Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 571/1099/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2018.
Дата набрання законної сили: 27.09.2018
Номер судового провадження: 61-28216ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 вересня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 571/1099/16-ц
		 
		провадження № 61-28216св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,  
		 
		учасники справи:
		 
		позивач -  ОСОБА_4,
		відповідачі: Томашгородська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 березня 2017 року у складі судді Денисюк М. В. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М., Бондаренко Н. В., Хилевич С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю, посилаючись на те, що вона безперервно володіє майном більше 10 років.
		 
		Рішенням Рокитнянського районного суду Рівненської області від 23 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  володіння позивача спірним будинком не є добросовісним.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2017 року  рішення  Рокитнянського районного суду Рівненської області від 23 березня 2017 року залишено без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.  
		 
		У касаційній скарзі, поданій 20 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області                        від 23 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області                     від 20 червня 2017 року і  ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, постановлені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди залишили поза увагою те, що вона з 2004 року зареєстрована та постійно проживає у спірному будинку, сплачує рахунки за електроенергію, за власні кошти утримує будинок у придатному для проживання стані, фактично вступила в управління і володіння спадковим майном. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 18 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Рокитнівського районного суду Рівненської області.
		 
		07 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_5 на касаційну скаргу, мотивовані тим, що він є власником спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 серпня 2016 року, позивач проживає у цьому будинку з його дозволу, а тому не може претендувати на набуття права власності на цей будинок за набувальною давністю. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосування норм матеріального права. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року  № 2147-VIII   «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу  України,  Кодексу  адміністративного  судочинства  України   та   інших законодавчих актів»  касаційні скарги  (подання)   на   судові    рішення   у цивільних справах,   які    подані   і    розгляд    яких   не   закінчено   до  набрання   чинності  цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		19 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Відповідно до частини першої статті  344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. 
		 
		При зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.
		 
		Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном. 
		 
		Аналізуючи поняття добросовісності володіння як підставу для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
		 
		Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
		 
		За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
		 
		Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. 
		 
		Суди встановили, що позивач проживає у будинку АДРЕСА_1 з дозволу                    ОСОБА_5, який є спадкоємцем цього майна після смерті матері і який неодноразово пропонував позивачу сплатити грошові кошти  за будинок.
		 
		Встановлені судами обставини ОСОБА_4 не оспорює.
		 
		Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки передбачені законом правові підстави для визнання права власності на вказане майно за набувальною давністю відсутні. Сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю.
		 
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК  України                (у  редакції  станом   на  час  розгляду   справи   судами), правильно   встановили 
		 
		обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані  рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 березня              2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 червня                                  2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                            В.І. Журавель
		 
		                                                                                                            В.І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...