Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/1086/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2018.
Дата набрання законної сили: 20.09.2018
Номер судового провадження: 61-17295ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 601/1086/16
		 
		провадження № 61-17295св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5,
		заінтересовані особи: ОСОБА_6, відділ реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та представника неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2016 року у складі судді Зембри Є. Й. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Кузьми Р. М., Костіва О. З.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, звернулася до суду із заявою про надання права на шлюб із ОСОБА_6
		 
		Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 бажає зареєструвати шлюб в державному органі реєстрації актів цивільного стану, проте не може скористатись даним правом, оскільки їй виповнилося лише 14 років, а тому вона не досягла шлюбного віку. Вказує, що надання права на шлюб відповідає її інтересам, так як це надасть можливість забезпечити стабільність у відносинах між нею та її нареченим ОСОБА_6 Крім того, зазначає, що на даний час перебуває на обліку в жіночій консультації міста Стрий з приводу вагітності (24-25 тижнів). Батьком дитини вказує ОСОБА_6, який бажає узаконити з нею відносин
		 
		Рішенням Кременецького районного суду тернопільської області від 15 липня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час звернення до суду заявниця не досягла шістнадцятирічного віку, у зв'язку з чим вимоги 
		ОСОБА_4 щодо надання їй права на шлюб суд вважав безпідставними.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 відхилено.
		 
		Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2016 року залишено без змін.
		 
		Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		11 листопада 2016 року ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 
		27 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що згідно роз?яснень Верховного Суду України, викладених у постанові пленуму від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» особа, яка досягла 14 років має право на звернення до суду із заявою про надання права на шлюб, що судами попередніх інстанцій не було враховано.
		 
		У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від Кременецького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надійшли листи, згідно яких заявник надав свої пояснення щодо даного спору, зокрема зазначає, що згідно частини другої статті 23 СК України за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Надання права на шлюб з чотирнадцяти років не передбачено законодавством. 
		 
		У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_4 та її представника 
		ОСОБА_5 надійшли додаткові обґрунтування касаційної скарги.
		 
		Вказані додаткові обґрунтування касаційної скарги мотивовані тим, що особа, яка бажає укласти шлюб має право отримати право на такий шлюб починаючи із 14-ти (чотирнадцяти) років. А тому висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості звернення до суду із заявою про надання права на шлюб із 14-ти років є передчасним та безпідставним. 
		 
		Крім того, під час розгляду даної справи, судами попередніх інстанцій не були залучені до участі у справі один або обоє батьків неповнолітньої - 
		ОСОБА_4 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У квітні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		За змістом статті 22 СК України шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
		 
		Статтею 23 СК України визначено, що право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
		 
		Системний аналіз статей 22, 23 СК України, дає підстави дійти висновку про те, що особа, яка бажає укласти шлюб, але не досягла шлюбного віку (18-ти років), має право звернутися до суду із заявою про надання права на шлюб. При цьому, законодавець чітко визначає дві обов?язкові умови: перша - особа повинна досягти 16-ти років; друга це повинно відповідати її інтересам.
		 
		У справі яка переглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звернення до суду з даною заявою ОСОБА_4 виповнилося лише повних 14 років. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви, оскільки відсутня одна із обов?язкових умов для надання такого дозволу, а саме особа не досягла 16-ти років, для звернення до суду з даними вимогами.
		 
		Доводи заявників про те, що згідно роз?яснень Верховного Суду України, викладених у постанові пленуму від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» особа, яка досягла 14 років має право на звернення до суду із заявою про надання права на шлюб є безпідставними, оскільки вказані роз?яснення стосувалися статті 23 СК України, в редакції Закону від 10 січня 2002 року.
		 
		Однак, Законом України від 15 березня 2012 року № 4525-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо підвищення шлюбного віку» у частині другій статті 23 слово «чотирнадцяти» замінено словом «шістнадцяти».
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 та представника неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 рокузалишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		В. М.Коротун
		 
		 
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...