом права власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 2012 року, договором купівлі продажу від 
		25 листопада 2009 року та витягом про реєстрацію права  власності на нерухоме майно №24763950 від 11 грудня 2009 року.
		Вона з чоловіком були зареєстровані та проживали по АДРЕСА_2. 
		У лютому 2015 року вони разом із малолітніми дітьми були вимушені переміститися до АДРЕСА_1, де вони зараз проживають, про що свідчать довідки про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 20.08.2015 року НОМЕР_2 та від 28.12.2016 року НОМЕР_3. Вказані вище довідки діють безстроково. Як відомо в кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів, з цього моменту фактично розпочалась військова агресія Російської Федерації проти України. 
		Пряма загроза майну, здоров'ю та життю їх сім'ї з'явилась в червні 2014 року. Активні бойові дії з м. Луганськ перекинулись на всю область. Почались систематичні обстріли з боку Збройних формувань Російської Федерації. На початку лютого 2015 року в результаті обстрілу з установки «Град» навколо їхнього будинку розірвалось близько 13 снарядів. Було вирішено виїжджати з небезпечного району.
		У серпні 2015 року вони переїхали в м. Хмельницький, наразі матеріальне становище скрутне.
		Вважають, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено цілу низку їх прав і свобод, передбачених Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04.11.1950 року.
		Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Причиною внутрішнього переміщення фізичної особи з її постійного місця проживання до іншого місця проживання на території України  може бути обумовлено безпосередньо: 1) збройним конфліктом; 2) тимчасовою окупацією; 3) повсюдними проявами насильства, порушенням прав людини; 4) надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або метою уникнення негативних наслідків однієї з цих подій.
		За змістом ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки. Однак дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину, яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу. Тобто отримані ними довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб, видані управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради посвідчують лише факт їхнього вимушеного переселення з смт. Станиця-Луганська до м. Хмельницький і не містять в собі значення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		З метою визначення свого статусу осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту) вони звернулись до суду із заявою про встановлення факту, що   має юридичне значення.
		В судовому засіданні заявник  та представник заявників заяву підтримали.
		Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.
		Вислухавши пояснення заявниці, представника заявниці, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що   ОСОБА_1 народилася   ІНФОРМАЦІЯ_6,   ОСОБА_1 народився  ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_8.
		У лютому 2015 року вони разом із малолітніми дітьми були вимушені переміститися до АДРЕСА_1, де вони зараз проживають, про що свідчать довідки про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 20.08.2015 року НОМЕР_2 та від 28.12.2016 року НОМЕР_3. Вказані вище довідки діють безстроково. Як відомо в кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів, з цього моменту фактично розпочалась військова агресія Російської Федерації проти України. 
		На тимчасово окупованій території  позивачці на праві власності користувалася належала земельна ділянка та будинок, що розміщені  за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на земельну ділянку та житловий будинок підтверджується державним актом права власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 2012 року, договором купівлі продажу від 25 листопада 2009 року та витягом про реєстрацію права  власності на нерухоме майно №24763950 від 11 грудня 2009 року.
		Судом встановлено, що 15 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII, який визначив статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації та  встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Датою початку тимчасової окупації визначено 20 лютого 2014 року.
		Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
		14 серпня 2014 року виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод Верховною Радою України також був прийнятий Закон України "Про санкції" № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів. 
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про санкції" 11 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів", а саме у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України у військовій, економічній, енергетичній та інформаційній сфері, окупацією частини території України, сприянням терористичній діяльності на території України, порушенням прав і свобод громадян України, інтересів суспільства та держави, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.
		Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 року №129-VІІ встановлено, що Україна залишається об'єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України - визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).
		        Також Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року №337-VIII схвалила текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України.
		У вказаній Заяві Парламенту також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абзац 3 пункту 4 Заяви) , та наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов'язань, посягань на територіальну цілісність України.
		Верховною Радою України за наслідками збройної агресії Російської Федерації також прийнято постанову від 17 березня 2015 року №254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. 
		Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи 2067 (2015) «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» асамблея  висловила серйозну стурбованість зростаючою кількістю випадків осіб, що зникли  безвісті у зонах військових дій в окремих частинах Донецької та Луганської областях України, а також в окупованому Криму. Асамблея також висловила жаль стосовно рішень Президента Російської Федерації утаємничувати дані щодо втрат серед особового складу збройних сил Російської Федерації під час спецоперації у мирний час.  
		З огляду на викладене факт збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України є загальновідомим і не підлягає доведенню.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VII, що містить визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		За змістом ч. 1, ст. 4. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 p. N 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч. 1 ст. ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).
		Отримані заявниками довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб   виданих відповідно на ім'я  заявників управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, посвідчують лише факт їх вимушеного переселення з м. Макіївки до міста Хмельницький і не містять в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 p. №1706-V1I не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення. 
		Женевська Конвенція «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 року застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. 
		Особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4 Конвенції).
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		            Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_8 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із малолітніми дітьми:  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3  та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4   у  серпні 2015 року з окупованої території  Луганської області, України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території  Луганської області України;
		        Керуючись ст. 8, ст. 21-68 Конституції України, ст.ст. 315-319, 354  Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		        Вимоги заяви задоволити.
		        Встановити  факт, що вимушене переселення   ОСОБА_3, 
		ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із малолітніми дітьми:  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3  та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4   у  серпні 2015 року з окупованої території  Луганської області, України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території  Луганської області України;
		        Встановити  факт, що вимушене переселення    ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5   у  серпні 2015 року з окупованої території  Луганської області, України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території  Луганської області України;
		 
		       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції  шляхом подачі в 30 денний строк з дня  складання повного судового рішення   апеляційної скарги .
		       
		      Заявники:   ОСОБА_3, проживає в АДРЕСА_3;
		                          ОСОБА_5, проживає в АДРЕСА_3;
		 
		      Заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, яке знаходиться в  м. Київ вул.. Еспланадна, 8/10;
		      Російська Федерація, адреса для листування: Посольство Російської Федерації в Україні, м. Київ Повітрофлотський проспект, 27.
		 
		       Повний текст рішення складено 16 вересня 2018 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...