Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/500/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2018.
Дата набрання законної сили: 03.10.2018
Номер судового провадження: 61-36302ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 жовтня  2018 року
		м. Київ
		справа №562/500/17
		 
		провадження №61-36302св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1,
		відповідач - закрите акціонерне товариство «Будівельна компанія «Рівнепромбуд»,
		особа, яка зверталась з апеляційною та касаційною скаргами - ОСОБА_2,
		представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року у складі судді Гордійчук С. О.,
		 
		                                                                  ВСТАНОВИВ:       
		У лютому 2017 року ОСОБА_1  звернувся до закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Рівнепромбуд» (далі - ЗАТ «Будівельна компанія «Рівнепромбуд») про зобов'язання вчинити певні дії.
		Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області 
		від 22 лютого 2017 року у складі судді Мичка І. М. позов задоволено.
		Зобов'язано ЗАТ «Будівельна компанія «Рівнепромбуд» виконати умови договору пайової участі у будівництві від 12 липня 2004 року шляхом передачі ОСОБА_1 квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м житлового будинку АДРЕСА_1.
		06 березня 2018 року ОСОБА_2, який не брав участі у розгляді справи, оскаржив рішення  Здолбунівського районного суду Рівненської області 
		від 22 лютого 2017 року в апеляційному порядку.
		Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2  на рішення суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що подана ОСОБА_2.апеляційна скарга не відповідає вимогам процесуального закону, зокрема, не оплачена судовим збором у передбаченому чинним законодавством розмірі. У наданий судом строк ОСОБА_2.недоліки апеляційної скарги усунув не в повному обсязі, а саме, недоплатив судовий збір.
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не був стороною у справі. При сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги керувався пунктом 6 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої розмір судового збору за подачу апеляційної скарги складає 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		Обґрунтовуючи відзив на касаційну скаргу, ОСОБА_1 вказує, що оскільки ОСОБА_2 вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконав, апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу. 
		Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Установлено, що 22 лютого 2017 року Здолбунівський районний суд Рівненської області ухвалив рішення, яким зобов'язано ЗАТ «Будівельна компанія «Рівнепромбуд» виконати умови договору пайової участі у будівництві від 12 липня 2004 року шляхом передачі ОСОБА_1 квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м житлового будинку АДРЕСА_1.
		ОСОБА_2, який не брав участі у справі, оскаржив наведене вище рішення в апеляційному порядку. До апеляційної скарги додано докази сплати судового збору на суму 960 грн.
		Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року апеляційна скарга була залишена без руху, з наданням строку для усунення вказаного недоліку тривалістю п'ять днів з дня вручення копії ухвали.
		Однією з підстав залишення апеляційної скарги без руху зазначено, що судовий збір сплачено не в повному обсязі.  Апеляційний суд указав, що заявником оскаржується одна позовна вимога майнового характеру. Протесуд позбавлений можливості визначити ставку судового збору по вказаній вимозі, оскільки зазначена сторонами ціна позовних вимог (2004 рік) не відповідає дійсній вартості спірного майна на момент подачі позову (2017 рік), тому ОСОБА_2 слід надати довідку про вартість спірного нерухомого майна та доплатити судовий збір за вимогу майнового характеру до розміру, що становить 150 відсотків від 1 відсотка ціни позову (150% х ціна позову х 1%) за мінусом 960 грн сплаченого судового збору. 
		16 квітня 2018 року ОСОБА_2 надав уточнення апеляційної скарги, у якій указав, що позовна заява - про зобов'язання вчинити певні дії є вимогою немайнового характеру. При подачі апеляційної скарги, заявник оплатив судовий збір, виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.
		Апеляційний суд послався на те, що у визначений судом строк, заявником вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконано, що є підставою для застосуванням вимог статті 357 ЦПК України.
		Форма і зміст апеляційної скарги має відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.
		Відповідно до частини п'ятої статті 356 ЦПК України якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
		До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
		Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України 
		від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 
		01 листопада 2011 року. 
		Відповідно до підпункту 2 пункту першого статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви, ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до підпункту 2 пункту другого статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		У підпункті 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги, передбачено, що ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що законодавством чітко визначено ставку судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, яка пов'язана зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви.
		Пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент подачі позовної заяви, передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
		Наведене свідчить про правильне застосування апеляційним судом положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії.
		Ураховуючи, що зазначені недоліки в ухвалі апеляційного суду заявник не усунув, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 357 ЦПК України.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
		Доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення порушення апеляційним судом норм процесуального права, не спростовують висновків суду. 
		Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         В. С. Висоцька
		 
		 
		Судді                                                                                                     А. О. Лесько
		 
		                                        
		                                                                                                        В. В.Пророк
		 
		 
		          В. М. Сімоненко
		 
		 
		                                                                                                                І. М.Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...