Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10404/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2018. Зареєстровано: 17.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2018.
Дата набрання законної сили: 02.04.2019
Результат оскарження 02.04.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		10 жовтня 2018 року            14:51          № 826/10404/16
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Мині І.І.,  за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідачів Грінцова М.М., Довбенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_4 до  Національної поліції України   Головного управління Національної поліції України в Вінницькій областіпро поновлення на роботі 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_4, в якому просив суд  (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог):
		- визнати протиправним та скасувати наказ № 158 о/с Національної поліції України від 14.03.2016 року про звільнення підполковника поліції ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
		- поновити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підполковника, на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
		- стягнути з Національної поліції України середній заробіток у розмірі 61923,80 грн. за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. 
		При цьому, позивач просив визнати причини пропуску звернення до суду з адміністративним позовом поважними та постановити ухвалу про поновлення строку на звернення із позовом до адміністративного суду.
		Позовні вимоги було мотивовано тим, що:
		- позивач не вказував у рапорті на звільнення поважних причин, які б перешкоджали виконанню службових обов'язків;
		- позивача звільнили в день подання рапорту, без дотримання умов щодо строку звільнення після подання рапорту, встановлених чинним законодавством;
		- написання рапорту позивачем відбулося під тиском та за умови призначення відносно позивача службового розслідування. 
		Відповідачами позовні вимоги заперечуються з підстав правомірності дій та рішень.   
		Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянської Я.І. від 14 липня 2016 року було відкрито провадження у справі, витребувано належним чином засвідчені матеріали особової справи позивача та призначено справу до судового розгляду.
		Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання 29 вересня 2016 року представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 24.11.2016р.
		Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання 24.11.2016р. представники  сторін не звилися, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 4 квітня 2017 року. Також ухвалою від 24.11.2016 року суд ухвалив закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду колегією суддів на 04.04.2017р.
		У зв'язку з перебуванням судді - члена колегії у відпустці, справу 4 квітня 2017 року було знято з розгляду та перенесено на 01.08.2017р.
		В судовому засіданні 1 серпня 2017 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції України в Вінницькій області, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 31.10.2017р.
		          Відповідно до Розпорядження від 10.10.2017 №6306, на підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, з метою пришвидшення розгляду, адміністративну справу №826/10404/16 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
		          Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 адміністративну справу №826/10404/16 передано судді Каракашьяну С.К.
		Ухвалою судді Каракашьяна С.К. від 8 листопада 2017 року справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду колегією суддів на 08.12.2017р.
		У зв'язку з хворобою судді - члена колегії справу було знято з розгляду та призначено на 26.01.2018р.
		В судове засідання 26.01.2018 р. представник позивача не з'явився, представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 14.02.2018р.
		В судовому засіданні 14 лютого 2018 року судом було винесено ухвалу про залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі №826/10404/16 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
		Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2018, адміністративну справу №826/10404/16 передано судді Каракашьяну С.К. для продовження розгляду, у зв'язку з чим розгляд справи ухвалою від 07.05.2018р. призначено на 23 травня 2018 року. 
		Представником позивача було заявлено відвід колегії суддів з мотивів наявності у позивача сумнівів у безсторонності та неупередженості колегії та порушення, на думку позивача, вимог процесуального права.
		Ухвалою від 23 травня 2018 року відвід було визнано необґрунтованим, провадження у справі зупинено, справу передано для вирішення заявленого відводу.
		Ухвалою Окружного адміністративного  суду м. Києва від 29.05.2018 у праві №826/10404/16 в задоволенні заяви представника позивача про відвід колегії суддів від розгляду адміністративної справи №826/10404/16  відмовлено.
		          Ухвалою від 15.06.2018р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 20.06.2018р. 
		В судове засідання  20.06.2018р. представник позивача не з'явився, представником позивача було подано клопотання  про відкладення розгляду справи з мотивів зайнятості представника в іншому судовому засіданні, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.08.2018р.
		В судовому засіданні 29.08.2018р. судом було витребувано від  Головного управління Національної поліції України в Вінницькій області оригінал та засвідчену копію рапорту позивача, матеріали особової справи позивача, розгляд справи відкладено до 03.10.2018р.
		24.09.2018р. Окружним адміністративним судом міста Києва було отримано витребовувані судом від Головного управління Національної поліції України в Вінницькій області копії документів. 
		2 жовтня 2018 року судом було отримано відзив Національної поліції України, до якого було додано копію наказу від 23.11.2016 року №883 о/с про внесення змін до оскаржуваного наказу.
		В судовому засіданні 03.10.2018р. представником позивача було заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, за змістом якого представник позивача просив суд визнати недопустимими та не брати до уваги надані Головним управлінням Національної поліції України в Вінницькій області копії документів з огляду на відсутність доказів їх надіслання позивачу, та відсутності у позивача копії рапорту від 14.03.2016р. та копії послужного списку.
		З огляду на відсутність доказів надсилання зазначеного наказу від 23.11.2016р. позивачу, відповідача було зобов'язано надіслати позивачу даний доказ, а з метою забезпечення процесуальної рівності сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2018р. 
		10 жовтня 2018 року представником позивача було заявлено відвід колегії суддів з мотивів наявності у позивача сумнівів у безсторонності та неупередженості колегії та порушення, на думку позивача, вимог процесуального права.
		          У відповідності до приписів частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначену заяву було залишено без розгляду, як таку, що заявлена повторно з тих самих підстав та з пропуском встановленого вказаною правовою нормою строку.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Як  вбачається з тексту позовної заяви, та не заперечується відповідачами, позивач - ОСОБА_4, розпочав публічну службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого по боротьбі з легалізацією доходів організованих злочинних угруповань управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в м. Севастополі в 1998 році.
		З 28.01.2016 року по березень 2016 року позивач обіймав посаду начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
		Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Позивач в позовній заяві стверджує, що 14 березня 2016 року, перебуваючи на особистому прийомі керівника Національної поліції України X. Деканоідзе, приблизно о 20 годині, подав рапорт на звільнення за власним бажанням, при цьому, про наявність поважних причин, які перешкоджають проходженню публічної служби не вказував, про бажану дату звільнення в рапорті не зазначав.
		Відповідачами не заперечується жодне з вищезазначених тверджень позивача, у зв'язку з чим судом не досліджуються в якості доказів рапорт позивача та копія його послужного списку, та не розглядається клопотання позивача про визнання доказів недопустимими.
		При цьому суд враховує, що про наявність рапорту та обставину його подання позивачем прямо зазначено в тексті позовної заяви (а.с. 5, т.1). 
		Проте, витребувані судом,  з метою дотримання принципу з'ясування всіх обставин справи, на виконання приписів частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, копії документів, до матеріалів справи залучено. 
		Як вбачається з доданих до позовної заяви позивачем копій наказу №158 о/с від 14.03.2016р., (а.с. 19, т.1), аркушу погодження від 14.03.2016р. (а.с. 26, т.1), клопотання про погодження (а.с.27, т.1), після отримання рапорту керівник Національної поліції України звернувся з клопотання про погодження звільнення позивача, отримав погодження від Міністра внутрішніх справи України та видав наказ про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 14.03.2016р.
		Вищезазначений наказ не містить жодного визначення дати звільнення позивача.
		Як вбачається з наданої  відповідачем копії витягу з наказу від  23 листопада 2016 року, №883 о/с «По особовому складу», даним наказом було внесено зміни до наказу Національної поліції України від 14.03.2016р. №158 о/с, позивача було визначено уважати звільненим зі служби в поліції з 28 березня 2016 року.
		Розглядаючи вимоги по суті, колегія доходить наступних висновків.     
		Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України   визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1   статті 5-1 Кодексу законів про працю України).
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.
		Відповідно до п.4   Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим   Законом   акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України       від 29.07.1991 року №114   (далі - Положення № 114), передбачено, що це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
		Відповідно до п.10 Положення №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією   та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
		Згідно з пп. "ж" п. 63 Положення       про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і молодшого начальницького складу, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
		Згідно п.п. «ж» п.64 Положення       про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
		Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою (п. 68 Положення №114).
		Водночас, сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.
		У   листі Вищого адміністративного суду України № 753/11/13-10 від 26.05.2010 року «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби»   зазначено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
		Суд зазначає, що аналогічні за своїм правовим змістом вимоги щодо порядку звільнення працівників регламентовані   Кодексом законів про працю.
		Відповідно до       ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		Водночас, працівникові надається право відкликати до спливу строку раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Це - безумовне право працівника.
		Пленум Верховного Суду України в п. 12       постанови від 06.11.1992       №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"         роз'яснив, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4       ст.24 КЗпП).
		Верховним Судом України у справах №21-99а12, №21-122а12, №21-236а11 (постанови Верховного Суду України від 9 квітня 2012 р., від 29 травня 2012 р., від 5 грудня 2011 р.) висловлено наступні правові позиції: за змістом п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 р. №114, звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби, на підставі підпункту «ж» п. 64 зазначеного Положення, до спливу тримісячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.
		Колегія суддів доходить висновків, що скасування наказу про звільнення з мотивів недотримання вищезазначених строків, може бути обґрунтоване порушенням права на подання заяви про відкликання раніше поданої заяви про звільнення, проте, таких повідомлень від позивача не надходило ні суду, ні відповідачу.
		Матеріали справи не містять будь - яких доказів, а позивачем та його представником не наведено жодних посилань на те, що позивач повідомляв відповідача про відкликання заяви про звільнення протягом двох тижнів, передбачених  Кодексом законів про працю, або протягом трьох місяців, передбачених вищезазначеним Положенням.
		Не містять матеріали справи також будь - яких доказів чи посилань на їх існування, щодо тиску на позивача з боку посадових осіб Національної поліції України чи Міністерства внутрішніх справ України.
		При цьому, обставина службового розслідування щодо позивача та розслідування щодо позивача в межах кримінального провадження, судом не вбачається таким, що пов'язане зі службою в поліції, натомість, стосувалося інших обставин, не пов'язаних зі службою позивача.
		Посилання позивача на можливі порушення правил документообігу між головою Національної поліції України та Міністром внутрішніх справ України судом не вбачаються підставою для скасування наказу про звільнення позивача.  
		Щодо проведення з позивачем розрахунку за період з 14 по 28 березня 2016 року суд зазначає, що за цей період позивачу не було виплачено коштів, проте, сума коштів  за цей період є заробітною платою, яку не було виплачено при звільненні, а не  середнім заробітком за час вимушеного прогулу. Суд позбавлений можливості стягнення заробітної плати, оскільки позивачем таких вимог заявлено не було.
		З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову   ОСОБА_4  відмовити  повністю.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
		Повний текст рішення складено 16.10.2018.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                            С.К. Каракашьян 
		 
		 
		Судді                                                                                                        П.О. Григорович
		 
		 
		                                                                                                                     І.В. Смолій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...