Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/33744/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2018.
Дата набрання законної сили: 03.10.2018
Номер судового провадження: 14-312цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		03 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа №  761/33744/15-ц
		Провадження № 14-312цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача СитнікО.М., 
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		відповідачі: держава Україна в особі Національного банку України (далі - НБУ), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ),
		 
		розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд 
		 
		ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року в складі судді Маліновської В. М., ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року в складі колегії суддів Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Котули Л. Г. та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року в складі колегії суддів Ткачука О. С., Висоцької В. С., Гримич М. К.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до держави України в особі НБУ, Фонду, ДКСУ про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності органів державної влади та осіб, відшкодування моральної шкоди,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У листопаді 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, у якому просили: визнати незаконною бездіяльність органів судової влади України щодо розгляду упродовж розумного строку цивільних справ № 2-3975/09 та № 2-5215/10 за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Арма» (далі - ТОВ КБ «Арма»); визнати незаконною бездіяльність НБУ в особі прирівняних за своїм статусом до його представників - ліквідаторів ТОВ КБ «Арма» ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а також Фонду щодо виконання на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2009 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 березня 2010 року і додатковим рішенням цього ж суду від 23 грудня 2010 року, та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року; зобов'язати ДКСУ списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 28 246,31 грн на відшкодування майнової шкоди, a на користь ОСОБА_4 - 6 356,77 грн, а також на користь ОСОБА_3 36 781,05 грн на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_4 - 36 781,05 грн. 
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року закрито провадження у справі в частині вимог до Фонду. 
		 
		Суд першої інстанції керувався тим, що спір у частині вимог до Фонду є публічно-правовим, а отже, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2016року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін ухали судів першої й апеляційної інстанцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ керувався тим, що суди зробили обґрунтований висновок про закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Фонду щодо виконання судового рішення, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року з передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), статей 15, 205 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 17 КАС України.
		 
		На підтвердження підстав для перегляду судових рішень заявники посилаються на: постанови Вищого господарського суду України від 18 квітня 2017 року (справа № 903/1024/16), від 27 квітня 2017 року (справа № 910/12417/16), від 27 квітня 2017 року (справа № 910/18085/16), від 03 травня 2017 року (справа № 922/3107/16), від 13 червня 2017 року (справа № 910/19789/16), від 15 червня 2017 року (справа № 922/3108/16); ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року (справа № 826/6527/16) та постанову цього ж суду від 31 травня 2017 року (справа № 821/794/16); ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року (справа № 754/6407/15-ц) та постанову Верховного Суду України від 15 травня 2017 року (справа № 758/11078/14-ц).
		 
		Ухвалою судді Верховного Суду України від 06 липня 2017 року відкрито провадження у справі.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
		 
		У січні 2018 року Верховний Суд України передав цивільну справу і заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд судових рішень до Верховного Суду.
		 
		Згідно з абзацом другим частини другої статті 360-2 ЦПК України у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
		 
		Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяву про перегляд судових рішень з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (цивільної, господарської та адміністративної), тому за правилами статті 360-2 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) справа повинна була розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. 
		 
		Доводи, наведені у заяві про перегляд судових рішень
		 
		На підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявники наводять:
		-                     постанову Вищого господарського суду України від 18 квітня 2017 року (справа № 903/1024/16);
		-                     постанову Вищого господарського суду України від 27 квітня 2017 року (справа № 910/12417/16);
		-                     постанову Вищого господарського суду України від 27 квітня 2017 року (справа № 910/18085/16); 
		-                     постанову Вищого господарського суду України від 03 травня 2017 року (справа № 922/3107/16); 
		-                     постанову Вищого господарського суду України від 13 червня 2017 року (справа № 910/19789/16); 
		-                     постанову Вищого господарського суду України від 15 червня 2017 року (справа № 922/3108/16); 
		-                     ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року (справа № 826/6527/16);
		-                     постанову Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року (справа № 821/794/16); 
		-                     ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року (справа № 754/6407/15-ц). 
		 
		Заявники зазначають, що у вказаних судових рішеннях по-іншому застосовано пункт 1 статті 6 Конвенції, статті 15, 205 ЦПК України, статтю 12 ГПК України та статтю 17 КАС України, що є підставою для перегляду судових рішень за пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
		 
		Також заявники указують на невідповідність ухвали суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року (справа № 758/11078/14-ц),щодо застосування в подібних правовідносинах пункту 1 статті 6 Конвенції, статей 15, 205 ЦПК України, статті 12 ГПК України та статті 17 КАС України. 
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Установлений статтею 355 ЦПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним.
		 
		З метою встановлення неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, необхідно визначити, якими є судові рішення в подібних відносинах відповідно до частини першої статті 355 ЦПК України.
		 
		З аналізу глави 3 розділу V ЦПК України можна зробити висновок, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
		 
		Звертаючись у листопаді 2015 року до суду з позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати незаконною бездіяльність органів судової влади України щодо розгляду упродовж розумного строку цивільних справ № 2-3975/09 та № 2-5215/10 за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ КБ «Арма»; визнати незаконною бездіяльність НБУ в особі прирівняних за своїм статусом до його представників - ліквідаторів ТОВ КБ «Арма» ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а також Фонду щодо виконання на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2009 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 березня 2010 року і додатковим рішенням цього суду від 23 грудня 2010 року, та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року; якими зобов'язано ДКСУ списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 28 246,31 грн на відшкодування майнової шкоди, a на користь ОСОБА_4 - 6 356,77 грн, а також на користь ОСОБА_3 36 781,05 грн на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_4 - 36 781,05 грн. 
		 
		У позовній заяві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилалися на вимоги статей 23, 1166, 1167, 1173, 1174, частину шосту статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 6 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами)до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом кожна особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
		 
		Згідно зі статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		 
		За частиною другою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		 
		Закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Фонду про визнання незаконною бездіяльності останнього щодо невжиття дій з виконання судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, керувався зазначеними вимогами процесуального законодавства та тим, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Дослідивши надані для порівняння заявником постанови Вищого господарського суду України від 18 квітня 2017 року (справа № 903/1024/16) та від 27 квітня 2017 року (справа № 910/18085/16), від 03 травня 2017 року (справа № 922/3107/16), від 13 червня 2017 року (справа № 910/19789/16), від 15 червня 2017 року (справа № 922/3108/16), ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що вони не є підставою для перегляду, оскільки обставини у цих справах не подібні до обставин у справі, про перегляд рішень у якій подано заяву.
		 
		Зокрема, із зазначених судових рішень вбачається, що предметом спору у справах були вимоги фізичних осіб до уповноваженої особи Фонду про визнання протиправною відмови відповідача щодо включення належної позивачам суми за договором банківського вкладу до реєстру вимог кредиторів та про зобов'язання відповідача внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. 
		 
		Вищий господарський суд України у наданих для порівняння постановах зробив висновок про те, що позивачі звернулися за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір на підставі частин першої, другої статті 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		З аналізу зазначених постанов не вбачається, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини у справах є подібними зі справою, що переглядається, оскільки позови у справах заявлено з інших підстав. 
		 
		Постановою Вищого господарського суду України від 27 квітня 2017 року (справа № 910/12417/16) залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2017 року про відмову у позові Комунального підприємства «Водно-інформаційний центр» до держави України в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, ДКСУ про відшкодування шкоди.
		 
		Суд касаційної інстанції керувався тим, що у спірних правовідносинах відсутні такі елементи як протиправна поведінка держави України в особі визначених позивачем відповідачів, вина відповідачів та причинний зв'язок між діями та виникненням у позивача збитків за цивільною угодою банківського вкладу, укладеною з іншим суб'єктом господарювання, тому підстав для стягнення з відповідачів шкоди за статтею 1170 ЦК України немає.
		 
		Тобто у наведеному прикладі спір розглянуто по суті, рішення з підстав порушення судами правил юрисдикції та неправильного застосування судами норм процесуального права (статті 12 ГПК України та статті 17 КАС України) не оскаржувалися, зазначені обставини судами не досліджувалися.
		 
		З наданої заявниками для порівняння ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року (справа № 826/6527/16) вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки відповідач у справі (банк) перебуває в процедурі ліквідації у зв'язку з визнанням його неплатоспроможним, за своїм змістом цей спір є спором про майнові вимоги до банку (визнання неправомірним внесення кредиторських вимог у частині компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці до сьомої черги та зобов'язання вчинити дії), тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів відповідно до статей 3, 17 КАС України та статті 12 ГПК України.
		 
		Постановою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року (справа № 821/794/16) закрито провадження у справі з роз'ясненням права подати позов у порядку цивільного судочинства. Суд у своїй постанові керувався тим, що позов до Фонду про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії (включення до реєстру кредиторів за вкладами у банку за договором банківського (депозитного) вкладу та нарахованих процентів у сумі, визнаній судовим рішенням, ухваленим у порядку цивільного судочинства), має розглядатися у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) і не підсудний адміністративним судам на підставі статей 3, 4, 17 КАС України.
		 
		З аналізу зазначених судових рішень не вбачається, що предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справ є подібними зі справою, що переглядається, оскільки позови у справах заявлено з інших підстав. 
		 
		В ухвалі від 24 травня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 754/6407/15-ц) зазначив, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Фонду, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Порівняння наведених судових рішень суду касаційної інстанції із судовим рішенням касаційного суду, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з подібними предметами спору, підставами позову та встановленими обставинами й однаковим застосуванням норм права в спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
		 
		На підтвердження своїх доводів про те, що судове рішення у справі не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм процесуального права заявники посилаються на постанову Верховного Суду України від 15 травня 2017 року (справа № 758/11078/14-ц).
		 
		У зазначеній постанові Верховний Суд України зробив висновок про те, що аналіз статей 36, 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить, що уповноважена особа Фонду в частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а в правовідносинах банку, які випливають з договорів, ним укладених, уповноважена особа Фонду діє як представник сторони договірних відносин.
		 
		Верховний Суд України зазначив, що, закриваючи провадження у справі за позовом фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк», а також до уповноваженої особи Фонду, суди не звернули уваги на зазначені норми закону, не врахували, що за змістом правовідносин спір не носить ознак публічно-правового як у частині вимог до банку, так і в частині вимог до уповноваженої особи Фонду, оскільки виник з приводу виконання умов договору банківського вкладу щодо укладення додаткової угоди до договору.
		 
		Оскільки у справі, що переглядається, суд касаційної інстанції досліджував юрисдикцію спору між фізичними особами та Фондом щодо діяльності останнього з приводу вчинення дій з виконання рішення суду в частині сплати коштів за грошовими вкладами у банках, що перебували у стані ліквідації (тимчасової адміністрації), і відшкодування у зв'язку із цим майнової та моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1166, 1167, 1173, 1174, частини шостої статті 1176 ЦК України, то цей висновок не суперечить висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року (справа № 758/11078/14-ц), адже обставини у вказаних справах різні.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для висновку про невідповідність ухвали суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, висновкам, викладеним у наданій заявниками постанові Верховного Суду України, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, адже правовідносини не можна вважати подібними. 
		 
		 За змістом статті 360-5 ЦПК України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) суд відмовляв у задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
		 
		Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. СитнікСудді:                                               Н. О. Антонюк   Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна  О.Б. Прокопенко
		В. І. Данішевська  Л. І. Рогач
		О. С. Золотніков І. В. Саприкіна
		О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
		Л. М. Лобойко  О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...