Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/1701/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Номер судового провадження: 61-34098ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		12 вересня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 753/1701/17
		 
		провадження № 61-34098св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., УсикаГ.І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
		відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у складі головуючого-судді Леонтюк Л. К. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А., 
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Позов мотивовано тим, що  відповідно до кредитного договору від 12 лютого 2008 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», надало відповідачу ОСОБА_3 кредит в розмірі 29 080,33 доларів США строком до 12 лютого 2015 року зі сплатою 13% річних. У забезпечення цього договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.
		 
		Через неналежне виконання ОСОБА_3 зобов'язань щодо своєчасного й повного повернення суми кредиту виникла заборгованість, розмір якої станом на 02  грудня 2016 року складає 7 266,17 доларів США, з яких 5 251,65 доларів США - заборгованість по тілу кредиту та 2 014,52 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
		 
		Посилаючись на викладене, ПАТ «Альфа-Банк» просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку  заборгованість за кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 490057124 в розмірі 7 266, 17 доларів США, з яких 5 251,65 доларів США - заборгованість по тілу кредиту та 2 014,52  доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 490057124 в розмірі 7 266,17 доларів США. Провадження у справі в частині вимог банку до ОСОБА_4 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість за кредитним договором, яка підтверджується обґрунтованим розрахунком, підлягає стягненню з ОСОБА_3, який не виконував умов договору щодо сплати кредиту та відсотків. Провадження у справі в частині вимог до поручителя підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, оскільки рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року, яке набрало законної сили, вирішено спір між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, поруку останньої припинено на підставі частини першої статті 559 ЦК України. 
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 червня  2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року змінено, зменшено суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3  до 6 709, 99 доларів США. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками районного суду щодо доведеності вимог банку та наявності у відповідача ОСОБА_3 простроченої заборгованості за кредитом, розмір якої підтверджено відповідним розрахунком. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про незаконність підвищення відсоткової ставки за користування кредитом банком в односторонньому порядку і врахування такої ставки при здійсненні розрахунку заборгованості, пославшись на те, що кредитним договором сторони погодили таке право банку. Проте зазначив, що до частини вимог банку спливла позовна давність, про що було заявлено відповідачем в суді першої інстанції, а тому сума заборгованості підлягає стягненню за період з січня 2014 року по січень 2017 року в загальному розмірі 6 709,99 доларів США.
		 
		06 липня 2017  року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено наявність заборгованості за кредитним договором. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем не може бути належним доказом, оскільки не містить періодів заборгованості, відсоткових ставок та чітких графіків розрахунків. Заборгованість розраховано з урахуванням незаконно підвищеної банком в односторонньому порядку, без повідомлення позичальника, процентної ставки з 13% до 15,5% річних. Крім того, банком пропущено позовну давність при зверненні до суду з цим позовом, про що заявлялося, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		У жовтні 2017 року від ПАТ «Альфа-Банк» надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено про те, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.  
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		04 червня 2018 року справу № 753/1701/17 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статі 400 цього Кодексу.
		 
		За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		У статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Відповідно до статті 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Судами встановлено, що 12 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», у подальшому перейменоване в ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 29 080, 33 доларів США строком до 12 лютого 2015 року зі сплатою 13 % річних. 
		 
		Для забезпечення цього договору того ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилися за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
		 
		Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено право банку у разі настання певних обставин змінити розмір процентної ставки. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку з цим змін до договору, банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін, шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника. 
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, виходив з обґрунтованості розрахунку суми заборгованості відповідача перед банком, який, зокрема, обрахований з урахуванням підвищеної відсоткової ставки 15,5 % річних.
		 
		Факт підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом встановлено і рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року, яким припинено поруку ОСОБА_4 на підставі частини першої статті 559 ЦК України. 
		 
		Втім, зважаючи на встановлені фактичні обставини у справі та норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині застосованого розміру процентів, та аналогічні висновки суду апеляційної інстанції, є помилковими, спростовуються доказами, що досліджені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а також доводами сторін.
		 
		Задовольняючи позов ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд,  виходив з того, що ОСОБА_3 не виконав вимог кредитного договору щодо сплати кредиту та  відсотків. Проте судом не взято до уваги, що банк в односторонньому порядку згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком збільшив відсоткову ставку з 13 % на 15,5 %, не повідомивши про це належним чином позичальника та поручителя відповідно до процедур, визначених кредитним договором та договором поруки.
		 
		Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин, Верховний Суд виходить із системного аналізу таких норм права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		 
		Згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
		 
		Отже, якщо сторони кредитного договору досягли домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У спірних правовідносинах така процедура передбачена умовами пункту 6.2 кредитного договору від 12 лютого 2008 року.
		 
		За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
		 
		У разі підвищення банком відсоткової ставки з'ясуванню підлягають дотримання визначеної договором процедури підвищення відсоткової ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
		 
		Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (чинних на момент зміни відсоткової ставки), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
		 
		Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу. 
		 
		З огляду на зазначене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. 
		 
		Такий же правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16 та Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року справа № 521/4802/14-ц.
		 
		Проте судами, з урахуванням доводів і заперечень відповідача,  не встановлено, чи надсилав банк повідомлення про збільшення відсоткової ставки, чи вручено воно позичальнику, не досліджено періоду та дотримання процедури направлення такого сповіщення позичальнику. 
		 
		Таким чином, як суд першої так і апеляційної інстанцій без достатніх підстав зробили висновок про наявність підстав для обрахунку суми заборгованості з урахуванням збільшеної відсоткової ставки за кредитним договором, такий висновок є передчасним та ґрунтується на припущеннях.
		 
		Зважаючи на порушення банком процедури сповіщення позичальника щодо зміни відсоткової ставки, твердження про настання змін у кредитному договорі, що підлягають виконанню сторонами, є помилковими, а зміни - такими, що не настали. Розрахунок заборгованості, за яким відсоткова ставка за кредитним договором збільшилась до 15,5 %, також є безпідставним. 
		 
		Разом з тим судами не досліджено у системному аналізі та не надано правової оцінки графіка платежів за кредитним договором, який є додатком до нього, а також розрахунку заборгованості за цим кредитним договором, складеним банком з урахуванням зміни/без зміни відсоткової ставки та фактичними платежами боржника. Таким чином, суди не встановили належним чином розмір та наявність фактичної заборгованості відповідача ОСОБА_3  перед ПАТ «Альфа-Банк».
		 
		З урахуванням  порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час розгляду цієї справи, зокрема недослідження судами дотримання банком процедури зміни відсоткової ставки за кредитним договором, графіку платежів та розрахунку заборгованості, оскаржувані судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
		 
		В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з'ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення. 
		 
		Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Ураховуючи вищевикладене рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5  задовольнити частково.
		 
		Рішення  Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року  скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий               В. А. Стрільчук       Судді:С. О. Карпенко       В. О. Кузнєцов       А.С. Олійник          Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...