Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/2069/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2018.
Дата набрання законної сили: 25.09.2018
Номер судового провадження: 51-4364км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		 
		Іменем України 
		25 вересня 2018 року
		м. Київ
		справа № 750/2069/15-к
		провадження № 51-4364км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі  ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора ОСОБА_5 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015270000000066, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Баку Республіки Азербайджан, жителя  АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340 і ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2017 року  ОСОБА_7 визнано невинним і виправдано за ст. 340 і ч. 1 ст. 364 КК за недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.
		ОСОБА_7 обвинувачувався органами досудового слідства у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, інтересам юридичної особи та державним інтересам (ч. 1 ст. 364 КК (в редакції до 04 червня 2014 року), а також у незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів і мітингів, вчиненому службовою особою (ст. 340 КК).
		Як убачається з матеріалів провадження, Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2013 року за позовом Чернігівської міської ради обмежив право на мирне зібрання шляхом заборони Чернігівській обласній організації політичної партії «Демократичний Альянс» та іншим суб`єктам (фізичним та юридичним особам, громадським об`єднанням та політичним партіям, у тому числі зі статусом юридичної особи) під час проведення мирних масових зібрань (пікетування, хода, демонстрація, мітинг тощо) встановлювати малі архітектурні форми (намети, кіоски, навіси, у тому числі тимчасові та пересувні), використовувати звуко- та кіновідтворюючу апаратуру з 23 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року на Красній площі у м. Чернігові та прилеглих вулицях Шевченка, Магістратській, Гетьмана Полуботка і на проспекті Миру.
		25 листопада 2013 року Центральним відділом Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 1068/2 щодо виконання зазначеної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року та утворено виконавчу групу, керівником якої призначено заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_7 .
		Того ж дня ОСОБА_7 , зловживаючи владою та службовим становищем, з метою перешкодити громадянам в реалізації права на мирні зібрання та з метою сприяння колишньому Президенту України ОСОБА_8 в узурпації влади в державі, достовірно знаючи, що суд не ухвалював будь-яких рішень щодо знесення установлених у сквері ім. М. Попудренка в м. Чернігові малих архітектурних форм і звуко- та кіновідтворюючої апаратури, а виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року мало полягати лише в оголошенні учасникам мирного зібрання її резолютивної частини, усупереч вимогамст. 39 Конституції України, статей 6 і75 Закону України «Про виконавче провадження»,а також пунктам 2.6. і 2.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, організував, контролював і сприяв незаконно залученим до виконавчих дій працівникам комунального підприємства КП «АТП-2528» у проведенні демонтажу й вивезенні майна Чернігівської молодіжної громадської організації «Центр прогресивної молоді «Апельсин», а саме малої архітектурної форминавісу синього кольору, звуко- і кіновідтворюючої апаратури, яке використовувалося громадянами у ході проведення законного мирного зібрання (акції) «Я вибираю ЄС» у зазначеному сквері.
		Своїми діями ОСОБА_7 завдав істотної шкоди державним інтересам, що полягла в підриві авторитету та престижу органів системи Міністерства юстиції України під час реалізації покладеного на нього державою обов`язку з примусового виконання судових рішень, а також істотної шкоди інтересам громадян ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , що полягла в незаконному перешкоджанні їм у реалізації гарантованогоКонституцією України права на проведення мирних зборів та мітингів.
		Крім того, ОСОБА_7 своїми діями завдав істотної шкоди інтересам Чернігівської молодіжної громадської організації «Центр прогресивної молоді «Апельсин», яка полягла в заподіянні матеріальних збитків цій юридичній особі на суму 61 450 грн у результаті втрати та пошкодження належного їй майна, демонтованого зі скверу ім. М. Попудренка.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ст. 340, ч. 1 ст. 364 КК (в редакції до 04червня 2014 року) не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів його участі у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, а судом не встановлено.
		Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 26 січня 2018 року залишиввиправдувальний вирок щодо  ОСОБА_7 без змін.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узгоджені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі зі змінами та доповненнями до неї прокурор просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу апеляційного суду незаконною й необґрунтованою у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 і 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). Зокрема, на думку прокурора, апеляційний суд, не перевірив і не дав вичерпних та переконливих відповідей на всі доводи апеляційної скарги щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог статей 23, 94 КПК, невідповідності його висновків про виправдання ОСОБА_7 фактичним обставинам справи, відсутності достатнього мотивування щодо прийняття до уваги одних доказів та ігнорування інших, а також не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. На підтвердження своїх доводів прокурор просив апеляційний суд допитати та взяти до уваги показання потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також перевірити письмові докази і відеозапис подій 25 листопада 2013 року, які свідчать про наявність у діях  ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень. Апеляційний суд, як стверджує прокурор, хоча й дослідив повторно у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК, обставини, встановлені під час кримінального провадження, у тому числі безпосередньо допитав свідків і потерпілих, проте не проаналізував їх і не дав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. З огляду на наведене прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, адже не притягнув ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ст. 340 і ч. 1 ст. 364 КК, про що ставилося питання в апеляційній скарзі прокурора.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 січня 2018 року через істотне порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК та призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. 
		 
		Мотиви Суду
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зіст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенно належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		Проте, переглядаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційними скаргами прокурора та потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_9 , апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі прямо вказував на те, що суд першої інстанції неправильно й неповно встановив фактичні обставини кримінального провадження. Зазначав, що сукупність доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, свідчить про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340 і ч. 1 ст. 364 КК, проте цим доказам суд дав інакшу (протилежну) оцінку. Стверджував, що суд неповно дослідив показання потерпілих  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 і ОСОБА_15 , а також відеозаписи подій 25 листопада 2013 року про причетність ОСОБА_7 до незаконного демонтажу намету та апаратури, який відбувався у сквері ім. М. Попудренка в м. Чернігові. Звертав увагу прокурор, що показання зазначених потерпілих і свідків суд навів у вироку лише частково, при цьому не дав їм оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку і безпідставно визнав їх припущеннями. На підставі ч. 3 ст. 404 КПК прокурор просив апеляційний суд частково провести судове слідство, в ході якого допитати потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , дослідити інші докази, надані стороною обвинувачення, а також ті, які були витребувані та досліджені судом першої інстанції. Унаслідок чого просив скасувати виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340 і ч. 1 ст. 364 КК, і призначити йому за сукупністю злочинів покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 1 рік та із сплатою штрафу п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн), а на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням тривалістю 1 рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просили апеляційний суд скасувати вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 та ухвалити новий вирок про визнання останнього винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340 і ч. 1 ст. 364 КК. Стверджували, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки районний суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на правильність його висновків. Зокрема, суд неповно оцінив показання потерпілих щодо дій ОСОБА_7 , проігнорував і не дав оцінки відеодоказам Demontazh_palatki_20/11/2013 camp 1, Demontazh_palatki_20/11/2013 camp 2, якими зафіксовано, що саме ОСОБА_7 керував діями представників комунального підприємства, яких залучив для проведення виконавчих дій, та здійснював виконання судового рішення шляхом силового знесення чернігівського євромайдану. Зазначені відеозаписи, на думку потерпілих, свідчили про те, що саме знесення чернігівського євро майдану було метою ОСОБА_7 , а не тільки оголошення рішення суду. Водночас, як зазначали потерпілі, суд безпідставно взяв до уваги неправдиві показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . 
		 
		Викладені вище доводи апеляційних скарг суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою не перевірив, на більшість суттєвих доводів відповіді не дав, обмежившись загальними фразами про те, що суд першої інстанції за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не надано в суді такої сукупності належних і допустимих доказів, які б безпосередньо і прямо підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340 і ч. 1 ст. 364 КК(в редакції до 04 червня 2014 року). 
		 
		Так, допитавши при апеляційному розгляді обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , суд протокольно виклав у ухвалі зміст їх показань. Проте, відповідно до вимог статті 94 КПК суд апеляційної інстанції мав оцінити сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку. На порушення вказаних вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд належним чином не проаналізував їх у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, у тому числі з тими, на які вказувалося в апеляційних скаргах, не дав їм належної оцінки. 
		Статтею 84 КПК визначено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. У апеляційних скаргах прокурор та потерпілі вказували на те, яких помилок припустився суд першої інстанції при оцінці показань потерпілих та свідків, та прямо вказували, які саме фактичні дані у цих показаннях підтверджували, на їх переконання, факт вчинення державним виконавцем ОСОБА_7 дій, які мають бути кваліфіковані, як зловживання владою та незаконне перешкоджання організації та проведенню зборів і мітингів. Ухвала апеляційного суду не містить висновків по суті вказаних вимог апеляційних скарг. 
		В ухвалі апеляційного суду також не зазначені підстави, з яких визнано необґрунтованими доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілих про неповну та неправильну оцінку судом першої інстанції документів, а саме матеріалів відеозаписів та письмових документів, що містяться у виконавчому провадженні.
		Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор послався, як на один з істотних доказів винуватості ОСОБА_7 , на складений останнім, як державним виконавцем, акт від 25 листопада 2013 року про здійснення на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року демонтажу навісу синього кольору та звуко- та кіновідтворюючої апаратури. Згідно змісту апеляційних доводів прокурора, за формою цей акт є виконавчим документом, складання такого акту є виконавчою дією, а зміст цього документу підтверджує те, що ОСОБА_7 організовував, контролював та сприяв проведенню незаконного демонтажу та вивезенню майна осіб, що проводили мітинг. Апеляційний суд мав оцінити вказаний документ як за змістом, так і у взаємозв`язку з показаннями потерпілих та свідків, іншими документами, дослідженими в кримінальному провадженні, проте не зробив цього. 
		 
		Крім того, розглядаючи кримінальне провадження, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про неконкретність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення. Ні з вироку суду першої інстанції, ні з ухвали суду апеляційної інстанції не зрозуміло, як ця обставина могла вплинути на висновок суду про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується. Крім того, Суд звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження містять ухвалу колегії суддів Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2015 року, якою було скасовано ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 квітня 2015 року про повернення прокурору обвинувального акту в зазначеному кримінальному провадженні, та призначене нове провадження у суді першої інстанції. Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 відповідає вимогам процесуального закону, оскільки містить у собі відомості, передбачені пунктами 1 - 9 ч. 2 ст. 291 КПК (а. с. 103-105 т.1). В ухвалі від 17 листопада 2015 року суд першої інстанції також зазначив, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК, перешкоди до призначення кримінального провадження до судового розгляду відсутні. (а. с. 37 т.1).
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції містить порівняльний аналіз диспозицій ч. 1 ст. 364 КК у редакції, яка діяли на час вчинення правопорушення, як він визначений в обвинувальному акті, та у редакції Закону України № 1261-VII від 14 травня 2014 року. Правильно зазначивши, що факт заподіяння істотної шкоди та її розмір мають бути доведеними, суд апеляційної інстанції помилково вказав, що ці обставини мають бути підтверджені цивільним позовом. Це суперечить вимогам п. 3 ч. 1 ст. 91 та ч. 1 ст. 92 КПК. 
		 
		Оцінюючи ухвалу суду апеляційної інстанції з точки зору дотримання вимог ст. 370 КПК про обґрунтованість та вмотивованість судового рішення, Суд звертає увагу на те, що окремі фрагменти мотивувальної частини вказаної ухвали (викладення змісту показань потерпілих та свідків, висновок про неправильність обвинувального акту, оцінка кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК ) не мають логічного взаємозв`язку.
		 
		Отже зміст ухвали суду апеляційної інстанції свідчить про формальний підхід до розгляду апеляційних скарг та невідповідність її вимогам статей 370, 419 КПК. Допущені порушення кримінального процесуального закону є істотними, тобто перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		 
		За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора  задоволенню.
		 
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно повно й всебічно, з використанням усіх процесуальних можливостей, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора і потерпілих ОСОБА_10 ,  ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_9 , дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
		 
		Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...