Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/6344/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2018. Зареєстровано: 18.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2018.
Дата набрання законної сили: 06.11.2018
Номер судового провадження: 2-о/243/910/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Номер провадження 2-о/243/910/2018
		Номер справи 243/6344/18
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		 
		« 05 » жовтня 2018 року Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:
		головуючого  судді Гончарової А.О.,
		за участю: секретаря судового засідання  Хорхордіної О.О.,
		розглянувши у судовому засіданні у залі № 13 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участю заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_2 Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулася до Словянського міськрайонного суду Донецької області із заявою за участю заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_2 Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення, та полягає в тому, що вимушене переселення ОСОБА_1 разом із малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України та окупації ОСОБА_2 Федерацією частини території Донецької області України. Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає, що вона разом з дітьми проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, була повноправним громадянином своєї держави Україна, мала налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя.
		В травні 2014 року у Донецькій області стрімко почала погіршуватися політична ситуація, почалося масове захоплення українських територій, у тому числі відбулося вторгнення до м. Горлівка Донецької області, штурмом захоплювалися адміністративні будівлі, будівлі органів державної влади, на вїзді та виїзді з м. Горлівка почали встановлюватися блокпости, що позбавило мешканців міста можливості вільного пересування.
		07 квітня 2014 року була проголошена так звана «ДНР», а 11 травня 2014 року в м.Горлівка був проведений референдум щодо незалежності і приєднання окупованої частини Донецької області до ОСОБА_2 Федерації. 
		У червні 2014 року у м. Горлівка розпочалися систематичні обстріли зі сторони російських збройних формувань з використанням важкої техніки, такої як РСЗВ «Град». Гуманітарне становище в місті різко погіршилося: було припинено рух громадського транспорту, зачинилися продовольчі магазини та аптеки, припинено рух громадського транспорту, зачинилися продовольчі магазини та аптеки, припинили працювати банки та банкомати, почалися постійні перебої в місті з водо-, газо- та електропостачанням.
		Ситуація в місті з кожним днем погіршувалась: багато людей зникли безвісті, почастішали випадки примусового вилучення окупантами приватного майна, у тому числі житлових будинків, квартир, транспортних засобів.
		У звязку з наявністю багатьох жертв серед мирного населення, зважаючи на регулярні бойові дії, заявник реально відчувала загрозу своєму життю та здоровю, а також постійно хвилювалася за життя і здоровя своїх дітей, адже під час кожного обстрілу вони були змушені по кілька днів переховуватися у підвальних приміщеннях.
		Зазначені обставини призвели до погіршення психічного та емоційного стану здоровя та неможливості подальшого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, тому в серпні 2014 року, внаслідок безперервних воєнних дій ОСОБА_2 Федерації проти України, через які заявник постійно перебувала у стресі та страху, вона разом із дітьми була змушена залишити своє житло та переїхати до с. Майдан Словянського району Донецької області аби мати елементарну безпеку. 
		Зазначений факт підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, однак ця довідка посвідчує лише факт її вимушеного переселення з м.Горлівки до с. Майдан Слов?янського району і не містить в собі зазначення причини такого переселення. Просила встановити факт, що її вимушене переселення разом з малолітніми дітьми відбулося внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України та окупації ОСОБА_2 Федерацією частини території Донецької області. Встановлення зазначеного факту необхідно заявнику, оскільки вона має на меті визначити свій статус та статус своїх дітей як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви  потерпілого від міжнародного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов?язків, передбачених цією Конвенцією та іншими нормами міжнародного права.
		Заявник, ОСОБА_1, не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надала суду заяву з проханням проводити судове засідання у її відсутності, на заявлених вимогах наполягала, просила їх задовольнити.
		Представник заінтересованої особи, Міністерства соціальної політики України, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, про причини неявки не повідомив.
		Представник заінтересованої особи, ОСОБА_2 Федерації в особі посольства ОСОБА_2 Федерації в Україні, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, проте не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, про причини неявки не повідомив.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з паспортом громадянина України серії ВС № 943503, виданим Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області 02 жовтня 2001 року на ім?я ОСОБА_1, остання зареєстрована у м. Горлівка з 12 жовтня 2001 року (а.с.31-32).
		За відомостями свідоцтва про народження серії 1-НО № 422579 від 28 листопада 2011 року, ОСОБА_3 народилася 30 вересня 2005 року у м. Горлівка, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.33). 
		Згідно з свідоцтвом про народження серії І-НО № 522770 від 24 липня 2013 року, ОСОБА_4 народилася 15 липня 2013 року у м. Горлівка, її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.34). 
		З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 30.10.2014 р. вбачається, що ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, з 18.08.2014 року (а.с.35).
		Доводи заявників про обставини, які відбувалися у м. Горлівка за період з квітня 2014 р. підтверджуються публікаціями у ЗМІ, інтернет-виданні «Кореспондент» та на сайті Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», а саме проведення так званого «референдуму» на Донбасі 11 травня 2014 р. (а.с.37-39), відомостями прес-служби Служби безпеки України щодо затримання громадян ОСОБА_2 Федерації під час спроби перетину кордону від 24.05.2014 р. (а.с.40), від 03.07.2014 р. (а.с.41), від 23.10.2014 р. (а.с.42-43).
		З матеріалів розслідування транскордонних атак на сході України, здійсненого міжнародним партнерством за Права Людини разом з Норвезьким Гельсінським Комітетом та Українською Гельсінською спілкою з прав людини, вбачається що напади на населені пункти Колесниківка, Комишне, Мілове, ОСОБА_7, Дмитрівка та Побєда в Луганській області вказують на збройний конфлікт міжнародного характеру, який починається з моменту, коли має місце військова інтервенція збройних сил однієї країни на територію іншої країни. У випадках атак на вищезазначені населені пункти український кордон перетнули нелегально, після чого військові напади були здійснені на об?єкти військової інфраструктури, пункти прикордонного контролю та цивільні об?єкти. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки, рух російських військових підрозділів на території ОСОБА_2 Федерації і через кордон України вказують на те, що перетини кордону та напади на українські території не могли бути організовані без допомоги військових підрозділів ОСОБА_2 Федерації. Відповідно, нелегальний перетин державного кордону людьми, пов?язаними з російськими військовими підрозділами та атаки на об?єкти, розташовані на території України, можна прирівняти до початку військового конфлікту міжнародного характеру (а.с.44-69). 
		Дослідницька мережа Bellingcat опублікувала інтерактивну карту з координатами, звідки Росія і підконтрольні їй незаконні збройні формування обстрілювали схід України влітку 2014 року (а.с.70-71).
		Пунктом 18 резолюції 1988 (2014) Парламентської ОСОБА_8 Європи визначено, що враховуючи ризик дестабілізації та погіршення без пекового режиму цілого регіону подальшою російською військовою агресією проти України, ОСОБА_8 рекомендує, щоб Сполучені Штати та Сполучене Королівство  як підписанти Будапештської Угоди  так і інші відповідні європейські держави вивчили можливість реальних безпекових угод для забезпечення незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.72-76).
		Згідно з резолюцією 2067 (2015) Парламентської ОСОБА_8 Європи з початку російської агресії в Україні у 2014 р. понад 1300 осіб були оголошені зниклими без вісті. ОСОБА_8 висловлює жаль стосовно рішення президента російської Федерації утаємничувати дані щодо втрат серед особового складу збройних сил ОСОБА_2 Федерації, що сталися під час спецоперацій у мирний час (а.с.77-81).
		Згідно з публікацією засобу масової інформації ТСН від 13.06.2014 року військову техніку бачили у Сніжному, Горлівці, Словянську, Макіївці та Торезі (а.с.84).
		Постановою так званої ОСОБА_8 міністрів Донецької народної республіки від 22.08.2014р. скасовано святкування ряду державних свят України і повязаних з ними вихідних днів на території ДНР (а.с.91). 
		Постановою так званої ОСОБА_8 міністрів Донецької народної республіки від 22.10.2014р. на території так званої ДНР передбачено створити судову систему (а.с.86-87).
		У інтернет-виданнях було здійснено ряд публікацій щодо окупованої Горлівки. Так, з однієї з них вбачається, що озброєні люди захопили міськраду та всі райвідділи міліції (а.с.89-90), в іншій зазначено, що по місту на автомобілях пересуваються бойовики, асортимент товару в магазинах скудний, ціни на товар завищені (а.с.92). З іншої публікації вбачається, що через бойові дії на Донеччині запасів води всього на кілька днів, жителі Горлівки залишаються без світла, не вистачає хліба (а.с.93), а ще в одній висвітлено події 27.07.2014 року, коли Горлівка перебувала під масованим обстрілом, в результаті якого у місті загинуло 13 осіб (а.с.94-101).
		Згідно з оперативною інформацією Інформаційно-аналітичного центру РНБО від 01.08.2014 р., загальна кількість громадян України, які переїхали з району проведення АТО до інших регіонів складає 62 тис. 394 особи, у тому числі майже 22 тис. дітей (а.с.102-104).
		Згідно з резолюцією 2028 (2015) Парламентської ОСОБА_8 Європи в результаті анексії Криму ОСОБА_2 Федерацією та збройного конфлікту в українському Донбасі понад 921000 людей (станом на 23.01.2015 р.) виявилися переміщеними в межах України та понад 524000 звернуолися за притулком або щодо отримання іншого юридичного статусу у ОСОБА_2 Федерації. ОСОБА_8 закликає органи російської влади утримуватися від дестабілізації України та фінансування військової підтримки незаконним озброєним угрупуванням та використовувати їхній вплив на них, щоб вони повністю дотримувались та впроваджували положення Мінських угод. ОСОБА_8 закликає міжнародне співтовариство продовжувати надавати матеріальну та організаційну допомогу українським внутрішньо переміщеним особам та біженцям, зокрема в зимові місяці та допомагати українським органам влади в розробці довгострокових програм допомоги (а.с.113-119).
		З заяви Міністерства закордонних справ України щодо виконання Мінських домовленостей, розміщеної у інтернет-джерелі 01.03.2016 р., вбачається, що 20 лютого 2014 року ОСОБА_2 Федерація розпочала збройну агресію проти України, окупувавши АР Крим та м.Севастополь. Сьогодні ця агресія продовжується на Донбасі. З моменту початку агресії загинуло понад 2600 українських військовослужбовців та понад 9000 було поранено. Лише за останні два місяці 2016 року українські позиції були обстріляні понад 2500 разів, внаслідок чого 12 військовослужбовців загинули та понад 150 зазнали поранень. Міністерство закордонних справ України закликає міжнародну спільноту чинити максимальний тиск на Росію та зберігати санкції, допоки Донбас та Крим не будуть де окуповані, а територіальна цілісність та суверенітет України відновлені (а.с.121-122).
		Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		У частині першій статті 4, частині першійстатті 5Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12цього Закону.
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених устатті 1 цього Закону.Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		ПоложеннямиЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.
		Частиною четвертоюстатті 2 Закону Українивід 18 січня 2018 року«Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації, покладається на ОСОБА_2 Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6преамбули вказаногоЗакону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначенаЗаконом України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: 20 лютого 2014 року.
		Отже, вказаний Закон і передбачає, які права можуть виникнути в особи, щодо якої встановлено юридичний факт, про який просить заявник.
		Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до частин першої та другоїстатті 124 Конституції Україниделегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.
		УРішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8?рп/2002(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) вказано, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов?язок відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Україниправо на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		Частина четвертастатті 10 ЦПК Україниістаття 17 Закону України від23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»покладає на суд обов?язок при розгляді справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною ОСОБА_8 України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов?язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку - негативне зобов?язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку - позитивні зобов?язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території.
		Навіть за виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції.
		У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов?язань. Такі зобов?язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника.
		Таким чином, перша частина цих зобов?язань вимагає від держави відстояти або відновити свій суверенітет над територією та утриматися від будь-яких дій з підтримки сепаратистського режиму. Згідно з другою частиною зобов?язань держава повинна вжити судових, політичних або адміністративних заходів для забезпечення особистих прав заявника.
		Згідно з частиною першою та пунктом п?ятим частини другоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно з частиною другоюстатті 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
		Відповідно до частини третьоїстатті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відповідальність за порушення визначенихКонституцієюта законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на ОСОБА_2 Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
		Оцінюючи надані заявником докази на підтвердження своїх вимог, суд враховує, щовстановлення факту, що має юридичне значення щодо вимушеного переселення заявника з окупованої території Донецької області, відбулось унаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації та окупації ОСОБА_2 Федерацією частини території Донецької області (а саме, м. Горлівка), можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв?язку між переселенням осіб із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією ОСОБА_2 Федерації. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідальність за порушення визначенихКонституцієюта законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі частині Донецької області, покладено на ОСОБА_2 Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановленостаттею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»,частиною четвертоюстатті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»,тапідтверджує факттого,що вимушенепереселення усерпні 2014року ОСОБА_1разом ізмалолітніми дітьмиОСОБА_3,ОСОБА_4,з окупованоїтериторії Донецькоїобласті відбулосьвнаслідок збройноїагресії ОСОБА_2Федерації протиУкраїни таокупацією ОСОБА_2Федерацією частинитериторії Донецькоїобласті,оскільки самезазначений часпереселення відображенийу довідцівнутрішньо переміщеноїособи. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові № 61-4043св18 від 14.03.2018 р.
		Вищезазначений юридичний факт заявником доведено у повному обсязі, надані суду докази є належними, достовірними та допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета заявлених вимог, вони логічно пов?язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення.
		Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що незважаючи на те, що в якості однієї із заінтересованих осіб у даній справі визначено іноземну державу, правило про застосування щодо неї судового імунітету, передбачене частиною першоюстатті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від23 червня 2005 року, не порушено, з огляду на наступне.
		По-перше, вказана норма визначає імунітет від пред?явлення позову до іноземної держави та залучення її до участі у справі як третьої особи. Натомість, у даному випадку ОСОБА_2 Федерація бере участь як заінтересована особа у справі окремого провадження, а не виступає із вимогами як сторона чи третя особа у справі позовного провадження.
		По-друге, підставою подання громадянами України заяви про встановлення відповідного факту є тимчасова окупація ОСОБА_2 Федерацією частини території України. Як зазначено в абзаці 15преамбулиЗакону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», дії ОСОБА_2 Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права. Частина четвертастатті 79Закону України «Про міжнародне приватне право»вказує на ті випадки, коли Україна може застосувати реторсію - правомірні обмежувальні заходи у відповідь на аналогічні заходи іншої держави. Так, якщо в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права. На необхідності врахування вказаних приписів закону наголошується у пункті 19Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя».
		Незважаючи на викладене, судом було враховано, що необхідною передумовою справедливого судового розгляду, дотримання принципу процесуальної рівноправності сторін є належне повідомлення про судовий процес осіб, які беруть участь у справі, і вчасно надіслано на адресу Посольства ОСОБА_2 Федерації в Україні відповідний лист, який було отримано уповноваженою особою. Натомість, ОСОБА_2 Федерація у судових засіданнях участі не брала, жодних заяв, у тому числі щодо невизнання юрисдикції українських судів на вирішення даної справи, не заявляла.
		Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
		На підставі викладеного та керуючись 4,76-81,315-319 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Заяву ОСОБА_1, за участю заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_2 Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
		Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом із малолітніми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України та окупації ОСОБА_2 Федерацією частини території Донецької області України.
		Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
		Повний текст рішення виготовлений 12 жовтня 2018 року.
		 
		 
		 
		Суддя Слов'янського 
		міськрайонного суду                            ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...